Аналіз фінансового стану ВАТ „ПГЗК”

 

2.2. Аналіз ліквідності  і платоспроможності підприємства

 

Фінансовий стан є найважливішою  характеристикою ділової активності й надійності підприємства. Воно визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних  інтересів як самого підприємства, так і його партнерів. Тому за умов ринкової економіки істотно підвищився інтерес учасників економічного процесу до об’єктивної та вірогідної інформації про фінансовий стан і ділову активність підприємства.

Інформаційною базою для аналізу фінансового стану підприємства є дані фінансової звітності, яка складається з:

• балансу підприємства (форма №1) – додатки А-1, А-2;
• звіт про фінансові результати (форма №2) – додатки Б-1, Б-2;
• звіт про рух грошових коштів (форма №3) – додатки В-1;

Зважаючи на важливість функцій і значення власного капіталу як джерело фінансових результатів підприємства, його аналізу надають особливої уваги. Аналізуючи фінансову діяльність, необхідно акцентувати увагу на таких питаннях, як склад і структура джерел власних фінансових ресурсів; структура сукупного капіталу підприємства; правильність формування статутного капіталу і порядок оцінки вкладів, можливість щодо збільшення та реструктуризації статутного капіталу; структура та джерело формування додаткового капіталу; наявність резервних (страхових) фондів і нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

При аналізі  ліквідності підприємства аналізують його оборотні активи; визначають рівень ліквідності активів; оцінюють платоспроможність  підприємства: з’ясовують, чи забезпечується фінансова рівновага.

Активи підприємства та їх структуру визначають як з  метою їх використання у виробництві, так і оцінки ліквідності. Ліквідність активів – це здатність окремих елементів активів трансформуватися у грошові кошти. Якщо ліквідних активів недостатньо для задоволення в установлений строк вимог кредиторів і виконання зобов’язання перед бюджетом, то підприємство вважається неплатоспроможним. Якщо підприємство не може виконати грошові зобов’язання протягом трьох місяців після настання строку їх погашення, то згідно з новим законодавством про банкрутство кредитори можуть звернутися до господарського суду із заявою щодо оголошення боржника банкрутом.

Ліквідність підприємства характеризується такими показниками:

• коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) (КП);
• проміжний коефіцієнт покриття (строкової ліквідності) (ПКП);
• коефіцієнт швидкісної (абсолютної) ліквідності (КШЛ).

У цій сукупності показників ліквідності один з найбільш важливих для аналізу платоспроможності  підприємства є коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) – відношення поточних активів до найбільш термінових зобов’язань підприємства. Він показує можливість погашення найбільш термінових зобов’язань за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт  покриття (КП) розраховується за формулою:

    (2.1)

де ОА – оборотні активи;

ВМП – витрати  майбутніх періодів;

ПЗ – поточні  зобов’язання;

ДМП – доходи майбутніх періодів. Рекомендоване  значення – 1,0-2,0.

Коефіцієнт  загальної ліквідності по ВАТ  „ПГЗК” у 1999 році склав 0,97%, що менше рекомендованого значення. Це означає, що в цьому році підприємство було неліквідним. У 2000 році значення коефіцієнту збільшилося до 1,21%, а у 2001 році – 1,6. Це відповідає рекомендованому значенню і вказує на загальну ліквідність базового підприємства. Наглядно це видно на графіку (Рисунок. 2.1).

 

Рисунок. 2.1 - Динаміка коефіцієнту покриття по ВАТ „ПГЗК” за 1999-2001 роки

 

Другий коефіцієнт, який вживається для оцінки платоспроможності  підприємства, є проміжний коефіцієнт покриття (ПКП). Він розраховується за формулою:

    (2.2)

де З –  запаси. Рекомендоване значення – 0,7-0,8. [№10, стор.512]

Показник строкової  ліквідності по ВАТ „ПГЗК” у 1999 році склав 0,82%, що вказує на платоспроможність підприємства. У 2000 році значення коефіцієнту збільшилось до 1,33%, а у 2001 році – 2,34% (Рисунок. 2.2).

 

Рисунок. 2.2 - Динаміка проміжного коефіцієнту покриття по

ВАТ „ПГЗК” за 1999-2001 роки

 

Третій коефіцієнт ліквідності, який використовується для оцінки платоспроможності підприємства, є коефіцієнт швидкої ліквідності (КШЛ). Він показує, на скільки найбільш строкові зобов’язання можуть бути покриті найбільш ліквідними активами. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою:

     (2.3)

де ГК – грошові  кошти та їх еквіваленти;

ПФІ – поточні  фінансові інвестиції. Рекомендоване  значення більше 0,2-0,5.

