Стиль менеджменту : умови формування та фактори розвитку в умовах ринку

 
 
 
 

ЗМІСТ 
 

Вступ………………………………………………………………………………..3

розділ 1. Теоретично-методичні  засади еволюції стилів менеджменту у  сучасному бізнес-середовищі…………………..5

1.1. Сутність й значення стилів менеджменту в ринковій економіці ……………5

1.2. Характеристика  стилів менеджменту та їх вплив на ефективну діяльність підприємства………………………………………………………………………....7

розділ 2. дослідження стилю  менеджменту на підприємстві НА ПРИКЛАДІ ТОВ «СИМПАТИК»…………………………………………….13

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства та його фінансового стану…………………………………………………………………..13

2.2. Стан управління трудовими ресурсами підприємства………………………23

2.3. Практичні  аспекти та специфіка стилю  менеджменту на підприємстві  ТОВ «Симпатик»…………………………………………………………………………26

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності стилю менеджменту на ТОВ «СИМПАТИК»……………………………………..34

3.1. Аналіз  зарубіжного досвіду застосування  стилів менеджменту в провідних компаніях …………………………………………………………………………..34

3.2. Напрямки  удосконалення стилю менеджменту на ТОВ «Симпатик»……..40

Висновки  ……………………………………………………………………….45

Список  використаних джерел………………………………………….48

Додатки 
 

 

Вступ 
 

      У сучасних умовах особливо важливе значення має раціональне використання людських ресурсів в організації всіх форм власності. Уроки господарської  діяльності показали,  що рішення важливих проблем інноваційного, економічного і соціального розвитку країни неможливе без організації принципово нових ринкових відносин між партнерами, удосконалення методів керівництва, зміни стилю господарювання,   психології   і   мислення   керівників, розширення та поглиблення демократії,   подальшого поліпшення дисципліни, підвищення відповідальності персоналу всіх ланок виробництва та управління.

      Змінюється  і ставлення до персоналу організацій, а соціальна спрямованість економічної політики держави повертає її обличчям до людини як фактора активізації економічного зростання.

      Сьогодні  всі розуміють, що для того, щоб  розвиватись, одержувати прибуток і  зберегти конкурентоспроможність організації, керівництво повинно оптимізувати віддачу від вкладень будь-яких ресурсів: матеріальних, фінансових і головне — людських. Коли організація дійсно турбується про людей, її загальна філософія, клімат і настрій обов'язково відбивається на результатах.

      Великі  зрушення у кадровій роботі викликало впровадження нових технологій у менеджменті на основі системного підходу у вирішенні управлінських завдань. Нові технології кадрового менеджменту отримали назву «управління людськими ресурсами», яке потім увійшло в систему стратегічного менеджменту, а функція управління персоналом стала контролюватись вищими посадовими особами організації. Важливим інструментом управління людськими ресурсами є стиль менеджменту, що визначає психологічну обстановку в колективі, ефективність діяльності працівників й підприємства.

      Підприємство  або його персонал (штатний склад) є ключовим фактором розвитку, тому що коли підприємство проявляє турботу про своїх людей, ці результати обов'язково позначаються на його діяльності. Саме тому стиль менеджменту значним чином впливає на ефективність діяльності підприємства, що й зумовлює актуальність обраної теми курсової роботи.

      Об’єктом аналізу є товариство з обмеженою відповідальністю «Симпатик». Основним видом діяльності підприємства є виконання широкого переліку будівельних та монтажних робіт.

      Предметом аналізу виступає система управління персоналом підприємства.

      Мета курсової роботи – дослідити процес управління персоналом, стиль менеджменту та запропонувати напрямки удосконалення стилю менеджменту на підприємстві.

