Основні етапи розвитку світового фондового ринку

8 Фондова біржа:структура,функції)                                                                                                  В сучасних умовах слова "фондова біржа" та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам, які створені та функціонують відповідно до законодавства.Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та впорядкованій основі. За своїм правовим статусом фондові біржі можуть бути асоціаціями, акціонерними товариствами або установами, що підпорядковуються державі. На сьогодні біржі поділяють залежно від правового статусу і стану розвитку.За правовим статусом у світі виділяють три типи фондових бірж:               1) публічно-правова організація - це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем. Переважає у Німеччині і Франції, де держава бере участь у розробці Правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів тощо;         2) приватні фондові біржі - приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються відповідно до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип поширений в Англії і США;        3) змішані фондові біржі - створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, який проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швеції та Швейцарії.За станом розвитку у світовій практиці виділяють біржі: - найбільш розвинені - посідають провідне місце серед усіх бірж за торговим оборотом цінних паперів і застосовують 100 %-і комп'ютерні засоби. До цієї групи відносятьНью-Йоркську, Паризьку, Лондонську, Франкфуртську, Копенгагенську біржі;                      -розвинені - характеризуються високим оборотом цінних паперів, мають довгу історію, досягли високого рівня розвитку (Амстердамська, Американська, Австралійська, Міланська);                                                                                                                                        - перспективні - це ті, що розвиваються і створені кілька десятиліть тому, але ще не досягли належного рівня торговельних оборотів, характерних для розвинених бірж. В їх обігу переважають цінні папери місцевого значення (Сеульська, Гонконгівська, Сингапурська, Бангкокська);                                                                                                               - новостворені - основною формою торгівлі є аукціони, які проводяться в операційній залі біржі. З'явились кілька років тому (Українська, Польська, Чеська).

Окрім цієї класифікації, фондові  біржі умовно поділяють також  на "банківські" і "брокерські". У фондових бірж "банківського" типу (Німеччина, Франція) найважливішими суб'єктами біржової торгівлі цінними паперами є банки. "Брокерський" тип фондових бірж характерний для США; на таких біржах торгівлею цінними паперами займаються лише брокери, а комерційним банкам "вхід" на біржу заборонено. В Україні під час створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів інвестиційних посередників і мережі брокерських контор ще не було. Тому саме комерційні банки взяли участь у створенні першої Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників 21 були комерційні банки.                                       На вітчизняному фондовому ринку фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торгівців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб.                                                                                                                                                         Основні вимоги до фондової біржі представлені на рис. 11.2.

Фондові біржі - це некомерційні організації, які створюються без цілі формування прибутку і займаються виключно організацією та укладанням угод купівлі і продажу цінних паперів і їх похідних. Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток і не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками). Фондова біржа не може здійснювати операцій з цінними паперами від свого імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватись за рахунок продажу її акцій, щорічних членських внесків членів біржі та біржових зборів з кожної угоди, що укладається на біржі.                                         Структуризація)На фондових біржах здійснюється переважно торгівля акціями, торгівля похідними цінними паперами зосереджується на спеціалізованих біржах із торгівлі ф'ючерсними та опціонними контрактами. Торгівля облігаціями на фондових біржах порівняно невелика за обсягами, оскільки переважна більшість облігацій перебуває в обігу на позабіржовому ринку.Фондова біржа утворюється не менше ніж 20 засновниками - торгівцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднання, що налічує не менше ніж 20 торгівців цінними паперами. Частка одного торгівця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі. Діяльність фондової біржі як організатора торгівлі тимчасово зупиняється ДКЦПФР в разі, коли кількість її членів стала менше ніж 20. Якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припиняється Членами фондової біржі можуть бути виключно торгівці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі. Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.Функціонування фондової біржі передбачає розробку основних засад розвитку біржі, її функцій, правил, статуту тощо. Основні засади функціонування фондової біржі представлені на рис. 11.3.

