1 Фондовий ринок: його
сутність,значення і місце у фінансовій
сфері)
Фондовий ринок (ринок цінних паперів)
– це складова частина ринку будь-якої
країни. Основою ринку цінних паперів є товарний
ринок, гроші й грошовий капітал. Перший
є надбудовою над другим і похідним відносно
них. Основні
види фондового ринку наведені в табл.1
(Таблиця 10 – Класифікація фондових
ринків) Загальними
принципами функціонування організованого
ринку цінних паперів є:упорядкованість
– наявність „правил гри”, контролю за
їх виконанням;прозорість (ринок має
відповідати умовам відкритості інформації
про емітентів, угоди, стан попиту і пропозиції
тощо);відкритість (на ринку не повинні
існувати штучні бар’єри для входу і виходу);рівність
можливостей (недопущення переваг будь-якого
суб’єкта ринку над іншим);спокій (ринок
не може бути „бурхливим”, бо інакше дрібні
інвестори, які є його опорою, залишать
ринок);збалансованість (відповідність
масштабів гуртового ринку роз- дрібному). В
Україні відносини, що виникають під
час розміщення, обігу цінних паперів
і провадження професійної діяльності
на фондовому ринку, з метою забезпечення
відкритості та ефективності функціонування
фондового ринку регулює Закон України „Про цінні папери
та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. Згідно
з цим Законом фондовий ринок (ринок цінних
паперів) – це сукупність учасників фондового
ринку та правовідносин між ними щодо
розміщення, обігу та обліку цінних паперів
і похідних (деривативів).Учасниками фондового ринку є емітенти,
інвестори, саморегулівні організації
і професійні учасники фондового ринку.
Емітент – юридична особа, Автономна
Республіка Крим або міські ради, а також
держава в особі уповноважених нею органів
державної влади, яка від свого імені розміщує
емісійні цінні папери й бере на себе зобов’язання
щодо них перед їх власниками. Інвестори в цінні папери – фізичні
і юридичні особи, резиденти і нерезиденти,
які набули права власності на цінні папери
з метою отримання доходу від вкладених
коштів та/або набуття відповідних прав,
що надаються власнику цінних паперів
відповідно до законодавства. Інституційними
інвесторами є інститути спільного інвестування
(пайові й корпоративні інвестиційні фонди),
інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних
компаній, недержавні пенсійні фонди,
страхові компанії, інші фінансові установи,
які здійснюють операції з фінансовими
активами в інтересах третіх осіб за власний
рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках,
передбачених законодавством, також за
рахунок залучених від інших осіб фінансових
активів з метою отримання прибутку або
збереження реальної вартості фінансових
активів.
Типологія
інвесторів у розрізі їх основних цілей
наведена у табл. 2
(Таблиця 2 –
Види інвесторів)
Серед перелічених найбільшою і впливовою
є група інституціональних інвесторів.Саморегулююча
організація професійних учасників фондового
ринку – неприбуткове об’єднання
учасників фондового ринку, що провадять
професійну діяльність на фондовому ринку
з торгівлі цінними паперами, управління
активами інституційних інвесторів, депозитарну
діяльність (діяльність реєстраторів
і зберігачів), утворене відповідно до
критеріїв та вимог, установлених Державною
комісією з цінних паперів та фондового
ринку;Професійні учасники фондового ринку
– юридичні особи, які на підставі ліцензії,
виданої Державною комісією з цінних паперів
та фондового ринку, провадять на фондовому
ринку професійну діяльність, види якої
визначені законами України;Професійна діяльність на фондовому
ринку – діяльність юридичних осіб
з надання фінансових та інших послуг
у сфері розміщення та обігу цінних паперів,
обліку прав за цінними паперами, управління
активами інституційних інвесторів, що
відповідає вимогам, установленим до такої
діяльності законодавством.Поєднання
професійної діяльності на фондовому
ринку з іншими видами професійної діяльності,
за винятком банківської, не допускається,
крім випадків, передбачених законом. На
фондовому ринку здійснюються такі види
професійної діяльності:діяльність
з торгівлі цінними паперами;діяльність
з управління активами інституційних
інвесторів;депозитарна діяльність;діяльність
з організації торгівлі на фондовому ринку.Професійна
діяльність на фондовому ринку здійснюється
виключно на підставі ліцензії, що видається
Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку. Професійна діяльність учасників фондового
ринку, крім депозитаріїв та фондових
бірж, здійснюється за умови членства
щонайменше в одній саморегулюючій організації.
