Просте  відтворення – повторення виробництва у незмінних масштабах, при цьому весь додатковий продукт надходить в особисте споживання.

Розширене відтворення – повторення виробництва у зростаючих розмірах за рахунок продуктивного використання частини додаткового продукту (додаткової вартості).

Нагромадження капіталу – перетворення частини додаткової вартості у капітал або капіталізація додаткової вартості.

Органічна будова капіталу (с:v) – будова за вартістю, оскільки вона визначається технічною будовою і відбиває в собі зміни технічної будови.

 
 
 
 
 
 

 Норма нагромадження:   N' =  

                                                       

Приклад 1. Початково авансований капітал становить 45 тис. грн. Норма додаткової вартості - 100 %. Органічна будова капіталу 2 : 1. Через скільки років початково авансований капітал перетвориться у капіталізовану додаткову вартість?

Розв’язок:   К = с + v. Оскільки c : v = 2 : 1 то с = 30 тис. грн., v = 15 тис. грн.

Оскільки m¢ = 100% то m = v = 15 тис. грн. на рік.

К буде дорівнювати  m через 3 роки (45 тис. грн. : 15 тис. грн. = 3)

Відповідь:  через 3 роки. 

Економічне  зростання – кількісне збільшення і якісне удосконалення суспільного продукту і факторів його виробництва.

Екстенсивний  тип економічного зростання - кількісне збільшення факторів виробництва при збереженні його колишньої технічної основи.

Інтенсивний тип економічного зростання (інтенсифікація) - збільшення масштабів випуску продукції за рахунок якісного удосконалення факторів виробництва (більш прогресивні засоби праці, технології, більш економічні предмети праці, більш кваліфікована робоча сила, краще використання виробничого потенціалу, тощо).

2. Розподіл та його функції. Природа заробітної плати

Розподіл – це відносини між суб’єктами відтворення з приводу:

розподілу факторів або умов виробництва (засобів виробництва  і робочої сили); 

розподілу результатів  виробництва самого продукту.

Функції розподілу:

визначення частки у створеному продукті різних індивідів, соціальних груп, регіонів, тощо;

визначення динаміки доходів і структури потреб населення, черговості задоволення потреб;

стимулювання  підвищення продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва;

забезпечення  зв’язку виробництва і споживання.

Доходи  населення первинні (основні) - заробітна плата, прибуток, процент, земельна рента. Сімейні доходи - кінцевий результат розподілу доходів.

Джерела формування доходів:

трудові, отримані від участі в праці (заробітна  плата, премія і т.п.) і підприємницькій діяльності (прибуток);

нетрудові, які  надходять незалежно від трудової діяльності (суспільні фонди споживання, трансфертні платежі, що надходять  від держави  (допомоги по безробіттю, різні виплати і т.п.) та доходи від власності (відсотки по вкладах, рента, дивіденди та ін.)

 Заробітна плата – частка працівника у фонді розподілу по праці, виражена в грошовій формі (для підприємств, де працівники є власниками засобів виробництва).

Заробітна плата  є основною формою доходу переважної частини самодіяльного населення. Зарплата  за формою сприймається як вартість або ціна товару робоча сила..

Фактори, які впливають  на величину заробітної плати:

величина вартості робочої сили;

національні (історичні) особливості країни;

кон’юнктура на ринку праці та ін.

Зарплата  номінальна – сума грошей, отриманих працівником.

Зарплата  реальна – кількість матеріальних благ і послуг, які працівник може придбати на свою номінальну зарплату при даному рівні цін та податків.

Зарплата  погодинна – форма зарплати, яка встановлює розмір винагороди в залежності від відпрацьованого часу. Може бути погодинною, поденною, потижневою, помісячною.

Ціна  “праці” (погодинна ставка) – одиниця виміру погодинної зарплати.

,

де      Зп - погодинна ставка оплати праці; Вд - денна вартість робочої сили;

    Пд - кількість годин денної праці.

Зарплата  відрядна – перетворена форма погодинної форми зарплати. Розмір її визначається кількістю та якістю створеної продукції і величиною оплати за одиницю продукту.

Організація оплати праці – нормування праці, форми і системи зарплати, регулювання фонду зарплати та ін. Наприклад, тарифна система (система посадових окладів), безтарифна система, тощо.

Тарифна система – сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень зарплати, складається з:

тарифної ставки (погодинна ставка);

тарифної сітки (шкали, яка за допомогою коефіцієнтів визначає співвідношення ставок працівників різної кваліфікації);

тарифно-кваліфікаційного довідника - нормативних документів для тарифікації робіт і присвоєння працівникам  кваліфікаційних розрядів.

Соціальний  захист – система заходів, які захищають кожного жителя країни від економічної та соціальної деградації внаслідок безробіття, хвороби, травматизму або професійного захворювання, інвалідності, старості, втрати годувальника, народження дитини, втрати або різкого скорочення доходу; створює умови для нормального функціонування робочої сили.

Політика  доходів – регулювання співвідношення між прибутком підприємців і зарплатою працівників, встановлення їх оптимального діапазону – результат соціального законодавчо затвердженого компромісу. 

