Тема
1. Сутнісна характеристика
господарських рішень
План
1.1.
Господарські рішення,
їх сутність та
ознаки
1.2.
Класифікація господарських
рішень
1.3.
Вимоги до господарських
рішень та умови
їх досягнення
1.1.
Господарські рішення,
їх сутність та
ознаки
Як
відомо, від якості, раціональності
та обґрунтованості прийнятих господарських
рішень залежить досягнення організацією
поставлених цілей та забезпечення
ефективності її діяльності. Дослідження
робіт науковців та практикуючих
фахівців з управління підприємством
дозволяє виділити такі трактування поняття
"рішення" [5; 7; 10; 15]:
- як процес
здійснення певних етапів процесу управління
(підготовка, формування, прийняття та
реалізація);
- як комплекс
функціональних складових процесу управління
(постановка мети, завдань та планування
діяльності за кращою альтернативою їх
досягнення; розподіл часу і ресурсів;
мотивація до запланованих дій; координація
та регулювання процесу реалізації рішення;
облік й контроль за результатами);
- як вольовий
акт вибору певної альтернативи за допомогою
заздалегідь визначених правил;
- як результат
вибору з переліку наявних альтернатив
(розпорядження до дії: план роботи, варіант
проекту);
- як умова
дій (заходів), яка передбачає наявність
певних елементів: суб’єкта прийняття
рішення (менеджер, відділ, підприємство
в цілому); об’єкта – виконавця рішення
(підлегла особа, відділ, підприємство
в цілому); предмета рішення; мети й причини
прийняття.
Отже,
господарське рішення – це результат
процесів аналізу, економічного обґрунтування
та вибору із сукупності альтернатив найдоцільнішого
варіанту дій щодо досягнення цілей підприємства.
Сутність господарського рішення полягає
у одночасному врахуванню п’яти невід’ємних
один від одного аспектів [41]:
- економічного
аспекту, який полягає в тому, що кожне
рішення має певну реальну вартість (як
суму фінансових, матеріальних й інших
витрат на розробку та прийняття рішення;
а також, як прямі або опосередковані прибутки,
отримані в результаті його реалізації);
- організаційного
аспекту – вимоги наявності необхідних
господарських та інформаційних зв’язків,
регламентуючих документів; функціонування
налагодженої системи контролю за ходом
реалізації рішення тощо;
- соціального
аспекту, закладеного у самому механізмі
узгодження розподілу праці всередині
колективу;
- правового
аспекту, який полягає у відповідності
запланованих заходів обмеженням та дозволам
діючої нормативно-законодавчої бази
господарської діяльності підприємств
(законодавчим актам, міжнародним зобов’язанням,
власним статутним та іншим документам);
- технологічного
аспекту, що проявляється у забезпеченні
прийнятих господарських рішень наявними
трудовими, технічними, інформаційними
тощо ресурсами.
Найважливішими
ознаками господарських рішень є: по-перше,
можливість вибору варіанту дій з
безлічі альтернатив; по-друге, наявність
мети розробки рішення; по-третє, необхідність
вольового акту особи, яка приймає рішення.
Господарські
рішення на підприємстві приймаються
за трьома напрямами: а) в управлінні
внутрішніми процесами; б) в управлінні
взаємодією із зовнішнім середовищем
та в) безпосередньо в управлінні підприємством
у цілому.
1.2.
Класифікація господарських
рішень
Рішення,
що приймаються в господарській
практиці, характеризуються значною різноманітністю.
Класифікація господарських рішень за
певними ознаками [20; 41; 6; 5; 33; 24] наведена
в табл. 1.1.
Таблиця
1.1
Класифікація
господарських рішень
| Ознака |
Види господарських
рішень |
| За
ступенем невизначено-сті (повноти інформації)
|
- прийняті
в умовах визначеності;
- прийняті
в умовах невизначеності;
- прийняті
в умовах ризику
|
| За
ступенем унікальності |
- рутинні;
- нетворчі;
- унікальні
(творчі)
|
| За
типом застосованих критеріїв і
часу (швидко-сті) вирішен-ня завдань |
- автоматичні
– прийняті миттєво (питання – відповідь);
- бліц-рішення
(прийняті за кілька хвилин);
- експрес-рішення
– приймаються протягом кількох годин;
- лонгіровані
– вироблені впродовж тижнів і місяців
|
| За
стадією |
|
Продовження табл.
