32
Аналіз ефективності капітальних
інвестиційних проектів)
Метою управління
капітальними інвестиціями є вибір найефективніших інвестиційних
проектів і забезпечення реалізації окремих
інвестиційних програм. Особлива увага
приділяється вибору інвестиційних проектів,
що здійснюється на основі оцінки їх ефективності
при забезпеченні послідовності проведення
аналізу. Прийняття або відхилення інвестиційного
проекту здійснюється після проведення
його аналізу за такої послідовності (рис.8.2).
Ефективність інвестиційних
проектів оцінюється на основі таких принципів:
перший – оцінка
повернення інвестованого капіталу повинна
здійснюватися на основі показника грошового
потоку, який формується за рахунок сум
чистого прибутку та амортизаційних відрахувань
у процесі експлуатації інвестиційних
проектів;ругий – обов’язкове приведення
до теперішньої вартості як інвестованого
капіталу, так і сум грошового потоку;
третій – вибір диференційованої ставки
процента (дисконтної ставки) у процесі
дисконтування грошового потоку для різних
інвестиційних проектів.
Рис.8.2 Послідовність аналізу
інвестиційного проекту
У процесі прийняття
інвестиційних рішень щодо реалізації окремих з
альтернативних проектів вирішальну роль
відіграє оцінка їхньої ефективності.
З метою отримання результатів такої оцінки
за кожним з проектів, що розглядаються,
має бути проведено відповідний фінансовий
аналіз. У процесі такого аналізу зіставляють
між собою ефект та витрати за кожним проектом,
що розглядається, з урахуванням рівня
інвестиційних ризиків за ними.Існує значна кількість
показників і методів визначення ефекту
та витрат за інвестиційними проектами
різних видів. Використання цих показників
і методів передбачає, що в процесі розробки
інвестиційного проекту вже проведено
необхідні технологічні, маркетингові,
організаційні та інші дослідження і складено
капітальний бюджет за ним, який включає
всі види необхідних інвестиційних витрат
у кожному інтервалі часу. При цьому показники
як доходів, так і витрат, які розглядаються
в процесі фінансового аналізу інвестиційних
проектів, повинні мати безпосереднє відношення
до інвестиційного процесу. Для того щоб
впевнитись у наявності такого безпосереднього
зв’язку, достатньо відповісти лише на
таке запитання: “Чи зміняться ці витрати
і доходи підприємства внаслідок прийняття
інвестиційного рішення за проектом, що
розглядається?”
Інвестиційний процес
підприємства в цілому і реалізація окремих
проектів зокрема характеризуються як
надходженням відповідних доходів, так
і здійсненням інвестиційних витрат протягом
окремих інтервалів часу. Якщо в певному
інтервалі часу сума доходів, пов’язаних
із реалізацією інвестиційного проекту,
перевищує суму інвестиційних витрат,
підприємство одержує чистий інвестиційний
дохід або “позитивний грошовий потік”
(positive cash flows). Якщо ж в окремому інтервалі
часу сума інвестиційних витрат більша,
ніж сума отриманих доходів, то підприємство
має так звані чисті інвестиційні витрати
або “відлив грошових коштів” (cash on flay).
Уся сукупність позитивних і відливних
грошових потоків протягом періоду реалізації
інвестиційного проекту має назву “чистий
грошовий потік” (net cash flow).
Поняття чистого грошового потоку, яке
використовується в фінансовому аналізі
інвестиційних проектів, не збігається
з визначенням цього терміна у бухгалтерському
обліку. За бухгалтерської концепцією
цей термін визначається лише як чистий
прибуток, отриманий у процесі реалізації
інвестиційного проекту, тоді як за концепцією
фінансового аналізу до чистого грошового
потоку за інвестиційним проектом відносять
як чистий прибуток, так і амортизаційні
відрахування від основних засобів та
нематеріальних активів, що використовуються.
Таким чином, концепція фінансового аналізу
інвестиційних проектів розглядає чистий
грошовий потік як загальну суму попередніх
витрат, що повертаються інвестору, внаслідок
реалізації інвестиційного проекту (в
експлуатаційній його фазі).
Однією з базових
концепцій теорії фінансового аналізу
інвестиційних проектів є оцінка вартості
грошей у часі. Вона полягає в тому, що
вартість певної суми грошей в інвестиційному
процесі є функцією виникнення певних
грошових доходів і витрат у часі. Кожна
гривня, отримана сьогодні, коштує більше,
ніж гривня, яку інвестор може отримати
в інвестиційному процесі у будь-якому
інтервалі часу наступного періоду. З
цією базовою концепцією пов’язана необхідність
проведення у фінансовому аналізі інвестиційних
проектів процесів дисконтування (визначення
теперішньої вартості) та нарощення (визначення
майбутньої вартості грошових потоків
у вигляді інвестиційних доходів і витрат).
