РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ

    За  чотирнадцять років переговорів  було завершено двосторонні переговори про доступ до ринків товарів та послуг з 52 країнами-членами СОТ, прийнято більше 50 законів необхідних для адаптації українського законодавства до вимог Світової організації торгівлі.

    Найбільш  відчутний і важливий прорив в  переговорному процесі був досягнутий протягом 2005-2007 років, коли Україна  отримала статус країни з ринковою економікою з боку ЄС та США, була скасована поправка Джексона–Вейніка, завершені переговори з найважливішими країнами-членами СОТ [80].

    Протягом 2005—2006 років було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ.

    Зокрема, було:

• усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;
• встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;
• усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;
• усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов’язкового продажу валютних надходжень;
• скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;
• скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;
• скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;
• встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;
• скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів [80].

    16 січня 2008 року Україна і ЄС на переговорах в Лондоні врегулювали питання експортних мит, знявши останню перешкоду на шляху України до СОТ.

    5 лютого 2008 р. Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації. 10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі. 16 травня 2008 року Україна стала 152-им офіційним членом СОТ [81].

     Таким чином результатом еволюції митно-тарифної політики в Україні стало створення законодавчих умов функціонування даної системи, які орієнтовані на загальноприйняті міжнародні норми, стандарти і практику. В процесі вступу до СОТ Україна вже гармонізувала митний тариф з нормами Світової організації торгівлі. Подальші зміни в регулюванні зовнішньої торгівлі будуть пов’язані також із вимогами СОТ щодо зниження до мінімуму нетарифних обмежень і їх заміни на тарифне регулювання.

2.3 Взаємодія України зі Світовою організацією торгівлі:

проблеми  та перспективи

     Набуття Україною членства в СОТ у 2008 році  є системним чинником розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій. Майже всі політичні сили в Україні визначали  неможливість ефективної діяльності в системі міжнародної торгівлі, якщо країна не є при цьому членом СОТ.

     До  основних зобов’язань, що взялася виконувати Україна після вступу до СОТ належать такі [65]:

• Ціновий контроль. Уряд не має права встановлювати мінімальні ціни на імпортні товари. Цінова політика держави повинна враховувати експортні інтереси країн — членів СОТ, зокрема, тарифи державної компанії «Укрзалізниця» не можуть бути дискримінаційними.
• Внутрішнє оподатковування. Заборонено дискримінаційне оподатковування імпортних товарів.
• Інтелектуальна власність. Україна зобов'язана приєднатися й виконувати всі умови ACCORD TRIPS — угоди по торговельних аспектах інтелектуальної власності.
• Санітарні й фітосанітарні обмеження імпорту. Україна повинна приєднатися до міжнародних угод, що зобов'язують не перешкоджати ввозу м'яса й м'ясопродуктів, при виробництві яких використалися гормональні препарати.
• Імпортне мито. Зниження середнього розміру мит на промислові товари з 6,7% до 4,95%, сільгосппродукцію — з 21% до 10,66%.
• Кількісні обмеження імпорту. Україна не може обмежувати квотами імпорт продукції, не погодивши квотування із СОТ. Скасування заборони на імпорт автобусів, вантажівок, автомобілів старіше за 8 років.
• Експортні мита й обмеження. Зниження мит на насіння олійних, лом чорних і кольорових металів, живу худобу, шкіру. Скасування заборон і обмежень на експорт зернових і лома кольорових металів. Відмова від мінімальних експортних цін.
• Правила стандартизації. В Україні встановлюється пріоритет міжнародних стандартів перед національними. Крім того, до 2012 року всі технічні стандарти повинні бути наведені у відповідність до міжнародних норм.

    Вітчизняні  та зарубіжні експертні оцінки, результати авторських досліджень показують, що вступ України до СОТ матиме системні наслідки з очевидними як позитивними, так і можливими негативними впливами.

