РОЗДІЛ 2 ТОРГІВЕЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ

НАБУТТЯ ЧЛЕНСТВА У СОТ

 

2.1 Особливості торгівельної політики провідних країн – членів СОТ 

     У сучасних умовах усі без винятку  держави регулюють свою зовнішньоекономічну політику і через митний тариф, і через нетарифні обмеження. Розглянемо особливості митно-тарифного регулювання провідних країн-членів Світової організації торгівлі.

     З погляду абсолютних обсягів зовнішньоторговельного обігу, найбільш великою торговельною державою світу є США . Основними засобами регулювання імпорту США є обкладання товарів при ввозі митом. Розмір такого обкладання визначений Митним тарифом США.

     Діючий  у США митний тариф (побудований на базі гармонізованої системи опису й кодування товарів) складається із двох стовпчиків, у яких зазначені імпортні мита для країн, що відповідно користуються й не користуються режимом найбільшого сприяння (по новій термінології США - «режимом нормальних торговельних відносин» або РНТО). У першому стовпчику в необхідних випадках окремо виділяються «спеціальні» мита, що застосовуються відносно країн, які підпадають під пільги генеральної системи преференцій (ГСП), або ті, що мають угоди зі США про вільну торгівлю або про надання преференцій. Ставки мита основного тарифу були встановлені ще у 1930 р., коли США проводили політику агресивного протекціонізму, і вони часом в 8-10 разів перевищують ставки пільгового тарифу, що зменшується в міру досягнення угод про зниження митного обкладання в рамках ГАТТ.

     Ставки  мит на продукцію машинотехнічної  групи й перероблені товари помітно  перевищують тарифи на сировинні  товари, причому багато видів сировини ввозяться безмитно як із країн, що користуються РНТО, так і не мають такого режиму в торгівлі зі США. Від мита звільняються імпортовані в країну товари американського походження, у т.ч. комплектуючі або сировина, включені до складу ввезених іноземних виробів. Рівень митного обкладання машин і устаткування, наприклад за пільговим тарифом становить від 3 до 8%, за основним - 25-35% (виключення зроблене для американських фермерів: в 30-х р. Конгрес США прийняв спеціальний закон, що надав фермерам можливість безмитного ввезення сільськогосподарських машин і хімікатів)[33, с.134].

     Митне законодавство є головним інструментом захисту внутрішнього ринку, хоча в  міру зниження загального рівня митного  протекціонізму в результаті домовленостей, досягнутих у переговорах США  з їхніми партнерами по СОТ, все більшу роль грають нетарифні обмеження, що доповнюють митний тариф.

     Численні  міри нетарифного регулювання імпорту  дають можливість регламентувати або  повністю припиняти ввіз у країну тих або інших товарів або  позбавляти його всякого економічного змісту.

     З боку уряду США, як правило, не вимагається дозвіл на імпорт з країн більшості товарів. Однак ввіз деяких категорій товарів контролюється різними відомствами США, і у випадку імпорту таких товарів необхідне одержання ліцензії відповідного відомства. Імпорт наркотиків заборонений, за винятком тих випадків, коли вони імпортуються на підставі розпорядження, виданого Мін’юстом. Заборонено імпорт зброї, боєприпасів, вибухових речовин, крім випадків, коли відповідна ліцензія видана начальником Управління алкогольних напоїв, тютюнових виробів і вогнепальної зброї мінфіну.

     Застосування  економічних важелів нетарифного  регулювання імпорту регламентується  також положеннями законодавства, призначеними для захисту американських  виробників від «несумлінної» торговельної практики з боку іноземних конкурентів.