У практиці фінансового
аналізу інвестиційних проектів використовуються
насамперед два основних показники оцінки
ефективності інвестицій, що базуються
на методі дисконтування грошових потоків
у часі — “чиста приведена вартість”
(net present value, NPV) та “внутрішня норма доходності”
(internal rate of return, IRR). Особливості застосування
кожного з цих показників оцінки ефективності
інвестиційних проектів полягають у наступному.
Показник чистої приведеної вартості
дає змогу порівняти між собою теперішню
вартість майбутніх доходів від реалізації
інвестиційного проекту (у фазі його експлуатації)
з інвестиційними витратами, які необхідно
здійснити в поточному періоді. Інакше
кажучи, чиста приведена вартість являє
собою різницю між теперішньою вартістю
суми чистого грошового потоку (що визначається
згідно з фінансовою концепцією цього
терміну) та сумою інвестиційних витрат
за проектом. При цьому сума чистого грошового
потоку має дисконтуватися до того інтервалу
часу, в якому передбачається початок
реалізації інвестиційного проекту, а
відповідно і здійснення інвестиційних
витрат за ним (таке дисконтування має
провадитись за постійною ставкою процента,
обраною для проведення розрахунків, окремо
за кожним інтервалом часу, що передбачається).
Для того, щоб отримати загальну суму чистого
грошового потоку у приведеній вартості,
необхідно скласти окремі розраховані
його суми за різними інтервалами часу
протягом усього періоду експлуатаційної
фази життєвого циклу інвестиційного
проекту. Цей показник розраховується
за такими формулами:
(8.1)
або
, (8.2)де ЧГП — загальна
сума приведеного чистого грошового потоку
за інвестиційним проектом;ЧГПi — номінальна
сума чистого грошового потоку за інвестиційним
проектом в окремі інтервали часу його
реалізації;ai — коефіцієнт дисконтування
суми чистого грошового потоку за інвестиційним
проектом, що розглядається; р — ставка
дисконту, обрана для даного інвестиційного
проекту (у вигляді десяткового дробу).
Відповідно сума чистої приведеної вартості
за інвестиційним проектом розраховується
за такою формулою:
ЧПВ = ІВ – ЧГП,
(8.3)де ЧПВ — сума чистої приведеної вартості
за інвестиційним проектом;
ІВ — загальна теперішня вартість інвестиційних
витрат за проектом;
ЧГП — загальна сума приведеного чистого
грошового потоку за проектом.
Найбільш складним при розрахунках
чистої приведеної вартості є визначення
ставки дисконту (процента), що індивідуально
обирається для кожного інвестиційного
проекту, який розглядається, бо ця ставка
суттєво впливає на кількісний показник
відносної вартості чистого грошового
потоку в кожному інтервалі часу. Відповідно
до рекомендацій UNIDO “норма дисконту має
бути прирівняна до фактичної ставки процента
за довгостроковими позиками на ринку
капіталу або до ставки процента (вартості
капіталу), який сплачується отримувачем
позики”. У цьому разі ставка (норма) дисконту,
що використовується для розрахунків
чистої приведеної вартості, буде відповідати
можливому рівню прибутку інвестора, який
він міг би отримати на ту ж суму капіталу,
за умови вкладення його в будь-якому іншому
місці (при цьому допускається, що рівень
інвестиційних ризиків для всіх альтернативних
варіантів які розглядаються, однаковий).
Інакше кажучи, ставка дисконту, яка використовується
в цих розрахунках, являє собою мінімальний
рівень норми прибутку, нижче якого будь-який
інвестор вважав би недоцільним при реалізації
інвестиційного проекту.
Але розглянута умова формування ставки
дисконту при розрахунках суми чистої
приведеної вартості за проектом недостатня. Кожен інвестиційний
проект має різний рівень ризику його
реалізації (класифікацію інвестиційних
проектів за рівнем їхніх ризиків розглянуто
в попередньому розділі). Чим вищий рівень
інвестиційного ризику за проектом, тим
вищим має бути рівень інвестиційного
прибутку за ним, а відповідно і ставка
дисконту, за якою має розраховуватись
сума чистої приведеної вартості.
Таким чином, при розрахунках суми чистої
проведеної вартості за окремими інвестиційними
проектами ставка дисконту має в кожному
разі обиратись індивідуально.
Критерій прийняття
інвестиційних рішень на основі розрахованої
суми чистої проведеної вартості (за відповідної
диференціації ставки дисконту) є однаковим
для будь-яких форм реального інвестування
і типів інвестиційних проектів. Якщо
показник чистої приведеної вартості
більший за нуль, інвестиційний проект
може бути прийнято до реалізації і навпаки.
Позитивне значення показника чистої
приведеної вартості в цьому разі означає,
що сума теперішньої вартості чистого
грошового потоку за інвестиційним проектом
перевищує поточну вартість інвестиційних
витрат за ним, тобто мети інвестування
з фінансових позицій у цьому разі буде
досягнуто.
