Міністерство  освіти І НАУКИ  України 

МИКОЛАЇВСЬКИЙ державниЙ університет

імені в.о.сухомлинського 
 
 
 
 

 
 
 
 
 

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЙ

з дисципліни 

“ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ”

 
 
 

Миколаїв - 2007

 

ВСТУП

Якість спеціаліста  в сучасних умовах визначається тим, наскільки досконало володіє він своїм фахом, має широку наукову та практичну підготовку, глибоко знає економічну теорію. Спеціалісти такої якості – це,  насамперед, підприємливі люди. Їх риси – ініціативність, вміння самостійно приймати економічно правильні рішення та відповідати за них.

Особливе значення для формування цих якостей має  економічна теорія – надзвичайно серйозна, важлива і складна область знань.

Аналіз труднощів, з якими зустрічаються студенти в процесі вивчення цієї науки, показує, що вони часто породжуються недостатньою увагою до вивчення термінології науки. Студенти іноді навіть виявляють подив і заперечення, коли після тривалої роботи з підручником, конспектом, першоджерелом вони стикаються зі значними труднощами в запам’ятовуванні та переказі вивченого матеріалу. В цьому випадку простежується аналогія з вивченням іноземної мови. Доки не вивчені слова-терміни цієї мови, читання і розуміння іншомовного тексту або утруднене, або неможливе.

Таке явище  спостерігається в кожній науці, в тому числі і в економічній теорії. Тому, якщо в процесі роботи  над вивченням курсу Вам зустрічаються незнайомі слова, поняття, визначення, рекомендуємо ознайомитись з їх значенням. Це шлях для повноцінного засвоєння, запам’ятовування, розуміння навчального матеріалу.

Для глибокого  творчого вивчення економічної теорії необхідно, перш за все, усвідомлення сутності економічних категорій. Кожна економічна категорія – це логічне поняття, яке абстраговано характеризує суть певного економічного явища. Це – теоретичний вираз, абстракція суспільних відносин виробництва. Економічні категорії є основою для відображення стійких причинно-наслідкових зв’язків і залежностей, що складають зміст об’єктивних економічних законів.

Мета цього  посібника – допомогти студентам  оволодіти основними економічними категоріями і законами економічної теорії, зрозуміти зв’язки між економічними процесами та явищами, які мають місце в нашій і зарубіжній практиці, створити основу для вивчення конкретних економічних дисциплін. Тільки систематична робота над курсом може бути запорукою успіху.  

 

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ  ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

1. Предмет економічної  теорії

    Матеріальною  основою існування і розвитку людської цивілізації виступає економіка (господарська діяльність людини).

    Термін  “економіка” (від грецьких слів “ойкос” – домогосподарство та “номос” – закон) був введений в науковий оборот давньогрецьким мислителем Ксенофонтом.

    Економіка – це сукупність суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, а також виробничих відносин, які виникають між людьми у цих процесах.

    Економіка створює елементарну і, разом  з тим, найголовнішу умову існування  кожної людини – життєві блага (їжу, одяг і т.п.). В процесі економічної  діяльності розвивається людська особистість (фізичні і розумові здібності). На основі економічної діяльності формуються всі інші сторони суспільного життя.

    Економічна  теорія – наука про загальні основи і закономірності економічного розвитку. Вона зародилась ще в стародавньому світі й пройшла складний шлях розвитку. В ХVІІ ст. вона отримала назву “політична економія” і вивчала капіталістичні виробничі відносини. Дослідження англійських вчених А. Сміта, Д. Рікардо та ін. стали значним кроком в поглибленні економічних знань у ХVІІІ– на початку ХІХ ст. Вони відкрили закон трудової вартості і дали реалістичний аналіз класових суперечностей капіталістичного суспільства. Класична політична економія намагалась розкрити внутрішню сутність явищ капіталістичного суспільства, сформулювати об’єктивні закони його розвитку. В ХІХ ст. К. Маркс всебічно дослідив капіталістичний спосіб виробництва, сутність капіталістичної експлуатації, додаткової вартості, капіталу, завершив дослідження закону вартості.

    Одночасно розвивався інший напрям економічної  науки. Ряд вчених (Ж.Б. Сей, Дж.Б. Кларк, К.Менгер, А.Курно, А.Маршал та ін.) зосередили свою увагу на вивченні поверхневих форм і методів господарювання, на проблемах регулювання капіталістичної економіки, досліджували психологічно-суб’єктивну сторону господарської діяльності, поведінку окремих суб’єктів економіки.

    Насамперед  представники цього напряму звернули увагу на те, що потреби кожної людини і потреби суспільства в цілому безмежні, тоді як економічні ресурси, потрібні для створення матеріальних благ, обмежені. Це – основна суперечність економіки, яка зумовлює головне покликання економічної науки: визначити принципи прийняття раціональних рішень в світі обмежених ресурсів, знайти шляхи найефективнішого використання виробничих ресурсів для задоволення багатоманітних суспільних потреб. Ця частина економічної теорії отримала назву “економікс” (ХІХ ст.), як наука, що вивчає теорію і практику ринкової організації суспільного виробництва.

    Згодом  економікс поділилась на мікроекономіку, яка досліджує поведінку окремих суб’єктів економіки (споживача, фірми) та макроекономіку, яка вивчає функціонування економіки в цілому.

