Стиль менеджменту : умови формування та фактори розвитку в умовах ринку

      Розподіл  праці – це процес розподілення загальної роботи в організації  на окремі завдання, достатні для виконання окремим робітником відповідно до його кваліфікації та здібностей. Фактично це є спеціалізацією.

      З практичної точки зору спеціалізація  означає з’ясування сутності та змісту кожної роботи в організації. На ТОВ  «Симпатик» вона має такі конкретні результати:

• специфікації робіт;
• посадові інструкції;
• кваліфікаційні характеристики.

      Ще  одним інструментом організаційної діяльності ТОВ «Симпатик» є делегування повноважень.

      Делегування повноважень – це процес передавання  керівником частини будь-якої своєї  роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання.

      Процес  делегування повноважень на ТОВ  «Симпатик»  складний та потребує детального вивчення. Делегування повноважень директором відбувається за допомогою наказів та вказівок. Накази та вказівки реєструються та підшиваються у папку. При прийомі на роботу нового працівника, йому дається ця папка для перегляду та вивчення. Це нововведення є досить вдалим впровадженням, адже майбутній працівник не лише ознайомлюється с правилами, чинними на підприємстві, а й розуміє свою роль у виконанні тієї сукупної праці, яку здійснює це підприємство.

      За  допомогою вказівок та наказів директор делегує повноваження своїм заступникам  та працівникам керівного апарату  підприємства.

      Звичайно, на підприємстві є ситуації, де вирішити проблему ефективніше може директор. Він є найбільшим авторитетом  для підлеглих, тому працівники набагато відповідальніше ставляться до своїх  обов’язків.

      На  ТОВ «Симпатик» має місце досить чіткий розподіл праці, який був би неможливий без правильного використання функції делегування повноважень. Саме чітка постановка цього питання на підприємства призвела до того, що кадри вчасно і якісно виконують свою роботу, як наслідок  підприємство збільшує обсяги, а працівники отримують більшу зарплатню.

      Одним  з найважливіших завдань ТОВ «Симпатик» є задоволення потреб і підтримання гармонійної життєдіяльності колективу і навколишнього середовища. Досягнення цієї мети передбачає розробку механізмів управління етичною політикою.

      Етична  політика - система заходів, правил і процедур, спрямованих на реалізацію місії підприємства на основі дотримання задекларованих етичних принципів.

      Основними цілями етичної політики ТОВ «Симпатик» є дотримання прав споживачів; забезпечення найбільш ефективного використання природних і трудових ресурсів підприємства; урахування особливостей галузі; стимулювання і сприяння розвитку підприємства.

      Реалізація  керівництва персоналом на ТОВ «Симпатик» включає також діяльність підприємства у сфері піклування про робітників підприємства. Це виражається у:

      1) Оплаті лікарняних працівникам  підприємства;

      2) Стимулювання роботи персоналу  шляхом преміювання за високі  показники роботи;

      3) Забезпеченні хорошого клімату  в колективі шляхом розв’язання конфліктних та стресових ситуацій.

      Відповідно  до вищесказаного, а також скориставшись  сіткою науковців Р. Блейка та Дж. Моутона (ГРІД), визначимо, який стиль менеджменту притаманний керівникові ТОВ «Симпатик».

      Блейк та Моутон визначили чотири граничних та одну середню позиції ГРІД (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Управлінська решітка (за Р.Блейком та Дж. Моунтон)

      Дана  схема побудована на системі координат  по вертикальній осі, за якою вимірюється  міра орієнтації керівника на інтереси працівника (людини), а по горизонтальній - на інтереси виробництва. Кожну вісь поділено на дев'ять відрізків. У такому силовому полі розглядаються п'ять основних стилів менеджменту:

      Стиль 1.1. «Убогість управління». Керівник докладає стільки своїх зусиль та уваги до підлеглих для досягнення цілей організації, щоб його не звільнили з роботи.

      Стиль 1.9. «Будинок відпочинку». Керівник зосереджений на добрих, дружніх людських стосунках, але мало приділяє уваги ефективності виконання виробничих завдань.

      Стиль 9.1. «Жорстка автократія». Керівник приділяє максимум уваги ефективності виконання виробничих завдань, але мало звертає уваги на морально-психологічний клімат у середовищі підлеглих.

      Стиль 5.5. «Організація». Керівник досягає допустимої якості виконання завдань, відшукуючи баланс ефективності та доброго морального настрою.

      Стиль 9.9. «Команда». Завдяки посиленій увазі до підлеглих та до ефективності керівник досягає свідомого прагнення підлеглих до досягнення цілей організації, що забезпечує і високий моральний настрій, і високу ефективність. Цей стиль найкращий, але його використання потребує високої культури управління в організації.

      Крім  того, Блейк та Моутон виокремили три  додаткових стилі менеджменту, які розглядаються як певні сполучення п’яти “чистих” стилів:

      1) патерналізм - сполучення стилю 9. 1 (управління та контроль) із стилем 1. 9 (система заохочення). Патерналізм як тип поведінки керівника асоціюється з фігурою батька родини. Він не скупий на похвали за виконану роботу, заохочує, підтримує, але створює середовище, у якому працівники не діють без його ухвали. Винагородження та підтримка надаються підлеглим в обмін на слухняність та лояльність;

      2) опортунізм – сполучення будь-яких  або усіх стилів управління, які  здатні закріпити позицію керівника  або надати йому певні особисті переваги. Кожний крок опортуніста здійснюється з тактичних міркувань і є засобом досягнення особистого успіху (внесок в успіх організації на другому плані відносно до особистої вигоди);

      3) фасадизм або зовнішнє благополуччя  – імітація ситуації 9.9 з метою приховати дійсні мотиви власної поведінки керівника.

