Международная деятельность украинских банков

       Н.С. Рязанова розкриває зміст фінансового  ринку наступним чином: «Фінансовий ринок – це грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах»[42, c.57].

       Р.Л. Балакін відзначає, що «у найбільш загальному вигляді фінансовий ринок є ринком, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти і фінансові послуги» [4, c.107].

Узагальнюючи  методологічні підходи  різних дослідників, ми хочемо дати власне визначення «фінансового ринку».

Фінансовий  ринок -  це складна економічна система, що є:

       - сферою прояву економічних відносин  при розподілі доданої вартості  та її реалізації шляхом обміну  грошей на фінансові активи. Під  фінансовими активами розуміють  грошові зобов’язання  та інвестиційні  цінності. Інвестиційні цінності  – це інструменти утворення  фінансових ресурсів (цінні папери, валютні цінності, дорогоцінні метали, нерухомість та ін);

       - сферою прояву економічних відносин  між продавцями та покупцями  фінансових активів. На фінансовому  ринку взаємодіють попит в  особі покупця фінансових активів  і пропозиція в особі продавця  цих активів. Кожний з них  має свої інтереси, що можуть  збігатися або не збігатися.  При збігу інтересів відбувається  акт купівлі-продажу, дарування,  застави фінансових активів. А  це означає реалізацію вартості  і споживчої вартості, укладених  у даних активах;

       - сферою прояву економічних відносин  між вартістю і споживчою вартістю  тих товарів, що обертаються  на фінансовому ринку, - це фінансові  активи. До них відносяться гроші,  депозити, цінні папери, зобов’язання  та борги, позичковий капітал,  дорогоцінні метали і дорогоцінне  каміння, об’єкти нерухомості.

       Фінансовий  ринок для конкретного підприємця – це сукупність споживачів (покупців, вкладників), які зацікавлені в  активах (тобто в продукції) і  послугах, запропонованих цим підприємцем, і мають засоби купити їх сьогодні або завтра. Підприємець залежить від свого ринку (від своєї  «ніші»  на ньому). Кожен підприємець багатий не тільки тим, що в нього є майно, фінансові активи, робітники, але й тим, що в нього є ринок, на якому реалізується його продукція, у т.ч. фінансові активи та послуги [32].

       Отже, фінансовий ринок можна розглядати як  відносини між населенням, виробниками і державою щодо перерозподілу  вільних грошових засобів на основі повної економічної самостійності, механізму саморегуляції ринкової економіки, внутрішньогалузевого і  міжгалузевого переливу фінансових ресурсів, та як систему економічних  відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги – фінансові послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності  економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки [35, c. 58].

       Як  економічна категорія фінансовий ринок  виражає економічні відносини між  суб’єктами економіки з приводу  реалізації вартості та споживчої вартості, вкладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини визначаються об’єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній Україні на стадії становлення цивілізаційної державності), які формують в остаточному підсумку сутність фінансового  ринку, тобто зв’язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв’язку з іншими економічними категоріями. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку, визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою суб’єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати  та брати грошові кошти в борг.

       Механізм  функціонування фінансового ринку  забезпечує виявлення обсягу і структури  попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в  межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу  в залученні капіталу із зовнішніх  джерел [35, c.59].

       З організаційної точки зору, фінансовий ринок є системою самостійних  окремих ринків (сегментів), у кожному  з яких виділяються ринки конкретних видів фінансових активів (сегменти) (рис. 1.1).

       

 

2. Рис 1.1 Структуризація та сегментація фінансового ринку (за групою фінансових активів) [37, c.72]

 

       На  фінансовому ринку постійно відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки. Передача фінансових ресурсів від одних  суб’єктів ринку до інших відбувається через різні фінансові інструменти, які для інвесторів є фінансовими  активами, а для тих, хто потребує інвестицій і виступає емітентом  фінансових активів, є зобов’язаннями.

       Отже, розглянувши структуру та тенденції  світового фінансового ринку, слід більш детально зупинитися на аналізі  комерційних банків формуванні стратегій  виходу на світовий фінансовий ринок. 

 

2. Домінанти розвитку світового  фінансового ринку

     Новим явищем, що характеризує світову економіку  кінця ХХ – початку ХХІ сторіччя, є перехід від інтернаціоналізації  господарського життя, якій притаманне налагодження тісних торгово-економічних  стосунків між окремими міждержавними  господарськими комплексами, до глобалізації світового господарства. Нинішній етап цивілізаційного розвитку зумовлює необхідність розробки новітніх підходів до вивчення та усвідомлення процесів функціонування світового економічного простору, сутності сучасної парадигми  світового фінансового середовища і глобальної фінансової архітектури [30].

     Сучасні світові тенденції поступово  привели до того, що конструкція  існуючої міжнародної фінансової архітектури  застаріла. Кожний новий прояв глобалізації стає черговою сходинкою до формування однополюсного світу, де вирішальна роль і вплив належать лише центру, постіндустріальною складовою якого  є архітектонічна вершина сформованої  світової фінансової системи. В економіці  глобалізація охоплює перш за все  фінансову сферу (переважно в  секторі короткострокових інвестицій та «гарячих грошей»). Інтернаціоналізація  ж виробничих і торгових трансакцій значною мірою пов’язана із внутрішньорегіональними процесами, а також із феноменом ТНК та операціями, що здійснюються між їх філіями; сучасними особливостями корпоративного злиття, поглинання, так званою «корпоративною дипломатією», появою глобальних фірм. Важливим елементом аналізу процесу глобалізації є її розгляд як багаторівневої ієрархічної системи. На авансцену світового економічного життя висуваються нові дійові особи, які поряд із традиційними стають нині головними суб’єктами світогосподарських процесів та активними складовими сучасної фінансової архітектоніки [31].