Професійна діяльність з торгівлі цінними
паперами на фондовому ринку провадиться
торговцями цінними паперами – господарськими
товариствами, для яких операції з цінними
паперами є виключним видом діяльності,
а також банками. Професійна
діяльність з торгівлі цінними паперами
включає:брокерську діяльність; дилерську
діяльність;андеррайтинг;діяльність з
управління цінними паперами.Брокерська діяльність – укладення
торговцем цінними паперами цивільно-правових
договорів (зокрема договорів комісії,
доручення) щодо цінних паперів від свого
імені (від імені іншої особи), за дорученням
і за рахунок іншої особи.Торговець цінними
паперами може виступати поручителем
або гарантом виконання зобов’язань перед
третіми особами за договорами, що укладаються
від імені клієнта такого торговця, отримуючи
за це винагороду, що визначається договором
торговця цінними паперами з клієнтом.Дилерська
діяльність – укладення торговцем
цінними паперами цивільно-правових договорів
щодо цінних паперів від свого імені та
за свій рахунок з метою перепродажу, крім
випадків, передбачених законом. Андеррайтинг
– розміщення (підписка, продаж) цінних
паперів торговцем цінними паперами за
дорученням, від імені та за рахунок емітента. Функції
учасників, які обслуговують фондовий
ринок: емісійна, тобто організація
випуску і розміщення цінних паперів;брокерська,
тобто здійснення угод з цінними паперами
в ролі комісіонера чи довіреної особи;
дилерська, тобто здійснення угод з цінними
паперами від власної особи і за свій кошт;представницька,
тобто представництво інтересів однієї
із сторін в угоді щодо цінних паперів;консалтингова
– надання юридичних, економічних, технічних,
навчальних та інших видів консультацій
щодо цінних паперів;аудиторська – перевірка
правильності ведення бухгалтерського
обліку і реального фінансового стану
емітента; депозитарна – надання послуг
щодо збереження, передачі, обліку цінних
паперів;клірингова – здійснення операцій
зі збирання, перевірки й підготовки документів
щодо виконання угод стосовно цінних паперів;
реєстраторська – ведення реєстрів власників
цінних паперів;регулююча – правове регулювання
діяльності учасників.Слід зазначити те,що
Фондовий ринок займає особливе місце у фінансовій
системі
1.1)Фондовий ринок: його сутність,значення
і місце у фінансовій сфері) Фондовий ринок - це інститут або
механізм, що зводить разом покупців (пред'явників
попиту) і продавців (постав-платниками податків) фондових цінностей,
тобто цінних паперів. Поняття фондового ринку і ринку цінних
паперів збігаються.Відповідно до визначення, товаром,
що звертається на даному ринку, є цінні папери, які, у свою чергу,
визначають склад учасників даного ринку,
його місце розташування, порядок функціонування,
правила регулювання і т.п. Слід зазначити, що практично всі ринки
знаходять відображення в інструментах
ринку цінних паперів. Так, наприклад, ринок знову виробленої продукції
і послуг представлений коносаментами,
товрнимі ф'ючерсами та опціонами, комерційними
векселями; ринок землі та природних ресурсів - заставними листами, акціями, облігаціями, забезпеченням яких
служать земельні ресурси і т.д. (див. додаток, схема
1). Ринок цінних паперів співвідноситься з такими
видами ринків, як ринок капіталів, грошовий ринок, фінансовий ринок, традиційно на
цих ринках представлено рух грошових
ресурсів. У прийнятій у вітчизняній та
міжнародній практиці тер-
мінологіі:
┌ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
┐
│ ФІНАНСОВИЙ
РИНОК = ГРОШОВИЙ РИНОК + РИНОК КАПІТАЛІВ │
└ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
┘ На грошовому ринку
здійснюється рух короткострокових
(До 1 року) накопичень, на ринку капіталів - середньо-і дол-довгострокового
накопичень (понад 1 рік). Фондовий
ринок є сегментом як грошового ринку,
так і ринку капіталів, які також включають рух прямих
банківських кредитів, перерозподіл грошових ресурсів
через страхову галузь, внутрішньофірмові кредити і т.д. (див. схему, наведену
нижче).
