• адвалерні - нараховуються у відсотках до митної вартості товарів {митна вартість - ціна товару, яка складається в момент надання митної декларації);
• специфічні - стягуються у відповідному розмірі за одиницю товару (наприклад: $ 10 за 1 тону м'яса);
• комбіновані - поєднують в собі 1 та 2 визначення.

2. За обсягом обертання:

• імпортні - накладаються на імпортні товари при випуску їх для вільного обертання на зовнішніх світових ринках;
• експортні - накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території країни;
• транзитні - накладаються на товари, що перевозяться через територію даної країни; застосовуються як засіб торгівельної війни.

3. За характером:

• сезонні - застосовуються для регулювання світової торгівлі на товари сезонного характеру;
• антидемпінгові - застосовуються у випадку ввозу на територію країни товарів за ціною нижчою ніж ціни в експортуючій країні, якщо ввіз заважає розвитку національного виробництва;
• компенсаційні - на імпортування тих товарів, при виробництві яких застосовувались субсидії.

4. За походженням:

• автономні - застосовуються на основі односторонніх рішень органів державної влади країни;
• конвенційні - на базі двосторонніх зв'язків двох країн, можуть бути багатосторонніми;
• преференційні - мають більш низькі ставки в порівнянні з іншими тарифами, накладаються на основі багатосторонніх угод на товари, які походять з країн, які розвиваються. Мета: підтримати економічний розвиток цих країн за рахунок розширення експорту.

5. За типами ставок:

• постійні - встановлюються державними органами; вони не змінюються в залежності від обставин;
• змінні - вони змінюються у разі зміни світових цін, державних цін, державних субсидій.

6. За способом розрахунку:

• номінальні - тарифні ставки, які вказані у митому тарифі;
• ефективні - реальний рівень митних зборів на кінцеві товари (Наочний матеріал 2).

 

3.  Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.

Для вимірювання нетарифних методів зазвичай використовують один з наступних індексів:

• індекс частотності - індекс, що показує долю тарифних позицій, покритих нетарифними обмеженнями. Звичайно використовується для визначення рівня нетарифних обмежень, але не показує відносну важливість обмеження окремих статей імпорту і їх ефективності для економіки.
• індекс покриття торгівлі - показує вартісну долю експорту чи імпорту, покриту нетарифними обмеженнями.

•  індекс впливу на ціну - співвідношення ціни світового ринку та внутрішньої ціни на товар, імпорт чи експорт якого підлягає нетарифним обмеженням.

Кількісні обмеження - адміністративна форма нетарифного державного регулювання торгівельного обороту, що визначає кількість і номенклатуру товарів, які дозволені до експорт чи імпорту.

    Найбільш розповсюдженою формою кількісних обмежень є квота чи контингент. Ці два поняття мають практично однакове значення, але різниця полягає у тому, що термін «контингент» іноді використовується для визначення квот сезонного характеру.

     Нетарифні методи - різноманітні економічні, політичні, адміністративні методи прямого чи непрямого обмеження.

     Квота - кількісний нетарифний засіб обмеження експорти чи імпорту товару визначеною кількістю чи сумою на визначений проміжок часу.

Квоти поділяються на:

• експортні квоти - вводяться згідно до міжнародних стабілізаційних угод чи урядом країни, визначають долю кожної країни в загальному експорті визначеного товару;
• імпортні квоти - вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, для досягнення збалансованості торгівельного балансу, для регулювання попиту та пропозиції на внутрішньому ринку як відповідь на дискримінаційну політику інших країн;
• глобальні квоти - встановлюються на імпорт та експорт відповідного товару на визначений період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну експортується. Зміст таких квот полягає в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, і їх об'єм розраховується як різниця між внутрішнім виробництвом та споживанням товарів;
• індивідуальні квоти - квота кожної країни, що експортує чи імпортує товар, яка встановлюється в рамках глобальної квоти. Такі квоти звичайно встановлюються на основі двосторонніх угод, які дають основні переваги у експорті чи імпорті товару тим країнам, з яким є тісні взаємні політичні, економічні та інші інтереси. Частіше за все індивідуальні квоти бувають сезонні. Зазвичай це осінні місяці, коли проходить реалізація сільськогосподарської продукції нового врожаю.

 

Ліцензування

    Тісно пов'язаний з квотуванням інший вид державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

     Ліцензування (licensing) - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, що видаються державними органами на експорт чи імпорт товару в установленій кількості за відповідний проміжок часу.