     Фінансова глобалізація виникла як складова і  результат економічної інтеграції, що інтенсивно поширювалася протягом другої половини ХХ століття. Однак  багато елементів фінансової глобалізації спричинені до життя розвитком власне фінансового середовища – зростанням вільних грошових капіталів та їх переміщенням між країнами, появою нових фінансових інструментів, утворенням колективних валют тощо.

     Парадоксом  у світовій економічній глобалізації є те, що глобалізація фінансів існує  і проявила себе постфактум, не будучи при цьому інтегрованою в напрямі  конвергенції. Фінансова глобалізація передує фінансовій інтеграції за змістом, масштабами охоплення та сферою дії, але за формою і глибиною фінансових механізмів процеси міняються місцями.

     Поняття «глобалізація фінансів» містить  уявлення про світ як взаємопов’язаний, взаємозалежний, значною мірою інтегрований ринок, що не має кордонів. За рівнем глобалізації фінансова сфера сьогодні випереджає інші сфери реальної економіки. Основні матеріали і сировина були глобалізовані ще в 1960-ті роки, а за ними – валюта, деривативи, цінні  папери та індекси. Ринки, що розвиваються, дедалі більше стають важливою інтегрованою частиною глобального фінансового  ринку. Створення в такий короткий термін міжнародної сітки і прискорення  обміну послугами та нерегульованим капіталом просто вражає [31].

     Інтегрований  та інтегральний світовий фінансовий сектор сьогодні є нічим іншим, як глобальною системою акумулювання фінансових ресурсів з розподілом та перерозподілом між світовими господарюючими суб’єктами на принципах конкуренції, яка також набула глобального характеру. Відбувається прямування до світового фінансизму, коли першоосновою уже є не надприбуток, а можливість отримувати доходи, функціонувати у глобальній системі, маючи свою нішу, брати участь у розподілі та перерозподілі (принцип прибуток – надприбуток у такій системі змінюється і набирає відтінку отримання оптимального прибутку – перерозподіл) [32, c.118].

     Глобалізація  фінансових ринків впливає на розвиток, оскільки фінанси відіграють важливу  роль в економічному зростанні та індустріалізації. Тенденція до глобалізації особливо стала відчутною з середини 1980-х років, зокрема у сфері фінансів. Табл. 1.1 показує еволюцію деяких показників, що характеризують розвиток цього процесу.

     Таблиця 1.1

     Глобалізація  світових фінансових ринків (промислово розвинені країни; млрд. дол. США) [31]

       

	1981	1985	1990	1991	1992	1995	2000	2005	2010*	2015*
Портфельні  інвестиції
експорт	30,5	117,4	152,6	273,8	254,4	290,0	769,5	677,6	–	–
імпорт	50,9	152,8	155,4	377,3	313,4	396,2	1095,3	985,5	–	–
Прямі інвестиції
експорт	49,2	56,1	207,5	173,4	149,7	272,3	750,1	317,2	307,8	320,0
імпорт	41,0	35,2	160,1	110,4	89,6	57,7	92,3	142,8	212,2	300,0
Обсяг міжнародного банківського кредиту	1040,0	1530,0	3530,0	3610,0	3870,0	4200,0	10650,0	13000,0	15000,0	21000,0
Обсяг міжнародних валютних операцій (день)	60¢	206¢¢	663¢¢¢	800	967	1300,0	1150,0	–	–	–

 

     Фінансова глобалізація впливає на зростання  двома способами:

• за рахунок підвищення глобальної пропозиції капіталу;
• через стимулювання розвитку національної фінансової системи, що підвищує ефективність розподілу ресурсів, створює нові фінансові інструменти та покращує якість банківських послуг.

     За  прогнозними оцінками середньорічні  темпи збільшення міжнародного ринку  капіталу будуть коливатися в діапазоні  від 10 до 15%, а його обсяг за період до 2015 р. з 4,2 до 8 раз (Див. табл. 1.2) [31 ]

     Таблиця 1.2

Можливе зростання міжнародного ринку капіталу до 2015 р. (в млрд. дол.) [31]

       

Темпи приросту	1980	1990	1995	2000	2005	2010	2015
10% в рік	303	435	1285	2070	3330	5370	8650
15% в рік	–	–	–	–	4180	8370	16850

 

     Світовий  фінансовий ринок у ході посилення  глобалізації економіки набуває  справді всесвітнього характеру. Змінився традиційний склад факторів виробництва. Тепер до них долучилася інформація як могутня і, у багатьох випадках, основна умова вирішення економічних, соціальних і політичних проблем.

     Світ  починає перетворюватися в єдиний ринок. Перш за все це виражається у значному розширенні міжнародних фінансових ринків і відчутному зростанні обсягів угод на валютному ринку і ринках капіталу. Прогрес в інформаційних і телекомунікаційних технологіях, лібералізація ринків капіталу і розробка нових фінансових інструментів будуть і в подальшому стимулювати збільшення міжнародних потоків капіталу, що призводить до підвищення ефективності світових фінансових ринків. Фінансові ринки зараз переживають те, що, за словами І. Шумпетера, називається «розрухою творення». Змінюються структура ринку, сформована у 1970-1980-ті роки, характер відносин, з’являються нові фактори, що формують попит та пропозицію.