Методи діяльності ймовірності банкрутства

 

Розділ 3

Основні напрямки фінансового оздоровлення підприємства ПАТ «Київенергоремонт»

3.1. Стратегічні напрямки забезпечення та підвищення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства ПАТ «Київенергоремонт»

 

 

Аналіз фінансової стабільності підприємства показав, що попри отримання останніми  роками чистого прибутку, підприємство ПАТ «Київенергоремонт» залишається фінансово залежним. Також досліджуване підприємство не має можливості  негайно ліквідувати короткострокову заборгованість, але може погасити її рахунок грошових коштів  та за рахунок погашення дебіторської заборгованості.

На підприємстві відсутня чітка  тенденція до зростання рентабельності, але є покращення результатів  основної діяльності підприємства. Поряд  з покращенням використання оборотних  активів підприємства відбувається зниження загальної ефективності вкладеного капіталу. Також спостерігається погіршення оборотності власного капіталу та дебіторської та кредиторської заборгованості.

З огляду на деякі негативні результати дослідження фінансового стану  підприємства та низькі показники абсолютної ліквідності є необхідним прийняття заходів з реструктуризації активів.

Основними напрямками здійснення реструктуризації активів є:

1. Реструктуризація необоротних матеріальних активів (продаж основних фондів та невстановленого обладнання, вихід з проектів незавершеного будівництва).

2. Реструктуризація необоротних фінансових активів (продаж або вихід з інвестиційних фінансових проектів).

3. Реструктуризація матеріальних оборотних активів (продаж наднормативних товарних запасів).

4. Інкасація та рефінансування дебіторської заборгованості.

Наступним кроком розглянемо доцільність  застосування кожного з цих напрямків  на підприємстві «ПАТ «Київенергоремонт»:

1. Реструктуризація необоротних  матеріальних активів (продаж  основних фондів та невстановленого обладнання, вихід з проектів незавершеного будівництва).

Так як останні 2 роки підприємство «ПАТ «Київенергоремонт» систематично здійснює капітальні вкладення, проаналізуємо їх направленість та доцільність (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Капітальні інвестиції підприємства «ПАТ «Київенергоремонт»

у 2010-2011рр.

Найменування  показника	Роки
	2010		2011
	Сума, тис.грн.	Питома вага	Сума, тис.грн.	Питома вага
Капітальне будівництво	-	-	-	-
Придбання (виготовлення) основних засобів	2083	99,2	3622	89,3
Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних засобів	2	0,1	7	0,2
Придбання (створення) нематеріальних активів	15	0,7	427	10,5
Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів	-	-	-	-
Інші	-	-	-	-
Разом	2100	100,0	4056	100,0

 

Отже, як видно з табл. 3.1, на досліджуваному підприємстві у 2010-2011 роках основна частина капітальних інвестицій припадало на придбання основних засобів. Таким чином підприємство оновлює основні засоби, але коефіцієнт зносу основних засобі підприємства останніми роками продовжує зростати. Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство «ПАТ «Київенергоремонт» планує розширення виробництва, для чого здійснює капітальні вкладення за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів. Отже, на даному етапі продаж основних фондів є проблематичним.

2. Реструктуризація необоротних  фінансових активів (продаж або  вихід з інвестиційних фінансових  проектів).

Досліджуване підприємство протягом 2009-2011 років не здійснювало фінансових інвестицій.

3. Реструктуризація матеріальних оборотних активів (продаж наднормативних товарних запасів).

Як показав попередній аналіз майна  та фінансового стану, на підприємстві «ПАТ «Київенергоремонт» в останні роки відбувалося зменшення виробничих запасів попри збільшення виручки від реалізації. Отже, в реструктуризації матеріальних оборотних активів нема необхідності.

4.  Інкасація та рефінансування  дебіторської заборгованості.

Оцінка ліквідності та можливості рефінансування дебіторської заборгованості кризового підприємства потребує вирішення  трьох взаємопов'язаних завдань:

• детальний аналіз її обсягу, складу, віку, вірогідності погашення тощо;
• розробка політики погашення дебіторської заборгованості, оцінка дієвості її реалізації;
• оцінка розміру грошових надходжень від рефінансування дебіторської заборгованості.