┌ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐
│ Ф і н а н с
о в и і р и н о до
│
│ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ │
│ ГРОШОВИЙ ┌ ─ ─ ─
┴ ─ ─ ┐ РИНОК │
│ │ Ринок │ │
│ │ цінних │ │
│ РИНОК │ паперів
│ КАПІТАЛІВ │
│ └ ─ ─ ─ ┬
─ ─ ┘ │
└ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ┴ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ У ринковій економіці
ринок цінних паперів є основним механізмом перерозподілу грошових накопичень. Фондовий ринок
створює ринковий механізм вільного, хоча
і регульованого, переливу капіталів у
найбільш ефективні галузі хо-рювання
(див. схему).
┌ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ┐ ┌
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ┐
│ ├ ─ ─ ─ ─
┤ Перерозподільні │ ┌ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ┐
│ Споживачі │ │ механізм
├ ─ ─ ─ ─ ┤ Постачальник
│
│ │ ├ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ┬ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
┤ │ │
│ грошових ├ ─ ─ ─
─ ┤ Бюджет │ Ринок │ Банківська ├ ─
─ ─ ─ ┤ грошових │
│ │ │ │ цінних │
система │ │ │
│ інвестицій │ │ │
паперів │ (прямий ├ ─ ─ ─
─ ┤ накопичень │
│ ├ ─ ─ ─ ─
┤ │ │ кредит) │ │ │
└ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ └
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┴
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ─
─ ─ ─ ┘ └ ─ ─ ─
─ ─ ─ ─ ─ ─ ─ ┘ Структура
ринку)Будь-який фондовий ринок складається
з наступних компонентів: Суб'єкти ринку;
Власне ринок (біржовий, позабіржовий
фондові ринки);
Органи державного регулювання та нагляду
(Комісія з цінних паперів, Центральний
банк, Мінфін і т.д.);Саморегулюючі організації
(об'єднання професійних них учасників
ринку цінних паперів, які виконують визна-
лені регулюючі функції, наприклад, НАСД (США) тощо); * Інфраструктура
ринку:а)правова,б) інформаційна (фінансова преса, системи фондових
показників тощо),в) депозитарна і розрахунково-клірингова мережа (для дер- державних i приватних
паперів часто існують роздільні депо-зітарно-клірингові
системи), д)реєстраційна мережу. Суб'єктами
ринку цінних паперів є: 1) емітенти - держава в особі уповноважених ним
органів, юридичні особи і громадяни, які залучають
на основі випуску цінних паперів необхідні
їм кошти і виконуємо-ющие від свого імені
передбачені в цінних паперах орга- будiвництва;
2) інвестори (або
їх представники, які не є про-професійних
учасниками ринку цінних паперів) - громадяни
або юридичні особи, які набувають цінні папери у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою здійснення посвідчених цими цінними паперами
иму- суспільних прав (населення, промислові
підприємства, інститу- нальні інвестори
- інвестиційні
фонди, страхові компанії панії та ін); 3) професійні
учасники ринку цінних паперів - юриди- ческие особи і громадяни,
які здійснюють види діяльності, визнаної
професійної на ринку цінних паперів (дилерська,
брокерська та інші види діяльності). Існують 3 моделі
фондового ринку в залежності від банковського
або небанківського характеру фінансових посередників: I. Небанківська модель
(США) - в якості посередників виступила-
пают небанківські компанії по цінних
паперах. 2. Банківська модель
(Німеччина) - посередниками виступають банки. 3. Змішана модель
(Японія) - посередниками є як бан-ки,
так і небанківські компанії. Види фондових ринків)Будь-який
фондовий ринок ділиться на первинний
і вторинний. Первинний ринок
об'єднує фазу конструювання нового випуску цінних паперів
і їх первинне розміщення. Вторинний ринок
- це ринок, на якому обертаються раніше
емітовані на первинному ринку цінні папери.