     Слід, насамперед, вказати на такі позитивні  наслідки вступу до СОТ для українських виробників як отримання: полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, технологій, капіталів; міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках; зниження комерційних ризиків, підвищення конкурентоспроможності та пожвавлення виробництва в окремих експортоорієнтованих галузях економіки; зменшення втрат від дискримінаційних заходів; зменшення транспортних витрат тощо.

     Позитивні наслідки макроекономічного плану  можна пов’язувати із: появою додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ; створенням передумов для захисту конкурентного середовища та боротьби з корупцією; розвитком нових технологій і посиленням стимулів для інновацій внаслідок кращого захисту інтелектуальної власності; покращенням інвестиційного клімату і зростанням обсягу та покращенням структури інвестицій; загальним зростанням виробництва та зайнятості, доходів виробників; зниженням рівня тінізації зовнішньоекономічної діяльності тощо[54].

     Разом із тим є певні обмеження в  отриманні переваг завдяки членству в СОТ,  оскільки лібералізація більшою мірою стосується ринків з переважно ціновою конкуренцією (сировинна продукція і стандартизовані масові готові вироби), а  високотехнологічні ринки, на які прагне вийти Україна, мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Крім того, як показує досвід, із зниженням тарифів збільшується вага нетарифного регулювання, не усуваються повністю антидемпінгові розслідування, не гарантується врегулювання усіх двосторонніх торговельних проблем (наприклад, українсько-російських) [57, с.64].

     Загалом, серед науковців та експертів-практиків  превалюють позитивні оцінки наслідків  вступу України до СОТ без очікування “шокової” ситуації. І, на наш погляд, негативні впливи дійсно мають більш  тактичний характер, а позитивні – більш стратегічний.

     Різні галузі економіки України виявилися  в різному ступені пристосовані до вступу у СОТ, причому причиною тому можуть бути як невідповідний  рівень розвитку, так і специфічні особливості тієї або іншої галузі.

     Набуття Україною статусу члена СОТ актуалізує потребу врахування можливих переваг і втрат національної економіки, зокрема, вітчизняного виробництва. Найбільш чутливими сферами державного регулювання економіки, яких торкаються зміни у зв’язку з набуттям Україною членства в СОТ, на нашу думку, є:

1. Зміни в митно-тарифному  регулюванні імпорту.

    Як  вже було зазначено вище, Україна  взяла зобов’язання щодо приєднання до 16 секторальних угод та ініціатив (Додаток 2 ), більшість з яких передбачають нульову ставку ввізного мита. При цьому значна частка зниження тарифів припадає на комплектуючі та сировину для виробництва технологічної продукції. Очікується, що зниження тарифного захисту такої продукції приведе до збільшення надходження на внутрішній ринок так званого «інвестиційного імпорту», що повинно сприяти модернізації вітчизняних виробничих фондів.

    Разом із тим, слід зважити й на негативні сторони такого зростання, оскільки значний приріст імпорту окремих видів обладнання та інвестиційної продукції  свідчить про послаблення позицій вітчизняних виробників, оскільки частина товарів виробляється і в Україні.

    Необхідно також відзначити, що, хоча загалом  внаслідок зниження рівня тарифного  захисту до узгоджених зв’язаних  ставок очікується зниження середньозваженої ставки менш ніж на 2 в.п. - з 7,02 % до 5,09 %, найбільшого зниження зазнає тарифний захист ринку сільгосппродукції, де використовується переважна частина специфічних і комбінованих ставок, що повинні бути замінені на адвалерні (зниження очікується більш ніж на 8 в.п. – Таблиця 3.1). Відтак слід очікувати суттєвого загострення конкурентного тиску на українських сільгоспвиробників, що обумовлює потребу в додаткових заходах підтримки цієї галузі економіки.

    Із  вступом до СОТ Україна відкрила свій внутрішній ринок не тільки європейським, але й азіатським постачальникам, але не досягла просування власних товарів на зовнішніх ринках. Україна відрізняється високою часткою міського населення, досить високим рівнем ненасиченого платоспроможного попиту, що привело до припливу імпортних споживчих товарів. А вироблені самою Україною товари по співвідношенню ціна-якість залишаються неконкурентоспроможними [44, с.486].

