Сутнісна характеристика господарських рішень

Продовження табл. 5.2

 

     Для оцінки точності прогнозів проводиться  порівняльний аналіз запланованих і  фактичних результатів прийняття  господарських рішень. Даний аналіз передбачає розрахунок сумарної помилки прогнозу, що представляє собою глобальну помилку прогнозу (М) та середнє відносне відхілення (μ):

     

      (5.1)

     

     (5.2) 

     де  у – фактичне значення показника;

     у_n – прогнозоване значення показника;

     N – довжина часового інтервалу.

     Точність  прогнозу визначається як різниця між  фактичними та прогнозними показниками. Підвищення точності прогнозів потребує вимірювання та аналізу помилки (похибки) за допомогою таких методів:

• абсолютної похибки (α):

(5.3)

• середньоарифметичної похибки ( ):

 

(5.4) 
 

     де  α_і – місячна похибка прогнозу;

• середньоквадратичної похибки ( ):

 

(5.5) 

     Подальший аналіз причин збільшення похибки прогнозу має бути спрямований на розширення переліку застосованих методів прогнозування з метою охоплення найважливіших факторів зміни стану об’єкту прогнозування. 

Тема 6. Невизначеність як першопричина ризику підприємницької  діяльності 

План

     6.1. Сутність, причини  та види невизначеності 

     6.2. Взаємозв’язок невизначеності і ризиковості підприємницької діяльності

     6.3. Асиметрія інформації  і визначення її  вартості 

6.1. Сутність, причини  та види невизначеності

 

     Невизначеність  розуміється як недостатність інформації щодо умов, в яких буде відбуватися  діяльність організації; низький рівень передбачуваності цих умов. З точки зору економічної теорії, невизначеність – це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи; неоднозначність її параметрів.  

     Економіка ринкового типу передбачає існування найрізноманітніших видів невизначеності для всіх суб’єктів господарювання. Найпоширенішим критерієм класифікації невизначеності є ступень настання події, за яким виділяють повну та часткову невизначеність. Можливість існування різного ступеню настання подій обумовлена зведенням більшості економічних проблем до задачі вибору оптимального рішення з-поміж певної кількості альтернатив. При цьому особи, які приймають рішення, стикаються, по-перше, з неповнотою інформації про стан систем, по-друге, з неможливістю адекватного враховування всіх доступних даних.

     Усунення  невизначеності інформації відбувається шляхом оцінки ймовірності її очікування. Залежно від засобів визначення ймовірності, розрізняють статистичну  та нестатистичну невизначеність. Якщо мається на увазі статистична невизначеність, то іноді кажуть, що рішення приймається в умовах ризику, якщо нестатистична – рішення приймається в умовах невизначеності. У чистому вигляді означені види невизначеності майже не зустрічаються, тому у більшості випадків мова йде про змішаний вид невизначеності.

6.2. Взаємозв’язок невизначеності  і ризиковості  підприємницької  діяльності

 

     Наявність правдивої та достатньої інформації є важливою умовою прийняття раціональних управлінських рішень. Однак, як і всі економічні блага, інформація є обмеженим ресурсом, що обумовлює функціонування економічних суб’єктів в умовах невизначеності. Саме невизначеність є першопричиною значної втрати ними сил, коштів, часу, енергії та неоптимального розподілу товарів, ресурсів і прибутків.

     В свою чергу, невизначеність майбутнього  та зовнішнього середовища обумовлює  ризик (в тому числі і економічний), що призводить до можливості несення  втрат.

     Ризик – це певна загроза (небезпека) в  майбутньому. Рівень цієї небезпеки характеризують очікувані втрати. Оскільки існує багато факторів та видів загроз, термін "ризик" може вживатися в множині, тобто "ризики".

     Відмінність економічного ризику від інших його видів полягає в тому, що відповідні очікувані втрати визначаються в грошовому вимірі. Показниками, які характеризують рівень економічного ризику, виступають:

     1) сума очікуваних втрат; 

     2) імовірність настання несприятливої  події; 

     3) можливі втрати;

     4) коефіцієнт варіації;

     5) середньоквадратичне відхилення;

     6) середній або середньозважений бал при експертних оцінках.

     Перший  показник прямо характеризує рівень економічного ризику. Показники 2 – 6 передбачають опосередковану характеристику ризику.

      Очікувані втрати (ВО) визначаються за формулою математичного очікування і поділяються на загальні ( ), тобто, спричинені дією всіх чинників ризику, та часткові, обумовлені дією лише одного чинника ( ):

     (6.1) 

     де: Вм_і – можливі втрати внаслідок настання певної несприятливої події від дії і-го чинника ризику, грош. од.;

     Р_i – імовірність настання несприятливої події внаслідок дії і-го чинника ризику, частки од.;

     n – кількість чинників ризику;

      (6.2)

     де  – можливі втрати від дії певного чиннику ризику, тобто джерела загрози, причини появи втрат.

     Рівень  економічного ризику за показником очікуваних втрат визначається шляхом порівняння останніх з плановими (базовими) значеннями показників економічного становища господарюючого суб’єкта (прибуток, виторг, вартість майна).

     Можливі втрати – це втрати, які матимуть місце у випадку настання певної несприятливої події. Можливі втрати (ВМ) складаються зі збитків (З) і недоотриманої (упущеної) вигоди (НВ):

      (6.3)

     Можливі збитки (З) виникають при несприятливому збігу обставин і прорахунках осіб, що приймають рішення, та являють собою додаткові витрати понад запланованих.

     Оскільки  визначення суми недоотриманої вигоди утруднюється наявністю безлічі альтернативних можливостей, найчастіше можливі втрати визначають за формулою:

      (6.4)

     де  Пр₀ – базове можливе значення прибутку, грош. од.; Пр₁ – можливий прибуток внаслідок дії певного чиннику ризику, грош. од.

     Економічний ризик виникає за будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими, фінансовими і логістичними операціями, реалізацією проектів.

     Незважаючи  на прагнення суб’єктів підприємницької  діяльності повністю уникнути невизначеності, їм доводиться діяти в ситуації ризику, коли успішність господарювання обумовлюється не пошуком безризикової сфери діяльності з наперед визначеним результатом, а вмінням правильно оцінювати ризик, аналізувати його чинники, використовувати засоби зниження і вирішення.

6.3. Асиметрія інформації  і визначення її  вартості

 

     Невизначеність  є причиною асиметрії інформації – явища, за якого суб’єкти ринкових торгово-обмінних операцій володіють  різною інформацією стосовно об’єкту  купівлі-продажу.

     Як  відомо, модель досконалої конкуренції  передбачає симетричний розподіл інформації між суб’єктами відносин, коли ціни товарів передають точну інформацію щодо якості відповідних товарів  і витрат на їх виробництво, що можливо  лише за у випадку простоти перевірки якості товарів. В реальній дійсності існує багато ринків, на яких отримання інформації щодо якості та витрат на виробництво товарів є неможливим або дуже дорогим. У подібних умовах через неповноту інформації ринковий механізм стає недієздатним. Внаслідок асиметрії інформації відбувається поетапне витиснення з ринку високоякісних товарів, що можна охарактеризувати як несприятливий відбір.

     Дефіцит (нестача) необхідної інформації для  прийняття управлінських рішень обумовлює зростання значущості її як економічного ресурсу, що має свою вартість. Максимальна вартість додаткової інформації (ВДІ), що впливає на покращення економічного становища суб’єкта господарювання в умовах ризику і невизначеності, складає:

      (6.5)

     де  М( ) – очікуваний прибуток в умовах визначеності;

     М( ) – очікуваний прибуток в умовах ризику.