(Рис. 11.3. Основні засади функціонування фондової біржі)

В економічній літературі виділяють  загальні функції фондових бірж і конкретні. Останні, як правило, визначають у статуті біржі, Положенні про функціонування фондових бірж, а також у Законах. До загальних функцій фондових бірж відносять:                  - визначення ринкової ціни (цінова) - це одна з найважливіших функцій біржі, оскільки ціни на цінні папери, що встановлюються на біржі, суттєво впливають на ціни інших активів, які є в обігу. Крім виявлення та встановлення ціни, частиною ціноутворювальної функції біржі є також стабілізація та прогноз цін на біржовому ринку, які передбачають встановлення допустимих змін цін на біржові активи. Цьому також сприяє діяльність співробітників біржі, які ведуть торги окремими видами цінних паперів і здійснюють у разі потреби купівлю-продаж цінних паперів від свого імені;- прогнозну функцію - більше властива для спеціалізованих бірж, на яких здійснюється торгівля строковими контрактами, оскільки ціни на ринку строкових угод мають суттєвий вплив на формування поточних ринкових цін;- організаційну - передбачає гарантування виконання умов біржових угод; розробку системи розрахунків за укладеними на біржі угодами; організацію біржових зборів для проведення гласних публічних торгів тощо;                                   - інформаційну - забезпечує учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан і тенденції розвитку фондового ринку;- регулювальну - забезпечує встановлення правил торгівлі, здійснення біржового арбітражу, порядку вирішення спірних питань між учасниками, встановлення пріоритетів, органів контролю, управління та інші.                          До конкретних функцій фондової біржі належать: -установлення правил проведення біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;- організація та проведення регулярних біржових торгів;- організаційне, технологічне та технічне забезпечення проведення біржових торгів;- установлення процедур лістингу та делістингу, допуску до торгівлі на фондовій біржі;- ведення переліку учасників торгів, фіксація оголошених заявок, укладених біржових угод та контроль за виконанням біржових контрактів;- ведення переліку цінних паперів та інших фінансових інструментів, унесених до біржового списку;- обмін інформацією з депозитарними та розрахунково-кліринговими установами для забезпечення виконання біржових контрактів;- зберігання документів щодо укладення біржових угод і виконання біржових контрактів в депозитарній системі;- здійснення діяльності з проведення клірингу та розрахунків за договорами щодо похідних (деривативів), які укладаються на організаторі торгівлі;- здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі;- відповідне реагування на виявлені порушення правил фондової біржі та законодавства про цінні папери;- здійснення фінансового моніторингу згідно з вимогами законодавства;- надання інформаційних послуг щодо організації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;- оприлюднення інформації відповідно до законодавства України.                                                                           Отже,фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та впорядкованій основі. За своїм правовим статусом фондові біржі можуть бути асоціаціями, акціонерними товариствами або установами, що підпорядковуються державі;для реалізації своїх функції біржа повинна мати приміщення, комп'ютерні мережі, інше матеріально-технічне забезпечення, підготовлений персонал. Крім того, мають бути розроблені правила біржової торгівлі та кваліфікаційні вимоги до учасників торгів.Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, яка здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців". Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку фондова біржа здійснює на підставі ліцензії, що видається ДКЦПФР у встановленому порядку.Статут фондової біржі затверджується її вищим органом - зборами акціонерів. У статуті фондової біржі (ФБ) зазначаються найменування і місцезнаходження ФБ, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності ФБ, розподілу майна ФБ у разі її ліквідації. У статуті ФБ також мають відображатися вимоги щодо діяльності органів ФБ, до компетенції яких належать виконання функцій та прийняття рішень, передбачених правилами біржі.

9 Позабіржові фондові торгівельні системи)                                                                                     Торгівля цінними паперами може здійснюватися не тільки у приміщенні біржі, а й за її межами, на позабіржовому ринку. Позабіржовий ринок можна поділити на дві частини: організаційно оформлений (торговельні системи) та неорганізований («вуличний», дилерський ринок). 
Таблиця 6.1 
Основні відмінності біржового та позабіржового ринку цінних паперів

Перевага фондових бірж і торгово-інформаційних  систем (ТІС) полягає в наступному:– прозорість операцій з купівлі-продажу цінних паперів, яка дозволяє уникнути багатьох зловживань, скандалів, що пов’язані з процесами перепродажу пакетів акцій підприємств;– забезпечення виконання угод за стандартними правилами і вимогами;– уніфікація всіх контрактів та орієнтація на цивілізовані норми, що дозволяє працювати на фондовому ринку і вітчизняним, і іноземним підприємствам;– можливість для торговців цінними паперами одержати цілий комплекс послуг, що супроводжують операції з купівлі-продажу цінних паперів (таких, як інформаційні, депозитарні);– можливість більш дієвого та ефективного контролю за проведенням операцій на фондовому ринку з боку держави в особі ДКЦПФР. 
