Лекции по "Экономической теории"

Визначте норму  прибутку кожного підприємства.

Як зміниться  норма прибутку, якщо авансований  змінний капітал на підприємстві А повністю споживається за 1 рік (один оборот), а на підприємстві Б – за 6 місяців (2 обороти за рік).

Розв’язок.

На підприємстві А: Ка. = 100, с : v = 4 : 1 = 80 тис.грн. : 20 тис.грн., звідки авансований змінний капітал (витрати на оплату праці) v = 20 тис.грн. Додаткова вартість створена таким капіталом за рік: m' = 100%, m = v = 20 тис.грн.

Норма прибутку дорівнює:

На підприємстві Б: Ка. = 100, с : v = 3 : 1 = 75 тис.грн. : 25 тис.грн., звідки авансований змінний капітал (витрати на оплату праці) v = 25 тис.грн. Додаткова вартість створена таким капіталом за рік: m' = 100%, m = v = 25 тис.грн

Норма прибутку дорівнює:

З врахуванням обороту  на підприємстві А норма прибутку залишиться незмінною:

На підприємстві Б авансований змінний капітал v = 25 тис.грн., m = 25 тис.грн., але змінний капітал здійснює за рік два обороти і тому m, створена за рік, буде вдвічі більшою: m = 25 тис.грн.  ´  2 = 50 тис. грн..

.

Відповідь: 1. 20%, 25;     2. 20%, 50%. 

У західній теорії трактування прибутку складне і неоднозначне. Оскільки існує різне тлумачення витрат бухгалтерським обліком (явні витрати) і економічною теорією (явні плюс неявні витрати), то розрізняють прибуток бухгалтерський і економічний. Крім того, неявні витрати деякі економісти називають нормальним прибутком (NP).

Бухгалтерський  прибуток (ВР) обчислюється як різниця між сукупним виторгом  (TR) і явними витратами (BC):     

Економічний прибуток (ЕР) обчислюється як різниця між сукупним виторгом та економічними сукупними витратами (ТС), які є сумою явних і неявних витрат:

  ;         ТС= ВС + NP;          ;            

Таким чином, економічний прибуток по суті є надприбутком, надлишком наднормальним (середнім) прибутком. Джерелом економічного прибутку вважають винагороду підприємця за нововведення та ризик. Його розглядають як своєрідну премію за ініціативну підприємницьку діяльність. Головною метою підприємництва є максимізація саме економічного прибутку (надприбутку).

 Одним з  поширених методів визначення  оптимального обсягу виробництва  (Q^*), який забезпечує фірмі одержання максимального економічного прибутку (EP), є метод порівняння сукупного виторгу (TR) та сукупних витрат (ТС). Модель TRTC представлена на рис. 6. Сума прибутку для будь-якого обсягу Q визначається графічно як різниця вертикальних координат відповідних кривих. За малих обсягів випуску (до точки а) крива виторгу TR  проходить нижче кривої витрат , так само, як і за великих (після точки b), що означає збитки. На відрізку ab маємо зону прибутковості фірми, крива витрат TC проходить під кривою TR. Точки a і b  є точками беззбитковості (TR=TC, EP=0), в цих точках криві перетинаються. Сума економічного прибутку максимізується на обсязі, для якого відстань між кривими TR і TC по вертикалі найбільша.

В погоні за надприбутком всі фірми намагаються вкласти  свій капітал в найбільш прибуткову галузь. Але від напливу великого числа фірм в галузі виникає перевиробництво, пропонування перевищує попит і ціна падає. Надприбуток зникає.

В результаті міжгалузевої конкуренції у довгостроковому періоді можна виявити стійку тенденцію: норма прибутку у всіх галузях виробництва вирівнюється в середню норму прибутку (р' _сер.) за принципом – рівний прибуток на рівновеликий авансований капітал в різних галузях:

де р' _сер. - середня норма прибутку; Sm, Sр - сума додаткової вартості (прибутку), створеної на всіх підприємствах або в усіх галузях економіки; SК - сума капіталів всіх галузей.

Власне, середній прибуток і слугує орієнтиром в практиці формування ціни виробництва для фірми. В сучасних умовах найбільш поширеним методом визначення ціни виробника став метод “витрати плюс”, тобто до фактичних витрат додається сума прибутку, обчислена за середньою нормою віддачі капіталу. По народному господарству це складає приблизно 15%.

Ціна  виробництва – перетворена форма вартості товару, середній норматив, який характеризує вигідність капітальних вкладень в різні галузі.

Z = К_витр.  +   р_сер.,

де   Z - ціна виробництва,   К_витр. - собівартість (c + v),      р_сер.   - середній прибуток. 

Приклад 5. У три галузі виробництва вкладено рівновеликі капітали по 100 тис. грн. Органічна будова капіталу в галузях: І - 7 : 3; в ІІ - 4 : 1; в ІІІ - 9 : 1. Норма додаткової вартості скрізь становить 100 %. Повний оборот капіталу здійснюється за 1 рік. Визначте середню норму прибутку (р'_сер.) та ціну виробництва (Z).

Розв’язок.       Вартість продукції галузей:

  І    70c + 30v + 30m;  II    80c + 20v + 20m;  III    90c + 10v + 10m

           

р = К ´ р¢_сер. = 100 ´ 20% = 20;        Z = (c + v) + р_сер. =  100 + 20 = 120.

Відповідь: 20%, 120. 

В процесі ціноутворення  приймає участь також торговий капітал, який зменшує середню норму прибутку і формує роздрібну ціну, тобто кінцеву ціну продажу.

