РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ

4. Зміни у податковій політиці та зменшення державної підтримки окремих галузей промисловості.

     Вимоги  до України щодо змін в системі  оподаткування стосуються, перш за все, гармонізації оподаткування вітчизняних  та іноземних сільгоспвиробників, скасування податкових пільг у галузях автомобілебудування, суднобудування, літакобудування, космічній промисловості, будівництва, фармацевтичній, вугільній промисловості.

     Посилення фактичного податкового навантаження на вітчизняні підприємства та зменшення рівня прямої державної підтримки (що, зокрема, стосується вугільної галузі та сільгоспвиробництва), природно, завдаватиме негативного впливу їх фінансовому становищу та послаблюватиме їхню спроможність до конкуренції. Причому найбільшу тривогу викликає очікуване зростання фіскального навантаження на сільгоспвиробників, погіршення фінансового становища яких украй небажане напередодні активізації ринкових перетворень у цьому секторі та впровадження повномасштабного ринку землі. Відтак цей негативний вплив має компенсуватись збільшенням обсягів державної допомоги сільгоспвиробникам.

     Зважаючи  на те, що більшість субсидій та податкових пільг, що надаються вітчизняним  виробникам на даному етапі, є адресними  і суперечать засадам конкуренції і вимогам СОТ, набуття членства в СОТ вимагає їх скасування та освоєння дозволених СОТ та поширених у світовій практиці інструментів горизонтальної державної підтримки виробників, які створюють умови для розвитку довгострокових конкурентних переваг виробників. Це, зокрема, фінансування інновацій, науково-дослідної діяльності, енергозберігаючих технологій, природоохоронних заходів, підтримка розвитку кадрових ресурсів тощо [2, с.23].

5. Лібералізація доступу до ринку транспортних послуг та зрівняння тарифів на внутрішні та зовнішні перевезення.

     Вибіркове порівняння встановлених тарифів на перевезення вантажобагажу у  внутрішньому і міжнародному залізничному сполученні показує, що тарифи на перевезення  вантажобагажу у міжнародному сполученні у 1,42 разу вищі, ніж у внутрішньому. Зважаючи на те, що за таких умов існує перехресне субсидування внутрішніх вантажоперевезень зовнішніми, цілком очевидно, що уніфікація тарифів тягнутиме за собою помітне підвищення вартості внутрішніх перевезень, що, у свою чергу, вестиме до зростання собівартості продукції та цін виробників, зростання загальних інфляційних очікувань. Між тим, розрахунки на  отримання перевізниками додаткового фінансового ресурсу на цілі розвитку можуть виявитись перебільшеними, оскільки зростання тарифів вестиме до витіснення частини перевезень до альтернативних видів транспорту [54].

6. Лібералізація доступу до ринку фінансових і страхових послуг

     Скасування  обмежень на створення та діяльність прямих філій іноземних банків в  Україні стимулює прихід до банківського сектору іноземного капіталу. З точки зору більшості експертів, це має стати чинником здешевлення кредитів на внутрішньому кредитному ринку.

     Між тим, зважаючи на поточну структуру  кредитування, в якій випереджаючими темпами зростає частка споживчих  кредитів, позитивний ефект такого здешевлення, принаймні – у коротко- та середньостроковій перспективах, не варто переоцінювати. Подальше зростання обсягів наданих споживчих кредитів вестиме до посилення зовнішньоторговельного дисбалансу та заміщення дефіциту торговельного балансу надходженням  капітальних ресурсів, що, загалом, обумовлюватиме зростання ризику дестабілізації національної фінансової системи та, зокрема, валютного курсу гривні [57, с.104]. 

     Відтак  лібералізація фінансового сектору  України вимагатиме суттєвого розширення інструментарію моніторингу та регулювання потоків капіталів та перебудови системи регулювання валютного ринку та курсоутворення в Україні.

     Таким чином, вступ до СОТ і пов’язані  з цим зміни в державному регулюванні  економіки мають вплив на умови розвитку вітчизняних виробників.

    Як  свідчить аналіз статистичних даних за минулий рік найсуттєвішою перевагою членства України в СОТ є створення умов для збільшення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій за І півріччя 2008 року становив 6,9 млрд. дол. США, що у 2,7 рази перевищував показник січня-червня 2007 року. Однак, з огляду на зменшення у ІІ півріччі 2008 року притоку інвестицій (на 0,737 млн. дол. США), чистий приріст за 2008 рік становив 6,2 млрд. дол. США, що на 22,1% менше приросту 2007 року [76].

