Малі підприємства

Вхідні потоки доходів підприємства використовувались для відшкодування витрат (табл.2.14), пов'язаних з формуванням матеріальних затрат 45,9% (153,1 : 333,3 * 100), витрат на оплату праці 25,3% (84,5 : 333,3 * 100), відрахувань на соціальні заходи 8,7% (29,1 : 333,3 * 100), інших операційних витрат 4,4% (14,6 : 333,3 * 100); єдиного податку 11,4% (37,9 : 333,3 * 100).

Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Прибуток відображає загальний фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Проведемо факторний аналіз прибутку - це оцінювання впливу окремих факторів на результативний показник. Для проведення цього аналізу за методикою, запропонованою О.Кононенко [18], Звіт про фінансові (форму 2-м) необхідно трансформувати у форму №2 як для великого підприємства. Для цього використаємо дані аналітичного обліку. Застосуємо метод елімінування на підставі вихідних даних табл. 2.7 і визначимо вплив кожного фактора на прибутковість реалізації.

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив всіх вказаних факторів на фінансовий результат неможливо, так як нам не відомий питомий показник реалізованої і виробленої продукції, ні цін, ні собівартості одиниці.

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності. Прибуток та відносний показник прибутку - рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання.

Необхідність регулювання результативності діяльності підприємства визначається її значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів його власників, персоналу та держави.

Складності сучасного етапу економічного розвитку вимагають від малих підприємств, для забезпечення конкурентноздатності, постійно проводити адекватні адаптаційні зміни, спрямовані на вдосконалення своєї виробничо-господарської діяльності.

Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності малих підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікації та здібностей персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інформаційних, інноваційних та фінансових можливостей малого підприємства, що у сукупності являє собою його потенціал [11, с.14]. Формування ефективних механізмів управління малими підприємствами неможливе без комплексного, системного дослідження такої категорії, як потенціал підприємства, його структурних складових та взаємодії між ними.

Питання оцінки потенціалу малих підприємств, організації його використання, розробки методів діагностики, вибору напрямів його розвитку потребують досліджень з врахуванням тенденцій зміни конкурентного середовища. Це досить складна сфера економічного дослідження, яка потребує використання різноманітних методів аналізу.

Оцінка та вимір потенціалу необхідні, оскільки виступаючи передумовою відповідних рішень вони дозволяють впливати на поточний стан та тенденції розвитку малих підприємств, встановлювати розміри та напрями змін, виявляти більш вагомі фактори такого зростання, складати прогнози та плани подальшого вдосконалення процесів відтворення та використання ресурсів малих підприємств.

Управління та оцінка потенціалом тісно пов’язано із структурою цілей підприємства. Потенціал малого підприємства ми розглядаємо як сукупність показників або чинників, що відображають вже існуючі ресурси і визначають його силу, джерела, можливості, кошти, здатності, які можуть бути використані в економічній діяльності. Таким чином, трудові, виробничі, інноваційні, інформаційні, фінансові, організаційно-управлінські ресурси малого підприємства утворюють структуру його потенціалу.

Забезпечення конкурентоспроможності малого підприємства можливо за умов створення ефективної системи управління. Під управлінням потенціалом малого підприємства слід розуміти процес прийняття та здійснення управлінських рішень, спрямованих на раціональне використання, оптимізацію та нарощування потенціалу малого підприємства з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення стійкого функціонування та розвитку підприємства [13, c.66]. Основними задачами управління потенціалом малого підприємства є задачі його формування, використання та відтворення.

Мале підприємство діє на локальному ринку, який на відміну від ринку великих корпорацій, характеризується високим рівнем невизначеності та стихійності. Крім того, ключова особливість середовища малого підприємства це його об’єктивно підлегла роль у системі відносин з державою, великим підприємствами, фінансово-кредитними установами [14, с.37].