      В ході виконання курсової роботи визначені наступні завдання:

• визначити сутність й значення стилів менеджменту в ринковій економіці;
• охарактеризувати стилі менеджменту та їх вплив на ефективну діяльність підприємства;
• дослідити стан управління трудовими ресурсами підприємства;
• визначити практичні аспекти та специфіку стилю менеджменту на підприємстві ТОВ «Симпатик»;
• запропонувати шляхи підвищення ефективності стилю менеджменту на ТОВ «Симпатик».

      Основними літературними джерелами при  написанні курсової роботи були українські й іноземні видання, присвячені управлінню персоналом, менеджменту персоналу, менеджменту, питанню лідерства та керівництва. Для практичної частини роботи були використані дані річних звітів підприємства за 2006-2007 роки, а також власні спостереження за стилем керівництва на ТОВ «Симпатик».

розділ 1. Теоретично-методичні  засади еволюції стилів менеджменту у  сучасному бізнес-середовищі. 
 

      1.1. Сутність й значення стилів менеджменту в ринковій економіці  
 

      Управлінське  мислення і засоби впливу керівника на результати діяльності організації змінюються в напрямі від одновимірного до багатовимірного стилю управління. Однією з перших праць, у яких досліджувались стилі менеджменту, була праця Курта Левіна "Експериментальний підхід до вивчення автократії та демократії", опублікована в 1938 р. Під стилем менеджменту розуміється сукупність найбільш часто застосовуваних менеджером принципів і методів управління. Це звична манера поведінки керівника з підлеглими, котра виражається в тому, якими способами керівник, виконуючи свої функції, спонукає колектив до ініціативного й творчого виконання покладених на нього завдань, як контролює діяльність підлеглих [22, 240].

      Стиль і метод менеджменту співвідносяться як форма та сутність явищ. Стиль є формою реалізації методів керівництва, яку менеджер вибирає відповідно до його особистих, суб'єктивно-психологічних характеристик.

      Кожний  метод для своєї реалізації потребує особистості з конкретними рисами, які визначають сутність людини як керівника. Метод управління більш рухливий і чутливий до нових потреб у сфері управлінських відносин, ніж стиль керівництва. Менеджер із притаманним лише йому стилем менеджменту в своїй діяльності може використовувати різні методи управління. У своїй основі стиль об'єктивний, але він формується завдяки індивідуальним властивостям особистості керівника.

      Стиль менеджменту — це стійкий образ дій, прийомів керівника в процесі управління. Він характеризує те, як робить свою справу менеджер. Стиль менеджменту проявляється у виконанні посадових обов'язків, підході до вирішення завдань, манері спілкування з людьми і такті, у впливі на почуття, думки й поведінку підлеглих [18, 303].

      Стиль менеджменту — явище суто індивідуальне, тому що він визначається специфічними характеристиками конкретної особистості, відображає особливості роботи з людьми та технологію прийняття рішень саме цією особистістю. Отже, стиль менеджменту регламентується особистими рисами керівника, менеджера. У процесі трудової діяльності формується виключно індивідуальний тип керівника, дії якого повторити в деталях практично неможливо.

      Крім  того, під стилем управління розуміють  манеру і спосіб поведінки менеджера  в процесі підготовки і реалізації управлінських рішень.

      Всі визначення стилю управління зводяться  до сукупності характерних для менеджера прийомів і способів рішення задач управління, тобто стиль - це система постійно вживаних методів керівництва.

      Відмінність управлінської діяльності від інших  форм людської активності полягає в  ухваленні соціально значущих, таких, що зачіпають інтереси безлічі людей рішень і відповідальності за їх правильність і ефективність перед власником. Вирішення протиріччя між загальними і приватними характеристиками управлінської діяльності, а також вплив особових якостей керівника на механізм ухвалення рішень виражається поняттям «стиль менеджменту (управління, керівництва). Важливо підкреслити інтегральний характер процесу ухвалення рішення, що вимагає особливих особових якостей.

