Величина  вартості товару залежить від трьох факторів:

• продуктивності праці;
• інтенсивності праці;
• складності праці

    Продуктивність  праці – це плодотворність, ефективність праці. Вимірюється кількістю продукції (споживних вартостей), виготовлених робітником за одиницю робочого часу (годину, зміну, рік і т.п.), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

    Продуктивність  праці підвищується в результаті покращення виробничих умов – технічної озброєності праці, вдосконалення її організації або підвищення кваліфікації. Продуктивність визначається також природними умовами. Категорія продуктивності праці відноситься до зміни якості конкретної праці. Це означає, що одна і та ж кількість праці в кращих умовах виробляє за одиницю часу більшу кількість продукції. Тому зі зміною продуктивності праці загальна величина вартості за певний час залишається без змін, а вартість одиниці продукції зменшується, оскільки її виробляється більше. 

    Приклад 1. Припустимо, що протягом робочого дня тривалістю 8 годин робітник виготовляє 2 вироби. За умови, що одна година робочого дня дорівнює одній годині суспільно-необхідного часу, визначте, як зміниться вартість усієї продукції, якою буде величина вартості одного виробу, якщо продуктивність праці підвищиться в 2 рази.

    Розв’язок: До зростання продуктивності праці вартість одиниці виробу дорівнює 4 год. суспільно-необхідного часу (8 : 2), а вартість усієї продукції - 8 год. суспільно-необхідного часу. Якщо продуктивність праці зросте у 2 рази, то протягом 8 годин робітник виготовить 4 вироби. Тоді вартість одного виробу буде дорівнювати 2 год. суспільно-необхідного часу (8 : 4), а вартість всієї продукції буде втілювати ті ж 8 годин суспільно-необхідного часу.

    Відповідь:  вартість всієї продукції не зміниться ( 8 год.),  а вартість одного виробу зменшиться у 2 рази (2 год.). 

    Інтенсивність праці –   напруженість праці. Характеризується кількістю праці, яку працівник витрачає за певний проміжок часу. Визначається величиною фізичних, нервових, розумових зусиль за одиницю робочого часу; темпом роботи, тобто частотою повторення тих чи інших операцій, кількістю одночасно виконуваних функцій; кількістю машин, що обслуговуються, і т.п. 

    Приклад 2. Припустимо, що протягом робочого дня тривалістю 8 годин робітник виготовляє два вироби. За умови, що 1 година робочого дня дорівнює одній годині суспільно необхідного часу, визначте, як зміниться вартість всієї продукції і вартість одного виробу, якщо інтенсивність праці зросте в 2 рази.

    Розв’язок. До зростання інтенсивності праці вартість одиниці виробу дорівнює 4 години суспільно необхідного часу (8 : 2), а вартість усієї продукції - 8 годин суспільно необхідного часу.

    Інтенсивність - це затрати праці за одиницю  часу. Зростання інтенсивності праці  рівноцінне продовженню робочого часу (приховане подовження). Якщо інтенсивність праці зросте у 2 рази, то на виробництво 4 одиниць продукції затрати виробника становитимуть 16 год. суспільно необхідного часу, а вартість одного виробу залишиться незмінною (16:4) і становитиме 4 год. суспільно необхідного часу.

    Відповідь:  вартість всієї продукції зросте вдвічі ( 16 год.),  а вартість одного виробу не зміниться  (4 год.). 

    Вплив складності праці  на вартість товару. За одиницю робочого часу складна праця створює вартість більшу, ніж проста праця. Припустимо, що товар виготовляють за допомогою складної, кваліфікованої праці, причому на 1 годину такої праці потрібно ще 0,5 години на підготовку. При обміні такого товару треба одержати інший товар, на який витрачено 1,5 години простої праці. За цієї умови необхідні засоби існування отримають товаровиробник (за годину праці) і ті, хто його готували (0,5 години), що дозволить забезпечити відтворення кваліфікованої робочої сили.