3 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Сучасні проблеми діяльності малих підприємств в Україні

Виходячи з аналізу, проведеного в попередніх розділах, слід зробити висновок про винятково важливу роль, яку має відіграти у формуванні “економіки зростання” в Україні малого підприємства. На нашу думку, основним змістом стратегії підтримки малого підприємства в Україні на даному етапі має бути його повномасштабне використання як важеля позитивних структурних зрушень, формування ефективного конкурентного середовища на основних ринках, інструмента мобілізації ресурсного потенціалу країни (фінансових, трудових, природних, матеріальних, інформаційних ресурсів) на побудову “економіки зростання”.

На жаль, реальні показники розвитку малого підприємства свідчать про те, що така можливість поки що залишається на рівні потенціальної. Офіційні джерела сьогодні розглядають розвиток малого бізнесу майже виключно в контексті виконання ним соціальних функцій - забезпечення зайнятості та доходів населення. Між тим, його виробнича та структуроутворююча функції залишаються незаслужено забутими. Забезпечуючи часткове вирішення поточних потреб, така державна політика веде до нераціонального використання національного ресурсного потенціалу, а також закладає суттєві загрози розвиткові самого малого підприємства в Україні. [25]

Майбутнє малого підприємства прямо визначається можливостями розвитку реального виробництва і формування тісних коопераційних зв'язків малих і великих підприємств. Встановлення довгострокових відносин на базі субконтрактних схем, переплетення капіталів, надання різного роду фінансової чи консультаційної підтримки, укладення інших довгострокових угод забезпечують стійкість становища малих підприємств, їхні стабільні доходи, фінансові й інвестиційні можливості.

Стимулювання кооперування малих підприємств між собою і з великими підприємствами повинно стати важливою складовою як державної, так і корпоративної політики. Великі підприємства зацікавлені в співробітництві з малими вже тому, що таке співробітництво компенсує їхній консерватизм щодо реалізації нових технічних рішень та дозволяє проникати на нові ринки збуту, сприяє оперативному здійсненню передових інновацій, дає можливість поділу ризиків, дозволяє позбутися виробничих операцій, в яких великий масштаб підприємства відіграє негативну роль, поліпшити якість виробничого, збутового, кадрового менеджменту тощо.

З іншого боку, кооперування малих підприємств з великими підприємствами здатне певною мірою нейтралізувати недоліки державної політики підтримки малого бізнесу, компенсувати проблеми фінансового забезпечення, стабілізувати постачальницько-збутову сферу та скористатися з уже розробленої цієї сфери великих компаній. Диверсифікація номенклатури продукції, яку можуть виробляти малі підприємства, орієнтовані не лише на споживчий, але й на виробничий ринок, знімає обмеження, які накладає ємність споживчого ринку на збільшення кількості малих підприємств та чисельності зайнятих на них.

Не можна залишити поза увагою також аспект вичерпності наявної моделі функціонування малих підприємств в Україні. Слід усвідомлювати, що подальше просування національної економіки до “цивілізованих” норм функціонування містить у собі низку “пасток”, які загрожуватимуть розвиткові і самому існуванню малого бізнесу в його теперішньому вигляді. [25]

Збільшення відкритості національних ринків після прийняття вимог ГАТТ/СОТ та зближення України з іншими інтеграційними об'єднаннями суттєво підвищить конкурентний тиск, у тому числі - і на ринках, нині зайнятих малим бізнесом. Мале підприємство, яке утворилося й утворюється в Україні сьогодні, створюється в рамках наявних виробничих відносин, тому є непристосованим (у своїй більшості) до функціонування в умовах відкритого ринкового середовища та так само, як і великі підприємства, потребуватиме серйозних структурних змін, необхідність яких має враховуватися в стратегії підтримки малого підприємства в Україні.

Послідовну державну організаційно-правову підтримку малого підприємства здійснює Держпідприємництво: сприяє прийняттю нормативних актів щодо підприємництва, зокрема, Закону України "Про деякі питання загальнообов'язкового соціального страхування суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів"; розробляє механізм розповсюдження дії спеціальних торгових патентів по всіх регіонах України; здійснює супроводження забезпечення сталості Податкового кодексу України; сприяє започаткуванню механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва за допомогою спеціалізованих установ і кредитних спілок; усуває адміністративні бар'єри, що перешкоджають підприємницькій діяльності, та бере участь у законотворчому процесі шляхом залучення до розробки проектів Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері підприємництва" та "Про основні засади проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами" [1] тощо.