ТЕМА 7. ПІДПРИЄМНИЦТВО І  ПІДПРИЄМСТВО. ВИТРАТИ  ВИРОБНИЦТВА ТА ДОХОДИ

1. Підприємництво та  підприємство

Підприємництво – ініціативна діяльність, спрямована на пошук варіантів найбільш ефективного використання ресурсів з метою одержання прибутку.

Суб’єкти  підприємництва: індивідуальні особи (приватне підприємництво), група осіб, об’єднаних між собою угодами та економічними інтересами (колективне підприємництво), інколи державні органи (державне підприємництво).

Підприємництво  як економічна категорія – система економічних відносин суб’єкта підприємницької діяльності з державою, з іншими суб’єктами, з працівниками.

Підприємництво  як метод господарювання (комерційний розрахунок, господарський розрахунок) – сукупність заходів, форм, методів господарської діяльності.

Принципи  організації підприємництва:

самостійність і незалежність господарюючих суб’єктів, можливість приймати будь-які рішення в межах існуючих правових норм;

принцип матеріальної зацікавленості – спрямованість на максимізацію прибутку і розширення сфери впливу;

господарський ризик і відповідальність за результати діяльності власними доходами, майном, тощо.

Підприємство – первинна, основна ланка суспільного відтворення, історично визначена суспільна форма функціонування продуктивних сил, в якій відбувається поєднання робочої сили та засобів виробництва. Підприємство – це колектив людей, об’єднаних кооперацією праці та загальними економічними інтересами. Підприємство – це комплекс засобів виробництва, які мають певну технологічну єдність для створення певного продукту.

Фірма – складне об’єднання матеріальних і людських ресурсів, відповідним чином організованих та скоординованих, з метою виробництва певних благ.

Форми підприємств:

за  формою власності:

–державні –  характеризуються відносною економічною  відокремленістю;

–групові –  орендні, акціонерні, кооперативні, колективні;

–індивідуальні  підприємства (приватні);

–підприємства змішаної власності.

за  організаційними формами:

одноосібне (індивідуальне);

партнерство (товариство);

корпорація.

за  розмірами виробництва:

-мале,

-середнє, 

-велике.

2. Фонди підприємства

Матеріальна основа підприємницької  діяльності – капітал (фонди) підприємства.

Фонди (капітал) – це сукупність матеріальних і грошових засобів підприємства, фірми (речовий і особистий фактор виробництва), які перебувають у певній формі власності або у розпорядженні підприємства і слугують матеріальною основою його діяльності. (В умовах приватної власності - це капітал, в умовах спільної - фонди).

Специфічний стан виробничих фондів (капіталу) - це постійний  рух їх вартості. Вони існують тільки в постійному русі, де відбувається самозростання вартості.

Кругоборот  капіталу (виробничих фондів) – постійний рух вартості фондів, у процесі якого вони послідовно проходять три стадії і набувають три форми: грошову, продуктивну, товарну.

Кругооборот капіталу можна виразити такою формулою:

де Г –  це авансовані грошові кошти (статутний  фонд підприємства);.

Т - придбані на ринку засоби виробництва (ЗВ) та робоча сила (РС);

В - виробництво  нової продукції або послуг (створення  нової споживної вартості; створення вартості, більшої за авансовану);

Т' - готова до реалізації продукція;

Г' - грошова виручка від реалізації продукції.

Оборот  капіталу (фондів) – безперервне повторення процесу кругообороту. Час обороту починається від моменту авансування фондів у грошовій формі і до моменту повернення їх у тій же формі.

Швидкість обороту  визначається кількістю оборотів за рік та тривалістю одного обороту в днях.

В процесі обороту  капітал розподіляється на основний і оборотний.

Основні виробничі фонди  –  частина виробничих фондів (засоби праці - будівлі, споруди, машини, обладнання, тощо), які беруть участь у виробництві тривалий час, не втрачають при цьому натуральної форми і переносять свою вартість на створювану продукцію поступово, частинами, в міру фізичного зносу.

Оборотні  виробничі фонди  - частина виробничих фондів (предмети праці - сировина, паливо, енергія), які переносять свою вартість на продукт одразу, за один цикл. До оборотних виробничих фондів відноситься і фонд заробітної плати.

Фізичний  знос основних виробничих фондів (капіталу) – втрати споживчої вартості засобів праці в процесі їх використання.

Моральний знос основних виробничих фондів (капіталу) – знецінення фондів (капіталу), обумовлене здешевленням виробництва засобів праці в результаті зростання продуктивності праці або внаслідок створення більш досконалих засобів праці.

Амортизація – процес поступового перенесення вартості засобів праці по мірі їх зносу на продукцію, що виробляється.

Амортизаційний  фонд – фонд повернення основних виробничих фондів (капіталу), що виникає в результаті перенесення вартості засобів праці на створювані товари і повернення його до власника в грошовій формі після реалізації товарів. Повернення основних виробничих фондів у формі реновації або капітального ремонту.

Норма амортизації – відношення амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів.

Час обороту дорівнює сумі часу виробництва та часу обігу.

Час виробництва дорівнює сумі робочого періоду, часу дії автоматичних сил і сил природи, часу перебування у виробничих запасах та часу перерв.