4. Розвиток форми  вартості

    Товарне виробництво представляє собою  єдність виробництва і обміну. В процесі обміну зіставляються і порівнюються товари різних відокремлених виробників. Коли товар обмінюється на інший товар, він отримує суспільне визнання як корисний продукт, що задовольняє потреби інших людей. В обміні визначається і кількість індивідуальної праці, яка визнається суспільно необхідною.

    В пропорціях обміну вартість проявляється як мінова вартість. Наприклад, пропорція Х  товару А  =  Y товару  Б  означає, що в обох товарах втілена приблизно однакова кількість праці.

    Мінова  вартість пройшла в історичному  розвитку чотири форми: випадкову, розгорнуту, загальну і грошову.

    Коли  обмін був ще випадковим, виникла  випадкова форма вартості. В обміні один товар відіграє активну роль, виражає свою вартість в іншому товарі, а другий товар лише пасивно відображає вартість першого товару. Перший товар виступає як відносна вартість, а другий – як еквівалент вартості першого. В акті обміну розв’язується суперечність між двома протилежностями – вартістю і споживною вартістю. Протилежності – вартість і споживна вартість – виступають в єдності. Абстрактна праця набуває конкретного значення в пропорціях обміну.

    В процесі розвитку обміну виникає  повна або розгорнута форма вартості, коли один товар, що перебуває у відносній формі вартості, обмінюється на безліч інших товарів – еквівалентів: Х  товару А =  Y товару  Б чи товару В, або Г …

    Подальший розвиток товарного  виробництва  привів до того, що з великої маси товарів виділився один загальний  еквівалент. В різних народів роль еквіваленту відігравали різні товари: зерно, хутро, тварини і т.п. Тоді різні товари А, Б, В, Г … могли обмінюватись на один і той самий товар Е. Це було зручно, оскільки товар –еквівалент має загальну форму вартості.

    Коли  функція загального еквіваленту  зрослась із специфічним товаром-золотом, виникає грошова форма вартості. Золото, срібло та інші метали стали називатись грошима, а мінова вартість перетворилась на ціну товару.

    Внутрішня суперечність між споживною вартістю товару і його вартістю перетворилася на зовнішню суперечність – з одного боку знаходиться вся маса товарів, а з іншого їм протистоїть маса грошей. Ця суперечність розв’язується, коли товар обмінюється на гроші. 

5. Закон вартості  та його функції

    Внутрішній  причинно-наслідковий зв’язок між  затратами праці, вартістю та ціною відображає закон вартості.

    Закон вартості – об’єктивний закон товарних відносин, відповідно до якого вартість товарів визначається витратами суспільної (абстрактної) праці і товари виробляються та обмінюються відповідно до їхньої вартості (суспільно необхідних витрат праці).

    Закон вартості виконує три функції:

• регулює пропорції суспільного виробництва, розподіл праці по галузях;
• стимулює розвиток продуктивних сил;
• обумовлює диференціацію, розшарування товаровиробників.

    Закон вартості пов’язаний з так званою редукцією праці. В процесі обміну індивідуальна праця різної складності і кваліфікації зводиться до простої праці. На величину вартості як простої суспільно необхідної праці впливає не тільки кількість праці, але і споживна вартість (корисність) продукту: якісніший продукт втілює складну працю і має більшу вартість, краще задовольняє потреби суспільства (має більший корисний ефект). Тому суспільство, яке в кожний історичний період має певні потреби, визначену кількість ресурсів, в тому числі і фонду робочого часу, повинно так розподілити фонд робочого часу, щоб забезпечити найкраще задоволення потреб суспільства. Якщо в процесі обміну товар не буде куплений, частина робочого часу буде розтрачена даремно. Отже, закон вартості вимагає, щоб суспільна праця використовувалась у тих галузях, які необхідні суспільству, а на виробництво товару повинна витрачатись лише та кількість праці, яка буде визнана як суспільно необхідна.

    Закон вартості зумовлює прагнення всіх товаровиробників знижувати індивідуальні затрати праці до рівні суспільно-необхідних, вдосконалювати техніку і організацію виробництва, щоб підвищити продуктивність праці.

    Закон вартості виконує свою функцію регулятора розподілу праці та інших ресурсів між галузями через механізм цін.