У
літературі часто дискутується питання,
чи варто приймати до реалізації інвестиційний
проект, якщо показник
чистої приведеної вартості дорівнює
нулю. Таке питання має більше теоретичне,
ніж практичне значення, бо в реальній
дійсності нульове значення показника
чистої приведеної вартості при оцінці
інвестиційних проектів трапляється досить
рідко. З нашого погляду, процес реального
інвестування дуже складний, потребує
від інвестора багато зусиль, які не завжди
можна оцінити у грошовій формі у складі
інвестиційних витрат, тому нульове значення
цього показника за інвестиційним проектом
є недостатньою формою винагороди за його
реалізацію. З метою отримання мінімальної
норми інвестиційного прибутку, яку забезпечує
нульовий варіант показника чистої приведеної
вартості, можна обрати будь-які інші менш
клопіткі для інвестора форми інвестування
капіталу.
33
Аналіз інвестиці в облігації
та акції) Облігація
- емісійний цінний папір, що закріплює
право її власника на отримання від емітента
облігації в передбачений в ній термін
її номінальної вартості або іншого майнового
еквіваленту. Облігація може також передбачати
право її власника на отримання фіксованого
в ній відсотка від номінальної вартості
облігації або інші майнові права. Доходом
по облігації є відсоток і/або дисконт.Характеристика
інвестицій в облігації.1. невисокий
ризик2. невисока доходність
3. успішні інвестиції в облігації вимагають
мінімальних знань про ринок цінних паперів
і уміння працювати з торговими системами
Акція -
емісійний цінний папір, що закріплює
права її власника(акціонера) на отримання
частини прибутку акціонерного товариства
у вигляді дивідендів, на участь в управлінні
акціонерним товариством і на частину
майна, що залишається після його ліквідації.
Акція є іменним цінним папером.Характеристика інвестицій в акції1.високий
ризик2.висока доходність
34
Рангування конкуруючих інвестиційних
проектів)
Як нам відомо те,що
у практичній діяльності фінансиста-аналітика
певної компанії,організації нерідко
виникає необхідність дати оцінку прийнятих
інвестиційних рішень (або таких, які перебувають
на стадії прийняття) за наявності кількох
конкуруючих варіантів інвестування. Слід
відмітити,те що конкуренція
між інвестиційними проектами можлива,
якщо в інвестиційному портфелі підприємства,
по-перше, є взаємовиключні проекти, які
забезпечують альтернативні засоби досягнення
певної бажаної мети. Дуже часто, конкуренція інвестиційних
проектів виникає через обмеженість
коштів, які можна було б спрямувати на
інвестування розроблених, причому не
взаємовиключних ефективних (з нульовим
або навіть додатнім NРV) проектів. Прийнято
говорити, що два (або кілька) інвестиційних
проектів не взаємозалежні один від одного,
якщо грошові потоки, а у загальнішому
випадку — доходи і витрати,
які очікуються від одного з них, не змінюються
незалежно від того, чи буде здійснений
інший проект.
Наприклад, як незалежні можна розглядати
проект збудувати додаткове складське
приміщення і проект, що передбачає придбання
цим підприємством корпоративних прав
(акцій) відкритого акціонерного товариства.
Якщо рішення про прийняття або про відхилення
одного проекту впливає на грошові потоки
від іншого проекту, то говорять, що ці інвестиційні
проекти взаємозалежні. Якщо
перший проект залежить від другого, то
варто вирішити, чи є сенс приймати рішення
про перший проект окремо від рішення
про другий проект. При цьому відношення
залежності між проектами можуть бути
різні: в одних випадках здійснення одного з
проектів збільшує доходи від іншого проекту,
в інших, навпаки, реалізація одного з
проектів зменшує доходи від здійснення
іншого проекту аж до взаємовиключення
їх здійснення. Це наступає у разі, якщо
доходи одного з проектів сягають нульової
відмітки при здійсненні їх обох.
Найчастіше доводиться мати справу саме
з вибором варіантів інвестування серед
проектів як через обмеженість фінансових
ресурсів, так і з інших причин, мова про
які йшла вище.
Є два основні методи рангування альтернативних
інвестиційних проектів (тобто їх розміщення у порядку надання переваги при
прийнятті рішень про фінансування):
за критерієм чистої теперішньої вартості
(NPV); за критерієм внутрішньої норми доходності
інвестиції (IRR – Internal rate of return). При
використанні показника чистої теперішньої
вартості абсолютна величина NРV може бути
критерієм рангування лише інвестиційних
проектів з рівновеликим розміром початкових
витрат і з однаковим терміном
«життєвого циклу».
