Сутнісна характеристика господарських рішень

5.2. Класифікація підходів  і методів прогнозування

     Серед підходів до прогнозування, що набули широкого застосування в більшості  досліджень, слід відзначити такі:

1. методологічний – визначає прогнозування як систематичне отримання оцінок майбутнього стану, ґрунтоване на аналізі минулих спостережень та поточних припущень;
2. процесний – характеризує прогнозування як процес наукового дослідження імовірнісних шляхів розвитку об’єкту за допомогою з’ясування причиново-наслідкових взаємозв'язків;
3. дослідницький – виражає передбачення як функцію прогнозу і відображає можливий розвиток ситуації, якщо впливові заходи суб'єктів не зміняться. Дослідницький прогноз вказує на ті сфери діяльності, що вимагають першочергового втручання з метою подолання негативних процесів. Дослідницьке прогнозування поділяється на:

• традиційне (екстраполятивне) – орієнтоване на стабільний і безперервний розвиток, збереження виявлених у минулому тенденцій розвитку;

• новаторське (альтернативне) – орієнтоване на циклічний розвиток, розробку варіантів рішень, що різняться за ступенем і характером впливу на параметри розвитку з боку менеджерів;

4. нормативний – визначає цілі прийняття рішення та можливі способи їх досягнення;

5. евристичне програмування – поєднання методів розв’язання завдань, заснованих на наявному досвіді прийняття рішень. Евристичні методи стимулюють творче (образне) мислення, дають змогу генерувати нові ідеї, використання яких підвищує ефективність господарських рішень. Методи евристичного програмування використовують для розв’язання складних і малоструктурованих завдань, у ситуаціях із малим резервом часу, а також завдань, не виражених у кількісній формі (відома "мозкова атака", метод дискусії, метод інверсії, метод вільних асоціацій тощо).

     В практичній діяльності застосовують кількісні та якісні методи прогнозування. Кількісні методи базуються на використанні таких математичних теорій, як функціональний аналіз, теорія рядів, теорія екстраполяції та інтерполяції, теорія ймовірності, математична статистика, теорія випадкових функцій і випадкових процесів, кореляційний аналіз, теорія розпізнавання образів, дискримінантний аналіз, методи лінійної ймовірності, методи аналізу і прогнозування часових рядів [2; 29; 43]. Математичні методи, засновані на системному підході, прискорюють проведення аналізу, сприяють більш повному врахуванню впливу факторів на результати діяльності, підвищенню точності обчислення. Усі математичні методи (задачі) поділяються на дві групи [24]:

1. оптимізаційні (рішення за заданим критерієм оптимальності), до яких відносять точні оптимізаційні методи, які дозволяють сформувати єдине рішення та наближені оптимізаційні методи, що передбачають використання стохастичної інформації;
2. неоптимізаційні (рішення без заданого критерію оптимальності): точні неоптимізаційні методи (елементарної математики та класичного математичного аналізу, економічні методи) та наближені неоптимізаційні (метод статистичних іспитів та інші методи математичної статистики).

     У табл. 5.1 подано характеристику найбільш уживаних груп (комплексів) математичних методів [2; 29; 43]: методів елементарної математики, математичного програмування, дослідження операцій, економічної кібернетики та економіко-статистичні методів.

     Таблиця 5.1

Математичні методи

Продовження табл. 5.1

     До  якісних методів прогнозування  належать: аналітичні, експертні методи, методи сценаріїв, методи основних індикаторів, каузальні (причинно-наслідкові) методи, нейронні мережі тощо. Означені методи базовані на формуванні суб’єктивного підходу до розв’язання майбутніх проблем і ситуацій з використанням відповідних матриць (таблиць).

       Методи експертних оцінок застосовуються для кон'юнктурних оцінок проблеми та її рішення, а також у випадках, коли неможливо отримати безпосередню інформацію про явище чи процес. Експертні прогнози можуть набувати форм: а) точкового прогнозу (прогноз конкретних цифр); б) інтервального прогнозу (виявлення граничних проміжків, в межах яких знаходиться прогнозоване значення показника); в) прогнозу розподілу ймовірностей (визначення вірогідності отримання фактичного значення запланованого показника).

     Метод основних індикаторів (основних ознак, які дають підставу зробити висновки щодо прояву певної тенденції) використовується для прогнозування змін господарської діяльності підприємств в цілому. З цією метою застосовуються також методи:

• сценаріїв (прогностичних припущень розвитку ситуації); що передбачає побудову кількох сценаріїв: оптимістичного, песимістичного і реалістичного (найбільш вірогідного, очікуваного);
• аналізу і прогнозування часових рядів спостережень динаміки взаємно ізольованих показників з прогнозом детермінованої і випадкової компоненти; поєднує методи ковзаючого середнього і експоненціального згладжування;
• каузальні (причинно-наслідкові), які досліджують взаємозв'язок між різними тенденціями з метою встановлення їх взаємовпливу.

     На  вибір методу прогнозування впливають: 1) практична сутність розв’язуваної проблеми; 2) динамічні характеристики об’єкта прогнозування в ринковому середовищі; 3) вид і характер наявної інформації; 4) комбінація фаз життєвого, ринкового циклу товару чи послуги, циклу їх розробки чи модифікації; 5) вимоги до результатів прогнозування тощо. На практиці, вибираючи метод прогнозування, враховують такі найбільш важливі фактори як витрати й точність прогнозів (кращий з прогнозів має являти собою оптимальну комбінацію точності та вартості [43].

5.3. Методи аналізу  господарських рішень  та показники оцінки  точності прогнозів

     Аналіз  господарських рішень може проводитись  за допомогою цілого ряду методів, детальний перелік яких наведений у табл. 5.2.

     Таблиця 5.2

Основні методи аналізу господарських рішень

Продовження табл. 5.2

Продовження табл. 5.2

Продовження табл. 5.2