Аналіз зобов’язань комерційного банку

      МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

     ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ 
 

     Кафедра «Фінанси» 
 
 

     Курсова робота

     з дисципліни «Аналіз банківської  діяльності» 

     за  темою « Аналіз зобов’язань комерційного банку» 
 
 
 

     Виконала                                                                         студентка гр.Ф07-1

     Мікаілова Гаяне 

     Керівник  роботи                                                                  Пілецька С.Т. 
 
 
 
 
 

Краматорськ 2011

     ЗМІСТ 

     ВСТУП……………………………………………..………………………..3

     1 ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

     1.1 Економічна сутність зобов’язань банку та її класифікація………………………………………………………………………5

     1.2 Сутність депозитної політики банку………………………………....7

     1.3 Класифікація депозитів банку та фактори, що впливають на депозитну політику………………………………………………………………13

          1.4 Законодавче регулювання депозитних операцій в Україні………...23

     1.5 Методика аналізу строкових депозитів  банку………………………29

     2 АНАЛІЗ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ВАТ «УКРСОЦБАНК»

     2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Укрсоцбанк»….33

     2.2 Аналіз фінансового стану ПАТ «Укрсоцбанк»……………………..38

     2.3  Оцінка ефективності формування та використання депозитних та залучених ресурсів………………………………………………………………50

     3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ…………………………………………………………...61

     ВИСНОВКИ……………………………………………………………….65

     ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………...67

     ДОДАТКИ…………………………………………………………………69 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     В умовах переходу економіки нашої країни до ринкових відносин вирішальне значення має розвиток удосконалення діяльності комерційних банків, формування й використання інших ресурсів.

     Банківські  ресурси — це основа діяльності будь-якого банку, оскільки процеси формування ресурсів і надання позик перебувають у тісному взаємозв'язку. Тому розуміння економічної сутності банківських ресурсів, значення проблем, що пов'язані з їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків. Саме нашим, вітчизняним, комерційним банкам надзвичайно важко вирішувати це питання — формування ресурсів банків, тому що українська банківська система ще дуже молода, вона тільки на початковому етапі свого розвитку. За часів Радянського Союзу перед банками не існувало такої проблеми як формування своїх ресурсів, все робилося централізовано. Тому не було необхідності досліджувати цю тему, яка на сьогоднішній день є дуже актуальною, так як при створенні комерційного банку це перше питання яке постає перед його засновниками.

     Перед кожним комерційним банком на протязі його діяльності зустрічаються такі питання як: "Які краще залучити кошти? Як оптимально їх сформувати? Яку депозитну політику вигідніше застосовувати?" та інші не менш важливі питання.

     В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

     До  залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

     У банківській практиці залучені кошти  називають депозитними зобов’язаннями. Значну увагу темі депозитів приділяли такі видатні зарубіжні вчені, як А. Маршал, А. Сміт, П. Роуз, а також вітчизняні науковці М. Алексєєнко, О. Барановський, О. Дзюблюк, А. Мороз, О. Огієнко, М. Савлук. У своїх працях вони розглядали економічне значення депозитних операцій, їх вплив на ресурсну базу банку, технологію проведення депозитних операцій із фізичними та юридичними особами та інші проблемні питання. На сьогодні, серед спеціалістів і науковців, які розглядають данні питання можна відмітити: Черепа А.В., Андросову О.Ф., Косову Т.Д., Циганова О.Р. та інших.

     Комерційному банку важливо розробляти депозитну політику насамперед тому, що це дає можливість регулювати, управляти, раціонально організовувати взаємини між банком і його клієнтами щодо зворотного руху коштів. У процесі розробки депозитної політики комерційного банку слід враховувати рівень розвитку суспільства, банківської системи держави і конкретного банку.

     Виходячи  зі сказаного, актуальність теми обумовлена, по-перше, істотним підвищенням ролі депозитної політики в забезпеченні стійкості комерційного банку і, по-друге, моделюванням кожним окремо комерційним банком шляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

     Об'єктом  дослідження даної роботи є комерційний банк та його діяльність, на прикладі АКБ «Укрсоцбанк». 
 
