Международная деятельность украинских банков

       Банки – активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів – пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в  різних сегментах ринку – первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому, ринку державних і корпоративних  цінних паперів, внутрішньому, міжнародному і глобальному [23, c.73].

       Діяльність  банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною  і професійною діяльністю з цінними  паперами.

       Емісійна  діяльність банків полягає у випуску  власних цінних паперів з метою  залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового  залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях банків [14, 23].

       Інвестиційна  діяльність банків передбачає вкладення  коштів у цінні папери від свого  імені і за свій рахунок. Метою  інвестиційної діяльності є передусім  отримання прибутку. Банки, як правило, активні інвестори на ринку державних  цінних паперів, що стосується ролі банків на ринку корпоративних цінних паперів, то є істотні розбіжності в  законодавстві різних країн. Залежно  від ролі банків на цьому ринку  умовно можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небанківську і змішану [26].

       Банківська  модель характеризується найактивнішою  роллю банків (порівняно з іншими фінансовими посередниками) на ринку  цінних паперів. Вони вкладають кошти  як у державні цінні папери, так  і в акції та облігації не фінансових компаній, здійснюють розміщення (андерайтинг) цінних паперів, торгують ними, тобто займаються брокерською і дилерською діяльністю, формують інфраструктуру ринку. В найбільш завершеному вигляді ця модель діє в Німеччині.

       Небанківська  модель (її ще називають американською  моделлю) обмежує інвестиційну і  посередницьку діяльність банків (депозитно-кредитних) на ринку корпоративних цінних паперів . Так, у США, згідно з законом Гласса і Стігала (1933 р.), банкам, як правило, забороняється займатися розміщенням (андеррайтингом), купівлею і продажем акцій нефінансових компаній, обмежена їх діяльність з корпоративними облігаціями [26].

       Змішана модель характеризується присутністю  і діяльністю на ринку корпоративних  цінних паперів як банків, так і  спеціальних інвестиційних інститутів.

       Питання про те, яка з моделей організації  ринку цінних паперів найбільш ефективна  стосовно банків, є дискусійним. Як перевагу банківської моделі організації ринку цінних паперів передусім підкреслюють ефект диверсифікації банківської діяльності, підвищення конкурентоспроможності банків на фінансовому ринку. Перевагу небанківської моделі звичайно вбачають у можливості відокремити ризик за операціями з цінними паперами від ризику за традиційними для банків кредитно-депозитними операціями і цим сприяти стабілізації банківського сектора.

       Загалом у світовій практиці спостерігається  тенденція виходу від спеціалізації  банківських і інвестиційних  інститутів і прагнення до універсального характеру їх діяльності, що зумовлено  наростаючою конкуренцією між ними. Розвитку тенденції до універсалізації  сприяє також пом’якшення адміністративних заборон на інвестиційну діяльність банків у законодавстві деяких країн (США, Канада), в яких передбачалося  чітке розділення депозитно-кредитної  та інвестиційної діяльності фінансових посередників [26, 41].

       Комерційні  банки України також приймають  участь в обслуговуванні міжнародних  кредитів.

       Для фінансування проектів пріоритетних напрямів розвитку економіки України існує  певний порядок залучення іноземних  кредитів і надання гарантій Кабінетом  Міністрів України для забезпечення зобов’язань юридичних осіб-резидентів за цими кредитами.

       Конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, а також всередині  самої банківської системи, сприяє подальшій універсалізації банківської  справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк. Крім традиційних, базових для комерційних банків України операцій, вони виконують  нові, не традиційні для них операції та послуги. До нетрадиційних для  банків України операцій та послуг можна, зокрема, віднести: лізинг, факторинг, довірчі (трастові) послуги, операції з  дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги, фінансовий інжиніринг [40]. В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов’язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази. Яка регулює здійснення таких операцій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.

       Таким чином, при аналізі економічних  важелів діяльності комерційних  банків на внутрішніх та зовнішніх  ринках  фінансових послуг можна  зробити ряд висновків:

       1. З огляду на весь спектр  економічних важелів валютної  та фінансово-кредитної політик,  які на сьогоднішній день використовуються  в Україні, існує безпосередня  потреба в уніфікації та стандартизації  їх основних параметрів та  напрямів використання, з метою  оптимізації прийняття комерційними  банками стратегічних рішень  при виході на світові фінансові   ринки.