При рангуванні інвестиційних проектів
з різними сумами початкових витрат і
різними термінами функціонування як
критерій рангування слід використовувати
величину, яка відображає відношення середньорічної
суми NРV до суми інвестиції. Внутрішня норма доходності (ІRR)
— це ставка, за якої дисконтовані грошові
потоки від інвестування досягають суми
інвестиції. Справа в тому, що для використання
методу теперішньої вартості проектів
при їх рангуванні необхідно заздалегідь встановити
величини ставок доходності, що містить
в собі значний недолік, бо ця ставка залежить
від експертної оцінки. Тому в інвестиційному аналізі широкого
розповсюдження набув метод, у якому
суб'єктивний фактор зведено до мінімуму
— метод ІRR. Визначивши норму доходності, інвестор
оцінює доцільність інвестиції, виходячи
з норми доходності, яку він вважає прийнятною
для себе, а при рангуванні альтернативних
інвестицій перевага
надається проектам з максимальним значенням
показника ІRR. Неважко переконатися, що при визначенні
показника ІRR проектів з життєвим
циклом 3—4 і більше років значно зростає
трудомісткість розрахунків,
пов'язана з необхідністю розв'язання
рівняння третього, четвертого і вищих
степенів. Ось чому доцільно величину
к визначати методом ітераційного підбору
значень ставки доходності у формулі NРV
інвестиційного проекту. Якщо відомі грошові
потоки у кожному з наступних років, можна,
почавши з будь-якої ймовірної ставки
дисконтування, визначити для неї теперішню
вартість інвестицій і грошових потоків. Якщо
чиста теперішня вартість проекту
додатна, слід використати більш високу
ставку дисконтування з тим, щоб урівняти
теперішню вартість грошових потоків
і інвестицій. Це і буде шукана величина к. Отже,стосовно вище зазначеного,виокремимо
наступне: конкуренція між
інвестиційними проектами можлива, якщо
в інвестиційному портфелі підприємства,
по-перше, є взаємовиключні проекти, які
забезпечують альтернативні засоби досягнення
певної бажаної мети. Дуже часто, конкуренція інвестиційних
проектів виникає через обмеженість коштів,
які можна було б спрямувати на інвестування
розроблених, причому не взаємовиключних
ефективних (з нульовим або навіть додатнім
NРV) проектів. Прийнято говорити, що два
(або кілька) інвестиційних проектів не
взаємозалежні один від одного, якщо грошові
потоки, а у загальнішому випадку — доходи
і витрати,
які очікуються від одного з них, не змінюються
незалежно від того, чи буде здійснений
інший проект.
35 Аналіз дохідності І у ризикових умовах)
Виокремимо певні підходи до розрахунку дохідності інвестиційних
проектів: З метою розрахунків можливих варіантів
дохідності інвестиційного проекту з урахуванням
різних обставин його реалізації практично
використовується кілька методів аналізу
середовища.Аналіз чутливості проекту
до змін окремих факторів, що впливають
на дохідність інвестицій. Найважливішими
факторами, які враховуються при аналізі,
є такі: ціна реалізації, собівартість,
обсяг виробництва, вартість обладнання
тощо. Розрахунки показують, що
найбільші зміни МРУ у разі зміни фактора
на 1 % відбуваються для ціни реалізації
продукції. Цей фактор має найбільше значення
під час оцінки майбутньої дохідності
проекту. Наступним важливим фактором
є собівартість одиниці продукції, далі
— обсяг реалізації, розмір інвестицій
та ставки дисконтування.Аналіз прогнозних сценаріїв
розвитку загальноекономічних умов та
здійснення самого інвестиційного проекту. Практично розрахунки здійснюються за
трьома сценаріями: базовий розрахунок
за середніх найбільш ймовірних умов,
оптимістичний варіант (при найкращому
збігу обставин), песимістичний варіант,
у який закладаються найгірші можливі
ситуації на ринку.
Метод статистичних випробувань, який передбачає розрахунок
варіантів дохідності проекту залежно
від показників — факторів у заданих діапазонах
їх змін. У результаті отримуємо середні
показники і статистичні характеристики
їх змін та розподілу для подальшого аналізу
найважливіших показників та ризикованості
проекту за різними напрямками.При аналізі інвестиційних
проектів застосовуються дві групи критеріїв:
1) засновані на дисконтованих оцінках:
чистий приведений ефект; індекс рентабельності
інвестицій; внутрішня норма прибутку;
модифікована внутрішня норма прибутку;
дисконтований термін окупності інвестицій;
2) засновані на облікових оцінках: термін
окупності інвестиції; коефіцієнт ефективності
інвестиції.В умовах невизначеності
та необхідності виробничих інвестицій
основним завданням підприємств є вибір
оптимального варіанта інвестування.
