Отчет по практике в ЗГРУ КБ«ПриватБанк»

          Клієнтами банку є юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти, громадські організації тощо. У деяких випадках клієнтів банку поділяють на істотних та стратегічних, тобто тих, що уже є споживачами послуг ЗАТ „ПриватБанк”, та тих, що передбачаються як клієнти банку.

Відносини банку  з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Клієнт має  право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов’язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1. Відомості, які підлягають обов’язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2. Перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також юридичних та фізичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3. Перелік послуг, що надаються банком;
4. Ціну банківських послуг;
5. Іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Операції, які  здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Банк використовує як зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків) так і внутрішні (оформлені безпосередньо в банку) документи.

Підписання  документів, які містять положення, що  стосуються  майнових  прав  та  обов’язків  Банку, регулюється  розпорядженням Голови Правління Банку  та окремими довіреностями.

Директор філії  є уповноваженим до одноособового підписання листів від імені Філії. При цьому підпису директора філії завжди вимагають:

          1.    Документи, призначені для Правління Банку.

     2. Листи, що містять інформацію про позицію Філії з питань принципового   характеру.

           3. Листи, в яких містяться відомості, що становлять службову і банківську інформацію.

           4.   Відповіді на скарги  та клопотання клієнтів.

           5. Звертання до адміністративних органів, територіальних управлінь Національного банку України та органів самоврядування.

           6.   Трудові угоди, листи щодо стягнень та винагород.

           7. Організаційні регламенти, фінансові плани, проекти кошторисів витрат.

           8. Рішення про стягнення належних сум з боржників.

           9. Справи, що стосуються виконаних інвестиційних завдань та ремонтів.

         10.    Розпорядження на службові відрядження працівників Філії.

Операції з  готівкою оформляються касовими документами, прибутковими чи видатковими в залежності від типу операції.

При безготівкових розрахунках застосовуються меморіальні документи, до яких належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, інші документи.

Внутрішньобанківські  операції та операції, що відображаються на позабалансових рахунках , також оформляються меморіальними ордерами.

Первинні документи  повинні містити такі обов’язкові реквізити:

• назву документа (форми);
• дату і місце складання;
• назву підприємства (банку), що склало документ;
• зміст та обсяг операції, одиницю її виміру;
• посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

До обов’язкових реквізитів також належать :

• назва одержувача коштів;
• сума операції ( цифрами та словами);
• номери рахунків;
• назва банку ( одержувача та платника коштів ).

Додаткові реквізити  визначаються банком самостійно у кожній конкретній ситуації.

Первинні документи  з виправленням обов’язкових реквізитів банк до виконання не приймає.

 

1.2.Організація операційної діяльності  в банках.

За правилами  закріпленими у Положенні про  організацію операційної діяльності в банках України затвердженого  Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. та внутрішніх положень інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Вони повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у ї складанні.

Банк складає  такі регістри:

• особові рахунки та виписки з них;
• аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій;
• книги реєстрації відкритих рахунків;
• оборотно- сальдовий баланс;
• інші регістри.

 Особові  рахунки є регістрами аналітичного обліку, що містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Вони повинні містити такі реквізити :

• номер особового рахунку;
• дату здійснення останньої операції;
• дату здійснення поточної операції;
• код банку, у якому відкрито рахунок;
• код валюти;
• суму вхідного залишку за рахунком;
• код банку-кореспондента;
• номер документа;
• суму операції ( за дебетом і за кредитом);
• суму оборотів за дебетом і за кредитом рахунку;
• суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Операції в  іноземній валюті в аналітичному обліку ведуться в подвійній оцінці, а саме: в іноземній валюті –  за номіналом, у гривневому еквіваленті  – за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Виписки з аналітичних  рахунків з обліку внутрішньобанківських  операцій роздруковуються на паперових  носіях у разі потреби.

Книги реєстрації відкритих рахунків роздруковуються  на перше число звітного місяця.

Оборотно-сальдовий баланс роздруковується на паперових носіях щоденно.

Суми, що відображені  за рахунками аналітичного обліку, мають відповідати сумам, що відображені  за рахунками синтетичного обліку. Перевірка відповідності даних ( оборотів та залишків) за рахунками  аналітичного обліку даним (оборотам та залишкам ) за відповідними рахунками синтетичного обліку здійснюється за допомогою програмного забезпечення шляхом порівняння інформації за дебетом і кредитом цих рахунків.

У разі виявлення  розбіжностей з’ясовуються їх причини та вживаються заходи щодо їх усунення.

Нині автоматизація банківської діяльності в ЗАТ „ПриватБанк” розвивається шляхом раціоналізації діючої технології отримання й обробки облікової інформації, зниження її трудомісткості. Використовуючи програми «Приват-48», «МО», «Sybridge» та інші, її розробникам вдалося спростити діяльність працівників банку. Легка у застосуванні, схожа на будь-яку програму у Windows вона уже має закладені у своїй пам’яті необхідні зразки докуметів, зберігає потрібну інформацію про облікові процедури, про усю систему банківських показників тощо.

Ці програмні  комплекси передбачають і обмежений  доступ працівників до недоступних  для них програм, що сприяє чіткому  розподілу функцій. Також передбачено  даною системою і зв’язок працівників  через спеціальну пошту «ISQ», «IRC» та ін.,  що пришвидшує обмін інформацією між відділеннями, філіями, головним офісом.

Успіх банківського бізнесу сьогодні знаходиться у  прямій залежності від ефективності та якості інформаційно-технологічної  системи банку.

Рівень розвитку інформаційно-технологічної системи визначає ступінь інформаційної захищеності, швидкість здійснення операцій, оперативність прийняття рішень, потенціал технологічного розвитку.

Пріоритетними напрямками розвитку інформаційно-технологічної  системи ЗАТ „ПриватБанк” є розвиток системи віддаленого доступу (Приват-24, Клієнт Банк та ін.), розвиток системи самообслуговування клієнтів Банку, забезпечення безперервності й цілісності бізнесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Операції  банку з формування власного  капіталу

Власний капітал (кошти) банку являє  собою грошові кошти, внесені  акціонерами (засновниками банку), а  також кошти, утворені в процесі  подальшої діяльності банку. Порівняно  з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі (приблизно 8—10 %), тоді як у промислових підприємств цей показник становить 40—60 %. У комерційних банках власний капітал І має інше призначення, ніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це — забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційного банку слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і меншою мірою — для фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності.

Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під  контролем органів, що регулюють  діяльність комерційних банків. Однією з вимог, яку висуває НБУ до комерційних банків, є підвищення рівня капіталізації, що сприяє збільшенню рівня фінансової стабільності і надійності банківської системи України в цілому.

Призначення банківського капіталу виражається  в його функціях. Власний капітал  комерційного банку виконує такі функції:

1. Захисна: власний капітал слугує  насамперед для страхування інтересів  вкладників і кредиторів банку,  а також для покриття поточних  збитків від банківської діяльності. На сьогоднішній день це основна функція капіталу, оскільки в умовах, коли значна частина ресурсів вкладається в ризикові активи (кредити і цінні папери), навіть порівняно невеликі втрати можуть призвести до банкрутства банку.

2. Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для капіталу  банку. Ця функція має вагу на перших етапах діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається його діяльність (фінансування придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів і т. п.).

3. Регулююча: через фіксацію  розміру власного капіталу регулюючі органи впливають на діяльність банку в цілому. Розмір власного капіталу банку служить порогом допуску на банківський ринок (мінімальний розмір статутного капіталу) та регулятором розширення масштабів діяльності банку (прийняття банком додаткових ризиків, без яких неможливе отримання додаткових прибутків) регулюючі органи ставлять у залежність від адекватного нарощення капіталу.

Зважаючи на джерела і порядок  формування капітал банку складається  зі статутного капіталу, резервного капіталу, спеціальних фондів, нерозподіленого прибутку, субординованого боргу.

1. Статутний капітал банку формується  з акціонерного або приватного  капіталу банку під час організації  нового банку шляхом акумулювання  внесків чи випуску і реалізації  акцій. Емісія акцій як форма створення і поповнення статутного капіталу банку регулюється Законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу». У банках, які мають статус ВАТ, статутний капітал формується шляхом відкритої підписки на акції, у ЗАТ - - шляхом розподілу акцій між засновниками відповідно до їх частки у статутному фонді. Перший випуск акцій банку повинен повністю складатися з простих акцій. Усі випуски акцій банків типу ВАТ підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). При повторній емісії, який дозволяється тільки після повної оплати акціонерами акцій попередньої емісії, банки можуть випускати також привілейовані акції. Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.00 наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку. Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. При першій емісії його готують засновники, а при наступній — правління банку. В проспекті емісії містяться дані про банк, його фінансовий стан, інформація про попередні випуски цінних паперів. Проспект емісії повинен бути затверджений незалежною аудиторською компанію.

2. Резервний фонд комерційного банку. Це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплату дивідендів по привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку. Наявність коштів у ньому забезпечує надійність і стабільність комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється зборами акціонерів і фіксується в установчих документах, але він не може бути меншим за 25 % регулятивного капіталу, а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку. Коли резервний фонд досягає встановленої величини, то відрахування до нього припиняються. У разі використання коштів з І резервного фонду відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються.

3. Спеціальні фонди (фонд основних  коштів, фонд переоцінки основних  засобів та ін.) призначені для  виробничого та соціального розвитку  банку. Порядок формування і  використання цих коштів визначається  статутними документами банку.  Формуються ці фонди за рахунок прибутку. Елементом резервного капіталу { є загальні резерви, призначені для покриття можливих збитків по операціях банку, їх відмінність від резервного фонду полягає в тому, що вони мають конкретніше призначення (наприклад, резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків створюється для покриття безнадійної заборгованості по позичкових операціях).