Магістерська програма «Фінансова аналітика та інжиніринг у банку»

Таким чином  нівелювати негативний вплив «податкового ефекту» на розвиток і становлення  як окремих банків, так і банківської  системи України в цілому можна, на нашу думку, тільки шляхом застосування регулюючих та стимулюючих заходів, які сприяють оптимізації утворення  грошових резервів.

На мій  погляд, важливим напрямом вдосконалення  діяльності банківської системи  країни, підвищення її стабільності, є  подальша розробка теорії і практики аналізу фінансового стану комерційних  банків за такими напрямками:

• розробка НБУ єдиної методики рейтингової системи оцінки банків, узгодженої з представниками комерційних банків;
• створення «регіональних» методик аналізу фінансового стану комерційних банків установами банківського управліня з метою повнішої і точної оцінки їх діяльності з врахуванням кон’юнктури і осбливостей місцевого ринку;
• повна і всеохоплююча автоматизація і комп’ютеризація аналізу фінансового стану комерційного банку, створення і вдосконалення існуючого програмного забезпечення для оцінки результатів роботи банку.

Зміцненню банківської системи сприятиме розробка і прийняття комплексної програми фінансового оздоровлення українських банків

За нашими прогнозами, напруга в банківській  системі продовжуватиме спадати, оскільки через поступове пожвавлення економіки ситуація з поганими кредитами стабілізується, а здешевлення фінансування та відновлення кредитування сприятимуть поліпшенню фінансових результатів банків. Очікується, що в 2011 році зростання кредитного портфеля (особливо корпоративних та споживчих кредитів) поступово відновиться. Ми очікуємо, що показник зростання кредитування не перевищить показник підвищення номінального ВВП протягом наступних двох років. Отже, співвідношення кредитів до ВВП поступово вирівняється відповідно до рівня доходів у країні. Темпи приросту депозитного портфеля цього року уповільняться, проте перевищать темпи нарощування кредитування. Структура ринку може радикально змінитися через підвищення рівня концентрації та консолідації в результаті посилення конкуренції в умовах повільного зростання та через зусилля НБУ щодо забезпечення достатньої капіталізації шляхом суттєвого підвищення вимог до мінімального розміру капіталу банків.

На мою  думку, сучасна політика НБУ в  сфері банківського регулювання  має спрямовуватися на інтеграцію стратегій  розвитку банківського сектору та фінансового  ринку, що дасть змогу ефективніше  використовувати потенціал як фінансових, так і інституційних фінансових ресурсів.

Таким чином, в світі не існує єдиного підходу  до проведення оцінки фінансового стану  банків, але необхідність і доцільність  такого аналізу комерціійного банку  не викликає  сумнівів. Саме тому необхідно  консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по створенню і широкому застосуванню на практиці методик НБУ по рейтинговій  оцінці фінансового стану комерційних  банків і вдосконалення вже існуючих підходів до аналізу їх діяльності.

ВИСНОВКИ

Магістерська  дипломна робота присвячена оцінці фінансового  стану  банку, який проведено на прикладі АТ „Райффайзен банк Аваль”, що повною мірою охоплює результати фінансової діяльності даного банку. Ця тема освітлювалась  за наступними напрямками: розкриття  теоретичного аспекту даного питання, безпосередньо сам аналіз та оцінка фінансових показників за даними балансу  АТ „Райффайзен банк Аваль”, аналіз банківської системи вцілому, порівняння фінансового стану банку з  найбільшими банками країни та напрями  покращення фінансового стану банку  на рівні держави.

В економічній  літературі існує багато підходів до визначення фінансового стану і  велика кількість понять, пов’язаних та ідентифікованих з ним. В результаті теоретичного аналізу зроблено висновок , що під фінансовим станом банку слід розуміти  сукупність таких визначальних елементів, як фінанси, персонал, інфраструктура, які за допомогою показників фінансової стійкості, ефективності діяльності та ділової активності характеризують економічну діяльність банківської установи.

Дослідивши  методичну літературу з аналізу  банківської діяльності та ознайомившись  з практикою безпосередньо в  банках, я можу сказати, що на сьогодні єдиної системи показників, які в  узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не існує. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають  різні показники, які часто суттєво  різняться.

Оглянувши існуючі методики оцінки фінансового  стану банку та аналітичні показники, що використовуються для аналізу, виокремлено  найбільш популярні та уживані з  них, а саме показники: фінансової стійкості; ділової активності;  ліквідності; оцінки ефективності управління. Саме ці оціночні коефіцієнти допомагають комплексно визначити плато- та конкурентоспроможність банку на ринку банківських послуг та наскільки стабільною є його фінансова діяльність.

В процесі  оцінки фінансової діяльності банку (на прикладі АТ «Райффайзен банк Аваль») було використано  методику, що  поєднує  чотири групи показників,

які дають  можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

• оцінки фінансової стійкості;
• оцінки ділової активності;
• оцінки ліквідності;
• оцінки ефективності управління.

