Магістерська програма «Фінансова аналітика та інжиніринг у банку»

Очікуваний  ефект від впровадження запропонованих автором заходів на розвиток діяльності банку розглянемо у вигляді аналітичних  таблиць та рисунків.

Дослідження тенденцій розвитку та проблем сфери  кредитних послуг в Україні засвідчує  потребу більш ефективного розвитку та забезпечення стабільності банківської  системи. Цього можна досягти. Запровадивши досконалі механізми регулювання  кредитних послуг, а саме:

• Розробити механізми, які не давали б змоги банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх доходи, суттєво підвищити норми відрахувань до резервів за такими кредитами.
• Запровадити публікацію в доступних широкому колу юридичних і фізичних осіб засобах масової інформації даних про рейтингові оцінки банків, які встановлені за результатами інспектувань, що забезпечить більш зважений підхід банків до допустимого рівня ризиків.
• Найближчим часом здійснити масові перевірки банківських установ щодо дотримання ними вимог «Правил надання банками України інформації споживачу  про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Реалізація  цих пропозицій дасть змогу успішніше  реалізовувати інтереси суспільства  та забезпечувати ефективну стратегію  розвитку національної економіки України.

3.3. Напрями покращення  фінансового стану банків за умов фінансової кризи

За минулий  рік фінансовий стан банківської системи відчутно покращився. Другий рік поспіль банківська система показує збитки в умовах погіршення якості кредитів. Водночас загальні збитки зменшилися майже втричі, порівняно з попереднім роком (із 38 млрд. грн. у 2009 р. до 13 млрд. грн. у 2010 р.), завдяки зменшенню обсягів нових резервів на покриття втрат за кредитами, стабільному операційному доходу та скороченню адміністративних витрат. Попри загальний від’ємний результат, кількість прибуткових банків у минулому році значно зросла. За даними НБУ, кількість збиткових банків зменшилася із 64 у 2009 р. до 35 у 2010 р. Проте зарано стверджувати, що банківській системі України вдалося вийти з кризової фази на шлях невпинного зростання. Зокрема, на заваді прибутковості банківського сектора України та його здатності кредитувати стоїть високий рівень непрацюючих кредитів.

За даними НБУ, частка непрацюючих кредитів сягнула 11,2% на кінець 2010 року, а їхній обсяг зріс за минулий рік на 21% – до 85 млрд. грн. Однак, за іншими підрахунками (приміром, міжнародної рейтингової агенції Fitch та Міжнародного валютного фонду), реальний рівень проблемних кредитів може бути набагато вищим.

Минулого  року зростання конкуренції та все ще слабкий попит на кредити й інші банківські послуги призвели до зниження банківської маржі. Чиста процентна маржа скоротилася із 6,2% до 5,8%, хоча банки й намагались утримувати її, зменшивши відсотки за депозитами.

У 2010 році чистий комісійний дохід скоротився на 4,5% у порівнянні з попереднім роком, а непроцентна маржа, відповідно, знизилася з 1,5% до 1,4%. Через поступове пожвавлення діяльності зросли накладні витрати банків, тому після помітного покращення в 2009 році ефективність витрат у минулому році знизилася. Загальні операційні витрати банківської системи зросли в 2010 році на 6,6% порівняно з показником попереднього року, а співвідношення накладних витрат до загальної вартості активів підвищилося з 4,1% до 4,4%.

Аналіз  фінансового стану комерційних  банків має для українських банкірів особливе значення в умовах загальної  політичної, економічної і соціальної нестабільності. Аналіз фінансового  стану комерційниого банку проводиться  двома шляхами: з позицій зовнішнього  і внутрішнього аудиту. Тому слід дбати  про високий професійний рівень і обєктивність таких перевірок.

Причин  досить тяжкого економічного становища  в країні сьогодні дві: зовнішня – це насамперед міжнародна фінансова криза, та внутрішня – передусім макроекономічна криза в Україні, яка значною мірою зумовлена наявними диспропорціями в економіці, високою її доларизацією. Серед інших важливих факторів – значне інституційне відставання в розвитку економіки України, яка не диверсифікована, по суті неконкурентоспроможна.

Ці ж  причини є безпосереднім фактором, що вплинули і на погіршення фінансового  стану АТ «Райффайзен Банк Аваль» та банківської системи в цілому.

Як і  в усьому світі, від фінансової кризи  в Україні найсильніше постраждали  найбільші та великі банки, серед  них були і аналізовані в розділі II. Середні банки давно вже  звикли покладатится на власні сили. Найвідчутніших втрат зазнали ті банки, в яких менеджмент проводив високоризикову політику, здійснював неефективне управління активами й пасивами, управляв ліквідністю  переважно завдяки міжбанківським ресурсам, штучно підтримував нормативи  ліквідності за рахунок зустрічних міжбанківських операцій, ігнорував  вимоги щодо збалансованості активів  і пасивів за строками, активно  використовув так звані “накопичувальні  рахунки”, які по своїй суті були рахунками до запитання і давали змогу банкам штучно “поліпшувати”  збалансованість на вимогу НБУ та зменшувати вплив довгострокових гепів  на адекватність регулятивного капіталу.