Значення дилерського ринку в різних країнах різне. У деяких торгівля поза біржею не відіграє суттєвої ролі, в інших її навіть заборонено, наприклад, у Німеччині. В Україні з 1 січня 1999 року всі операції з акціями інвестиційно привабливих підприємств повинні здійснюватися тільки на організованих ринках. 
Водночас у багатьох країнах на дилерському ринку обертається значна кількість цінних паперів. Найбільшого розвитку «вуличний» ринок набув у США та Канаді. 
На позабіржовому ринку продаються облігації та акції, не включені до біржового списку. Ціни на ньому, як правило, встановлюються в ході переговорів між продавцем і покупцем. На цьому ринку посередником є дилер, що виступає як агент в угоді з клієнтом. 
Дилери, як правило, спеціалізуються по-різному: одні торгують акціями, інші – облігаціями корпорацій, ще інші – державними цінними паперами. Вони купують певну кількість цінних паперів як запас, який потім розпродують, виходячи з ринкової кон’юнктури.Дилери можуть займати на ринку цінних паперів довгі і короткі позиції. Якщо дилер сформував запас цінних паперів з метою наступного перепродажу, то за біржовою термінологією це означає, що він займає довгу позицію. Проте за умов сприятливої ринкової ситуації дилер може продавати цінні папери, навіть не маючи їх на руках. У таких ситуаціях кажуть, що на ринку зайнято коротку позицію.Дилери на «вуличному» ринку можуть укладати угоди, домовляючись один з одним навіть телефоном. Якщо угоди укладаються з доручення клієнта, то останньому надсилають письмове повідомлення, а з його рахунку знімають гроші у разі купівлі цінних паперів чи списують цінні папери у разі їх продажу.Отже, типова операція з цінними паперами виконується за наступною схемою: отримавши замовлення від покупця, уповноважений представник інвестиційно-дилерської фірми перевіряє, чи включено замовлені цінні папери в біржовий список. Якщо так, замовлення передається трейдеру – представнику фірми на біржі, якщо ні – включається механізм «вуличного» ринку. 
На кінець 1998 року в Україні переважав позабіржовий неорганізований ринок, на ньому здійснювалось близько 98 % угод. 
В Україні вторинний ринок цінних паперів, зокрема «вуличний», має ще досить стихійний характер. 
Позабіржову фондову торговельну систему (ПФТС) зареєстровано як асоціацію повноправних учасників – організаційно оформлену систему торгівлі цінними паперами. 
Ідея такої асоціації виникла давно, але втілилася у життя лише за проектом USAID щодо розвитку ринків капіталу та з допомогою компанії «Barents group».Особливістю фондового ринку і є розвиток Позабіржової фондової торговельної системи, яка працює через електронну торговельно-iнформацiйну мережу. Вона об’єднала 84 торгівця цінними паперами (16 банків, 68 небанківських установ). Перші торги на ПФТС відбулися 5 липня 1996 року 
Сьогодні ПФТС об’єднує 298 учасників (85 банківських установ, 85 інвестиційних та брокерсько-дилерських компаній). На 1 січня 1999 року обсяги торгів у системі становили 3124,29 тис. грн., а в ПФТС котируються цінні папери 83 підприємств та облігації. 