     Використаються  наступні види обмежень імпорту:

     - політика держзакупівель, суть котрої  полягає в наданні переваги  місцевим виробникам при здійсненні  таких закупівель. Відповідні положення,  що передбачають, що урядові заклади  при проведенні закупівель повинні віддавати перевагу товарам, виготовленим у США, Пуерто-Ріко, Американському Самоа, зоні Панамського каналу, а також на американських Вірджинських островах. Передбачаються також міри, що виключають можливість держзакупівель у країнах, що вводить обмеження на імпорт американських товарів і послуг;

     - обмеження з метою регулювання  платіжного балансу. Можуть уводитися  президентом США у вигляді  квоти або додаткового мита (що  не перевищує 15% вартості товару) на строк до 150 днів з можливим продовженням за рішенням конгресу. Приводом для їхнього введення може служити ймовірність виникнення «серйозного» дефіциту платіжного балансу, а також значної девальвації долара. Цей вид нетарифного регулювання імпорту практично не використається, хоча й передбачений як американським законодавством, так і правилами СОТ [33, с.135].

     Відносно  імпорту застосовуються також кількісні  обмеження, до числа яких відносяться  абсолютні квоти, тарифні квоти, квоти, установлювані міжнародними угодами, і «добровільні» квоти. Після створення СОТ у відповідності з взятими країнами-членами цієї організації зобов'язаннями практично всі абсолютні квоти були скасовані й трансформовані в тарифні.

     Тарифні квоти дозволяють ввозити певну  кількість товару протягом терміну  дії таких обмежень за ставкою, зазначеної в першому стовпчику митного тарифу, а понад установлену кількість - за більш високою ставкою, при цьому обсяг імпорту необмежений. Практично весь спектр товарів, відносно імпорту яких у США встановлені тарифні квоти, є сільськогосподарською продукцією[10, с.48].

     Особливістю імпортної процедури в США  є пред'явлення владою жорстких вимог  до маркування імпортованих товарів. Так, особливі вимоги пред'являються відносно маркування текстильних товарів, хутр, контейнерів, що містять алкогольні напої, і таких товарів, як сталеві труби, ножові вироби, бритви, мікроскопи, хірургічні інструменти, годинники, лабораторний інструмент, ваги, термоси й т.д.

     Відповідно  до Закону про регулювання експорту урядовий контроль за експортом здійснюється на підставі трьох критеріїв: національної безпеки США, міркувань зовнішньої політики країни й дефіцитності товару на внутрішньому ринку.

     По  міркуваннях національної безпеки  контролюється експорт зі США  товарів, які можуть бути використані  для зміцнення військового потенціалу можливого супротивника. Для експорту цих товарів в усі країни, крім Канади, потрібне одержання індивідуальної ліцензії в кожному окремому випадку[33, с.136].

     Що  стосується генеральних експортних ліцензій, то їх також налічується небагато, причому кожна з них визначає, які товари й у які країни підлягають експорту на їхній підставі.

     Митно-тарифна  політика країн ЄС. Одним з найважливіших факторів, що дозволяють говорити про становлення дійсно єдиної Європи, є гармонізація податкових систем країн-членів Європейського союзу (ЄС). Цьому процесу приділяється особлива увага, оскільки тільки при його успішній реалізації можна говорити про створення єдиного ринку товарів, послуг, капіталу й робочої сили.

      З огляду на прагнення нашої країни до вступу в Європейський союз (спочатку хоча б на правах асоційованого члена), для України дана проблема також становить істотний інтерес. Важливість відповідності української податкової системи вимогам, запропонованим у рамках ЄС, є незаперечною.

      Крім  того, соціально орієнтована, регульована (зрозуміло, у розумних межах) ринкова  економіка, що існує в цей час  у країнах ЄС, важливою складовою  частиною має відповідну податкову  систему, без створення якої її побудова навряд чи можлива.

     Положення Договору про Європейське Співтовариство (тут і далі - Договір про ЄС) дозволяють виділити дві основні сфери митного регулювання, що здійснюється нормами європейського права: відносини усередині митного союзу, утвореного державами-членами ЄС, і торговельні відносини Співтовариства із третіми країнами [33, с.134].

     Актами  інститутів Співтовариства були уведені  в дію Загальний митний тариф  Співтовариства (1968 р.), Митний кодекс ЄС (1994 р.) і інші найважливіші документи  в області митного регулювання.