 
 

1 ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ 

     1.1 Економічна сутність зобов’язань банку, та її класифікація 

     Під зобов’язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобов’язань включають кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторську заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену дебіторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та внутрішньо-банківські розрахунки.

     В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені та

запозичені  кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань банку. Це основне  джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

     До  залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

     У банківській практиці залучені кошти  називають депозитними зобов’язаннями. Депозит (вклад) — це зобов’язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати. Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів становить від 60 до 80 %.

     Для зручності проведення аналізу зобов’язання банку класифікуються за різними  ознаками, тобто залежно від вкладників, форми власності, строку і порядку повернення, за групами клієнтів, за ціною ресурсів тощо. На рис. 3.2 наведена схема класифікації зобов’язань, з якої видно, що всі зобов’язання банку можна розділити на дві групи: депозити та інші зобов’язання, такі як кредиторська заборгованість та цінні папери власного боргу. До особливих залучених коштів належить субординована заборгованість банку. За своєю природою такий вид ресурсів належить до зобов’язань, але при розрахунку суми регулятивного капіталу субординована заборгованість включається до його складу і вираховується із загальної суми зобов’язань. 

     

     Рисунок  1.1 - Схема класифікації зобов’язань  
банку за якісним складом

     До  зобов’язань банку відносять  також кредиторську заборгованість бюджету та позабюджетним фондам, заборгованість банку за господарськими операціями, заборгованість працівникам банку з заробітної плати та інші пасиви. Цей вид ресурсів належить до сталих пасивів банку і може бути використаний у крайніх випадках на дуже короткі терміни. За своєю вартістю кредиторська заборгованість є безкоштовним ресурсом. Тому збільшення тривалості її обороту — додаткове безкоштовне джерело фінансування банківської діяльності.

     Міжбанківський  кредит — береться банком у разі термінової потреби в грошових коштах з метою вкладання у вигідні операції та для підтримання ліквідності. У цій групі ресурсів виділяють саме міжбанківські кредити та міжбанківські депозити. Міжбанківські кредити порівняно з міжбанківськими депозитами є дорожчими і коротшими за термінами залучення. Перевагою цього виду ресурсів є його висока мобільність, основним недоліком — відносно висока витратність. Специфічним видом ресурсів є кредити, отримані від НБУ. Їх джерелом є здебільшого емісія. Надання кредитів Національним банком іноді пов’язане з рефінансуванням, тобто комерційні банки спочатку надають позики своїм клієнтам за рахунок власних коштів, а потім НБУ компенсує (рефінансує) їх комерційному банку. НБУ є кредитором останньої інстанції для банків другого рівня.

     У процесі аналізу обсягу зобов’язань банку важлива як їх кількісна, так і якісна оцінка. Збільшення сум зобов’язань банку свідчить про зростання його депозитної бази. При цьому також необхідно проаналізувати їх якісну структуру. 

1.2 Сутність депозитної політики банку 

      

     Для забезпечення стабільності і надійного функціонування в нашій державі комерційних банків важливу роль відіграє формування науково обґрунтованої банківської політики, основним елементом якої є депозитна політика. Це пов’язано з тим, що основна частина банківських ресурсів створюється у процесі проведення депозитних операцій, від ефективності і правильності організації яких залежить у кінцевому результаті стійкість функціонування банківської установи. Приріст числа вкладників прямо залежить від депозитної політики, тому динаміка збільшення вкладників – один із показників ефективної діяльності банку.

     Депозитна політика являє собою складне  економічне явище, її суть необхідно розглядати як у широкому, так і у вузькому значенні.

     У широкому – депозитна політика комерційного банку характеризується як стратегія і тактика банку при здійсненні ним діяльності щодо залучення ресурсів з метою повернення, а також при організації та управлінні депозитним процесом [6]. Під депозитною політикою у вузькому значенні розуміється стратегія і тактика банку в частині організації депозитного процесу з метою забезпечення його ліквідності.

      Депозит (вклад) — це зобов’язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати. Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів становить від 60 до 80 %.

     Депозитні операції відіграють значну роль у  діяльності банку:

• депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;
• правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;
• депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;
• ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.