В процесі  оцінки фінансової стійкості банку  було проаналізовано коефіцієнт надійності,  коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів, коефіцієнт захищеності  власного капіталу, коефіцієнт захищеності  власного капіталу, коефіцієнт захищеності  дохідних активів власним капіталом, коефіцієнт мультиплікатора капіталу. Значення цих показників  в АТ «Райффайзен банк Аваль» трохи відстають  або незначно перевищуюють  оптимальний  рівень, і це не дуже позитивно впливає  на загальну діяльність банку. Звідси можна зробити висновок, що  на сьогоднішній фінансова стійкість  банку недостатньо забезпечена  його капіталом і останній не може захищати банк від імовірних ризикованих  втрат сьогодні і в близькому  майбутньому.

Коефіцієнти, що характеризують ділову активність банку знаходяться на достатньому  рівні, але коефіцієнт кредитної  активності  має спадну тенденцію  і його підвищення є джерелом покращення показників ділової активності. Потребує підвищення і коефіцієнт активності використання строкових депозитів  у кредитних вкладеннях, що дозволить  кредитувати не своїми коштами, а  коштами залученими від клієнтів, на чому банк зможе заробити прибуток. Найбільш зростаюча ділова активність банку проявилася у вкладенні  ресурсів банку в дохідні активи, що є позитивним фактором впливу на діяльність банку.

Зважаючи  на проведений аналіз ділової активності банку, можна говорити про доволі помірковану політику банку, спрямовану не захист і виживання на фінансовому  ринку, що сприяє підвищенню ефективності віддачі активів капіталу, і в  кінцевому рахунку — зростанню  чистого прибутку.

Огляд показників ліквідності банку показав, що банк  майже дотримувався в 2007-2009 рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов’язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами. Та потребують поліпшення коефіцієнт миттєвої ліквідності та коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів. Збільшувати коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів необхідно за рахунок збільшення питомої ваги високоліквідних активів, а поліпшення коефіцієнту миттєвої ліквідності треба щоб відбувалось через збільшення залишків коштів на коррахунках та в касі банку, але не за рахунок зменшення зобов’язань за всіма депозитами.

Хоча досвід роботи комерційних  банків показує, що банки одержують  більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально допустимих значень  нормативів ліквідності, але цільова  функція управління ліквідністю  комерційного банку полягає в  обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних  нормативів ліквідності. Тим часом, в банку має дотримуватися  принцип пріорітетності ліквідності  над прибутковістю.

Рентабельність діяльності банку за витратами є головним показником, що узагальнює його діяльність, бо тільки рівень витрат і доходів формують як рівень балансового, так і чистого прибутку. У цілому за аналізований період відбулася досить різка зміна в рівнях обраних для аналізу показників, що характеризують зниження окупності доходами і чистим прибутком активів, витрат, загального капіталу і статутного фонду. Це є ознакою нестабільної роботи банку, в непередбачуваних умовах і незалежних від банку змін на фінансовому ринку України в останні роки. Усі зазначені вище показники, у своїй більшості, мають відносно однакову  тенденцію в зменшенні, деякі незначно знизилися, що не свідчить про появу тенденції до їх погіршання. Загалом, я гадаю, це нормальні періодичні коливання, що можуть свідчити про кваліфіковано сформовану структуру активів банку викликані впливом певних зовнішніх або внутрішніх факторів, бо водночас рентабельність активів, капіталу, статутного фонду, витрат є досить стабільною, а сам банк є провідним банком в Україні за розміром активів, має гарну репутацію на ринку та постійно зростаючу кількість клієнтів.

Результати  аналізу ефективності управління активами АТ «Райффайзен банк Аваль» показали, що вони загалом співпадають з  тенденціями основних фінансових показників більшості банків України та  банківської системи в цілому. Адже починаючи з 2008 року, у зв’язку  з фінансовою кризою,має місце  неефективне управління активами й пасивами банків та стрімке зростання ризику ліквідності. Свідченням цього було зниження рівня високоліквідних коштів, розбалансованість активів і пасивів за строками, що в умовах кризової ситуації призвело до лавиноподібного відпливу коштів клієнтів за банків

Функціонування  банку та банківської системи  в сучасних умовах характеризується зростанням ризику ліквідності, валютного, кредитного та інших ризиків унаслідок  значного відпливу коштів клієнтів; невисоким  рівнем надходжень від погашення  активів; обмеженими можливостями щодо кредитування економіки та залучення  коштів на міжбанківському й зовнішніх  фінансових ринках; підтриманням ліквідності  банків значною мірою за рахунок  кредитів рефінансування, отриманих  від Національного банку України. Готуючись до гіршого, банки істотно збільшують резерви, що поглинає практично весь їхній прибуток.