     Найважливішою умовою існування митного союзу є наявність єдиного зовнішнього митного тарифу. В основу спочатку створюваного митного тарифу ЄЕС лягла компіляція чотирьох існуючих на той момент тарифів країн Співтовариства (Німеччина, Італія, Франція, країни Бенілюкс). Принципом побудови тарифу стала брюссельська номенклатура з додаванням ряду товарних підгруп, що відображають специфіку Співтовариства. Ставки мит споконвічно були встановлені шляхом простого обчислення середньоарифметичних ставок, що діяли в державах-членах на 1 січня 1957 р. Виключення із цього правила були зроблені для товарів, ставки мит для яких закріплювалися в спеціальних списках, зазначених у додатках до Римського договору (наприклад, мита на сировинні продукти зі списку “В” не повинні були перевищувати 3%, продукти неорганічної хімії зі списку “D” обкладали максимальним митом в 15%) [36, с.10].

     Загальний митний тариф Європейського Співтовариства набутив чинності 1 липня 1968 р. Створений на основі брюссельської номенклатури й неодноразово змінений, він діяв до 1 січня 1988 р. У вересні 1987 р. Співтовариство ратифікувало міжнародну конвенцію про гармонізовану систему опису й кодування товарів, що замінила Брюссельську конвенцію 1950 р. про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах. Було введене поняття комбінованої номенклатури, що поєднувала:

     а) номенклатуру гармонізованої системи; і

     б) особливі товарні підгрупи, установлені  в Співтоваристві для ряду товарів.

     На  основі комбінованої номенклатури ЄЕС  був прийнятий інтегрований митний тариф Європейського Співтовариства  (TARIC).

     TARIC – (Tarif integre des Communautes europeennes) – містить 10-значні коди, що вказують при імпорті товарів, а також у статистичних цілях; іноді містить додаткові коди для позначення особливих мір торговельної політики (сільськогосподарські мита, антидемпінгові мита, заходи щодо контролю за товарами подвійного призначення, експортні відшкодування й т.п.).

     Главам, групам і підгрупам Комбінованої номенклатури відповідають цифрові  коди. Наведена нижче схема (рис. 2.1) показує структуру товарних кодів у Загальному митному тарифі й Інтегрованому тарифі ЄС, у правому стовпці приводиться кількість елементів Комбінованої номенклатури й номенклатури TARIC. 

     | 1 | 2 | глава (ГС) 96

     | 1 | 2 | 3 | 4 | група (ГС) 1244

     | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | підгрупа (ГС) 5225

     | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | підгрупа КН ~ 10400

     | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | підгрупа TARIC ~ 15000

     | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | + | 1 | 2 | 3 | 4 | додаткові  коди 

Рис. 2.1. Структура товарних кодів у Загальному митному тарифі й інтегрованому тарифі ЄС 

     Митний  тариф складається у формі таблиці. Перший стовпчик містить коди Комбінованої номенклатури. У другому стовпчику вказується опис товарів. Третій стовпчик містить так звані автономні ставки мит - ставки, що установлюються Співтовариством в однобічному порядку. У четвертому стовпчику зазначені конвенціональні ставки мит, що установлюються відповідно до умов ГАТТ/СОТ. П'ятий стовпчик тарифу містить додаткові відомості відносно товарів відповідної підгрупи, таких як вага, об’єм, розмір і т.п.

     Митні платежі в ЄС – це обов'язкові збори, що стягуються у всіх державах-членах на основі однакових правових норм Співтовариства на підставі факту перетинання товарами митного кордону Співтовариства [5,с.82-84].

     У тій або іншій мірі митні платежі  застосовуються для формування власних  коштів (бюджету) Співтовариства. Види митних платежів у ЄС:

     - мита, що включають власне мито (імпортне або експортне), установлене  Загальним митним тарифом ЄС;

     - сільськогосподарські мита й інші збори в рамках загальної сільськогосподарської політики;

     - антидемпінгові й компенсаційні  мита;

     - збори, що мають рівнозначний  ефект;

     - податки з обігу (податок на  додану вартість);

     - акцизи [36, с.12].

     У Європейському Співтоваристві, також як і в інших економічно розвинених країнах, переважною причиною збору мит у сучасний період є їх захисна (регулятивна) функція.