ПФТС – єдина торговельна система, де налагоджено вторинний обіг цінних паперів. У її лістингу (на середину 1999 року) – 252 емітенти. Здебільшого котируються акції відкритих акціонерних товариств, які виникли на основі колишніх державних підприємств. В обігу перебувають також цінні папери емітентів, заснованих приватним капіталом. Не з усіма з них регулярно здійснюються угоди, але брокер зобов’язаний підтримувати відповідні котировки таких паперів. Крім того, досить активним є вторинний ринок облігацій внутрішньої державної позики.Доступ до ПФТС у торговому режимі надається членам Асоціації, що виконують членські обов’язки, підтримують працюючий капітал у розмірі, еквівалентному не менше ніж 25 000 доларів, мають у штаті не менше двох сертифікованих уповноважених осіб і відповідну угоду з Технічним центром ПФТС. Торгівля цінними паперами проводиться в режимі реального часу з обов’язковою індикацією цінового та кількісного котирування цінних паперів, а також інформації про ціну та обсяги виконаних угод. Котирування у ПФТС тверде. Привабливою рисою ПФТС є те, що вона може надавати інформацію про деталі укладених угод не лише учасникам, а й розрахунковим банкам, реєстраторам та іншим установам, які беруть участь в обслуговуванні торговельних угод. 
Крім того, сьогодні більшість угод пов’язана зі зміною структури капіталу, а не із спекуляцією. Іншими словами, заінтересовані інвестори купують великі чи навіть контрольні пакети акцій тільки для того, щоб мати вплив на акціонерне товариство. На ринок такі цінні папери, як правило, більше не повертаються. 
Хоч ПФТС ще не має елементарних інститутів, властивих ринкам розвинених країн, вона працює в режимі реального часу, тобто угоди укладають у день торгів. Якщо брокер вводить у систему інформацію про купівлю-продаж цінних паперів, він уже повинен укласти угоду саме за такою ціною. Й цьому і полягає принцип «поставка проти платежу». У системі нормального ринку це легко робити через депозитарій та кліринговий банк. Але за відсутності таких структур повністю запровадити цей принцип неможливо. Такий механізм у ПФТС тільки розробляється на основі певних банківських операцій. Головне завдання – забезпечити належну динаміку зростання кількості угод у системі.                                                                   Показники Першої фондової торгової системи, на 10.02.2012 були наступними:Індекс ПФТС - 576.64 пункти (-)Обсяг торгів - 370 487 467.17 грн. (+)Щоденний Індекс ПФТС з початку місяця збільшився на 2.83%, з початку року збільшився на 7.90%.Максимальний щоденний Індекс ПФТС був зафіксований 15.01.2008 і склав 1208.61 пункти.Максимальний щоденний обсяг торгів у ПФТС був зафіксований 13.11.2008 і склав 3081481919.97 грн.Індекс ПФТС є офіційним показником Першої фондової торгової системи і розраховується на підставі простих акцій підприємств, що пройшли лістинг в ПФТС.

10 Вплив тенденцій грошово-кредитної та валютної політики на інвестиц.процес)  Значний вплив на рівень інвестиційної активності має грошово-кредитна політика держави, яка проводиться Національним банком України і в рамках якої можуть застосовуватись інструменти прямого державного регулювання.У цьому разі об'єктом регулювання виступає грошова маса, яка у відповідних співвідношеннях з основними макроекономічними показниками позитивно або негативно впливає на економічне зростання в країні та на рівень інвестиційної активності.Суб'єктом грошово-кредитної політики є НБУ, який здійснює грошову емісію за допомогою арсеналу засобів, а саме ставки рефінансування, норми обов'язкових резервів, операцій на відкритому ринку та валютних інтервенцій і впливає на рішення суб'єктів господарювання про доцільність інвестування.Грошово-кредитна політика — це політика держави, спрямована на:оздоровлення всієї фінансової та грошової системи;зменшення темпів інфляції та стабілізацію споживчих цін;стабілізацію обсягів виробництва;підвищення реальних доходів населення;скорочення дефіциту державного бюджету;упорядкування торгово-платіжного балансу;зменшення дотацій населенню та підприємствам;створення спеціального стабілізаційного фонду для підтримки дієспроможності гривні.                     Валютна політика кожної країни визначається політикою державного регулювання економіки загалом, ступенем втручання органів державної влади у валютно-кредитні та фінансові відносини. Валютна політика — це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до поточних (тактичних) та довгострокових (стратегічних) цілей країни. Уряд і Національний банк України здійснюють валютну політику відповідно до принципів загальної економічної політики України. Основною метою валютної політики Національного банку України як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.                                                                                                                        