      В результаті дослідження факторів управління, інструментів організації діяльності та соціально-етичної політики було визначено, що керівник ТОВ «Симпатик» застосовує в своїй діяльності стиль керівництва «патерналізм», тобто поєднує прагнення до високих результатів діяльності підприємства та турботу про свій колектив. Наслідком є суттєве зростання обсягу виручки від реалізації в 2007 році, та практична відсутність нестачі трудових ресурсів.

      На  підприємстві діє принцип, за яким працівників ніхто не «утримує», тобто будь-який працівник, наскільки він не був би хорошим, може у будь-який момент звільнитися і його ніхто не утримуватиме, що є суттєвим недоліком даного стилю керівництва у тому вигляді, в якому він реалізується на ТОВ «Симпатик». 
 
 
 

 

      

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності стилю менеджменту на ТОВ «СИМПАТИК» 
 

      3.1. Аналіз зарубіжного  досвіду застосування  стилів менеджменту  в провідних компаніях  
 

      Вивчення  зарубіжного досвіду щодо застосування прогресивних стилів менеджменту на підприємствах дає змогу виокремити декілька стилів, що є найбільш вживаними з тими чи іншими незначними відмінностями.

      Одним з таких стилів є американських  стиль менеджменту. Особливості  цього стилю обумовлені такими чинниками створення американського суспільства, як відсутність пережитків феодалізму, а також освоєння території і багатств країни енергійними, честолюбними і винахідливими іммігрантами.

     Найбільш  характерними рисами американського стилю  управління є діловитість, організаторські здібності, забезпечення компетентності персоналу і розвиненість «індустрії вдосконалення» менеджменту [25].

     Американська  діловитість виявляється в таких  якостях персоналу, як цілеспрямованість, наполегливість і уміння доводити до кінця почату справу. Не випадково, що саме в американському менеджменті була розроблена і реалізована в самих різних проявах на різних рівнях концепція управління по цілях (МВО).

     Характерним проявом американської діловитості  фахівці також рахують прагнення  до вигоди, доходу. Той, хто не дихає повітрям прибутку, той задихнеться в діловому світі. Ділові американці вважають, що всяка справа повинна бути вигідною, тобто дати виграш в грошах, в часі і попутно в. задоволенні. Цим пояснюється прагнення американців вникати в деталі справи, підходу, методу, засобу, системи, цікавитися новинками, вивчати досвід інших країн.

     Американські  керівники вважаються майстрами  вичавлювати максимум вигоди із створеної  справи, ситуації, що склалася. Те, що не обіцяє виграшу або зіграло свою роль, як правило, закидається або «забувається». В період сприятливої кон'юнктури справа ведеться ініціативно і енергійно, вичавлюється максимум з людей, устаткування, часу.

     До  організації будь-якої справи американський  менеджер підходить досить ретельно, враховуючи по можливості всі сторони, які визначають успіх/неуспіх цієї справи. В організації немає дрібниць. Тому американським менеджерам не властива робота «навалом», «натиском». Ефективність будь-якої організаційної системи або організації визначається в першу чергу її відпрацьованістю з різних позицій - правовою, кадровою, матеріальною, фінансовою, тимчасовою, зовнішніх умов і т.д.

     Американський робочий привчений працювати  в умовах високого рівня організації  праці. Найголовніше, він не ставиться в умови «подвійної зайнятості», тобто працювати за себе і за недоліки в організації роботи.

     Вельми  важливий показник американського уміння організувати - ув'язка цілей, завдань  з необхідними видами і об'ємами  ресурсів.

     Забезпечення  компетентності персоналу як риса американського стилю управління знаходить вираз в системі підготовки і підвищення кваліфікації персоналу, розвитку її повчальних технологій. У цю систему входять чотири види організацій - школи управління (школи бізнесу); факультети і відділення у вищих учбових закладах; професійні суспільства; консультативні фірми.

     Головне завдання всіх форм і видів підготовки і підвищення кваліфікації - це, кажучи словами видного американського теоретика в області управління Пітера Друкера, «зробити знання продуктивними».

     Школи управління (школи бізнесу) займаються питаннями підготовки і підвищення кваліфікації фахівців і менеджерів по різних напрямах. В даний час  налічується понад триста шкіл бізнесу, шкіл адміністрації і економіки, шкіл промислового управління, в яких використовується двох- і чотирирічне навчання, є докторантура і короткострокові курси вдосконалення.

    Серед європейських зарубіжних компаній чітко  простежується схильність до трьох  стилів менеджменту – авторитарного, демократичного та делегуючого.

    При авторитарному стилі менеджменту  керівник користується в основному  власним досвідом, апелюючи лише до власних знань, при цьому повністю або частково ігноруючи думку  підлеглих і їх особисті цілі і  інтереси. Тут найчастіше працює старий принцип "батога і пряника": виконання роботи забезпечується шляхом виключно стягнень або, навпаки, винагород. Авторитарний керівник не прагне роз'яснити співробітникам ті вигоди, які чекають компанію, а також їх самих, у разі виконання ними своїх обов'язків. Проте не слід думати, що авторитарний стиль не може бути використаний з вигодою для компанії або тих її підрозділів, де він застосовується.