Методи діяльності ймовірності банкрутства

Таким чином, можна зробити висновок, що найбільш прийнятними методами прогнозування  ймовірності неплатоспроможності (банкрутства) підприємства є економіко-математичні моделі. Для того щоб прогноз був більше обґрунтованим, рекомендується комплексно використати одночасно кілька методів прогнозування ймовірності неплатоспроможності (банкрутства) підприємства, що дозволить значно підвищити ступінь вірогідності отриманих результатів.

 

1.3. Фінансова санація підприємства: її сутність та порядок проведення

 

 

Одним із засобів подолання платіжної  кризи і запобігання банкрутству  підприємства є фінансова санація.

Термін «санація» походить від латинського «sanare» – оздоровлення, одужання. Відповідно до економічного словника, це поняття інтерпретується як система заходів, здійснюваних для запобігання банкрутству промислових, торгівельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може здійснюватися злиттям підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства, з потужною компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства.

Аналіз наукових джерел показав, що підхід Н. Здравомислова, Б. Бекенферде, М. Гелінга до визначення терміна «санація» є найповнішим. Вони трактують цей процес як комплексне застосування фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді [59, с. 214].

Згідно із законом України «Про банкрутство» [4], під санацією варто розуміти задоволення вимог кредиторів і виконання зобов’язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, який добровільно бере на себе задоволення вказаних вимог і виконання належних зобов’язань. Відповідно до такого підходу санація, згідно зі своєю правовою основою, є лише інститутом переведення боргу. Такий підхід видається суперечливим.

Розрізняють досудову та судову санацію. Згідно з Законом [4] досудова санація – це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Санація (судова) – це система  заходів, що здійснюються під час  провадження в справі про банкрутство  з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника[4].

Дослідивши існуючі  підходи до визначення санації, ми пропонуємо власне визначення цього поняття.

Санація — це комплексне застосування фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів з метою насамперед відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості, а в довгостроковому періоді конкурентоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, а також створення умов їх збереження і, як наслідок, підвищення ринкової цінності господарюючого суб’єкта — боржника, за участю власників підприємства, кредиторів, а також інших потенційних санаторів. На нашу думку, саме таке тлумачення розкриває сутність фінансового оздоровлення, стисло окреслює його основну мету та заходи.

На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид  кризи, її глибина та якість фінансового  стану підприємства. Під час аналізу  здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а відтак – про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває в глибокій кризі, не сумісній із дальшим його існуванням, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше, санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть.

Якщо підприємство має  можливості для виправлення положення, приймають рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Санація повинна проводитися як найскоріше, щоб підвищити шанси виправлення становища [24].

Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації.

При визначенні цілей санації  слід ураховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції та мусить провадити  свою діяльність у рамках правового  поля відповідної держави. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (чи якісного) вимірювання.

Наступним елементом класичної  моделі оздоровлення є проект або  план санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

План санації обов’язково  має враховувати інтереси й пріоритети кредиторів, податкових органів, позикодавців, акціонерів і власників інших цінних паперів, постачальників тощо. При цьому в разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів. План санації затверджується арбітражним судом, контролюється поквартально комітетом кредиторів і може бути скорегований при схваленні комітетом кредиторів. Тобто план санації має враховувати інтереси всіх кредиторів і бути реальним для виконання [37].

Контролінговими службами здійснюється розробка плану фінансового  оздоровлення підприємства, яке перебуває  у фінансовій кризі. Об’єктами планування є фiнансовi, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської дiяльностi тощо. Основні складові санаційного плану представлені на рис. 1.3.

У процесі реалізації плану  санації важливу роль відіграє оперативний  санаційний контролінг, який з допомогою свого методичного та функціонального інструментарію координує діяльність різних підрозділів, здійснює контроль за якістю реалізації запланованих заходів, проводить аналіз відхилень, ідентифікує та нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси та можливості.

Сам механізм санації складається  з чотирьох етапів:

— механізм кількісної оцінки стану підприємства. Метою механізму  є одержання однозначної кількісної оцінки стану підприємства. Необхідно  зазначити, що оцінку стану підприємства доцільно проводити як на основі інтегральних, так і на основі локальних показників. Визначення загального інтегрального показника, який характеризує сформований на певний час стан підприємства, дозволяє сформувати класи кризи з використанням методів кластеризації. Отримані класи дозволяють ідентифікувати поточні стани і використовуються при визначенні тенденцій розвитку кризових явищ на підприємстві:

— механізм прогнозування  тенденцій розвитку кризових явищ на підприємстві.