Для економічного зростання та підвищення інвестиційної активності важливого значення набуває проблема зниження інфляції до певного рівня, а також інші заходи, застосування яких дасть змогу навіть при значному підвищенні цін досягти економічного зростання. Це можливо у разі здійснення політики контрольованої інфляції при одночасній структурній перебудові економіки через реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів.У формуванні інвестиційної активності важливу роль відіграє структура джерел інвестицій за секторами економіки, яка відображена в рахунку капіталу системи національних рахунків, окремі елементи якого змінюються під дією грошово-кредитної політики держави. Джерела інвестицій формуються за рахунок чистих заощаджень та капітальних трансфертів. Частка капітальних трансфертів в Україні незначна, їх основним компонентом залишились чисті заощадження.Важливим складовим елементом структури інвестиційних джерел можуть стати заощадження населення. Саме на це треба направляти регулюючу роль держави. Залишки у вигляді строкових депозитів становлять інвестиційний потенціал населення. Порівняно з обсягами капіталовкладень цей потенціал скорочувався, але залишався досить вагомим. І якби його вдалося використати, то спад інвестиційної активності не був би таким катастрофічним.Проведення грошово-кредитної та валютної політики передбачає визначення та відображення:основних напрямів, завдань, пріоритетів грошово-кредитної політики з урахуванням завдань фінансової та економічної стабілізації;засобів і заходів регулювання грошово-кредитного ринку, що застосовуються для реалізації основних напрямів та завдань грошово-кредитної політики;характеристики основних показників грошово-кредитної політики (грошової бази, грошової маси, рівня інфляції, рівня монетизації економіки, облікової ставки Національного банку України та рівня кредитних і депозитних ставок комерційних банків, доступності кредитів, залишку загальної заборгованості за кредитами в національній та іноземній валютах);характеристики кредитної діяльності Національного банку України та комерційних банків (обсяги кредитування за видами кредитів, у тому числі питома вага довгострокових кредитів, обсяги залучених коштів населення до банківської системи, спрямованість кредитних ресурсів за галузями економіки, джерела збільшення кредитних ресурсів);характеристики валютно-курсової політики та основних її показників (динаміки офіційного обмінного курсу гривні, режиму фіксованості обмінного курсу гривні, обсягів зовнішніх запозичень за напрямами фінансування, обсягів вкладів капіталу нерезидентів у фінансовий ринок України, обсягів офіційних валютних резервів Національного банку України, порядку і обсягів здійснення валютних інтервенцій Національного банку України для підтримки гривні, обсягів виплат з обслуговування зовнішнього боргу, сальдо торговельного балансу);заходів щодо реформування та зміцнення банківської системи, підвищення ролі банківської системи у кредитуванні реального сектору економіки, в тому числі за галузями.                                                                                                                      Грошово-кредитна та валютна політика розробляється з урахуванням основних засад грошово-кредитної політики Національного банку України на наступний рік. Основними завданнями грошово-кредитної та валютної політики передбачається:стабілізація обмінного курсу;підтримка низьких темпів інфляції;розвиток банківської системи;розвиток валютного ринку;ремонетизація економіки насамперед за рахунок строкових депозитів підприємств, організацій та фізичних осіб;заохочення комерційних банків до довгострокового кредитування підприємств, організацій та населення;розширення безготівкової сфери розрахунків;розширення мережі обігу цінних паперів та вдосконалення системи торгівлі ними;лібералізація оборотності капіталів та створення передумов для інтеграції України у міжнародні фінансові ринки. Отже,відмітимо те, що значний вплив на рівень інвестиційної активності має,як             грошово-кредитна політика держави, так і валютна,яка проводиться Національним банком України і в рамках якої можуть застосовуватись інструменти прямого державного регулювання.Основними завданнями грошово-кредитної та валютної політики передбачається:стабілізація обмінного курсу;підтримка низьких темпів інфляції;розвиток банківської системи;розвиток валютного ринку;ремонетизація економіки насамперед за рахунок строкових депозитів підприємств, організацій та фізичних осіб;заохочення комерційних банків до довгострокового кредитування підприємств, організацій та населення;розширення безготівкової сфери розрахунків;розширення мережі обігу цінних паперів та вдосконалення системи торгівлі ними;лібералізація оборотності капіталів та створення передумов для інтеграції України у міжнародні фінансові ринки.