    Членство  у СОТ суттєво вплинуло на розвиток експорту, а українські експортери отримали додаткові права у торговельних суперечках та вже використовують механізм СОТ для вирішення питань захисту власних торговельних інтересів. Із вступом до СОТ, відповідно до Угоди між Урядом України та Європейським Співтовариством про торгівлю деякими сталеливарними виробами, було скасовано кількісні обмеження щодо експорту металопродукції до країн-членів ЄС. Загалом експортно-орієнтовані сектори економіки, навіть за попереднім аналізом, особливо виграють від вступу до СОТ скориставшись відкриттям міжнародних ринків для українських товарів.

    В рамках вступу до СОТ, з метою забезпечення належного рівня підтримки сільськогосподарських товаровиробників, Україна зберегла право застосування спеціальних режимів оподаткування ПДВ у вигляді доходів, від яких відмовилася держава, як альтернативи прямій бюджетній підтримці у зв'язку із обмеженістю фінансових ресурсів держави. Завдяки дії цих режимів у розпорядженні сільгосптоваровиробників залишилося у 2007 році 5,7 млрд. грн., у 2008 році - близько 6 млрд. гривень[81].

У першій половині 2008 року українська економіка  демонструвала значне зростання  обсягів зовнішньої торгівлі. Так, за перше півріччя 2008 р. обсяги експорту товарів, порівняно з першим півріччям 2007 р., збільшилися на 40,6%, імпорту - на 45,4% і становили, відповідно, 32,5 та 40,2 млрд дол. США. Водночас, через загострення у другій половині 2008 року світової економічної кризи та, відповідне, суттєве звуження зовнішнього попиту, спостерігалося зменшення обсягів виробництва починаючи з ІІІ кварталу саме в експортоорієнтованих секторах економіки (насамперед, хімічному та металургійному). За  2008 рік обсяги експорту становили 78, 7 млрд. дол., обсяги імпорту – 92,2 млрд. дол., темп приросту до 2007 року склав відповідно 34, 9 та 40,5 % (див.: додаток 3 ). Найбільший внесок у зростання експорту в 2008 році було забезпечено збільшенням вартісних обсягів експорту:  металургійної продукції – 38.3% приросту загального обсягу експорту; продукції АПК – в 1.7 рази (25.6% приросту експорту); машинобудівної продукції –13.6% приросту експорту[78].

    Побічні висновки щодо впливу членства у СОТ  на активізацію зовнішньоторговельної діяльності вітчизняних підприємств можна зробити на основі порівняльного аналізу географічної структури ЗЕД за 2007 - 2008рр. Так, експорт до країн-членів ЄС за 2008 р. становив 3,4 млрд. дол. США, що більше ніж за 2007 рік на 72% або 1,4 млрд. дол. США[77].

    Одним із основних позитивних факторів, що вплинув  на експорт промислової продукції  після вступу України до СОТ є  припинення квотування експорту української  металопродукції на ринок ЄС. Зовнішньоторговельний  обіг між Україною та США в порівнянні з 2007 роком збільшився на 217,3 млн. дол. США або на 85% Зовнішньоторговельний обіг між Україною та Африканськими країнами порівняно з 2007 роком збільшився на 61% (на 393,8 млн. дол. США), причому експорт збільшився на 67,5% (на 344,2 млн. дол. США) і становить 854,4 млн. дол. США [77].

    Основний  позитивний вплив на динаміку експорту до країн Центральної та Східної  Європи пов'язаний із скасуванням кількісних обмежень на імпорт в країни ЄС шести  груп металопродукції, що дозволило  суттєво збільшити експорт металопродукції до окремих країн регіону, зокрема до Болгарії - більш як у 3 рази, Румунії - у 1,7 рази тощо. Експорт до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону також пов'язаний із скасуванням кількісних обмежень на імпорт в країни регіону, що дозволило збільшити експорт металопродукції та продукції хімічної галузі. Експорт товарів з України до країн Африки у 2008 році становив 3,9 млрд. дол. США, імпорт - 1,6 млрд. дол. США. Це найбільші показники торгівлі з країнами Африки за всю історію України [81].