Торговий  капітал – відокремлена частина промислового капіталу, яка функціонує в сфері обігу (Г - Т; Т - Г).

Торговий  капітал складається з:

торгово-товарного  капіталу, який втілюється у вартості куплених товарів;

додаткових  торгових витрат (ДТВ) або додаткових витрат обігу (ДВО) – напівпродуктивних витрат в сфері торгівлі, які збільшують вартість товару (доробка товарів, фасування, транспортування, тощо);

 чистих торгових витрат (ЧТВ) або чистих витрат обігу (ЧВО) – непродуктивних витрат, пов’язаних з реалізацією товарів, їх рекламою, обліком. Праця по виконанню цих операцій не створює нової вартості, і ЧТВ не добавляють до товару ніякої вартості. Повернути ЧТВ можливо тільки за рахунок додаткової вартості, створеної в процесі виробництва.

Торговий  прибуток (Р_торг.) – частина всієї (сукупної) додаткової вартості, яка припадає на долю торгового капіталу як відповідної частини сукупного капіталу:

де р'_торг. - норма прибутку з участю торгового капіталу; m - маса сукупної додаткової вартості, створеної промисловим капіталом; ЧТВ - чисті торгові витрати; К пром. і К торг. - сума торгового і промислового капіталів. 

Приклад 6. Промисловий капітал - 800 грн., торговий капітал – 200 грн., з них чисті торгові витрати - 30 грн. Органічна будова промислового капіталу 7 : 1, m' = 150%. Обчисліть масу прибутку торгового і промислового капіталів, а також роздрібну ціну, якщо витрати виробництва складають 500 грн. за рік .

Розв’язок.                               

  К пром. = 800 грн. при с :v = 7:1; К пром. = 700c + 100v.

 Якщо m' = 150 %, то ним за рік буде створено 150m

Визначимо середню  норму прибутку (р'сер.), яка встановиться в результаті конкуренції промислового і торгового капіталів:

                 

Маса прибутку промислового капіталіста: Р пром. = 12 % від 800 грн. = 96 грн.

Маса прибутку торгового  капіталіста: Р торг = 12 % від 200 грн. = 24 грн.

Оптова  ціна, за якою виробник продасть свою продукцію торговцеві:

Z = c + v + р сер.; К витр. (собівартість) = 500 дол.; р сер. = 96 грн., тоді

Z = 500 грн. + 96 грн. = 596 грн.

Роздрібна ціна буде дорівнювати оптовій ціні плюс ЧТВ (чисті витрати) плюс Р торг. (прибуток торговий)

Роздрібна ціна = 596 грн. + 30 грн. + 24грн. =650 грн.

Відповідь: 96 грн., 24 грн., 650 грн.  

Узагальнимо: ціна – це вартість товару в грошовому виразі. Ринкова ціна – грошовий вираз ринкової вартості товару, яка відображає галузеві пропорції виробництва і міжгалузеві пропорції обміну та забезпечує відтворення виробництва у галузях відповідно до виявленої ринкової потреби (вартість відтворення).

Функції ціни:

облікова – засіб обліку суспільно-необхідної праці, затраченої на виробництво та реалізацію продукту;

розподільча – засіб розподілу вартості між галузями, соціальними групами, тощо;

стимулююча – ціни, що базуються на вартості відтворення, стимулюють зниження собівартості, структурну перебудову економіки, НТП, тощо.

Фактори ціноутворення:

об’єктивні:

–   виробничі  фактори, які безпосередньо впливають  на величину вартості товару (продуктивність, інтенсивність праці, тощо);

–   ринкові  фактори, які викликають відхилення цін від вартості (попит, пропозиція).

суб’єктивний  фактор – психологічне сприйняття людиною корисності товару. 
 

Система цін

 

Методи  ціноутворення:

адміністративні (планові) методи: нормативний; параметричний; нормативно-параметричний.

ринкові методи: метод повних витрат плюс прибуток; на основі принципу беззбитковості; метод цільової норми прибутку.

Лібералізація цін - процес розширення переліку товарів, ціни на які формуються на вільному ринку (не регулюються державою).

На величину прибутку фірми впливають кредитні відносини.

Позичковий  капітал – грошовий капітал, який надається його власником в позику функціонуючим промисловим і торговим підприємцям на встановлений термін за умови повернення і сплати певного проценту. Це відокремлена грошова форма промислового капіталу, яка отримала самостійний рух:          Г - Г';

Позичковий  процент – частина додаткового продукту (додаткової вартості), створена в процесі виробництва. Виступає у вигляді оплати за тимчасове користування споживною вартістю позичкового капіталу (здатністю приносити доход).

Підприємницький доход – частина середнього прибутку, яка залишається в розпорядженні функціонуючого підприємця після сплати ним проценту за взятий в позику капітал.

Р сер.  = Підприємницький доход + позичковий процент.

Норма (ставка) позичкового проценту – відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до всього позичкового капіталу. 

Приклад 7. Функціонуючий капіталіст взяв у позику 2 млн. грн. з розрахунку 5 % річних. Середня норма прибутку - 20 %. Визначте підприємницький доход і масу проценту.

Розв’язок.   Використавши 2 млн. грн. на організацію комерційної діяльності, функціонуючий підприємець одержить за рік 20 % від 2 млн. грн.,                                   що дорівнює 400 тис. грн. середнього прибутку. Але з цієї суми він повинен сплатити за позику 5 % від 2 млн. = 100 тис. грн. (маса проценту).  Тому підприємницький доход становить: 400 тис. грн. – 100 тис. грн. = 300 тис. грн.