На підприємстві ПАТ «Київенергоремонт» на початок 2012 року дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги та інша поточна становить 20786 тис.грн. (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

Склад дебіторської заборгованості ПАТ «Київенергоремонт» на 01.01.2012р.

Найменування показника	Всього на кінець року	у т.ч. за строками несплати
		до 3 місяців	від 3 до 6 місяців	від 6 до 12 місяців
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	20628	20628	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	158	158	0	0
Всього	20786	20786	0	0

Як видно з табл. 3.2, на підприємстві вся дебіторська заборгованість має строки не погашення до 3 місяців, отже, сумнівної дебіторської заборгованості немає. Але, з огляду на недостатність  грошових коштів для розрахунку по терміновим борговим зобов’язанням є необхідність її інкасації.

Це метод надання знижок при  достроковій оплаті. Відомо, що в  умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу приводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину  вартості реалізованої продукції. Тому підприємству іноді вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови оплати рахунка (наприклад, у десятиденний термін), чим утратити визначену суму в результаті інфляції.

Падіння купівельної спроможності за звітний період характеризується за допомогою коефіцієнта Кн, зворотного величині індексу цін. Якщо встановлена договірна ціна до моменту одержання складає величину S, динаміка цін характеризується індексом Кц, то реальна сума грошей з обліком їхньої купівельної спроможності в момент оплати складає:

                                                                                     (3.1)

Наприклад, якщо за визначений період ціни зросли на 2%, тоді Кн - 1,02. Відповідно, виплата 1000 грн. у цей момент рівнозначна сплаті 1000 / 1,02 = 980,39 у реальному вимірі. Тоді реальна утрата виторгу в зв'язку з інфляцією складає:

1000 – 980,39 = 19,61 грн.

У рамках цієї величини знижка з договірної ціни, що надається за умови дострокової  оплати, дозволила б знизити втрати підприємства, зв'язані зі знеціненням грошей.

За даними підприємства «ПАТ «Київенергоремонт»,  прогнозна річна виручка від реалізації у 2012 році – 170000 тис. грн, причому 85 % реалізації продукції здійснюється на умовах передоплати, і отже, 10 % (0,10 х 170000 = 17000) з утворенням дебіторської заборгованості.

Середній період погашення дебіторської заборгованості на даному підприємстві 58 днів. При щомісячному темпі  інфляції у 2011 році, рівному 0,76 %, одержуємо, що індекс цін (Кц) 1,01 , таким чином, місячна відстрочка платежу приводить до того, що підприємство реальне одержить 99% (1/1,01 х 100) від договірної вартості продукції.

При середньому терміну повернення дебіторської заборгованості 58 днів підприємство одержує лише 99 % від вартості договору, утрачаючи з кожної тисячі 10 грн. (чи 1 %). У цьому зв'язку можна говорити про те, що від річного виторгу продукції, що реалізується на умовах наступної оплати, підприємство одержало реально лише:

17000 х 0,99 = 16830 тис. грн.

Таким чином, приховані утрати від інфляції складають 170 тис. грн. (17000 – 16830). У рамках цієї суми необхідно вибрати величину знижки з договірної ціни за умови дострокової оплати за договором . Наприклад, 0,5 %-на знижка з вартості договору за умови його оплати в 15-денний термін приведе до скорочення втрат, зв'язаних з інфляцією та прискорить оборотність дебіторської заборгованості.

У цьому випадку з кожної тисячі грн. підприємство втратить 5 грн. через  знижку (0,5%). Порівняємо з 10 грн. утрат  з тисячі при існуючій політиці розрахунків з покупцями. За рік підприємства за умови надання знижки при оплаті в місячний термін утратить:

17000 х 0,005 = 85 тис. грн.

Таким чином, економія від інвестування грошових коштів у дебіторську заборгованість буде складати 85 (170-85) тис.грн.

Розробка політики інкасації дебіторської заборгованості передбачає встановлення на підприємстві чи установі визначеної системи процедур, зв'язаних зі стягненням боргів. До цих процедур можуть входити  письмові попередження, телефонні розмови  з головними менеджерами підприємства-покупця, представлення в арбітражний суд позову про банкрутство і т.п.. У системі цих процедур можуть бути застосовані і спеціальні методи прискорення інкасації дебіторської заборгованості - факторинг, облік векселів (якщо товарний кредит оформлений векселем) і т.п.