 

Рис. 1.3. Структурна схема плану санації підприємства [35, с.54]

 

Основним завданням  цього комплексу є визначення тенденцій розвитку кризових явищ на основі прогнозу загального та локальних показників.

— механізм розробки комплексу управлінських рішень щодо ліквідації розвитку кризи. Даний механізм передбачає синтезування всіх можливих варіантів дій в залежності від фази кризи, в якій знаходиться підприємство.

— координація і контроль. Саме для того, щоб оцінити наскільки доцільним було проведення санації та наскільки правильно відбувається цей процес, необхідний останній механізм реалізації антикризових заходів.

Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

Таким чином, класичною моделлю оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок об'ємів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, терміни освоєння інвестицій та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

 

Розділ 2

Оцінка  загрози банкрутства підприємства

ПАТ «Київенергоремонт»

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства                                   ПАТ «Київенергоремонт»

 

 

Виробниче пiдприємство «Київенергоремонт» створене в 1949 роцi у складi Союзенергоремтреста  Мiненерго СРСР, з 1954 року увiйшло до складу РЕУ «Київенерго» i виконувало всi обсяги плановопопереджувальних ремонтiв основного та допомiжного енергетичного обладнання електростанцiй, теплових та електричних мереж, а також виготовлення запасних частин до цього устаткування в системi «Київенерго». У процесi розвитку пiдприємства створенi виробничi пiдроздiли на теплових електростанцiях м. Києва, м. Чернiгова, м. Бiла Церква, м. Бердичева, Чорнобильськiй АЕС. В умовах економiчних реформ в 1991роцi пiдприємство перейшло на оренднi вiдносини з ВЕО «Київенерго». У процесi приватизацiї в 1994 роцi створене ВАТ «Київенергоремонт». Для розширення сфери послуг в 2000-2002 роках були створенi дочiрнi пiдприємства та СВП, якi входять в структуру товариства на правах юридичних осiб та здiйснюють спецiалiзованi роботи з монтажу, iзоляцiї та хiмзахисту енергетичного устаткування. ПАТ «КЕР» - розвинена компанiя, яка успiшно працює на українському ринку та має унiкальне обладнання, сучаснi технологiї та квалiфiкованих спецiалiстiв-ремонтникiв, що дозволяє оперативно виконувати поставленi завдання.

Згiдно з органiзацiйною структурою, Товариства представляють:

- апарат управлiння: директор, головний iнженер, заступник директора, головний  бухгалтер, головний економiст, головний  фахiвець;

- пiдроздiли: бухгалтерiя, органiзацiйно-господарський  вiддiл, юридичний вiддiл;

- структурний вiдокремлений пiдроздiл  - «Труханiв»;

- дочiрнi пiдприємства «Енергоремонт», «Електрореммонтаж».

Організаційна структура підприємства ПАТ «Київенергоремонт» наведена на рис. 2.1.

 

Рис. 2.1. Організаційна структура підприємства ПАТ «Київенергоремонт»

 

Ефективність виробничого процесу  залежить від правильного формування структури підприємства з визначенням  меж прав та обов'язків кожного  працівника. На комбінаті існують 3 служби, які займаються економічними питаннями: бухгалтерія, планово-економічний відділ та відділ збуту й постачання.

Бухгалтерія здійснює організацію  бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства та контроль за економічним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Бухгалтерія приймає участь у проведенні економічного аналізу за даними бухгалтерського обліку й звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів. Здійснює заходи по попередженню нестач, незаконних витрат грошових коштів.

Планово-економічний відділ розробляє перспективні і поточні плани підприємства, а також веде оперативне планування і визначає планові показники дільниць, змін (бригад) для внутрішньогосподарського розрахунку : контролює виконання плану за всіма показниками як по підприємству в цілому, так і по дільницям. Планово-економічний відділ веде оперативний облік виконання показників техпромфінплану по виробництву, продуктивності праці, собівартості, складає статистичну звітність по підприємству, тобто відає інформацією про важливі показники роботи хлібозаводу.

Загальне керівництво ПАТ «Київенергоремонт» здійснює директор. Він відповідає за виконання встановленого плану  по всім його показникам. Головний інженер, головний бухгалтер, та заступник директора  з постачання та збуту призначаються директором підприємства після попереднього узгодження з керівництвом ПАТ «Київенергоремонт».

Головний інженер, який відповідає за проведення на підприємстві вірної технічної політики, технології й  організації виробництв на основі нових  досягнень науки. Головний інженер керує службами ремонтного й енергетичного обслуговування та контролю якості сировини і готової продукції, організовує. роботу з розвитку винахідливості.