    Водночас  лібералізація торгівельних відносин відповідно до вимог СОТ супроводжується значними втратами для бюджету держави. Так, за даними Держмитслужби України, у I кварталі 2009 року втрати від вступу до СОТ склали 707 млн. грн. [79].

    Загальний аналіз зовнішньоторговельних відносин України свідчить, що вступ держави до СОТ позитивно вплинув на гармонізацію торговельно-орієнтованого законодавства держави з договірно-правовою системою СОТ і сприяв активізації торговельних відносин з країнами-членами Організації.

      У квітні 2009 року офіційно розпочалися переговори з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) про створення зони вільної торгівлі. Перший етап переговорів передбачає  підготування спільного базового документу, який визначить загальні рамки, а також масштаби й принципи майбутньої угоди про вільну торгівлю. Передбачається, що угода охопить широке коло питань, а саме: торгівлю товарами, правила походження товарів, сприяння торгівлі, санітарні та фітосанітарні заходи, а також технічні бар’єри в торгівлі, торгівлю послугами, інвестиції, конкуренцію, державні закупівлі та права на інтелектуальну власність[80].

     Таким чином, слід відзначити,що здобуття Україною членства в СОТ є необхідним кроком на шляху до європейської інтеграції, залучення іноземних інвестицій , активізації торгівельних відносин. Для максимально швидкого отримання позитивних наслідків вступу до СОТ державою мають бути розроблені заходи щодо адаптації національної економіки до нових умов, з метою захисту інтересів українських виробників на зовнішніх та внутрішніх ринках. 
 

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 
 

     Набуття Україною статусу члена Світової організації торгівлі актуалізує потребу врахування можливих переваг і втрат національної економіки. У зв’язку із цим, важливим напрямком на сучасному етапі є розробка плану дій щодо мінімізації негативних наслідків вступу України до СОТ, який у короткостроковій перспективі дозволив би компенсувати вітчизняним виробникам втрати від підвищення рівня лібералізації зовнішньоекономічної діяльності та оптимізувати позитивний ефект від набуття членства.

     Серед безпосередніх орієнтирів такої  програми слід, зокрема, наголосити на наступних.

1. Подальше вдосконалення митно-тарифного регулювання та митного контролю, в тому числі шляхом:

• застосування відповідно до норм ГАТТ/СОТ антидемпінгових та компенсаційних мит з метою захисту вітчизняних виробників;

• зменшення, де це виправдано, різниці між тарифними ставками подібних товарів, з метою зменшити стимули для порушень в частині класифікації товарів і, відповідно, зменшення «сірого імпорту»;
• посилення контролю за використанням пільг у митному оподаткуванні; впорядкування механізму надання таких пільг (в тому числі з метою зменшення суперечностей у їх нормативному регулюванні, що часто призводять до судових суперечок з державою);
• проведення переговорного процесу та укладення двосторонніх міждержавних угод щодо спрощення митних процедур та активізації боротьби з контрабандою у відносинах з країнами – основними торговельними партнерами України;
• розширення співробітництва податкових і митних органів в частині проведення податкових перевірок суб’єктів господарської діяльності, які беруть участь у ланцюзі перепродажу ввезених товарів;
• налагодження обміну інформацією про порушників законодавства між державними контролюючими органами;
• подальшого розвитку методів аналізу ризиків і використання інформаційних технологій, розвиток проекту «електронна митниця».

2. Вдосконалення державної підтримки виробників, в першу чергу, за рахунок надання горизонтальної допомоги (за об’єктивними критеріями, із прозорою процедурою надання і подальшим контролем), насамперед на: подальше зменшення або відміну на них ПДВ і акцизного збору; впровадження диференціації митних ставок та інших податків з врахуванням пріоритетності експорту; відмова від спроб завищення тарифів на транзит і транспортні послуги;

розвиток  інфраструктури; підтримку інновацій; підвищення кваліфікації працівників; інформаційне забезпечення просування продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках; впровадження систем управління якістю; природоохоронні заходи; енергозбереження тощо.

3. Вдосконалення системи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, в тому числі:

• активізація застосування засобів нетарифного регулювання, які не суперечать нормам СОТ, у тому числі щодо контролю за якістю, безпекою, відповідністю імпортованих товарів фітосанітарним та ветеринарним нормам тощо;