2. Зміни в митно-тарифному регулюванні експорту.

    Зміни в митному регулюванні експорту, які полягають в скасуванні заборони експорту брухту легованих чорних металів та кольорових металів і її заміні на експортне мито, а також поступовому зниженні ставок експортного мита на відходи та брухт чорних металів, містять наступні загрози:

• втрат державного бюджету від зниження існуючих ставок для брухту чорних металів. Ці втрати, втім, будуть меншими в разі збільшення експорту металобрухту, а також завдяки збільшенню обсягів експорту металопродукції до ЄС внаслідок збільшення квот на її поставку (лібералізація експорту брухту наводилася європейською стороною як обов’язкова умова збільшення квоти);
• надмірного зростання вивезення металобрухту, що створить дефіцит цього ресурсу для українських металургійних компаній, а також сприятиме зростанню у вітчизняній металургії складової повного циклу металургійного виробництва, яке є значно більш енерго- та матеріалоємним;
• підвищення закупівельних цін металобрухту для українських металокомбінатів і, відповідно, собівартості їхньої продукції, що може сприяти загальному зростанню цін на неї на внутрішньому ринку [14, с.67].

     Поступове зниження ставок експортного мита на насіння деяких видів олійних  культур, а також живу худобу та шкіряну  сировину завдаватиме суперечливого  впливу на українську економіку. З одного боку, зростатимуть вигоди вітчизняних виробників сировини, що дозволяє сподіватись на надання позитивного імпульсу розвиткові АПК країни загалом (зростання попиту на сільгосптехніку, агрохімію, корми тощо). З іншого боку, слід враховувати наявність ризиків щодо збільшення сировинної складової українського експорту, що призводитиме до втрат потенційної доданої вартості та доходу [2,с. 20].

3. Зниження нетарифних обмежень і технічних бар’єрів зовнішньої торгівлі.

    Зміни в регулюванні зовнішньої торгівлі будуть пов’язані також із вимогами щодо зниження до мінімуму нетарифних обмежень і їх заміни на тарифне регулювання.

     Масштаби  торговельних відносин, яких безпосередньо  стосуватиметься скасування ліцензування імпорту, не є значними. Так, питома вага ввезених товарів, які можуть підлягати  ліцензуванню, у 2007 р. не перевищувала 3,3 % вартості загального обсягу імпорту (1,4 млрд. дол. США) [79]. Зокрема, ліцензуванню підлягає імпорт гербіцидів, яловичини, свинини, м’яса свійської птиці, цукру. Між тим, незважаючи на невисоку їхню частку в структурі імпорту, ці товари є значимими споживчими товарами, і контроль за їх якістю при імпорті є актуальним. Відтак скасування ліцензій має бути замінене належними інструментами контролю якості та відповідності санітарно-гігієнічним, ветеринарним та іншим нормам.

     Значно масштабнішим передбачається вплив зниження технічних бар’єрів зовнішньої торгівлі та перехід України на систему міжнародних стандартів. У зв’язку з цим нагальними є питання адаптації до міжнародних норм як власне національних стандартів, так і способів їх застосування, систем управління якістю тощо. Впровадження міжнародних стандартів у виробництві потребуватиме тривалого часу і значних капіталовкладень, які здійснюватимуть додаткове навантаження на фінанси вітчизняних підприємств, послаблюючи їхню здатність реагувати на виклики конкурентного середовища.

     Послаблення вимог до сертифікації та встановлення відповідності імпортованих товарів  містить у собі загрозу зростання  надходження в Україну товарів  низької якості, які становлять загрозу  здоров’ю споживачів та/чи навколишньому середовищу. Така загроза є цілком реальною, зважаючи на низьку ефективність вітчизняної системи митного контролю та наявність розвинених каналів «сірого» імпорту (контрафактної продукції, з неналежним оформленням документів, заниженою митною вартістю тощо) [14, с.68].