Методи діяльності ймовірності банкрутства

Методи діагностики ймовірності  банкрутства підприємства

Титулка 
Завдання 
Завдання 
ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

 

 

Актуальність  теми. В умовах сучасної економіки України банкрутство вітчизняних підприємств є істотною проблемою. Воно призводить до істотних негативних наслідків окремого суб'єкта господарювання через збитковість підприємства, затримку чи невиплату заробітної плати робітникам, втрату робочих місць у випадку ліквідації підприємства та ін. Кількість неплатоспроможних підприємств та підприємств-банкрутів в Україні досить значна, вони є в кожному регіоні країни.

Подолання проблеми банкрутства залежить від своєчасного виявлення загрози  банкрутства на підприємстві та розроблення  і впровадження відповідних антикризових заходів, що дадуть змогу подолати кризу, відновити ліквідність і платоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідації підприємства.

Питанню діагностики банкрутства  підприємств в економічній науці  приділяється значна увага. Це зумовлене тим, що банкрутство певного суб’єкта господарювання призводить до порушення макроекономічної рівноваги; від того, наскільки об’єктивно проведено оцінку ступеня ймовірності банкрутства підприємства, залежить ціна підприємства, його інвестиційна привабливість, що також негативно відбивається на економічних інтересах держави.

Таким чином, аналіз діагностики банкрутства  і підтримки платоспроможності  підприємства є досить актуальним в  Україні.

Питанню діагностики банкрутства  підприємств в економічній науці приділяється значна увага. За умов економічної кризи питання визначення ймовірності банкрутства підприємств стоїть особливо гостро, оскільки кількість збанкрутілих підприємств зростає. Дана проблема знайшла своє відображення в дослідженнях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме Андрущака Є. М., Бланка І. А., Возіянової Н. Ю., Голощапова Н. А., Г. Ляшенко, Пластун О. Л., Ситника Л. С., Терещенко О.О., Шеремета А. Д. та Сайфуліна Р. С.

У зарубіжній практиці питаннями розробки методів і моделей займалися такі вчені: Спрінгейт, Альтман, Бівер, Таффлер та Тішоу, Ліс, Конан і Гольдер, Беєрман, Вайбель, Аргенті, Скоун, Фулмер, Чессер, Ж. Депалян та багато ін. Зусиллями цих вчених була проведена значна робота для виділення актуальних при прогнозуванні економіко-математичних параметрів і встановлення їх внесків у загальну оцінку платоспроможності підприємств.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретико-методичних аспектів діагностики банкрутства підприємства та розробка практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Досягнення мети дипломної роботи обумовило необхідність постановки та розв’язання комплексу таких завдань:

• дослідити економічний зміст та види банкрутства підприємства;

– охарактеризувати методичні підходи до оцінки банкрутства підприємства;

– розкрити сутність фінансової санації та порядок її проведення;

–  здійснити аналіз фінансового стану досліджуваного підприємства;

– провести діагностику ймовірності банкрутства досліджуваного підприємства;

• визначити стратегічні напрямки забезпечення та підвищення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства;
• обґрунтувати фінансове забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Предметом дипломної роботи є теоретико-методичні засади реалізації діагностики ймовірності банкрутства підприємства.

Об’єктом  дипломної роботи є процес діагностики ймовірності банкрутства підприємства (на матеріалах ПАТ «Київенергоремонт»).

Методи дослідження. Для досягнення мети дипломної роботи використано широкий інструментарій загальнонаукових методів дослідження: логічного та історичного підходів до пізнання економічних явищ, наукової абстракції, аналізу та синтезу; методів системного і комплексного аналізу, економіко-математичних методів; методу порівняльного аналізу; графічного методу. Обробку інформаційних матеріалів здійснено з використанням сучасних інформаційних технологій та програм.

Інформаційна  база. Теоретичним підґрунтям дипломного дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, методології економічного аналізу; наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі антикризового управління, фінансового менеджменту, теорії економіки підприємства; законодавчі й нормативні акти України за досліджуваною проблематикою, а також інші інформаційні джерела в мережі Інтернет.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів дипломної роботи полягає в можливості використання конкретних методів виявлення загрози банкрутства та формуванні відповідної системи заходів із нейтралізації кризових явищ на будь-якому етапі розвитку підприємства.

Структура дипломної роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

 

Розділ 1

Теоретико-методичні  аспекти діагностики ймовірності банкрутства

1.1. Економічний зміст та види банкрутства  підприємства

 

 

Формування економіки України  на принципах ринкових відносин та стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових  функцій держави, зокрема щодо захисту  всіх суб'єктів права власності та господарювання. З'явилися раніше не відомі українському суспільству правові інститути, що регулюють правовідносини в цій сфері. Одним із таких став інститут банкрутства. За своєю суттю банкрутство, як цивільно-правова категорія, є невід'ємною частиною ринкової економіки, природним процесом конкурентної боротьби, під час якої слабкі підприємства вибувають з цього процесу, а натомість держава отримує економічно міцних, конкурентоспроможних суб'єктів господарювання. Водночас, у процесі банкрутства набули поширення порушення законодавства, що його регулює, факти фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та незаконних дій у разі банкрутства, що й визначає актуальність цієї проблеми.

Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи [43].

Поняття «банкрут» походить від  італійського виразу «banca rotta» (зламана  лавка). Цей термін означав звичай ламати або перекидати лавку банкіра, що стояла на площі міста у разі нездатності останнього провести розрахунки з кредиторами [39].