Мале підприємництво в Україні недостатньо розвинене у сфері науково-технічних розробок та інновацій. На цей напрям доцільно розповсюдити держзамовлення або пільгові умови господарювання, виходячи із загальнонаціональних потреб. Розвиток підприємництва у науково-технічній сфері міг би частково забезпечити відповідною зайнятістю досвідчених науковців і спеціалістів, які через відсутність попиту на свої знання (і навіть таланти) мігрують за кордон, застосовуючи в інших державах знання, отримані на батьківщині, або ж, змушені боротися за виживання, поповнюють ряди дрібних торговців.

Творчі, освічені керівники малих підприємств мають сформувати у суспільстві середній клас, який повинен стати головною силою у завершенні економічних реформ в Україні. Підприємницький клас може скласти значний прошарок населення, на який держава спиратиметься в розбудові вітчизняної економіки. Стабілізація економічного середовища в країні єднає інтереси малого підприємництва з загальнодержавними інтересами.

Повага до суб'єктів малого і середнього підприємства з боку посадових осіб різних рівнів та сприяння їхній діяльності як структур, що створюють додаткові робочі місця і додатковій продукт, напрацьовуючи підприємницький доход, мають стати суспільною нормою сьогодення.

3.2 Пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності малих підприємства

Щорічне зростання кількості малих підприємств, а також наявність безлічі, часто однакових, програм їхньої підтримки, на жаль, зовсім не відображається на збільшенні їхніх обсягів виробництва та фінансових результатів та на їхньому внеску до економіки країни. Ця невідповідність кількості малих підприємств та їхніх результатів свідчить про неефективність діяльності підприємств малого бізнесу. Зазначені недоліки як і інші проблеми цього сектору залишаються досить актуальними для економіки нашої країни.

В сучасних умовах малий бізнес є єдиним сектором економіки країни, кількість підприємств якого стабільно зростає щороку. На жаль, цей сектор має свої проблеми. Однією з них є підчас неефективна діяльність самих малих підприємств, стабільно зростаюча кількість яких зовсім не забезпечує зростаючого обсягу виробництва та прибутковості малого бізнесу.

Тема малого бізнесу для вітчизняних науковців залишається актуальною протягом всієї історії його існування в незалежній Україні. Більшість досліджень вітчизняних економістів в періодичних спеціалізованих виданнях “Економіка України”, “Фінанси України”, "Формування ринкових відносин в Україні", "Економіка. Фінанси. Право" [4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 16, 29], містять аналіз сучасних тенденцій розвитку та організації заходів, програм підтримки малого підприємництва, пропонують свої точки зору щодо перспектив та можливих заходів покращення стану малого бізнесу в країні. В деяких дослідженнях пропонується стандартний набір інструментів підтримки малого бізнесу. Така однотипність шляхів та методів покращення та вдосконалення діяльності малого бізнесу, що розробляються та надалі застосовуються на практиці, приводить до їхньої неефективності, що, в свою чергу, відображається на неефективній діяльності малих підприємств.

Можливим інструментом для подолання такої ситуації є створення диференційного підходу до підтримки малих підприємств, який повинен знайти відображення у всіх законодавчих актах України, у тому числі в законах з оподаткування, податковому кодексі, буде сприяти не тільки збільшенню кількості малих підприємств, а буде зацікавлений та спрямований, в першу чергу, на збільшення їхньої ефективності..[29]

Ефективність діяльності підприємств малого підприємства залежать від багатьох факторів: форма власності, галузь, місцезнаходження. Кожен з цих факторів по-своєму впливає на ефективність малого підприємства, тому досліджувати та визначати ефективність малого підприємства більш доречно в аспекті кожного фактору (ознаки), формуючи тим самим відповідні диференційні програми підтримки: