РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ

     Існує кілька критеріїв класифікації мита:

     I. За характером зовнішньоторговельної  операції розрізняють імпортні  й експортні мита. У цей час у ЄС експортні мита використаються в рідких випадках (в основному для сировинної продукції), оскільки їхнє стягнення суперечить принципам ГАТТ/СОТ.

     II. За способом встановлення ставки:

     - Адвалерні. Перехід на адвалерний спосіб стягнення мит підтримується також міжнародними торговельними організаціями й угодами (зокрема, правилами СОТ).

     - Специфічні (приклади: сіль – 2,6 євро/1000 кг; винний оцет – 6,4 євро/літр).

     - Змішані (альтернативні) мита сполучають у собі способи вирахування ставки, що використовуються для специфічних і адвалерних мит.

     Особливим видом мит у ЄС є сільськогосподарські мита. Їх ціль – реалізація вимог загальної сільськогосподарської політики Співтовариства. Сільськогосподарські мита відрізняються досить високими ставками – до 200%. Різновид сільськогосподарських мит – сезонні мита, застосовуються для деякої сільськогосподарської продукції з метою захисту сільгоспвиробників Співтовариства в період продажу їхньої продукції [46,с.28].

     За  метою стягнення мита діляться на звичайні (засновані на митному тарифі) і спеціальні. Нормативно-правові акти ЄС, що регулюють застосування захисних мит, відповідають нормам й принципам ГАТТ/СОТ. Захисні мита вводяться як кошти протидії так званій «несправедливій торговельній практиці».

     Дотримуючись домовленостей, досягнутих у ході декількох раундів торговельних переговорів у рамках ГАТТ і СОТ, Співтовариство послідовно знижує ставки імпортних мит. За даними СОТ, середня ставка мит у ЄС в 1999 р. (з того часу майже не змінилася) становила 6,9%, причому, для сільськогосподарської продукції середня ставка була рівною 17,3%, для інших товарів (крім бензину) - 4,5%. Різниця між мінімальною й максимальною ставками мита становила: для сільськогосподарської продукції від 0 до 236,4%, для іншої продукції від 0 до 26%. Крім того, значний ряд товарів одержує в Співтоваристві тарифні преференції [80].

     Митний  кодекс ЄС прирівнює до мит збори, що мають рівнозначний ефект, що дозволяє поширити норми митного права  Співтовариства на різні збори, що застосовуються Співтовариством і державами-членами поза рамками загальної торговельної політики. Відповідно до умов митного союзу, сформульованого у Договорі про ЄС, збори, що вводять державами-членами по відношенню до ввезених або товарів, що вивозять, при наявності ефекту, рівнозначного митам, підлягають забороні.

     За  загальним правилом, Співтовариство застосовує конвенціональні ставки незалежно від того, чи ввозяться  товари із країни-члена СОТ або  із країни, що не входить у цю міжнародну організацію. Автономні ставки застосовуються тоді, коли вони нижче конвенціональних або коли конвенціональна ставка для даної товарної позиції відсутня.

     Митний  кодекс ЄС формулює основне правило  визначення митної вартості при імпорті: митною вартістю імпортованого товару є вартість угоди, тобто ціна, фактично сплачена або підлягаюча сплаті за товар при його продажу для експорту на митну територію Співтовариства. Базою для митної вартості в Співтоваристві є ціна CIF, що відповідає принципам Угоди СОТ про митну оцінку (у США й Канаді використовується ціна FOB).

     Найбільш  показовою країною Азії в плані  митно-тарифної політики є без сумнівів Японія, а найбільш динамічно зростаючою – КНР.

     Серед застосованих у Японії торгово-політичних інструментів регулювання імпорту  важливе значення, особливо у світлі багатобічних переговорів, що завершилися, у рамках Уругвайського раунду ГАТТ, приділяється імпортному тарифу.

     Митний  тариф являє собою перелік товарів, що оподатковуються митом. Японія застосовує тарифну номенклатуру, засновану на Гармонізованій системі опису й кодування товарів (ГС) з різним числом цифрових значень (від 4 до 6) залежно від того або іншого товару. Всі імпортовані товари розносяться за 21 розділом, 97 главам, 240 позиціям і 5018 субпозиціям. Для зовнішньоторговельної статистики в тарифі додані ще три знаки, завдяки чому система кодів може бути легко адаптована до конкретних потреб окремих країн. Митний тариф Японії, як і в більшості країн світу, є багастовпчиковим. Ставки мит у ньому згруповані в чотирьох стовпцях: у першому - загальні (базові) ставки, які можуть бути змінені в однобічному порядку, у другому - ставки, закріплені в ГАТТ/СОТ (так називані договірні, або конвенційні), у третьому - преференційні ставки, у четвертому - тимчасові ставки мит, що вводять на підставі Закону про тимчасові тарифні міри [33, с.135].