У свою чергу вторинний фондовий ринок
підрозділяється на організований і неорганізований
ринки. Крім того, фондові ринки можна
класифікувати за другим критеріями: за територіальним принципом
(міжнародні, національ- Цінні та регіональні
ринки), за видами цінних паперів (ринок акцій і т.п.), за видами операцій (касовий
ринок, форвардний ринок і т.д.), по емітентах
(ринок цінних паперів підприємств, ринок дер- дарських цінних паперів
тощо), за термінами (ринок коротко-, середньо-,
довгострокових і бессроч- них цінних
паперів), за галузевою та іншими критеріями.
2 Основні етапи розвитку
світового фондового ринку) Потрібно
зазначити те,що даний розвиток світових
фондових ринків пройшов 4 етапи:Перший етап охоплює період 1860-1914
рр. На цьому етапі бурхливо розвиваються
національні фондові ринки, поширюється
міжнародне переміщення капіталів, починає
формуватися глобальний ринок капіталів. На формування світового фондового ринку
в цей час вплинули такі чинники: зміна структури і складу позичальників
на ринку капіталу. У 1870 р. на світовому
ринку 60 % іноземних запозичень припадало
на урядові позики, а в 1914 р. - менше 30 %.
Зростає роль приватних позик (збільшується
емісія корпораціями акцій та облігацій);виробничий
характер переважної частини запозичень;
переважно довгостроковий характер здійснюваних
запозичень; зростання взаємодії учасників
фондового ринку; впровадження новітніх
засобів комунікації і зв'язку;становлення
фондових бірж як ключового елемента світового
ринку капіталів. Другий етап охоплює період 1920-1945
р. На цьому етапі починається розпад світового
фондового ринку і зникнення умов забезпечення
розвитку світового ринку капіталів у
довоєнний час.Після Першої світової війни
змінюється розстановка сил на світовому
ринку капіталів. Країни Західної Європи
перетворюються з експортерів на імпортерів
капіталу.Головним кредитором на світовому
ринку капіталів стають США. Однак наприкінці 20-х років
експорт капіталу зі США у зв'язку з економічним
піднесенням уповільнився. На фондовому
ринку США зростання котировок акцій (індекс
Доу-Джонса) у 1924-1929 рр. становив 300 %. Американські
банки втрачають інтерес до західноєвропейського
ринку. Потік приватного капіталу спрямовується
на американський ринок, що погіршило
фінансовий стан (аж до банкрутства) західноєвропейських
банків, залучених до міжнародних операцій.
Внаслідок цього американські банки зіткнулись
із серйозними фінансовими труднощами,
оскільки вони позбавилися стабільних
джерел надходження коштів на погашення
раніше наданих кредитів західноєвропейським
банкам.
Світова економічна криза 1929-1933 рр. і
введення валютних обмежень з поточних
і капітальних операцій на початку
Другої світової війни призвели до
дезінтеграції світового фондового
ринку.Третій етап охоплює період 1945-1972 рр.Розвиток валютних і фінансових
відносин визначила Бреттон-Вудська угода 1944
р.Міжнародний рух капіталу в перші повоєнні
роки здійснювався переважно за державними
каналами, а переміщення приватного капіталу
жорстко державна. Через жорсткі валютні
обмеження міжнародна діяльність національних
ринків капіталів практично була відсутньою.Формування
світового ринку капіталів пішло шляхом
розвитку євровалютного ринку, ринку єврооблігацій Світовий фондовий ринок на цьому етапі
був представлений двома рівнями:
на верхньому рівні функціонував облігаційний
ринок; на нижньому діяли замкнуті, відособлені
національні ринки, на яких операції з
цінними паперами жорстко регулювалися
збоку національних органів.Однак ступінь "прозорості"
кордонів між світовими і національними
фондовими ринками поступово підвищується,
що свідчить про прояв глобалізації ринку
капіталів. Четвертий
етап охоплює період з 1973 р. і понині. У
цей період відбуваються радикальні перетворення
національних фондових ринків розвинутих
країн: створюється ринок банківських
послуг;ринок державних запозичень;ринок
корпоративних цінних паперів.Фактично йдеться про "фінансову революцію",
складовою частиною якої стали:дерегуляція
фінансових операцій усередині країни;лібералізація
національних режимів у частині руху довгострокових
капіталів;формування активної ринкової
грошово-кредитної політики.Політика дерегулювання
і лібералізації створила умови для
інтеграції національних фондових ринків,
розширення масштабів операцій на них
і переливання приватних капіталів між
країнами. Створився тісний взаємозв'язок
між світовими фондовими ринками провідних
країн.Змінюється модель проведення
фінансових операцій: банки втрачають
свою роль головних фінансових посередників,
поступаючись місцем фондовому ринку. Сучасний
стан світового фондового ринку характеризується
кількісною оцінкою його обсягу, динамікою
та структурою різних видів цінних паперів.Загальний обсяг світового фондового
ринку становить майже 70 трлн дол. США. При цьому 42 % припадає на ринок акцій
і 58 % - на боргові зобов'язання15.