       2. Органам законодавчої влади слід  приділити особливої уваги вирішенню  питань щодо  вдосконалення та/або  запровадження законодавчої бази  для здійснення банками та  не фінансовими інституціями нетрадиційних фінансових послуг для збільшення рівня конкурентоспроможності в порівнянні з закордонними банками як на внутрішньому, так і на світовому ринку фінансових послуг.

       3. Розглянуті інструменти валютного  регулювання і валютної політики  виступають головним чином як  засоби економічного впливу держави  на динаміку курсових співвідношень  національної валюти.  Разом з  цим у практиці грошово-валютних  відносин застосовуються  методи  прямого втручання держави у  сам механізм формування валютних  курсів.

       4. Важливим напрямом валютної політики  України повинно стати прогнозування  курсів валют, а також докладання  усіх зусиль для досягнення  вільної конвертованості національної  валюти гривні. Але на сьогоднішній  день пряме втручання урядових  структур у ринок іноземної  валюти, відоме як валютний контроль, обмежує права власників валюти  обмінювати її на інші валюти, а отже є однією з перешкод  на шляху до конвертованості  національної валюти.

       5. Проводячи розумну валютну та  фінансово-кредитну політику, встановлюючи величину ставки рефінансування, регулюючи умови  здійснення банківських операцій, держава в особі Національного банку України повинна бути спроможною формувати збалансовані потоки фінансових ресурсів.

ВИСНОВКИ

       Результати  проведеного дослідження дозволяють зробити наступні, найбільш важливі  висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне  та науково практичне значення:

1.   Основні моделі інтеграції комерційних банків України у світовий фінансовий ринок: модель інтеграції  українських банків у світовий фінансовий ринок як вихід комерційного банку на ринок промислово розвинутих країн; модель інтеграції у світовий фінансовий ринок, що базується на розвитку закордонної мережі філій; модель інтеграції українських банків у світовий фінансовий ринок за умов вступу до Всесвітньої торговельної організації; модель інтеграції банків у світовий фінансовий ринок, що базується на встановленні кореспондентських відносин з іноземними банками, отримання міжнародних рейтингів і аудиторських висновків провідних спеціалізованих компаній, взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями. Поєднання визначених моделей може бути однією з ланок оптимальної стратегії виходу комерційних банків України на світовий фінансовий ринок.
2. Для визначення оптимального переліку послуг, які можуть надаватися комерційними банками України на світовому фінансовому ринку слід використовувати операційно-вартісний аналіз, за допомогою якого можна: прийняти рішення про доцільність застосування конкретного методу підвищення ефективності проведення банком операцій і послуг й здійснити корегування процентних ставок за послугами і операціями банку; визначити збільшення або зменшення об’ємів операцій і послуг, що пропонуються банком; прийняти рішення про розвиток або згортання посередницьких операцій.
3. Система розробки стратегії в комерційних банках представляє собою багаторівневий механізм. На першому рівні знаходиться стратегічне планування, яке включає в себе постановку ключових цілей, задач і визначення основних підходів до їх рішення.  Другий рівень  - це тактичне планування, яке визначає задачі по реалізації стратегічних рішень. І на третьому рівні – фінансове планування проявляється як стратегії, задачі, що вироблені на попередніх етапах планування в конкретних вартісних показниках. Сутність стратегічного планування і управління банком полягає в наступних ключових моментах: складання прогнозу розвитку банку; розвиток окремих напрямів банківської діяльності; відповідності банківських операцій вимогам Національного банку України; розвиток ресурсного забезпечення, розподілу, перерозподілу ресурсів; реалізація принципів, планів і цілей банку; довгострокове планування, що спрямоване на забезпечення стабільної конкурентної переваги і подальшого розвитку напряму банківської діяльності; забезпечення умов для впровадження інновацій в масштабі всього банку; управління окремими підрозділами банку як інвестиційним портфелем, що складається з акцій окремих бізнесів – стратегічних бізнес-одиниць.  Банк розглядає свої підрозділи як підприємства і вирішує, які з них розвивати, підтримувати, а які – обмежувати чи ліквідувати; точна оцінка майбутнього прибутку кожного підрозділу з врахуванням темпу росту ринку і положення на ньому банку; планування стратегічної діяльності кожного окремого підрозділу банку.
4. При виході на світовий фінансовий ринок комерційні банки мають розглянути ряд конкретних зовнішніх факторів, які відіграють суттєву роль у формуванні стратегії і подальшій діяльності банку на ньому. Серед них основну увагу слід приділити культурним, політичним, соціальним і економічним факторам. Фактором, що стримує входження України в глобальний конкурентний простір є нерозвиненість банківського сектору. Про це свідчить показник банківської платоспроможності, який залишається досить низьким порівняно з іншими країнами протягом останніх років.
5. Для ефективного виходу українських банків на світовий фінансових ринок необхідно вжити комплекс заходів нормативно-правового, економічного та інституціонального характеру. Напрями та економічні орієнтири удосконалення нормативно-правового забезпечення виходу українських банків на світовий фінансовий ринок повинні передбачати:

       - гармонізацію українського законодавства  з міжнародними нормами;

       - забезпечення доступу до світового  фінансового ринку шляхом скасування (оптимізації) обмежень на фінансові  операції, які існують на сьогоднішній  день, спрощення системи виходу  банку на світовий ринок з  боку національного законодавства  та розширення спектру послуг, які можуть надаватися українськими  банками;

       - виконання положень Угоди про  партнерство і співробітництво  між Україною та ЄС, зокрема,  створення ефективного механізму  захисту внутрішнього ринку та  вдосконалення системи стандартизації  та сертифікації, захисту прав  інтелектуальної власності.

6. Організаційно-інституціональні інструменти виходу банків на світовий фінансовий ринок передбачають використання перспективних форм та методів міжнародного співробітництва із закордонними країнами, банками, юридичними та фізичними особами. В економіко-організаційному плані цьому може сприяти створення філіалів, відділень, дочірніх банків, стратегічних альянсів, банківських холдингових компаній.
7. Державна політика щодо виходу банків на світовий фінансовий ринок має бути спрямована на формування інформаційного забезпечення цього процесу і потребує: здійснення комплексу заходів, спрямованих на виявлення фактів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку; проведення банками України за кордоном аналізу зовнішніх ринків з метою виявлення можливостей розширення присутності на них та запобігання введенню  обмежувальних заходів з боку інших держав; формування інфраструктури інформаційного забезпечення шляхом створення мережі інформаційно-консультативних служб з метою надання послуг суб’єктам господарської діяльності.
8. Важливим напрямом валютної політики України повинно стати прогнозування курсів валют, а також докладання усіх зусиль для досягнення конвертованості національної валюти: гривні. На сьогоднішній день пряме втручання урядових структур у ринок іноземної валюти, відоме як валютний контроль, обмежує права власників валюти обмінювати її на інші, а отже є однією з перешкод на шляху до конвертованості національної валюти.
9. Виділені першочергові завдання по оптимізації регулювання розвитку міжнародних фінансових відносин комерційних банків України на макрорівні. До них віднесені: 1) конкретизація принципів функціонування міжнародної фінансової діяльності комерційних банків України; 2) встановлення у нашій країні загального режиму здійснення валютних операцій; 3)  визначення прав, обов’язків, відповідальності суб’єктів міжнародних фінансових відносин, функцій державних установ, що здійснюють валютне регулювання; 4) встановлення виваженого режиму валютного курсу національної грошової одиниці; 5) розробка заходів по використанню у міжнародній фінансовій діяльності комерційних банків валютних коштів громадян нашої держави; 6) обґрунтоване впровадження, орієнтація національного законодавства на міжнародні стандарти, вимоги реалізації фінансових відносин; 7) формування сприятливих умов по залученню і раціональному використанню іноземних інвестицій, міжнародних кредитів в Україні.
10. Визначені перспективні напрями розвитку міжнародних фінансових відносин комерційних банків України. Головними серед них є: а) розробка та оперативне впровадження заходів по лібералізації централізованого управління комерційним банком; б) встановлення гнучкого, гармонійного співвідношення між безпосередніми та контрольними функціями КБ у сфері зовнішньоекономічних операцій; в) формування передумов для інтенсифікації діяльності КБ на світовому валютному ринку та на українському міжбанківському валютному ринку; г) пріоритетна орієнтація на використання сучасних форм здійснення і технічного забезпечення розвитку міжнародних фінансових відносин; д) залучення КБ до виконання міжнародних інвестиційних програм.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України  «Про Національний банк України» № 679-XIV від 20.05.1999р. зі змінами та доповненнями.
2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. №2121 – ІІІ.
3. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 вiд 19.02.1993 зі змінами та доповненнями.
4. Балакін Р.Л. Проблеми інтеграції України у світове господарство / Під ред. П.І. Гайдуцького, Є.А. Бузовського. – К.: УСГД, 2002. – 246 с.