    Предметом економічної теорії є дослідження виробничих відносин у тісній взаємодії з продуктивними силами та надбудовою, особливо з таким елементом надбудови як держава.

    В процесі пізнання економічної дійсності формуються наукові поняття (категорії) та економічні закони.

    Економічна  категорія – це абстракція, логічне узагальнююче поняття, теоретичний вираз виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують.

    Економічний закон – необхідні, сталі, повторювані причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності економічних явищ у процесах виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів діяльності. 

2. Методи та функції  економічної теорії

    Методи  економічної теорії (способи пізнання, які використовуються наукою):

• загальнонаукові методи – діалектико-матеріалістичні принципи пізнання – пізнання досліджуваного процесу через внутрішні (іманентні) суперечності його саморозвитку; статистичне спостереження, аналіз і синтез, системний підхід, моделювання, експеримент
• часткові методи – способи пізнання, властиві окремим економічним школам.

    В економікс склались два основні  методи – позитивний та нормативний.

    Позитивний  аналіз полягає в описі того, що є, систематизації економічних фактів, явищ і процесів з реального життя. Широко застосовуються математичні методи. Нормативний метод полягає в тому, щоб знайти шляхи, що забезпечують максимально можливу ефективність діяльності людини, він дає рекомендації для практики, дає суб’єктивні уявлення про те, що має бути.

    Функції економічної теорії:

• пізнавальна – полягає у розкритті сутності економічних законів і категорій та форм їх прояву;
• світоглядна – полягає у тому, що економічна теорія покликана формувати новий тип економічного мислення, адекватний новим умовам господарювання світогляд  майбутнього фахівця;
• практична – полягає у всебічному обґрунтуванні найбільш ефективних та прогресивних форм економічної діяльності; економічна теорія – основа наукової економічної політики держави.

ТЕМА  2. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. ВЛАСНІСТЬ ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ

1. Економічна система.  Продуктивні сили  та виробничі відносини

    Економічна  система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на відтворення товарів і послуг, а також на регулювання цієї діяльності відповідно до мети суспільства.

    Економічна  система включає в себе не лише певний спосіб виробництва, але і надбудову, передусім вплив держави, її політико-правові форми. Всі елементи економічної системи перебувають у глибокому взаємозв’язку та взаємодії.

    Основні елементи економічної  системи: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, соціально-економічні відносини (відносини власності), господарський механізм.

    Розглянемо  основні складові економічної системи.

    Виробництво – процес впливу людини на речовину природи з метою створення матеріальних благ та послуг, необхідних суспільству. Виробництво має дві сторони: відношення людей до природи і взаємини людей у процесі праці. Перша відображає матеріальний зміст процесу праці, друга – його суспільну форму. Виробництво завжди є суспільним, тому що люди беруть участь у ньому спільно, колективно.

    Відтворення – безперервне повторення, поновлення процесу виробництва. У ході відтворення відновлюються засоби виробництва і виробничі відносини, відбувається також відновлення робочої сили, її відтворення. Процес відтворення складається з процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання створених благ.

    Процес  виробництва як відношення до природи  включає такі основні елементи: працю, предмет праці, засоби праці.

    Праця – споживання робочої сили, свідома, цілеспрямована діяльність людини, пов’язана з виробництвом матеріальних благ.

    Робоча  сила – здатність людини до праці, сукупність її фізичних та розумових здібностей (її виробничий досвід, навички, кваліфікація), головна умова виробництва в кожному суспільстві; виступає як особистий фактор виробництва.

    Предмет праці – річ або комплекс речей, на які направлена цілеспрямована діяльність людини, і які людина видозмінює і використовує для задоволення своїх потреб.

    Засоби  праці – річ або сукупність речей, за допомогою яких людина перетворює предмети праці та пристосовує їх для задоволення своїх потреб.

    Знаряддя  праці – головна частина засобів праці (машини, механізми, інструменти тощо), які безпосередньо використовуються у перетворенні предметів праці.

    Засоби  виробництва – сукупність засобів та предметів праці, які використовуються в процесі матеріального виробництва. Засоби виробництва  виступають речовим фактором виробництва.

    Продуктивні сили – засоби виробництва і люди, що володіють знаннями, виробничим досвідом, навичками до праці і приводять засоби виробництва в дію.

    Другу сторону виробництва – його суспільну  форму – складають виробничі  відносини.

    Виробничі відносини – це зв’язки, що об’єктивно складаються між людьми в процесі власне виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ. Вони багатогранні і поділяються на техніко-економічні, організаційно-економічні та соціально-економічні. Сукупність всіх сторін виробничих відносин в їх внутрішньому зв’язку утворює єдину систему виробничих відносин. Система виробничих відносин є базисом, який визначає економічний лад суспільства і його надбудову (політичні, ідеологічні, національні та інші відносини).

    Економічні  відносини проявляються, насамперед, як економічні інтереси.  Розрізняють суспільні, колективні та особисті інтереси.

    Суспільні інтереси – інтереси всього суспільства. Колективні інтереси виражають необхідність задоволення потреб груп людей, об’єднаних однаковим положенням у системі суспільного виробництва, що створює спільність економічних інтересів даної групи. Особисті інтереси виражають необхідність задоволення матеріальних потреб окремих людей і визначаються соціально-економічними умовами життя.