Протягом  останніх років, які передували банківській  кризі, в Україні, в умовах недостатньої капіталізації, надвисоких темпів зростання  обсягів діяльності банків та масштабних запозичень на зовнішніх ринках, ризики у діяльності банків стрімко зростали. Найінтенсивніше загострювалися кредитний, валютний ризики та ризик ліквідності. Банківська система України демонструвала  одні з найвищих темпів зростання  порівняно з іншими країнами колишнього Радянського Союзу. Ризик надвисоких темпів зростання активних операцій, що розпочався ще в 2001–2003 роках, у 2005–2007 роках тільки прискорився, зокрема  завдяки безперешкодному залученню  в значних обсягах короткострокових коштів на зовнішніх ринках.

Унаслідок високих темпів зростання обсягів  діяльності, вплив банківської системи на соціально-економічний розвиток країни значно посилився, про що свідчить відношення основних показників її розвитку до ВВП, зокрема, наданих банками кредитів до ВВП, який за 2005–2008 роки збільшився з 37 до 83,2% (на 01.01.2008 р. – 64,8%), а відношення активів до ВВП – з 51 до 10,4% (на 01.01.2008 р. – 84,5%).

Найістотніший “внесок” у таке швидке погіршення якості кредитного портфеля банків зробили споживчі та корпоративні кредити, прострочена та пролонгована заборгованість за якими, лише за три останні місяці виросла майже в 2 рази. Наслідок впливу всіх цих чинників був закономірним, просто саме у 2009 році він проявився найяскравіше в  погіршенні економічних показників діяльності як банківської системи, так і всієї країни. Тому зараз потрібно виокремити заходи, які б дієво вплинули на економічний стан банків та змінили їхню фінансову ситуацію на краще. Перш за все зміни потрібно проводити в державній політиці, а потім уже в стратегії роботи самого банку, адже навіть сьогодні деякі банки ведуть невиправдано ризиковану кредитну політику, деякі не повністю виконують номативи НБУ, не у всіх банках дотримано виконання нормативів щодо страхового, резервного фондів.

Для прийняття  економічно обґрунтованих рішень щодо здійснення активних операцій із банками, тобто рішень, які відповідають обраному співвідношенню прибутковості й  ризику, суб’єкти господарської діяльності, приватні особи й самі банки потребують об’єктивної інформації про фінансовий стан своїх банків-партнерів. Для  задоволення саме цієї потреби і  слугують публічні рейтинги, що присвоюються банкам рейтинговими агенціями. Такі рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних банків без проведення детального аналізу їх фінансового стану. Тому я гадаю, що НБУ повинна офіційно надавати кожному банку дану інформацію, хоча б на основі існуючих рейтингових оцінок, таких як CAMELS.

Взагалі, банківська система України на чолі з НБУ є прогресивним надбанням  суспільства періоду незалежності і виконує свої суспільні функції, а саме: забезпечує стабільність національної валюти, здійснює розрахунки і платежі, акумулює вільні кошти і спрямовує  їх у найбільш ефективні галузі економіки. Але цього недостатньо в сучасних умовах, необхідними  є заходи  та реформи для змін.

Антикризове управління  - це тип управління,  спрямований на виявлення ознак  кризових явищ та створення відповідних  передумов для їх своєчасного  запобігання, послаблення, подолання  з метою забезпечення життєдіяльності  суб'єкта підприємницької діяльності, недопущення ситуації його банкрутства [51, с. 495]. Антикризове управління - це особлива система, що відрізняється  комплексним і стратегічним характером та має здатність повністю усувати  тимчасові утруднення, зафіксовані  в роботі банку.

Передусім виділимо основні принципи, на яких ґрунтується система антикризового  управління - це рання діагностика  кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства, терміновість реагування на різні кризові явища, адекватність реагування банку на ступінь реальної загрози його фінансовому добробуту, а також повна реалізація внутрішнього потенціалу для виходу з кризи [52, с. 258].

Основними напрямками антикризового управління вважаються постійний моніторинг фінансового  стану банку, розробка нової управлінської, фінансової й маркетингової стратегій, скорочення витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу [52, с. 106].

Менеджмент кризових ситуацiй повинен включати наступнi етапи:

• дiагностику, яка спрямована на оцiнку параметрiв кризової ситуацiї;
• розробку концепцiї подолання кризи, яка нацiлена на вироблення стратегiчних i оперативних мiроприємств;
• реалiзацiю цiєї концепцiї для усунення  кризи i її наслiдкiв;
• вихiд на  намiченi цiлi нормального функцiонування органiзацiї.