Для рефінансування дебіторської заборгованості на підприємстві «ПАТ «Київенергоремонт» пропонуємо використовувати оформлення заборгованості за допомогою факторингу.

Факторинг необхідний компаніям, діяльність яких здійснюється з використанням відстрочення платежу терміном від 15 до 90 днів, а також, коли компанія знаходиться на етапі інтенсивного розвитку (нарощує об’єми продажів, освоює новий ринок). В такій ситуації, як правило, внутрішні ресурси не в змозі на всі 100 % забезпечити потреби, що ростуть, в оборотних коштах. В першу чергу, це підприємства харчової, хімічної і легкої промисловості. В цьому випадку факторинг є ефективним інструментом поповнення оборотних коштів. Насамперед, факторинг спрямований на:

1) оптові торгові підприємства, чиїми покупцями є магазини, мережі магазинів або великі магазини ( супермаркети), яким необхідні вигідні оплати;

2) виробників, що реалізують товари  розповсюджувачам і бажаючим  фінансувати процеси виробництва  та продажу;

3) постачальників, що реалізують товари та сировину, для яких недостатність оборотних засобів, викликаних поставленими строками оплати виробником, створює складності;

4) експортерів, яким необхідний  ріст фінансування адекватно  до росту об’ємів продаж, а  також зниження кредитного ризику покупця;

5) стрімко розвиваючим малим  та середнім підприємствам.

Факторинг не потрібен тільки тоді, коли компанія здійснює всі відвантаження  виключно по передоплаті і не потребує додаткових оборотних коштів.

Вагомим моментом для підприємств є те, що факторингове фінансування, на відміну від звичайного кредитування, доступне високоризиковим, інформаційно-непрозорим підприємствам, оскільки ризик неповернення боргів лежить не на них, а на їх покупцях, і кредитоспроможність постачальника стає менш важливою, ніж кредитоспроможність його покупців.

В якості підтвердження вище наведеного розглянемо основні відмінності  між факторинговим фінансуванням  та фінансуванням з використанням  звичайної кредитної лінії та овердрафту.

1. При факторингу фінансування погашається з грошей, що поступили від дебіторів, а кредит повертається банку компанією-продавцем.

2. Плату за користування факторингом  банк одержує в кінці терміну  фінансування після отримання  платежу від покупця, а відсотки  за користування кредитом (овердрафтом) необхідно платити щомісячно в жорстко обумовлені терміни незалежно від стану розрахунків з покупцями.

3. На відміну від кредитного  фінансування, при факторингу перехід  клієнта на розрахунково-касове  обслуговування в банк, який надає  факторинг, не потрібний.

4. При факторингу фінансування  виплачується на термін фактичного  відстрочення платежу, а кредит  видається на фіксований термін  і передбачає погашення траншами (при овердрафті терміни користування  траншем, як правило, – 30 днів).

5. Фінансування виплачується в день постачання товару.

6. Для факторингового фінансування  заставне забезпечення не потрібне, на відміну від кредиту (овердрафт  передбачає підтримку обороту  в певному співвідношенні до  ліміту по овердрафту).

7. Об’єм факторингового фінансування не обмежений і може збільшуватися у міру зростання об’єму продажів компанії, в той час як кредит видається на наперед визначену суму, а ліміт овердрафту встановлюється з розрахунку 10-30% від місячних кредитових надходжень на поточний рахунок позичальника.

Проте, незважаючи на ряд переваг, одним з недоліків факторингу вважається його вартість. Загальна процентна  ставка, як правило, вища вартості короткострокового  кредиту на 2-3 %. Проте розмір авансового платежу не відображається в балансі підприємства як заборгованість, тим самим, покращуючи показники ліквідності підприємства. Таким чином підвищену вартість факторингу слід розглядати не тільки як плату за фінансування, а й як плату за комплекс додаткових послуг та переваг, що робить цей недолік досить умовним.

Отже, вважаємо, що використання факторингу на ПАТ «Київенергоремонт» дозволить підприємству в майбутньому відмовитись від короткострокових банківських кредитів, тим самим покращити показники ліквідності та фінансової стійкості.

Як показав проведений аналіз фінансового стану, головним завданням покращення фінансового стану підприємства ПАТ «Київенергоремонт»є зростання рентабельності продажів та прискорення оборотності активів (ефективне їх використання).