1.1
| Ознака |
Види господарських
рішень |
| життєвого
циклу товару |
- рішення на
стадії виробництва;
- тощо
|
| За
функціона-льною спря-мованістю |
- розроблені
для проведення планових заходів у компанії,
підрозділі;
- спрямовані
на розв’язок організаційних проблем
функціонування підприємства;
- розроблені
за різними аспектами діяльності працівників
підприємства;
- координаційні
(необхідні для узгодження мінливих умов
внутрішнього і зовнішнього середовища
та гармонізації діяльності підприємства);
- контрольні
(служать для оцінки результату тих чи
інших дій підлеглих з метою забезпечення
своєчасного виконання планів та намічених
цілей);
- інформативні
(спрямовані на впорядкування інформаційного
поля діяльності працівників компанії
та надання їм необхідної інформації);
- регулювальні
(визначають спосіб здійснення тих чи
інших дій у певних ситуаціях і виражаються
в різного роду правилах, розпорядках,
графіках, нормах, нормативах тощо)
|
| За
сферою дії |
- технічні
(приймаються з приводу об’єктивних факторів
діяльності – використання устаткування,
технологій тощо);
- економічні
(пов’язані з витратами підприємства
й зумовлені обмеженістю його ресурсів);
- соціальні
(приймаються стосовно умов праці персоналу,
її оплати, пільг, гарантій)
|
| За
метою |
|
| За
рівнем управління |
- прийняті
на вищому рівні;
- прийняті
на середньому рівні;
- прийняті
на нижчому рівні
|
| За
масштаб-ністю |
|
| За
організаці-єю розробки |
- колегіальні;
- корпоративні;
- індивідуальні;
- змішані
|
Продовження табл.
1.1
| Ознака |
Види господарських
рішень |
| За
терміном дії |
- стратегічні
– розробляються на тривалий строк
(5-10 років) з охопленням всіх ключових
елементів підприємства (структура, виробництво);
- тактичні
– приймаються на термін 1-3 роки з охопленням
частини ключових елементів компанії);
- оперативні
– короткострокові рішення, які розробляються
в разі виникнення ситуацій, що заважають
реалізації тактичних рішень
|
| За
ступенем складності |
|
| За
глибиною дії |
- однорівневі;
- багаторівневі
|
| За
компетент-ністю |
- на основі
здорового глузду;
- професіональні
|
| За
часом дії |
- тривалої
дії;
- разові;
- неперервної
дії;
- спрямовані
на розв’язання окремих завдань
|
| За
прогнозо-ваною ефек-тивністю |
- ординарні
– за яких ефективність витрат ресурсів
на одиницю отриманого результату відповідає
нормам і нормативам, прийнятим для даної
галузі, напряму діяльності;
- синергічні
– за яких ефективність витрат ресурсів
на одиницю здобутого ефекту різко зростає
(ефект має яскраво виражений характер
непропорційного зростання);
- асинергічні
– призводять до непропорційного зниження
ефективності системи/операції
|
| За
складністю реалізації |
- прості (реалізуються
для виконання однієї дії);
- процесні
(реалізуються для виконання певної сукупності
взаємопов’язаних дій)
|
| За
ознакою врахування або невраху-вання
зміни умов реаліза-ції рішення |
- гнучкі, алгоритми
реалізації яких уже під час прийняття
рішень передбачають різні варіанти дій
залежно від зміни внутрішніх та зовнішніх
умов;
- жорсткі,
які мають єдиний варіант реалізації за
будь-яких умов або станів суб’єктів чи
об’єктів
|
| За
ознакою управлінсь-ких функцій
|
- рішення функції
планування;
- рішення функції
організаційної діяльності;
- рішення функції
контролю;
|
Продовження табл.