    Оскільки  ціна є грошовою формою вартості, то закон вартості є законом цін. На ціну, як поверхневу форму, чинять вплив багато факторів, тому ціна не може просто відображати величину вартості. Вона коливається навколо вартості. Через коливання цін виробники одержують інформацію про ступінь задоволення потреб та про відповідність витрат праці на виробництво певних товарів, і перерозподіляють ресурси між окремими виробництвами відповідно до потреб. Закон вартості слугує основним регулятором виробництва в стихійному товарному господарстві.

    Конкурентна боротьба між виробниками призводить до того, що ті, в кого індивідуальні витрати більші за суспільно необхідні, при продажу товару отримують збитки і розоряються, втрачають свої засоби виробництва, перетворюються на пролетарів (неімущих) та стають найманими робітниками. І навпаки, ті прості товаровиробники, які мали високу продуктивність, отримують додатковий доход, збагачуються, розширюють виробництво за рахунок найманої праці тих, що втратили статус самостійного товаровиробника. Таким чином, закон вартості неминуче веде до диференціації суспільства на бідних і багатих, а також до розвитку капіталізму – способу виробництва, основаному на крупних засобах виробництва та найманій праці. 

    Приклад 3. Двоє гончарів роблять глечики. Перший з них за тиждень витрачає 60 годин праці і виробляє 60 глечиків. Другий – за 60 годин виробляє 30 глечиків. Вартість матеріалів умовно приймаємо за нуль. Скільки буде коштувати 1 глечик в годинах робочого часу на ринку? Які наслідки матиме така торгівля для кожного з гончарів?

    Розв’язок. Хоча індивідуальна вартість глечиків різна (у першого гончаря – І год., у ІІ гончаря – 2 год.), на ринку глечики будуть продаватись за однією ціною, яка визначається суспільною вартістю товару, суспільно-необхідним (суспільно-нормальним) робочим часом, потрібним для виробництва товару.

    На  встановлення цієї величини індивідуальні  витрати товаровиробників впливають по різному:

    1-й  гончар – витратив 60 год. праці  і створив 60 одногодинних глечиків;

    2-й  гончар – витратив 60 год. праці  і створив 30 двогодинних глечиків.

    Тому  суспільна (ринкова) вартість товару встановиться на рівні (120 годин : 90 глечиків) = 1,3 год. за глечик. Наслідки такої торгівля для гончарів:

    1-й  продав 60 глечиків по 1,3 год. за  глечик. Він отримає 78 год., його  витрати 60 год., тоді прибуток  становить 18 год. Це результат високої продуктивності праці, досконалого обладнання, технології тощо.

    2-й  продав 30 глечиків, отримує 39 год., його  витрати виробництва – 60 год., його збитки – 21 год. праці.  В перспективі він збанкрутує.

    Закон вартості перерозподіляє вартість до технічно найрозвинутіших виробників, капітал і робочу силу до найприбутковіших галузей.

    Відповідь:  1,3 год;  І гончар - 18 год., прибуток, 2 гончар - 21 год., збитки. 

ТЕМА 4. ЕВОЛЮЦІЯ ТОВАРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ  СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

1. Гроші та їх  роль в економічній  діяльності

    Гроші – особливий товар, що слугує загальним еквівалентом.

    Історично в ролі грошей спочатку виступали  дорогоцінні метали (золото і срібло). Вони були найбільш придатні для виконання функції загального еквіваленту, тому що в них, як і в будь-якому товарі, втілювалась людська праця. Крім того, золото і срібло добре зберігаються, легко транспортуються, однорідні й подільні. З виникненням грошей внутрішня суперечність між споживною вартістю і вартістю товару дістала своє зовнішнє вираження. Товарний світ поділився на дві частини: з одного боку виступають товари як споживні вартості, а з іншого – гроші як втілення вартості. Цим були створені умови для широкого розвитку обміну: будь-який товар спочатку обмінювався на гроші, а потім за гроші можна було купити будь-який бажаний товар. Прискорення руху товарів сприяло розвитку виробництва.