З розширенням кола стабільно працюючих
українських підприємств кредитно-фінансові
установи нададуть перевагу середньо-
і довгостроковому кредитуванню таких
підприємств, оскільки короткострокові
кредити як найприбутковіші операції
вже відживають. Крім того, однією із сторін,
що беруть участь в інвестиційному проекті,
може виступати держава, розміщуючи на
конкурсній основі централізовані інвестиційні
ресурси України. При виборі проекту, оцінці його ефективності
потрібно враховувати чинники невизначеності
та ризику. Основними обставинами,
що впливають на інвестиційну активність
загалом та ускладнюють оцінку ефективності
інвестиційних проектів, є:загальна нестабільність
і непередбачуваність розвитку подій
у всіх сферах життя країни; специфіка
ринку фінансових ресурсів; недосконалість
чинного законодавства, що не дозволяє
повною мірою враховувати вплив темпів
інфляції тощо.
36 Необхідність активізації
інвестиційного процесу) Інвестиційний
процес - це прийняття інвестором рішення
щодо вибору об’єктів, обсягів та строків
інвестуванняПроблему залучення іноземних інвестицій
необхідно розв'язувати як складову загальної
проблеми активізації інвестиційного
процесу.Будь-яка країна, що розвивається,
має стратегічні цілі управління економікою
— нарощування і структурна перебудова
виробничих потужностей підприємств,
оновлення, збільшення обсягів і розширення
асортименту випуску конкурентної продукції,
прискорення науково-технічного прогресу,
підвищення добробуту народу, досягнення
стабільного соціально-економічного розвитку.
Досягнення цих цілей потребує чималих
інвестиційних ресурсів, оптимізації
напрямів їх вигідного і актуального вкладення
та ефективного використання.З метою подальшого поліпшення інвестиційного
клімату, збільшення надходжень інвестицій
в економіку України Указом Президента
України "Про додаткові заходи щодо збільшення
надходжень інвестицій в економіку України"
від 22 лютого 2001 р. № 108/2001 визначено комплекс
заходів, що мають сприяти активізації
інвестиційної діяльності.
Цим Указом, зокрема, визначено, що забезпечення
зростання надходжень інвестицій в економіку
України є одним із пріоритетних напрямів
діяльності Кабінету Міністрів України,
центральних та місцевих органів виконавчої
влади.З метою реалізації завдань цього напряму
Указом Президента визначено вжиття низки
заходів. До них належить поліпшення економічних,
правових та організаційних умов діяльності
інвесторів в Україні для збільшення обсягів
інвестицій в економіку України, насамперед
у пріоритетні галузі.У зв'язку з цим необхідно створити сприятливі
умови для всіх форм власності на інвестиції,
зокрема для приватних інвестицій
(приватних підприємств і фізичних осіб),
державних інвестицій (вкладення капіталу
центральними та місцевими органами влади
й управліннями бюджетних, позабюджетних
фондів і позикових коштів), іноземних
інвестицій (іноземних громадян, юридичних
осіб і держав), спільних інвестицій (юридичних
і фізичних осіб України та інших держав). В Указі визначено, що здійснювані заходи
щодо активізації інвестиційної діяльності,
зокрема, стосуються:оптимізації в
установленому порядку переліку пріоритетних
видів економічної діяльності у спеціальних
економічних зонах і на територіях пріоритетного
розвитку;підготовки пропозицій щодо
переорієнтації податкових пільг з метою
стимулювання залучення додаткових інвестицій
у пріоритетні галузі економіки України
та виконання програм соціально-економічного
розвитку регіонів;удосконалення порядку
ввезення на пільгових умовах на митну
територію України товарів для потреб
реалізації інвестиційних проектів і
контролю за цільовим використанням таких
товарів;удосконалення порядку обчислення
одержаного від реалізації інвестиційних
проектів прибутку, що звільняється від
оподаткування;пріоритетного інвестування
у напрямі створення, поліпшення і впровадження
наукомістких та імпортозамінних технологій.Належної
виконавчої уваги заслуговують і доручення
Президента Кабінету Міністрів України
стосовно забезпечення запровадження
в установленому порядку форм статистичної
звітності з метою оперативного одержання
інформації про внесення інвестицій та
їх припинення, зупинення інвестиційної
діяльності, а також організації до 1 липня
2001 р. постійно діючої виставки кращих
регіональних інвестиційних проектів.Справді,
отримання і накопичення інформації про
інвестиційну діяльність має велике державне
значення, оскільки така інформація необхідна
для державних органів і наукових закладів
для формування управлінської інформації. Крім
того, у плані організації з боку держави
інформування інвесторів Указом Президента