     Воно може бути складовою частиною процесу квотування чи бути самостійним інструментом державного регулювання.

     Разова ліцензія - письмовий дозвіл строком до одного року на ввіз чи вивіз, яке видається урядом конкретній фірмі для проведення однієї зовнішньоторговельної операції.

     Генеральна ліцензія - дозвіл на ввіз чи вивіз того чи іншого товару протягом року без обмеження кількості операцій.

     Глобальна ліцензія - дозвіл ввезти чи вивезти даний товар у будь-яку країну світу за визначений проміжок часу без обмежень кількості чи вартості.

     Автоматична ліцензія - дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера чи імпортера заявки, яка не може бути відстороненим державним органом.

     Ліцензування використовується багатьма країнами світу, перш за все країнами, що розвиваються для цілей державного регулювання імпорту. Розвинуті країни частіше за все використовують ліцензії як документ, що підтверджує право імпортера на ввіз товару в рамках встановленої квоти. 

     Підбити підсумок лекції відповісти на питання студентів з приводу розкритої теми. Задати кілька контрольних запитань аудиторії.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ: 

1. Які форми державного регулювання міжнародної торгівлі вам відомі?
2. У чому відмінність політики лібералізації зовнішньої торгівлі й протекціонізму?
3. Перерахуйте основні інструменти торгової політики.
4. Що таке митний тариф?
5. Як класифікуються мита?
6. Що таке тарифна квота?
7. У чому полягає відмінність економіки експортного тарифу від економіки імпортного тарифу?
8. Порівняйте доводи на користь протекціонізму в промислово розвинутих країнах, країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою.
9. Чому, на вашу думку, незважаючи на потенційні вигоди вільної торгівлі, жодна з країн не допускає неконтрольованого потоку товарів та послуг?
10. У чому полягають складності вимірювання нетарифних методів і які інструменти є для цього?
11. Які методи кількісних обмежень вам відомі?
12. Який економічний зміст квотування і які види квот ви знаєте?
13. Що таке ліцензії і які методи розподілу ліцензій є кращими?
14. Чому протекціонізм є таким стійким, незважаючи на умовну економічну обґрунтованість аргументів захисту?
15. Порівняйте квоти і тарифи; вкажіть на їх подібні і відмінні риси.
16. Який аргумент на користь протекціонізму в зовнішній торгівлі є основним? Чому?

 
 
 
 

Наочний матеріал 1 

 

 

Наочний матеріал 2 

 

ВИСНОВКИ

 

    Дослідження системи регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах набуття членства у СОТ та узагальнення світового досвіду лібералізації торговельних режимів дозволило сформулювати наступні висновки.

    Питання підвищення ефективності зовнішньоторговельних  відносин України набувають на сучасному  етапі економічного розвитку виняткового  значення. Взаємопов’язаність та взаємозалежність національних господарств, зростаючий міжнародний резонанс процесів, які відбуваються в економіках розвинутих країн світу, та зворотній вплив на національні економіки стимулюють міждержавне регулювання економічних процесів, зокрема і міжнародної торгівлі.

    Регулювання міжнародної торгівлі припускає цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами. Основною рисою державного регулювання міжнародної торгівлі є застосування у взаємодії двох різних типів зовнішньоторговельної політики: лібералізації (політики вільної торгівлі) і протекціонізму. Ці два типи торгової політики характеризують ступінь втручання держави в міжнародну торгівлю.

    До інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі належать:

• тарифні методи, що переважно регулюють імпорт і спрямовані на захист національного товаровиробника від іноземної конкуренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоспроможними;
• нетарифні методи, що регулюють як імпорт, так і експорт (допомагають виводити на світовий ринок більше вітчизняної продукції, роблячи її більш конкурентоспроможною).

    Нині країни намагаються менше використовувати нетарифні методи, оскільки вони стають перепонами на шляху міжнародного руху товарів.

    Узгодженість в регулюванні торговельних операцій різними державами досягається за рахунок комплексу багатосторонніх угод, які створюють загальну уніфіковану систему зовнішньоторговельної діяльності. Провідна роль в цьому процесі належить Світовій організації торгівлі і системі договірно-правових актів, які створюють її правову основу.

     Головною  метою СОТ є лібералізація  міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів  та послуг,вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення  світової економіки, зростання інвестицій, розширення торгівельних зв’язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

    Сфера діяльності СОТ охоплює: митно- тарифне  урегулювання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами; торгівельні аспекти інвестиційних заходів тощо.