5. Банківське право України: навч.посібник. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін.  / За заг. ред. Селіванова А.О. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000.- 384 с.
6. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.
7. Белецький В.М., Бакуменко В.Д. Моделювання макроекономічних процесів. – К., 2005. – 319 с.
8. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. Київ: Зання-Прес,  2002, 311 с.
9. Василик О.Д. Теорія фінансів. Київ: НІОС,  2001, 416 с.
10. Глобалізація фінансових ринків / О.Г. Білорус, Ф.В. Костенко та ін. – К., 2006. – 75 с.
11. Глобальные трансформации и стратегии развития. Монография / Белорус О.Г., Лукяненко Д.Г. и др., (Перевод с укр. издания 1998 года) - К.: Орияне. - 2000. - 424с.
12. Гончаренко О.М. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2006. – 416 с.
13. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 2005. – 460 с.
14. Гумен І. Складові банківських рейтингів: науково-практичний аспект // Вісник НБУ – 2007 р. - № 1 – С. 57-59.
15. Довгань Ж. Капіталізація банківської системи України // Вісник Національного банку України. – 2008. - № 11. – С. 10 – 14.
16. Ершов М.В. Валютно-финансовые механизмы в современном мире (кризисный опыт конца 90-х). – М.: ОАО НПО «Экономика», 2000
17. Жуков В. Комерційні банки та інвестиційна діяльність // Банківська справа. – 2005 р. - № 2 – С.59-62.
18. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.:  Т-во «Знання», КОО, 2000. – 490 с.
19. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Львів: “Новий Світ – 2000”,  2005, 568 с.
20. Ковалевич О. Фінанси і банки. Львів: Новий Світ – 2000”,  2005, 621 с.
21. Кортюк В. Стратегія і тактика розвитку банківської системи // Вісник НБУ – 2000 р. - № 10 – С. 2.-5
22. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. Київ: НІОС,  2001, 224 с.
23. Красавина Л.Н., Смирнов А.Л. Международный кредит: формы и условия. М.: ЮНИТИ. 2003. – 327с.
24. Кручок С.І., Алексійчук В.М., Ляшенко Ю.І. Гроші та кредит. Київ: ДІЯ,  2000, 132 с.
25. Кузнецов О. Вільгельм Ханкель: від Бреттон-Вудсу - до Маастрихту // Вісник НБУ. – 2001. - № 8. – С.6-9.,
26. Лазепка В. Інвестиційні банки // Банківська справа. – 2006 р. - №6 – С. 47-49.
27. Левківський В. М.  Новітні тенденції міжнародного руху капіталів // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття. — К., 2000. — 371с.
28. Лукашевич В. М. Глобалистика. — Львів: Новий світ-2000, 2004. — 227с.
29. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя) //НАН України, Інститут економіки. – К. – 2003. – 455с.
30. Луцишин З.О. Інтернаціоналізація потоків капіталу – основа фінансової глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин - 2001. - С.81-96.
31. Луцишин З.О. Специфіка світових фінансових криз в умовах глобалізації. - Вісник ТАНГ. – 2002. - №8-1. – С.152-163
32. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. Київ: Видавничий центр "ДрУк",  2002, 320 с.
33. Луцишин О.О. Фінансові ринки та управління фінансами. – Тернопіль: СМП “Астон”. – 2000. – 108с.
34. Майєр Дж.М., Раух Дж.Е., Філіпенко А. Основні проблеми економіки розвитку. Київ: Либідь,  2003, 688 с.
35. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Київ: Каравела,  2004, 344 с.
36. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 838 с.
37. Михайлов Д.М. Мировой финансовый рынок. Тенденции и инструменты. – М.: Экзамен, 2000. – 546 с.
38. Міщенко В.  Проблеми капіталізації та консолідації банківської системи України // Вісник Національного банку України. – 2008. - № 10. – С. 2 – 7.
39. Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). Київ: ЦУЛ,  2002, 300 с.
40. Распутна Л. Комерційні банки у сфері фінансових послуг України // Банківська справа. – 2000 р. -  №5. – С. 43-45
41. Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь,  2003, 784 с.
42. Рязанова Н.С. Міжнародні фнанси. Київ: КНЕУ,  2001, 119 с.
43. Ряжнов О. Міжнародні фінансові потоки. Київ: Діло,  2007, 356 с.
44. Соколенко С.И. Глобальные рынки ХХI столетия. Перспективы Украины К.: Логос. - 2004. – 568с.
45. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. - К.: Логос. – 2005. – 568с.
46. Сорос Дж. Новая глобальная финансовая архитектура // Вопросы экономики. – 2000. – №12. – С.56-84.