передбачається вжиття інших заходів
відповідного характеру:Кабінету Міністрів
України, Раді Міністрів Автономної Республіки
Крим, обласним, Київській та Севастопольській
міським державним адміністраціям необхідно
забезпечити доведення через засоби масової
інформації та міжнародну інформаційну
мережу Internet до потенційних інвесторів
таку інформацію:про правове регулювання інвестиційної
діяльності в Україні;про інвестиційні
проекти, що пропонуються до реалізації;про
ситуацію щодо надходження інвестицій
в економіку України, а також про реалізацію
інвестиційних проектів; З
метою активізації здійснення техніко-технологічних
перетворень виробництв таких експортоспроможних
галузей, як машинобудування, чорна металургія,
хімічна і нафтохімічна промисловість,
окремих галузей сільського господарства
та харчової промисловості необхідно
вжити стимулюючих заходів щодо інтенсивнішого
залучення грошових ресурсів як вітчизняних,
так і іноземних інвесторів. Зразу ж зауважимо
стосовно спрямованості положень інвестиційної
політики, що переважати в обсягах інвестицій
все-таки мають вітчизняні інвестори. Виходячи
з потреб досягнення очікуваних результатів
інвестування у пріоритетні галузі та
вимог Указу Президента України, на наш
погляд, слід вважати, що основні напрями
інвестиційної політики на найближчі
роки визначатимуться принциповими чинниками,
що стосуються джерел і спрямування інвестицій:активізація інвестиційної діяльності
суб'єктів господарювання за рахунок власних
і особливо залучених ресурсів;створення
сприятливого інвестиційного клімату
для всіх порядних і перспективних інвесторів;сприяння
зростанню власних інвестиційних ресурсів
у фінансово бідних підприємств;мобілізація
всіх законних внутрішніх джерел інвестиційних
ресурсів та підвищення рівня ефективності
їх використання;посилення мотивів до
накопичення громадянами грошових ресурсів
і стимулювання їх інвестиційного використання
в реальному секторі економіки;спрямування
грошових ресурсів кредитно-фінансової
сфери в інвестування реального сектору
економіки;пріоритетне стимулювання інвестицій
в основний наукомісткий капітал, особливо
підприємств базових галузей;сприяння
зростанню обсягів залучення іноземних
інвестицій, особливо у формі техніки
і технологій, для значного покращення
матеріально-технологічної бази підприємств
України.
37 Основні напрямки інвестиційної
стратегії)
Основними напрямками інвестиційної стратегії
з погляду максимальної ефективності
нині й найближчим часом будуть такі:поліпшення
відтворюваної структури капіталовкладень,
підвищення питомої ваги витрат на технічне
переозброєння та реконструкцію діючих
підприємств за рахунок зменшення питомої
ваги нового будівництва у виробничій
сфері;удосконалення технологічної структури
капітальних вкладень, збільшення в їх
складі питомої ваги устаткування й відповідно
скорочення будівельно-монтажних робіт;змінення
галузевої структури капітальних вкладень
з погляду значного підвищення життєвого
рівня населення на користь галузей, що
виробляють продукти харчування та предмети
особистого споживання (сільського господарства,
переробних галузей, легкої та харчової
промисловості);пріоритетне забезпечення
капітальними вкладеннями прогресивних
напрямків науково-технічного прогресу,
які сприяють зниженню ресурсомісткості
виробництва та підвищенню якості продукції;збільшення
обсягів капітальних вкладень на реалізацію
житлової та інших соціальних програм
(охорони здоров´я, освіти та ін.);
збалансованість інвестиційного процесу.Для того, щоб ці прогресивні напрямки
інвестиційної стратегії і важливі складові
її ефективності було реалізовано, потрібно
всіма можливими способами нарощувати
й підтримувати інтелектуальний потенціал
інвестиційної діяльності, стимулювати
підвищення його творчої віддачі, реконструювати
старий господарський механізм і створити
новий, який зробив би процес упровадження
науково-технічного прогресу життєво
необхідним і тому вигідним. Важливу
роль у скороченні тривалості інвестиційного
циклу та підвищенні його ефективності
відіграє інфраструктурна ланка. Необхідно
зміцнити ремонтно-експлуатаційну базу
підприємств, систему виробничо-технологічної
комплектації, складське господарство
та інші виробничі служби. Високі вимоги
висуваються до кадрового потенціалу,
тому слід розширити підготовку працівників
через професійно-технічні училища, налагодити
їх планову перепідготовку за новими спеціальностями,
пов´язаними з новою технікою та технологією.
Значну увагу треба приділити розвитку
соціально-побутової інфраструктури -
будівництву житла, дитячих дошкільних
закладів, клубів, санаторіїв-профілакторіїв.