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом» під банкрутством розуміється визнана  господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [5].

Банкрутство підприємства є юридичним  фактом (тільки арбітражний суд може визнати факт банкрутства підприємства), проте ґрунтується воно переважно на фінансових причинах, серед яких:

1. Суттєве порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає

нормальному здійсненню його господарської  діяльності.

2. Істотна незбалансованість обсягів грошових потоків.

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, спричинена низькою ліквідністю його активів.

Поняття банкрутства поєднує у  собі різноманітні ознаки, що дозволяють виділити у фінансовій практиці наступні види банкрутства підприємства:

1. Реальне банкрутство характеризується  повною неспроможністю підприємства  в наступному періоді відновити  власну фінансову стійкість та  платоспроможність в наслідок  реальних втрат капіталу. Високий  рівень втрат капіталу унеможливлює  здійснення ефективної господарської діяльності, що призводить до юридичного визнання підприємства банкрутом.

2. Технічне банкрутство характеризує  стан неплатоспроможності підприємства, що виникає у результаті значного  прострочення дебіторської заборгованості, і призводить до перевищення її величини над величиною кредиторської заборгованості. Застосування заходів ефективного антикризового управління підприємством та проведення санаційних процедур у більшості випадків дозволяє уникнути юридичного банкрутства.

3. Навмисне банкрутство виникає  у результаті свідомого некомпетентного  фінансового управління підприємством  з метою доведення до неплатоспроможності  та нанесення збитків підприємству  в особистих інтересах або  в інтересах інших осіб. За  доведені факти навмисного банкрутства законодавством передбачена кримінальна відповідальність.

4. Фіктивне банкрутство, його  сутність полягає у хибному  оголошені керівництвом підприємства  про власну фінансову неспроможність  з метою введення в оману  кредиторів для отримання відстрочки у виконанні зобов'язань або зниження обсягу кредиторської заборгованості підприємства. Факти фіктивного банкрутства також переслідуються у кримінальному порядку.

Отже, банкрутство - це встановлений господарським  судом факт неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов'язання не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Умови господарювання, в яких підприємство постійно перебуває під впливом  конкуренції, нестабільного, динамічного середовища і через це опиняється в кризовій ситуації і як її наслідок зазнає банкрутства, внесли в наукову доктрину окрім поняття «економічна діагностика підприємства» поняття «діагностика банкрутства». Що ж розуміти під таким поняттям як «діагностика банкрутства»?

Андрушко О.Б. та Горбачевська М.Б. під діагностикою банкрутства підприємства розуміють систему ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози його банкрутства та можливостей подолання кризи [10, c.159].

Кононенко О., Маханько О. стверджують, що діагностика банкрутства  являє собою цілу систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства в майбутньому періоді [40, c.34].

Романченко Н. надає наступне визначення: «Діагностика кризи в організації – це сукупність методів, спрямованих на виявлення проблем, слабких місць, у системі управління, які є причинами неблагополучного фінансового стану й інших негативних показників діяльності» [53, c.86].

Як бачимо, науковці по різному підходять до визначення досліджуваного поняття. Найсуттєвішим недоліком більшості із запропонованих визначень є ототожнення поняття «діагностика» з поняттям «аналіз». Так, діагностику банкрутства як аналіз визначають Андрушко О.Б., Горбачевська М.Б. Проте такий підхід до розуміння сутності діагностики є хибним, оскільки в процесі аналізу визначаються лише видимі ознаки проблеми (симптоми), що самі по собі не можуть пояснити ні причину, ні наслідок. Так, Гетьман О.О., Шаповал В.М. визначають аналіз як метод наукового дослідження явищ і процесів, в основі якого лежить вивчення складових частин, елементів досліджуваної системи. Тобто, діагностика – це логічне продовження аналізу, оскільки має здійснюватись після проведення етапу аналізу, спираючись на його аналітичну базу і передбачає глибоке дослідження об’єкта.

Ще одним недоліком  проаналізованих трактувань поняття  «діагностика банкрутства» є те, що деякі з науковців визначають її лише як етап виявлення ознак кризового стану, проте не вказують на те, що вона передбачає визначення можливостей подолання кризи. Це стосується, наприклад, визначень Кононенко О., Маханько О., Романченко Н., проте діагностика банкрутства – це виявлення загроз з подальшим формуванням висновків щодо необхідності прийняття певних рішень.

Отже, на нашу думку, діагностика банкрутства – це не тільки аналіз, який є лише її початковим етапом, але й розробка заходів впливу, тому можна вважати діагностику як етап антикризового менеджменту та передумова для його успішності.

На основі зроблених  висновків щодо значення діагностики банкрутства можемо подати наступне визначення даного поняття, яке найбільшою мірою відповідає реаліям його природи: діагностика банкрутства – це етап антикризового управління та передумова його успішності, який є логічним продовженням економічного аналізу підприємства, передбачає глибоке дослідження об’єкта з подальшою розробкою заходів впливу.

За твердженням  «діагностика банкрутства – це передумова успішності антикризового управління», досить важливим є те, наскільки ефективно та грамотно вона буде здійснена, що, в свою чергу, залежить від визначення змісту та етапності її проведення.

М. Жежера вбачає зміст та послідовність  фінансової діагностики у інших  семи етапах, а саме: аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз рентабельності; аналіз собівартості продукції; аналіз складу і джерел утворення майна підприємства; аналіз фінансової стійкості підприємства; аналіз ліквідності балансу; комплексний аналіз і рейтингове оцінювання фінансового стану підприємства [33, с.5-8].