1.1
| Ознака |
Види господарських
рішень |
| |
- рішення функції
регулювання;
- рішення функції
мотивації учасників
|
| За
кількістю цілей |
- одноцільові;
- багатоцільові
|
| За
рівнем прийняття |
- рішення організації
в цілому;
- рішення структурних
підрозділів;
- рішення функціональних
служб;
- рішення окремих
працівників.
|
| За
напрямом вирішення |
- рішення,
що приймаються всередині організації
як системи;
- рішення,
які виходять за межі організації
|
| За
тривалістю періоду реалізації
|
- довгострокові
– з терміном реалізації понад 5 років;
особливості рішень зумовлені баченням
(прогнозом) майбутнього, яке випливає
з умов і потреб сьогодення;
- середньострокові
– їх реалізації займає від одного до
5 років; рішення відображаються в обов’язкових
для виконання планах і програмах, згідно
яких здійснюються конкретні практичні
заходи;
- короткострокові
– реалізуються в межах одного року; як
правило, приймають форму усних чи письмових
наказів, розпоряджень; не вимагають значної
попередньої підготовки
|
| За
ступенем обов’язково-сті виконання |
- директивні
– найбільшою мірою характерні для стабільних
умов функціонування підприємства; розробляються
вищими органами управління стосовно
найважливіших поточних і перспективних
проблем організації для обов’язкового
виконання на її нижчих рівнях;
- рекомендаційні
– готуються дорадчими органами (комітетами,
комісіями); виконання таких рішень бажане,
але не обов’язкове, оскільки вони стосуються
осіб та відділів, безпосередньо не підпорядкованих
означеним комітетам (комісіям);
- орієнтаційні
– призначені для нижчих рівнів управління,
що перебувають під значним впливом центру
|
| За
характером прийняття |
- вибіркові
(стосуються одного чи кількох близьких
аспектів розглянутої проблеми);
- систематичні
(охоплюють проблему в цілому, в
|
Продовження
табл. 1.1
| Ознака |
Види господарських
рішень |
| |
усьому її різноманітті
та взаємозв’язках) |
| За
способом прийняття |
- консультативне
(приймається одноосібно, але на базі попередніх
консультацій у експертів з даних питань);
- спільне (приймається
в результаті взаємної згоди всіх учасників
на основі консенсусу);
- парламентське
(приймається в результаті взаємної згоди
більшості)
|
| За
широтою охоплення |
- загальні
– стосуються однакових проблем усіх
(декількох) підрозділів організації (наприклад,
про час початку та закінчення робочого
дня);
- спеціальні
– стосуються вузьких проблем одного
підрозділу чи групи працівників
|
| З погляду
зумовленості |
- запрограмовані
(для стандартних регулярно повторюваних
ситуацій);
- незапрограмовані
(для неординарних обставин, з використанням
індивідуального творчого підходу до
розв’язання проблем)
|
| З погляду
принципового підходу до варіантності
|
- безальтернативне
(приймається в тому випадку, якщо все
зрозуміло, та зі становища, що склалося,
є тільки один вихід (як правило, характерно
для нескладних стандартних ситуацій
і проблем));
- бінарне (має
одну альтернативу);
- багатоваріантне
(допускає велику кількість можливих способів
дії);
- інноваційне
(є поєднанням найбільш придатних і несуперечних
один одному характеристик тих рішень,
що були в цілому відхилені)
|
Серед
виділених у табл. 1.1 класифікаційних
характеристик господарських рішень найбільш
вживаними є групування за ознакою управлінських
функцій, терміном дії, ступенем визначеності
і ризику. Саме з такими видами рішень,
зазвичай, стикається більшість організацій
й підприємств.
1.3.
Вимоги до господарських
рішень та умови
їх досягнення
Будь-яке
господарське рішення має задовольняти
певні вимоги, перелік яких, а
також умов забезпечення їх досягнення
представлений в табл. 1.2 [41].