     Базова  ставка є основною ставкою, що застосовується до кожної категорії на довгостроковій основі, якщо зобов'язання не вимагають внесення будь-яких виправлень. Базові ставки практичного застосування майже не мають, оскільки відповідно до Закону про тимчасові тарифні міри щорічно або в міру необхідності встановлюються тимчасові ставки, які й застосовуються у випадку їхньої розбіжності з базовими.

     Тимчасові ставки встановлюються залежно від конкретної ситуації на ринку певного товару й в економіці в цілому. Вони застосовуються замість базових ставок протягом обговореного періоду, коли виникає така необхідність. У тих випадках, коли для того самого товару визначені як базова, так і тимчасова ставки, остання завжди має пріоритет.

     Ставки ГАТТ/СОТ передбачають зниження тарифу на ряд категорій товарів що діють у силу міжнародних домовленостей. Країни, що мають право на такі ставки, користуються в Японії режимом найбільшого сприяння. Ставки ГАТТ/СОТ мають пріоритет перед базовими й тимчасовими ставками (якщо тільки ставки ГАТТ/СОТ не виявляються більш високими, ніж базові й тимчасові ставки).

     У цей час Японія не є учасником  жодних міжнародних угод про тарифні ставки, крім ГАТТ/СОТ. Але вона уклала із рядом країн двосторонні угоди, за якими ці країни одержують статус найбільшого сприяння, і до товарів, увезеним з таких країн, теж застосовуються ставки ГАТТ/СОТ.

     Відповідно  до прийнятого в Японії Загальною системою преференції (ЗСП) товари, увезені із країн, що розвиваються, і регіонів, обкладають митом за більш низькими ставками, ніж товари, що ввезені з розвинених країн. Метою такого зниження ставок є активізація експортно-імпортної торгівлі із зазначеними державами й регіонами для прискорення їхнього економічного розвитку. При такій системі до певних товарів із країн установленого списку застосовуються більш низькі тарифні ставки (нижче ставок для країн, що мають статус найбільшого сприяння).

     Сучасні преференційні ставки мит застосовуються відповідно до ЗСП стосовно імпорту  з 155 країн, що розвиваються, і 25 територій, причому для 41 з них установлене безмитне ввезення для всіх їхніх продуктів. У деяких випадках у японській схемі преференцій передбачаються безмитне ввезення для більшості промислових виробів і однієї третини сільськогосподарських продуктів і 50%-ва знижка з тарифу режиму найбільшого сприяння (остання поширюється на 20% сільськогосподарських продуктів). Для ввозу приблизно половини промислових виробів за преференційними ставками установлені кількісні обмеження. З японської системи преференцій виключені, однак, деякі «чутливі» сільськогосподарські товари, наприклад, зерно, цукор, молоко й молочні продукти, м'ясо й м'ясопродукти, а також нафтопродукти. Пільги ЗСП поширюються на 5% японського імпорту в цілому й на 10% імпорту із країн, що розвиваються [80].

     Японський митний тариф передбачає використання великої різноманітності мит, що диференціюються залежно від  методу визначення тарифної ставки. Таке положення, на думку японців, забезпечує більш надійний рівень захисту внутрішньої продукції, у першу чергу сільськогосподарської, перед особою світових цінових коливань або раптових напливів дешевого імпорту.

     Сезонні тарифи на певні товари змінюються в Японії залежно від пори року. У цей час сезонні тарифи застосовуються до імпорту свіжих і попередньо перероблених апельсинів і бананів, а також до свіжого винограду (у несезонний період вони знижуються на 20 - 50%).

     Ввіз  у Японію деяких, головним чином  сільськогосподарських, товарів регулюється  тарифними квотами. При використанні системи тарифних квот товари обкладають митом за первинною ставкою доти, доки обсяг імпорту не досягне певного розміру, після чого вступає в дію більш висока вторинна ставка. Як правило, тарифні квоти (тобто кількість товару, оподатковуваного митом за первинною ставкою) визначаються вирахуванням обсягу внутрішнього виробництва з обсягу попиту на даний товар усередині країни. Тарифні квоти встановлюються щорічно особливою постановою кабінету міністрів.

     Порівняно з іншими основними учасниками міжнародної торгівлі імпортний тариф Японії як бар'єр при проникненні іноземних партнерів на внутрішній ринок країни невисокий: у результаті Уругвайського раунду середньозважена ставка тарифу на промислові вироби в розвинених країнах становила 6,3%, у тому числі в США - 4,6%, ЄС - 5,7, Канаді - 9, а в Японії - лише 3,9%[80].

     Найбільш  високі ставки в японському імпортному тарифі встановлені для взуття, одягу  й шкіряних виробів, продовольчих товарів  і напоїв. Ці ставки в ряді випадків перевищують 100%, досягаючи, наприклад, для окремих сортів цукрових виробів 124%, а для взуття - навіть 170% від вартості ввезеного товару[33, с.134].

     Як  і в більшості розвинених у  промисловому відношенні країн, у японському імпортному тарифі розмір ставок мит  є залежним від ступеня обробки товару.

     Крім  імпортного тарифу з метою регулювання  й головним чином обмеження ввозу  ряду товарів Японія широко використовує й інші, нетарифні засоби: імпортні квоти, заборона імпорту, установлення єдиного монопольного державного каналу.

     У Японії діє система податкових пільг, що не має аналогів в інших країнах світу, з метою сприяння розширенню імпорту, яке надається імпортерам у випадку збільшення ними обсягів імпортних закупівель. Імпорт готової продукції, що підпадає під податкові пільги, становить у цей час приблизно 25% всієї його вартості.

     Країною із найбільш динамічними темпами зростання економіки на даний момент є КНР. Після одержання членства у СОТ, Китай крок за кроком здійснював політику лібералізації національного ринку з метою його подальшого відкриття іноземним інвесторам.

     Після вступу Китаю у СОТ зовнішньоторговельний обіг КНР тільки за перший рік виріс до 1 трлн. дол. США, за другий досяг 2 трлн. дол. США, за третій рік він збільшився до 3 трлн. дол. США й останні два роки продовжує залишатися на такому рівні. Зріст обсягів зовнішньої торгівлі прискорив розвиток різних галузей КНР. За останні п'ять років частка галузей машинобудування в загальному обсязі експорту збільшилася до 56%, при цьому на продукцію галузей високих технологій доводиться 28%. Частка обробленої продукції в цей час становить 94%.

     Розвиток  економіки КНР після вступу у  СОТ має дві особливості. По-перше, швидкими темпами збільшуються обсяги експорту, а по-друге, що більш важливо, змінюється його структура. Постійно росте частка продукції з високою доданою вартістю, особливо галузей техномісткого виробництва.

     Крім  того, Китай знизив імпортні мита. За останні п'ять років імпортні мита на промислові товари були знижені  з 14,8% до 9,3%, на продукцію сільського господарства з 23,2% до 15,3%. Взагалі середній розмір мит у КНР становить 9,9% і є найнижчим у порівнянні з іншими країнами, що розвиваються [10, с.364].

     Вступ Китаю до СОТ сприяв також прискоренню темпів реалізації національної політики реформ і відкритості, проведеної Китаєм протягом останніх 20 років. Китай проробив велику роботу зі стандартизації нормативно-правових актів, керуючись міжнародними нормами й правилами СОТ. Так, були доповнені або скасовані більше двох тисяч законів і правил. Найбільш значимими стали виправлення, внесені в Закон КНР «Про торговельні марки» і Закон КНР «Про авторське право», що свідчить про посилення політики, спрямованої на захист прав інтелектуальної власності й боротьбу з їхніми порушниками. За п'ять років членства КНР у СОТ, китайською поліцією було розкрито 8800 справ про порушення прав інтелектуальної власності загальною вартістю 600 млн. дол. США [80].

     Відповідно  до зобов'язань перед СОТ Китай переглянув 2300 нормативних актів, зокрема, анулював 830 і істотно виправив 325.

     У періоді 2011-2020 р. Китай планує скасувати всі збори, крім мит, що не відповідають угодам СОТ. В зоні умов для фінансових організацій китайського й іноземного капіталу домогтися рівного «цивільного відношення»; вести керування фінансовим ринком, на якому співіснують фінансові організації китайського й іноземного капіталу, відповідно до принципів ретельного нагляду й керування в області фінансів; відповідно до міжнародного звичаю продовжувати зм'якшення інвестиційної політики задля досягнення свободи інвестицій. Всебічно вдосконалювати систему атестації продукції, активно створювати міжнародну або регіональну систему багатобічного й двостороннього взаємного визнання. Поступово створювати й удосконалювати систему державних закупівель, зближаючи її з міжнародною. Зробити систему прав на інформацію важливою складовою частиною єдиної системи науки й техніки, культури, економіки й торгівлі.