47. Стукало Н. В. Особливості сучасного трактування термінів «фінанси» та «фінансова система» // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л. Українки. Економічні науки, №1, 2006. — С. 132—138.
48. Стукало Н. В. Фінансова глобалізація: сучасні тенденції розвитку та висновки для України // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України. — Вип. 2 (17). — Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. — С. 41—44.
49. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій. Київ: КНЕУ,  2004, 566 с.
50. Суторміна В.М., Радзієвська В.М., Стеценко Б.С. Фінансовий ринок. Київ: КНЕУ,  2001, 100 с.
51. Федякина Л.Н. Мировая внешняя задолженность: теория и практика урегулирования. – М.: «Дело и Сервис». - 2000. – 304с.
52. Філіпенко А.С. Економічний розвиток. Європейський контекст. Київ: Знання України,  2001, 120 с.
53. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. Київ: Академвидав,  2004, 208 с.
54. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. Київ: "Знання України",  2002, 190 с.
55. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Гальчинський А.С. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. Київ: Либідь,  2002, 470 с.
56. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Дудченко М.А. та ін. Міжнародні інтеграційні процеси в сучасності. Київ: Знання України,  2004, 304 с.
57. Філіпенко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І., та ін. Світова економіка. Київ: Либідь,  2000, 582 с.
58. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. Ірпінь: Академія ДПС України,  2001, 501 с.
59. Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграції України // Економіст № 1, 2007. – С. 80-87.
60. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. Київ: Знання-Перс,  2002, 535 с.
61. Шенаев В.Н. Международный рынок ссудных капиталов. М.: Финансы и статистика. 2001. – 140с.
62. Шишков Ю.В. Мировая финансовая система: необходимость реформ // Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - № 11. - С.3-8.
63. Энг Максимо В., Лис Френсис А., Мауер Лоренс Дж. Мировые финансы /Пер. с англ. - М.: ООО Издательство - консалтинговая компания «ДеКА». 2001. – 768с.
64. Юрій С.І. Логос теорії міжнародних фінансів // Фінанси України. – 2003. - №1. – С.5-11.
65. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками: Навч. посіб. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2007. – 531 с.
66. Balassa Bela. The Theory of Economic Integration. Homowood. - III: Richard D. Irwin, Inc. - 2003.
67. Benoit Emile. Europe at Sixes and Sevens. - New-York: Columbia University Press. - 2004.
68. Dunning J. The Globalization of Business. – London: Routledge, 2003. – 463 р.
69. Economic growth with equity: which strategy for Ukraine? World Bank, Washington, D.C., 2006. - 62 p.
70. Economic reform in Ukraine; the unfinished agenda. Armonk, N.Y., M.E. Sharpe, 2007. - 287 p.
71. Gabler Wirtschafts-Lexikon. 12.Auflage.-Taschenbuch-Kassette mit 6 Bd.-Wiesbaden: Gabler. 2005 - 6Bd. Р. 2915-2918.
72. Gordon D. The Global Economy: New Edifice of Crumbling Foundations? – New Left Review. - №168. - March/April 2006. - L.
73. Herring Richard and Robert E.Litan. Financial Regulation in a Global Economy. Washington, DC: Brooking Institution. – 2005.
74. Levi M. International Finance: The Market and Financial Management of multinational Business. – N.Y., etc., 2002. – 863 p.
75. Madura I. International Financial Managment. Third Edition. – N.Y.: West Publishing Company, 2002. – 728 p.
76. Schmukler S. Financial Globalization and Debt Maturity in emerging economies. – World Bank, 2003. – 29 p.
77. Schmukler S. L. Financial Globalization: Gain and Pain for Developing Countries. – World Bank, 2003. – 43 p
78. Sercu R. Uppal  International financial markets. – London: Chapman & Hall, 2005. – 760 р.
79. Ukraine at the crossroad; economic reforms in international perspective. Heidelberg, Physica-Verlay, 2006. - 437 p.
80. Underhill G. State, Market and Global Political Economy // International Affairs. V. 76. - № 4. 2000. P. 805-824.
81. Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua
82. Держкомстат України http://www.ukrstat.gov.ua
83. Офіційний сайт Асоціації українських банків http://www.aub.com.ua
84. Грошова і банківська статистика [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Statist/index.htm (2008р).