Сутнісна характеристика господарських рішень

     Табл. 2.2 дозволяє дійти висновку, що реалізація рішень, прийнятих суб’єктом господарювання, може відбуватися в таких формах:

• ділова бесіда – спеціально організована керівником зустріч із підлеглим (групою підлеглих) для обміну думками за заздалегідь обумовленою тематикою, актуальною для компанії;
• ділова гра (тренінг) – спеціально організована інтенсивна діяльність робітників з підготовки та реалізації господарських рішень на основі імітаційних моделей реальних процесів;
• засідання – вузькопрофесійна нарада, здебільшого, для розв’язання організаційних питань (засідання профкому, президії тощо);
• звіт (у письмовій чи усній формі) – рішення спеціаліста щодо результатів індивідуальної або колективної роботи з реалізації господарських рішень;
• методика – сукупність методів для професійного виконання будь-якої діяльності;
• навчання – ділова бесіда, яка проводиться керівником для надання новітніх знань або інформації стосовно виконання будь-якої діяльності;
• нарада – колективна ділова бесіда, що проводиться керівником для оперативного доведення до підлеглих конкретних задач, використання колективного розуму, обміну інформацією та накопиченим досвідом стосовно здійснення важливих господарських рішень;
• настанова – ділова бесіда, яка проводиться керівником з метою навчання, передачі досвіду успішного виконання господарського рішення;
• особистий приклад – дії керівництва у сфері підпорядкування, за заздалегідь підготовленим сценарієм, метою є розвиток у підлеглих ефекту наслідування авторитетам у техніці здійснення господарських рішень;
• порада – ділова бесіда, що проводиться керівником з виконавцями рішення з метою передачі його поглядів на виконання рішення; порада є необов’язковою для виконання підлеглими;
• примушування – ділова бесіда; ведеться керівником у вигляді погроз або підвищення платні для спонукання працівника до виконання господарських рішень;
• рекомендаційний лист – рішення авторитетного спеціаліста поручитися за будь-яку людину, компанію або діяльність перед потенційним або конкретним роботодавцем, постачальником чи споживачем;
• роз’яснення – ділова бесіда, яка проводиться керівником з метою пояснення, підвищення зрозумілості суті й складу господарського рішення тощо.

2.3. Класифікація моделей  і способів прийняття  господарських рішень

     Зазвичай  технологія прийняття рішень складається  з кількох окремих елементів, пов’язаних з формуванням відповідей на ряд запитань [33; 49]: ідея, мета рішення (навіщо робити?); кількість і якість об’єктів (що робити?); ресурси (з якими витратами?); застосовувані технології (як робити?); виконавці (хто має робити?); терміни (коли робити?); споживачі (для кого робити?); місце (де робити?); економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти (що це дає?).

     Вибору  певних технологій передує аналіз моделей  прийняття рішень. Означені моделі можуть відрізнятись за кількома ознаками [6; 16; 33]:

1. методологічними підходами, що використовуються в процесі прийняття господарських рішень;
2. способом мислення (раціонально або інтуїтивно) та терпимістю до двозначності (логічна послідовність та порядок процесу прийняття рішень для мінімізації двозначності або творчий «хаос» і толерантне ставлення до невизначеності та ризику);
3. концепціями прийняття рішень;
4. різновидами поведінки осіб, які приймають рішення;
5. шляхами прийняття рішення: самостійне рішення; рішення, що приймається керівником після консультацій з підлеглими і фахівцями; групове рішення; рішення всього колективу.

     Розглядаючи рішення як процес, спрямований на вибір дій людини, фірми чи групи осіб (підрозділів), слід зауважити, що дана економічна категорія перетворюється на розумово-психологічний процес, у якому наявні такі аспекти, як логіка, інтуїція, судження (досвід). В ідеалі всі названі елементи мають бути збалансованими. На практиці взаємодія цих факторів визначає певну форму «трикутника» прийняття рішення. Наприклад, на рис 2.2 представлений аналітичний стиль прийняття рішень керівником, який значно покладається на логіку, дещо меншою мірою – на власний досвід, і мало звертає уваги на інтуїцію. 

Рис. 2.2. Трикутник, що відображає аналітичний  стиль прийняття рішення

     Процес  прийняття рішення на стратегічному й оперативному рівні може мати інтуїтивний, адаптаційний або раціональний характер [6; 41]. При прийнятті рішень інтуїтивного характеру особа керується аналогіями, словесними концептуальними асоціаціями та передбаченням; систематичний підхід до вибору альтернатив відсутній, отже, має місце значний ризик. Адаптаційні рішення, засновані на судженні, схожі на інтуїтивні, але базуються на знаннях й осмисленому досвіді минулого. В основі раціонального рішення полягає не минулий емпіричний досвід, а об’єктивний аналіз поточних умов функціонування підприємства, та тих, які очікуються в майбутньому.

     Існує певний зв'язок між стратегічним, тактичним  і оперативним управлінням, а  також інсайтними, інтуїтивними та адаптаційними рішеннями (рис. 2.3). Згідно рис. 2.3, інсайтні та інтуїтивні рішення дозволяють розв’язувати проблеми як тактичного, так і стратегічного характеру. Напроти, рішення, засновані на судженнях, спрямовані на вирішення задач оперативного управління.

     З урахуванням вищесказаного, дослідження другого критерію виділення моделей прийняття рішень дало підставу визначити стилі у прийнятті рішень (рис. 2.4). 

Рис. 2.4. Матриця стилів прийняття рішень 

     Згідно  рис. 2.4, директивний стиль представляє  модель прийняття рішень, що характеризується незначною терпимістю до двозначності та раціональним способом мислення. Аналітичному стилю притаманна модель прийняття рішень, що характеризується високою терпимістю до двозначності та раціональним способом мислення. Концептуальна модель прийняття рішень означає поєднання інтуїції з вмінням оцінювати численні довготермінові альтернативи. Біхевіористична модель характеризується інтуїтивним підходом до  

прийняття рішень, проте відзначається низькою  терпимістю.

     Основні концептуальні моделі, за допомогою яких, відповідно до четвертого критерію класифікації, може бути описаний процес прийняття господарських рішень, наведені в табл. 2.3.

     Таблиця 2.3

Моделі  процесу прийнятгя управлінських  рішень (за основними концепціями)

Продовження табл. 2.3

Продовження табл. 2.3

     Аналізуючи  табл. 2.3, слід зазначити, що за концептуальним критерієм найбільш розповсюдженими  моделями прийняття господарських  рішень є, перш за все, процесна модель, базована на ствердженні, що підприємство розвивається за життєвим циклом; надалі – конфліктна модель, за якою організація стикається з певними протидіями всередені та зовні; а також детерміновані (визначені) і стохастичні (із значною невизнеченістю) моделі; цільові, нормативні та індуктивно-дедуктивні моделі тощо.

     За  наступним критерієм виділяють  класичну, поведінкову та ірраціональну  моделі прийняття рішень (табл. 2.4).

     Таблиця 2.4

Основні моделі прийняття рішень (за критерієм  поведінки)