Усе це створить необхідні умови для стабілізації
трудових колективів і неухильного підвищення
ефективності їх праці. Втілення всіх
складових проти затратної концепції
розвитку промислових комплексів забезпечить
поступовий перехід до ефективного інвестування
економіці України. Процес
розширеного відтворення основних фондів
і виробничих потужностей в Україні реалізується
за допомогою будівництва нових, розширення,
реконструкції й технічного переоснащення
діючих підприємств, формування міжгалузевих
народногосподарських і територіально-виробничих
комплексів. Ефективне збалансоване здійснення
інвестиційного процесу відповідно до
поставлених соціально-економічних цілей
і завдань — найважливіше джерело
економічного зростання й підвищення
добробуту людей. Тому важливо забезпечити
раціональне поєднання інвестиційної
стратегії й тактики, тобто шляхів досягнення
загальної мети з конкретними рішеннями
щодо її втілення на різних рівнях господарського
управління.Інвестиційна діяльність збільшує основні
фонди й виробничі потужності з урахуванням
найновіших досягнень у галузі техніки
й технології або підтримує їх у працездатному
стані. Багатогранні аспекти такої
діяльності опрацьовуються за допомогою
безперервного інвестиційного планування,
яке охоплює різні проміжки часу. Стратегічні
й тактичні цілі підприємства взаємопов´язуються
завдяки гармонійному розподілу функцій
і завдань на стадії довгострокового прогнозу,
розрахованого на 10-15 років, серед довгострокового
плану, що складається на 3-8 років, і короткострокових
планів, які розроблюються на один - три
роки з глибоким конкретним опрацюванням
усіх аспектів виробничої та інвестиційної
діяльності. Вихідними компонентами інвестиційного
планування є пошук і формування варіантів
капіталовкладень, визначення відносних
і абсолютних розмірів їх прибутковості,
встановлення можливостей фінансування
за рахунок різних джерел, оцінювання
надійності реалізації та можливості
успіху того чи іншого варіанта інвестування.
Для вирішення таких складних і нехарактерних
для управлінського персоналу проблем
доцільно залучати науково-консультаційні
фірми або тимчасово наймати групи вчених
спеціалістів у даній галузі наукових
і практичних знань. Правильність прийнятих
науково-технічних рішень, пов´язаних
з практичними можливостями, буде виявлятися
під час тривалого періоду благотворного
впливу інвестицій на виробництво та збут
продукції, збільшення прибутку підприємства.В
теперішній час, формування в Україні
структурно-інвестиційних програм, держави
повинна бути зорієнтована на наступні
основні напрямки:розвиток галузі послуг, у тому числі,
крім удосконалення традиційних, нових
галузей:інформаційної,науково-технічної,
комунікаційної, фінансової;запобігання
розвалу соціальної інфраструктури і
будівельної бази;агропромисловий комплекс
(розвиток інфраструктури для аграрного
виробництва, переробних виробництв, сільськогосподарського
машинобудування, хімічних препаратів
для сільського господарства, впровадження
нових технологій і підготовка кадрів
для сільського господарства, розвиток
соціальної інфраструктури на селі);
розвиток власної енергетичної бази, зниження
ресурсоємності виробництва;
розширення обсягів випуску і асортименту
товарів масового попиту, медикаментів
і медичної апаратури;укріплення експортного
потенціалу, освоєння конкурентоздатних
імпортозамінюючих виробництв, створення
і розвиток виробництв заснованих на передових
досягненнях вітчизняної науки;підтримка
потужностей і оновлення асортименту
випуску продукції галузей, що формують
базу технічного оновлення народного
господарства на рівні, достатньому для
проведення реконструкції і переозброєння
народного господарства;згортання діяльності
виробництв економічно неперспективних
і екологічно шкідливих. На
наступних етапах майбутньої перспективи
інвестиційними пріоритетами держави
повинно виступати:формування закінчених багатогалузевих
комплексів на базі найбільш глибокої
обробки сировини і випуску продукції
на рівні світових стандартів;
залучення капіталів, в тому числі й іноземних,
для розгортання високотехнологічних
виробництв і сучасної інфраструктури;переозброєння
базових галузей і виробничої інфраструктури
на основі досягнутого світового техніко-технологічного
рівня і вітчизняного досвіду, що переважає
світовий рівень;прискорення розвитку
соціальної інфраструктури і галузі послуг. Отже,стосовно
вище зазначеного виокремимо наступне:Основними
напрямками інвестиційної стратегії з
погляду максимальної ефективності нині
й найближчим часом будуть такі:поліпшення
відтворюваної структури капіталовкладень,
підвищення питомої ваги витрат на технічне
переозброєння та реконструкцію діючих
підприємств за рахунок зменшення питомої
ваги нового будівництва у виробничій
сфері;удосконалення технологічної структури
капітальних вкладень, збільшення в їх
складі питомої ваги устаткування й відповідно
скорочення будівельно-монтажних робіт;змінення
галузевої структури капітальних вкладень
з погляду значного підвищення життєвого
рівня населення на користь галузей, що
виробляють продукти харчування та предмети
особистого споживання (сільського господарства,
переробних галузей, легкої та харчової
промисловості).Вихідними компонентами
інвестиційного планування є пошук і формування
варіантів капіталовкладень, визначення
відносних і абсолютних розмірів їх прибутковості,
встановлення можливостей фінансування
за рахунок різних джерел, оцінювання
надійності реалізації та можливості
успіху того чи іншого варіанта інвестування. В
теперішній час, формування в Україні
структурно-інвестиційних програм, держави
повинна бути зорієнтована на наступні
основні напрямки:розвиток галузі
послуг, у тому числі, крім удосконалення
традиційних, нових галузей:інформаційної,науково-технічної,
комунікаційної, фінансової;запобігання
розвалу соціальної інфраструктури і
будівельної бази;агропромисловий комплекс
(розвиток інфраструктури для аграрного
виробництва, переробних виробництв, сільськогосподарського
машинобудування, хімічних препаратів
для сільського господарства, впровадження
нових технологій і підготовка кадрів
для сільського господарства, розвиток
соціальної інфраструктури на селі)
38 Українська Фондова
біржа) Українська
фондова біржа - важлива складова фондового
ринку України. Фондова
біржа - це організаційна форма ринку,
на якому здійснюється торгівля цінними
паперами - акціями, облігаціями, зобов'язаннями
державної скарбниці, сертифікатами, документами,
пов'язаними з рухом кредитних ресурсів
і валютних цінностей. На відміну від товарних
бірж, що регулюють рух товарів, фондова
біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні
папери - не що інше, як різні форми його
еквіваленту. Прискорення руху капіталу
сприяє підвищенню ефективності економіки.
