Сутнісна характеристика господарських рішень

Продовження табл. 2.4

 

     Спираючись  на табл. 2.4, за поведінковим критерієм  виділяють класичну (синоптичну) модель прийняття рішень, згідно якої особа розв’язує проблеми на базі, перш за все, логічних висновків і, меншою мірою, на базі передбачення та інтуїції. При психолого-поведінковій та ірраціональній моделях основний акцент робиться на інтуїцію особи, що приймає рішення.

     У процесі прийняття рішень суб’єктом господарювання використовуються певні способи дії, до яких переліку яких відносяться:

1. Дотримання алгоритму рішення, що дозволяє вибрати найкращі з них на основі розрахунків фінансових наслідків кожної альтернативи та ймовірності варіантів розвитку подій.
2. Побудова діаграми у вигляді риб’ячого скелету (метод Ішікави), що допомагає деталізувати зв’язки між причиною та наслідками. Це дає можливість поглянути на проблему в цілому, знайти сукупність причин її виникнення, виділити взаємні зв’язки між причинами тощо.
3. Побудова блок-схеми (блок-діаграми) з метою графічного представлення (репрезентації) поточної інформації, ідей чи компонентів; дозволяє з’ясувати, що відбувається всередині підприємства як замкненої системи.
4. Складання карт («ґрунтовка») – спосіб зображення перешкод будь-якого процесу. Інформація для побудови карти процесу отримується в ході інтерв’ювання осіб, які працюють на певних ділянках.
5. Формування уявних схем, що дають можливість зламати традиційні способи міркування над проблемою, наблизитися до проблеми з «чистим аркушем» паперу, звільнюють людей від дотримання попередньої логіки з використанням методу АВС (спосіб визначення ієрархії завдань та рішень через розміщення їх як А-, В-, С-завдання відповідно до їхньої важливості) та «кольорового» кодування (використання кольорових крапок для позначення пріоритетності рішень).
6. Використання таких корисних структурних схем для прийняття рішень, як: а) модель сміттєвого контейнера, б) раціонально-дедуктивна модель, в) науковий менеджмент (тейлоризм), г) дискретно-інкрементальна модель, ґ) універсальне передбачення, д) редукціонізм, тотальне управління якістю, е) теорія хаосу, є) теорія ігор.

 
 

 

Тема 3. Методологічні  основи підготовки господарських  рішень 

План

     3.1. Класифікація методів розробки господарських рішень

     3.2. Фактори, що впливають  на процес прийняття  господарських рішень

     3.3. Вимоги до осіб, які приймають  господарські рішення

3.1. Класифікація методів  розробки господарських  рішень

 

     Методи  розробки господарських рішень – це низка заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характеру, спрямованих на формування господарських рішень. Найпоширенішими методами розробки господарських рішень є аналітичні, статистичні методи, методи математичного програмування, евристичні, експертні методи, метод сценаріїв, метод «дерева рішень» [24; 41] (табл.3.1).

     Таблиця 3.1

Методи  розробки господарських рішень

Продовження табл. 3.1

 

     В переліку методів розробки господарських  рішень, наданому в табл. 3.1, особливо важливу роль відіграють експертно-евристичні методи, сутність яких полягає в  раціональній організації проведення експертного аналізу проблеми з  кількісною оцінкою суджень та обробкою їх результатів. Узагальнена думка групи експертів приймається як розв’язання проблеми [22]. Виділяють індивідуальні методи (засновані на використанні думок незалежних експертів-фахівців відповідного профілю: інтерв’ю і аналітичних експертних оцінок) та колективні методи експертної оцінки (обговорення проблеми групою експертів за «круглим столом» для узгодження думок та генерування єдиної точки зору) [5]. Визначають такі види експертних оцінок:  
а) кількісні дані, що містяться в анкетах; б) статистичні оцінки прогнозованих характеристик та ступеню погодженості думок експертів – середні значення прогнозованих величин; в) дисперсія; г) довірчий інтервал; ґ) довірча межа для значення прогнозованої величини;  
д) коефіцієнт варіації наданих експертами оцінок; е) коефіцієнт конкордації; є) коефіцієнти парної рангової кореляції. У ході обробки результатів експертних оцінок за відносною важливістю напрямів середнє значення, дисперсія та коефіцієнт варіації обчислюються окремо для кожної з альтернатив [5; 14; 24; 41] (табл. 3.2).

     Таблиця 3.2

Види  експертних оцінок

Продовження табл. 3.2

Продовження табл. 3.2

Продовження табл. 3.2

 

     Згідно табл. 3.2, з експертними методами щільно пов’язані евристичні методи [14; 16; 24; 33], з яких найбільш поширені методи групової роботи:

1. Метод "мозкової атаки" ("мозкового штурму"), різновидами якого є:

• пряма "мозкова атака" – колективне генерування ідей зі шляхів розв’язання творчої задачі;

• зустрічна "мозкова атака" – передбачає не генерацію нових ідей, а критику вже наявних;
• метод "подвійної мозкової атаки" – заснований на збільшенні чисельності учасників і часу на обговорення.

2. Метод дискусії.

3. Метод ключових запитань (у випадку очікування проблемної ситуації чи з метою впорядкування вже наявної ситуації заради подальшого розв’язання проблеми).
4. Метод вільних асоціацій – передбачає критичний аналіз і вибір найбільш суттєвих ідей.
5. Метод інверсії – пошук ідей у напряму, протилежному сформованим традиційним поглядам.
6. Метод аналогій – заснований на багаторазовому використанні зафіксованого в банку даних організації досвіду розв’язання тих чи інших ситуацій.
7. Метод номінальної групи – відбувається індивідуальний аналіз кожної ідеї всіма учасниками; остаточне рішення визначається як ідея з найвищим сукупним рейтингом.
8. Метод синектики – генерування альтернатив з використанням асоціативного мислення; пошук аналогій щодо поставленої задачі. Допускаються елементи критики та передбачене обов’язкове використання спеціальних прийомів, заснованих на прямій, особистій, символічній чи навіть фантастичній аналогії.
9. Метод 635 – кожен з шести учасників робить по три пропозиції з розв’язання проблеми протягом 5 хвилин.
10. Метод Дельфі – багаторівнева процедура анкетування з обробкою та повідомленням результатів кожного туру експертам, які працюють ізольовано один від одного.