Показник абсолютної ліквідності по ВАТ „ПГЗК” у 1999 році склав 0,00003%, у 2000 році – 0,00006%, а у 2001 році – 0,006%. Це означає, що базове підприємство не в змозі покрити строкові зобов’язання за рахунок грошових коштів, тобто підприємство потребує збільшення грошових коштів (Рисунок. 2.3).

 

Рисунок. 2.3 - Динаміка коефіцієнту абсолютної ліквідності по

ВАТ „ПГЗК” за 1999-2001 роки

 

 

Порівняємо  результати діяльності кількох акціонерних  товариств Кривого Рогу для отримання  цілісної картини їх стану на сучасному  етапі.

Проаналізуємо  ліквідність акціонерних підприємств та їх платоспроможність. Ліквідність підприємства характеризується коефіцієнтами : покриття, проміжного покриття, абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття (формула 2.4) на ВАТ „ЦГЗК” склав 0,35, а по ВАТ  „Півн.ГЗК” – 0,41. Проміжний коефіцієнт покриття (формула 2.5.) склав відповідно 0,21 і 0,23. А коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює по ВАТ „ЦГЗК” 0,02, а по ВАТ „Півн.ГЗК” – 0,003.

Наглядно порівняння показників ліквідності  і платоспроможності відображено на Рисунок. 2.4.

Як бачимо з рисунку 2.4, самий більший коефіцієнт покриття має базове підприємство. Це значення відповідає рекомендованому (1-2). Тобто підприємство взмозі покрити поточні зобов’язання оборотними активами. Цього не можна сказати про два інших акціонерних товариства. Їх показники значно менше дозволеного значення, що надає підстави сумніватися у їх платоспроможності.

Другим коефіцієнтом, який вживається для оцінки платоспроможності є  проміжний коефіцієнт покриття. Його ще називають коефіцієнтом строкової  ліквідності.

 Як бачимо з рисунку, тільки  на базовому підприємстві даний  коефіцієнт відповідає рекомендованому  значенню (0,7-0,8). Це говорить про  те, що ВАТ „ПГЗК” може покрити  найбільш строкові зобов’язання  грошовими коштами і поточними  активами. Цього не можна сказати про два інших підприємства, бо їх показники строкової ліквідності дуже малі.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  самий вищий на ВАТ „ЦГЗК” – 0,02. Але навіть він не відповідає рекомендованому значенню (0,2 – 0,5). Це вказує на те, що всі три акціонерні товариства не можуть покрити ліквідними активами найбільш строкові зобов’язання.

Рисунок. 2.4 - Порівняння коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності  акціонерних підприємств за 2001 рік

 

 

2.3. Аналіз фінансової  стійкості підприємства

 

Щоб визначити  оптимальну структуру капіталу, тобто  з’ясувати граничну межу використання позичкового капіталу для конкретного  підприємства, розраховують ефект фінансового лівериджу. Цей показник характеризує залежність рентабельності власного капіталу підприємства від рентабельності всіх активів, процентів за кредит і коефіцієнта заборгованості. Ним вимірюється ефект фінансування діяльності й підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового.

На основі даних  балансу базового підприємства розрахуємо наступні показники.

Показник фінансового  лівериджу (ФЛ) розраховується за формулою:

      (2.4)

де ДП – довгострокові  пасиви;

ВК – власний  капітал. Рекомендоване значення <0,5.

Показник фінансового лівериджу по ВАТ „ПГЗК” за 1999 рік склав 0,07%, за 2000 рік – 0,2%, а у 2001 році значення показника було 0,3%, що відповідає рекомендованому значенню.

Коефіцієнт незалежності (КН) розраховується за формулою:

      (2.5)

де ВК – власний капітал;

ВБ – валюта балансу. Рекомендоване  значення >0,5.

Коефіцієнт  незалежності по ВАТ „ПГЗК” за 1999 рік  склав 0,07%, що вказує на недостачу у підприємства власних коштів. У 2000 році показник незалежності зростає до 0,57%, що відповідає рекомендованому значенню. У 2001 році показник дещо знизився і склав 0,48%. Це вказує на те, що стан незалежності фінансів підприємства погіршився порівняно з 2000 роком.