      У стилі управління зафіксовані як загальні операції, так і унікальні, такі, що відображають індивідуальні особливості професіоналізму керівника. Вони характеризують його поведінку не взагалі, а типове, «стійке, інваріантне в нім, таке, що постійно виявляється в різних ситуаціях.

      До  об'єктивних факторів, що формують стиль, належать: закономірності управління, загальнообов'язкові вимоги до керівників конкретних господарських систем, особливості сфери діяльності, рівень ієрархії управління, соціально-психологічні особливості підлеглих, стиль роботи керівників вищих інстанцій, усвідомлення потреби керувати на наукових основах. У той же час стиль менеджера має багато в чому властиві йому індивідуальні особливості (риси суб'єктивності) й значною мірою визначається також ступенем оволодіння знаннями сучасного наукового менеджменту; культурно-моральним рівнем менеджера; мірою відповідності особистих рис менеджера характеру об'єкта управління; життєвими позиціями і цінностями менеджера; практичним досвідом і діловими рисами; ступенем уміння спілкуватися з людьми в процесі управління. 
 

      1.2. Характеристика стилів  менеджменту та  їх вплив на  ефективну діяльність  підприємства 
 

      У стилі управління будь-якого менеджера  завжди виявляються суперечності між  накопиченими знаннями, раціональними  принципами та методами управління і ступенем оволодіння ними; мірою оволодіння теорією та практикою конкретного стилю роботи; співвідношенням особистого, колективного і суспільного у свідомості керівника; думками і словами; словом і справою; адекватними вимогами до інших і до себе в аналогічних ситуаціях.

      Ефективні дії менеджера, як правило, характеризуються: стислістю викладу думок; точністю формулювань проблем і способів розв'язання їх; швидкістю орієнтування в різноманітних питаннях бізнесу; широтою підходу до розгляду проблем, завдань поточної і перспективної діяльності; умінням зіставити всі "за" і "проти" та швидко знайти оптимальне рішення; спроможністю привернути увагу персоналу до найголовнішого в даний момент для діяльності фірми; систематичністю, що забезпечує упорядкованість функціонування фірми; умінням постійно викликати у персоналу фірми бажання виявляти ініціативу і творчу активність; нестандартністю мислення.

      Критеріями  оцінки ефективності стилю діяльності менеджера є: ступінь впливу на постійне підвищення результативності фірми; його творчий рівень, спрямованість у майбутнє; вплив на вияв ініціативи, розвиток творчості, підприємливості персоналу фірми; наявність програм дій з реалізації мети діяльності фірми, тому що відсутність таких програм — ознака поганого стилю менеджера і непридатності керівного персоналу.

      Стиль діяльності менеджера безпосередньо  пов'язаний із раціональною організацією його особистої праці, у тому числі: плануванням і розподілом робочого часу; умінням проводити наради, переговори, бесіди; використанням інформації і технічних засобів; постійним підвищенням ділової кваліфікації; умінням проводити вільний час і відпочивати [10, 104].

      Якщо  проаналізувати різні погляди на стиль, що в різні часи висувалися різними фахівцями сфери управління, неважко переконатися в термінологічній неузгодженості їх, хоча в більшості випадків мова йде про одне й те саме. Частіше всього виділяють авторитарний, демократичний, ліберальний та змішаний стилі менеджменту (додаток А).

      Авторитарний  стиль ґрунтується на тому, що авторитарний менеджер має достатню владу, щоб нав'язати свою волю підлеглим. Автократ якомога повніше централізує повноваження і позбавляє підлеглих свободи у прийнятті рішень. Для того щоб забезпечити виконання роботи, він може використовувати навіть погрози. Коли автократ уникає негативного примусу, а замість цього використовує винагороду, він отримує назву «доброзичливого автократа» [15, 68].

      Залишаючись авторитарним керівником, «доброзичливий автократ» виявляє активну турботу про настрої підлеглих. Він дає можливість підлеглим брати участь у плануванні завдань, але зберігає за собою право на остаточне прийняття рішень.