Половина всього світового ринку за акціями
і зобов'язаннями припадає на США [46, с.
233]. Обороти на ринку акцій становлять
800 млрд дол. на день, а на ринку облігацій
- 950 млрд дол. Співвідношення між обсягами
ринків акцій та облігацій у цілому відображають
ситуацію на ринках розвинутих країн завдяки
їхньому абсолютному домінуванню на світовому
фондовому ринку. За окремими державам
ці пропорції можуть значно відрізнятися.
Так, у країнах Східної Азії більша частина
ринку припадає на акції, а в державах
Латинської Америки - на боргові папери.Сумарні
обороти фондового ринку майже рівняються
з оборотами валютного ринку (1,9 трлн дол.). Отже,роблячи
висновок стосовно вище зазначеного.слід
виокремити наступне:розвиток світових
фондових ринків пройшов 4 етапи: 1860-1914
рр; 1920-1945 р;1945-1972р;1973 р. і понині,що має
свої (тенденції),а саме:
по-перше) зростання валютного чинника в операціях
світових фондових ринків. Нестабільність валютних курсів
істотно впливають на рух фінансових потоків
між ринками розвинутих країн;По-друге)сек 'ютеризація фінансових операцій
з акцентом на розвиток корпоративних
фінансових інструментів (передусім акцій
та їхніх похідних)16;По-третє)посилення
взаємозалежності національних фондових
ринків. Це проявляється насамперед
у практично синхронному підвищенні або
падінні курсів цінних паперів на національних
ринках капіталів різних країн;По-четверте) зростання амплітуди коливань курсів
цінних паперів. Синхронне коливання
руху котировок цінних паперів на національних
ринках створює умови для збільшення масштабів
їхніх коливань і тривалості циклів руху
курсів; По-пяте)
посилення впливу ринку капіталів на економіку.
Висока кон'юнктура на фондових ринках
розвинутих країн сприяє підтриманню
високої ділової активності в західних
країнах, у стимулюванні науково-технічного
прогресу, модернізації виробництва, концентрації
капіталу. Наприклад, у США 60 % загального
обсягу щорічних інвестицій в економіку
припадає на компанії, які пов'язані з
новітніми технологіями; По-шосте)
зміна інфраструктури фондового ринку.
Застосування комп'ютерних телекомунікаційних
технологій загострює конкурентну боротьбу
всіх інфраструктурних елементів фондового
ринку і його учасників, змушує їх удосконалюватися
технічно, організаційно і технологічно.
Насамперед, змінюється організація діяльності
фондових бірж, вони розширюють спектр
фінансових послуг, формують біржові альянси
і союзи. Особливістю інфраструктури світового
фондового ринку є рівність обсягів операцій
на біржовому і позабіржовому фондовому
ринку;По-сьоме) уніфікація нормативної
бази регулювання операцій на фондових
ринках. Законодавчі норми регулювання
операцій на фондовому ринку, які приймаються
практично одночасно у США, Західній Європі
та Японії, мають подібний зміст. Вони
стосуються вимог у сфері фінансової звітності
корпорацій, інсайдерської торгівлі, діяльності
аналітичних та консультаційних служб,
рейтингових компаній тощо;По-восьме) розвиток інфраструктури
транскордонних операцій з фінансовими
інструментами. Так, на світовому валютному
ринку в 2002 р. почала діяти Система безперервних
розрахунків. Вона дає можливість знизити
термін від моменту укладання угоди до
остаточного розрахунку з 2-3 днів до декількох
годин.