Коефіцієнт фінансової стабільності (КФС) розраховується за формулою:

     (2.6)

де ПК – позичковий капітал. Рекомендоване значення >1.

Коефіцієнт  фінансової стабільності базового підприємства у 1999 році склав 0,17%, що вказує на нестабільний фінансовий стан підприємства. У 2000 році коефіцієнт збільшився до 1,02%, що відповідає рекомендованому значенню і вказує на стабілізацію фінансового стану підприємства. У 2001 році фінансова стабільність ВАТ „ПГЗК” погіршилась до 0,9%.

Наглядно зміну  коефіцієнтів структури капіталу і  фінансової залежності можна розглянути на графіку (Рисунок. 2.5).

Аналіз власного капіталу показав, що фінансування діяльності на базовому підприємстві за останні два роки провадиться ефективно. Результати розрахунків коефіцієнту незалежності показують, що підприємство потребує збільшення власного капіталу, а фінансова стабільність ВАТ „ПГЗК” бажає бути кращою.

Стійкий фінансовий стан формується у процесі економічної  діяльності акціонерного товариства. Метою оцінки фінансового стану  акціонерного підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

 

Рисунок. 2.5 - Динаміка показників структури капіталу і  фінансової залежності ВАТ „ПГЗК” за 1999-2001 роки

 

Порівняємо  результати діяльності кількох акціонерних  товариств для отримання цілісної картини їх стану на сучасному  етапі.

Розрахуємо  за даними фінансової звітності основні  показники фінансового стану ВАТ „Центральний ГЗК” і ВАТ „Північний ГЗК” за 2001 рік. Коефіцієнт фінансового ліверіджу (формула 2.1) по ВАТ „ЦГЗК” склав 0,64, а по ВАТ „Півн. ГЗК” – 0,85. Коефіцієнт незалежності (формула 2.2) дорівнює 0,18 і 0,25 відповідно. Коефіцієнт фінансової стабільності по цим двом підприємствам дорівнює: ВАТ „ЦГЗК” – 0,22; ВАТ „Півн. ГЗК” – 0,34.

Дані по трьом  акціонерним підприємствам наглядно відображено на рисунку 2.6.

Як бачимо з рисунку коефіцієнт ліверіджу тільки на базовому підприємстві відповідає рекомендованому показнику (менше 0,5). Тобто довгострокові зобо’язання по базовому підприємству не перевищують можливостей власного капіталу. Інше становище на ВАТ „Півн.ГЗК”, де даний коефіцієнт перевищує межу дозволеного але лише на 0,14. Значно гірше становище на ВАТ „ЦГЗК”, де коефіцієнт ліверіджу перевищує рекомендоване значення майже вдвічі. Це говорить про те, що рентабельність власного капіталу залежить від рентабельності всіх активів. Коефіцієнт незалежності на базовому підприємстві значно кращий за аналогічні показники ВАТ „ЦГЗК” і „Півн.ГЗК”. Значення його показника незалежності майже відповідає рекомендованому. Тобто хоча на ВАТ „ПГЗК” недостатньо власного капіталу, але його становище значно краще ніж у двох інших акціонерних товариств. Таке ж положення і з фінансовою стабільністю. З трьох товариств базове підприємство має самий більший коефіцієнт 0,9,що говорить про більш стабільне фінансове положення даного підприємства.

 

Рисунок. 2.6. Порівняння показників структури  капіталу і фінансової залежності акціонерних підприємств за 2001 рік

 

 

 

Розділ 3. Рекомендації щодо планування поліпшення фінансового стану ВАТ  ПГЗК

 

3.1. Шляхи зміцнення фінансового  стану ВАТ ПГЗК

 

Зміна соціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових відносин призводить до якісних структурних зрушень до інтенсифікації виробництва, що обумовлює незмінний зріст грошових накопичень і, головним чином, прибутку підприємств різних форм власності.

Зростання прибутку за рахунок розширення випуску, покращення якості та зниження собівартості продукції є основним фактором забезпечення додатковими фінансовими ресурсами підприємства.

Умовами покращення якості продукції  є високий рівень концентрації промислового виробництва, забезпеченість промисловості  сучасним обладнанням, успіхи вітчизняної науки та техніки, накопичений досвід та інші умови.

Але у той же час рівень якості продукції ряду галузей промисловості  недостатній. Довготривалість машин та обладнання менше, ніж період їх нормального зносу, не достатня надійність машин, у результаті чого витрати на ремонт перевищують первісну вартість машин, що підлягають ремонту.