Це є одним із завдань фондової біржі.Фондова
біржа сприяє придбанню на певних умовах
і на певний строк вільних грошей,
залученню коштів за рахунок випуску і
продажу акцій, облігацій і спрямування
їх на технічне оновлення підприємства,
його переорієнтацію на випуск продукції,
яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу
з однієї галузі в іншу, а завдяки державному
регулюванню цих процесів він може спрямовуватись
у ті соціальне важливі сфери, які найбільше
його потребуютьЯк вторинний ринок цінних паперів фондова
біржа сприяє здійсненню переходу
фондових цінностей від одного суб'єкта
до іншого. На первинному ринку цінності
емітуються, тобто випускаються в обіг
і розповсюджуються серед інвесторів. В
окремих випадках на біржах можуть розповсюджуватися
цінні папери. Емітентами цінних паперів можуть
бути юридичні особи, держава, державні
органи, органи місцевої адміністрації,
підприємства, іноземні юридичні особи.Громадяни
або юридичні особи, що купують цінні папери
від свого імені та за свій рахунок, є інвесторами.
Ними можуть бути також іноземні громадяни
та юридичні особи. Ще один учасник ринку
цінних паперів - інвестиційна інституція,
якій надається право юридичної особи,
що дає їй можливість виконувати функції
посередника (фінансового брокера), інвестиційного
консультанта, інвестиційної компанії,
інвестиційного фонду. Інвестиційні компанії можуть займатися
організацією випуску цінних паперів
та видаванням гарантій щодо розміщення
їх на користь третім особам, вкладати
кошти у цінні папери від свого імені та
за свій рахунок, у тому числі через котування
цінних паперів, за якими інвестиційна
компанія зобов'язується їх продавати
і купувати. В
Україні згідно з чинним законодавством
створений і функціонує ринок цінних паперів
- акцій, облігацій, векселів, ощадних сертифікатів
тощо.Юридичними особами, які здійснюють
випуск цінних паперів в нашій країна,
є уряд, державні підприємства, що перетворилися
на акціонерні товариства, комерційні
банки, акціонерні товариства, комерційні
структури, органи місцевого самоврядування. Торгівля
цінними паперами на фондовому ринку України
здійснюється на фондових біржах та в
позафондових торговельно-інформаційних
системах.Останні обслуговують торговців
цінними паперами, які укладають цивільно-правові
угоди щодо цінних паперів.Фондові біржі є основними організаторами
торгівлі, на яких здійснюється купівля-продаж
цінних паперів, але вони функціонують
відокремлено одна від одної.Зазначимо
і те що в Україні є 11 фондових бірж (згідно Агентству по розвитку інфраструктури
фондового ртнку України), які розташовані
в 3 містах: Києві, Миколаєві і Дніпропетровську
(у інших містах є лише філії бірж). Ці 11
бірж на момент написання статті були
організаторами торгів, що ліцензіювали. Фондові
біржі України:Фондова Біржа ПФТС;Київська Міжнародна
Фондова Біржа (КМФБ)Українська Фондова
Біржа (УФБ);Українська Міжбанківська
Валютна Біржа (УМВБ);Фондова Біржа «ІННЕКС»;Південно-українська
Торгово-інформаційна Система «Південь-сервер»
(ПТІС);Придніпровська Фондова Біржа (ПФБ);Українська
Міжнародна Фондова Біржа (УМФБ);Торгово-інформаційна
Система «Перспектива»;Восточно-европейськая
Фондова Біржа (СЄФБ);Українська Біржа
(УБ);