Основні етапи розвитку світового фондового ринку

39 Основи  організації роботи Укр. фондової  біржі)                                                                                        Основні завдання фондової біржі: мобілізація і концентрація капіталів з метою організації ліквідного РЦП;надання організованого місця для укладення угод; 
виявлення збалансованої біржової ціни, забезпечення високого рівня ліквідності вкладень в цінні папери, що котируються;забезпечення гласності й відкритості біржового торгу, надання інформації про ціни та умови обігу фінансових інструментів; забезпечення арбітражу як механізму вирішення спірних питань;абезпечення гарантій виконання біржових угод; розробка стандартів і кодексу поведінки учасників біржової торгівлі.Фондові біржі України ґрунтуються на безприбуткових засадах і повинні діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності і довіри.                                                                                                     Усе це дозволяє їй виконувати такі функції:залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сферу;перерозподіл капіталів між різними галузями і підприємствами;акумуляція   вільних   заощаджень   представників різних прошарків населення;створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності;створення постійно діючого ринку;підтримка професіоналізму торговельних і фінансових посередників;індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.                  Усі зазначені функції фондова біржа може виконувати тільки при розвинутому ринку цінних паперів.Фондова біржа створюється без мети отримання прибутку і займається виключно організацією укладення угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних.                   Залежно від виду торговельної діяльності члени біржі поділяються на групи: 
брокер-комісіонер — збирає у брокерських фірм заявки клієнтів, доставляє їх у торговий зал біржі й відповідає за їх виконання;біржовий брокер — виконує доручення інших брокерів;біржовий трейдер — здійснює операції лише за власний рахунок; правилами біржі йому заборонено виконувати розпорядження клієнтів;спеціаліст — виконує три основні функції: виконує заявки з певними групами цінних паперів, діючи при цьому як брокер; діє як дилер, тобто купує та продає цінні папери за власний рахунок; підтримує стабільність на ринку певних цінних паперів шляхом компенсації тимчасових дисбалансів попиту та пропозиції.Акції нових випусків зазвичай реалізуються на первинному ринку і тільки за умови їх вдалого розміщення можуть потрапити в перелік цінних паперів, що продаються на біржі. Процедура внесення акцій компанії до переліку цінних паперів, що котируються на біржі, називається лістингом і здійснюється через біржовий Комітет з лістингу.Умови допуску передбачають вимоги, згідно з якими в офіційному котируванні мають перебувати цінні папери, емітенти яких відповідають певним економічним та фінансовим критеріям, що встановлюються біржею, і регулярно надають інформацію про свою діяльність. Ці вимоги (за законодавством України) передбачають такі кількісні показники:мінімальний розмір активів має становити суму, еквівалентну 400000 евро; прибуток за останній балансовий рік та за два попередні роки, еквівалентний 80000 евро, за умови, що кожний рік має бути прибутковим; в обіг випущено не менше 1000000 акцій; кількість акціонерів, які володіють не менше як 100 акціями, — 2000 осіб, або загальна кількість акціонерів не менше 2200 осіб.                                                                                                                                                            Порядок допуску передбачає подання емітентом заяви з проханням допустити до офіційного котирування на фондову біржу, згідно з якою емітент бере на себе зобов'язання:подавати на біржу звіти загальних зборів акціонерів;негайно інформувати біржу про внесення змін до статутних документів та про рішення емітента, що стосуються цінних паперів;узгоджувати з біржею графік випуску та підписки (розміщення) пінних паперів;узгоджувати з біржею графік проведення технічних процедур будь-якої операції з власниками цінних паперів, зокрема, виплати дивідендів та відсотків;інформувати біржу про будь-який новий факт, здатний помітно вплинути на біржовий курс, на майнове або фінансове становище емітента та його діяльність;надсилати біржі всі поширені ним офіційні повідомлення або публікації, а також будь-який матеріал, що містить економічну і фінансову інформацію, яку емітент має намір оприлюднити;періодично повідомляти біржу про загальну кількість голосів для наступної публікації, повідомлення про це в офіційному виданні біржі;публікувати в офіційному виданні біржі інформаційні повідомлення про перший та наступні випуски своїх цінних паперів; виконувати накази, що видаються Комісією з пінних паперів та іншими органами державної влади щодо захисту інтересів інвесторів та їх прав на інформацію.                                                                                                                                         Розрізняють такі форми замовлень (наказів) на купівлю-продаж цінних паперів, які клієнти передають своїм брокерам для виконання на біржі:"ринкове" замовлення — це замовлення на купівлю чи продаж певного виду і кількості цінних паперів за найкращою ціною ринку;лімітоване замовлення — це замовлення, в якому клієнт вказує конкретну ціну, за якою повинна відбутися операція; стоп-замовлення (буферне) — це замовлення, яке підлягає виконанню як "ринкове" у тому разі, якщо курс цінного паперу падає нижче або піднімається вище за вказані ціни.За терміном дії лімітовані та буферні накази поділяються на такі:відкрите замовлення — залишається в силі доти, поки не буде виконано або відмінено;денне замовлення — з денним терміном виконання.Біржові накази можуть відображати й стандартні додаткові умови: "виконати чи відмінити" — негайно виконати в повному обсязі чи відмінити; "тільки в повному обсязі" — наказ повинен бути виконаний у повному обсязі або анульований (при операціях з великими партіями цінних паперів); "у визначеній послідовності" — угоди замовлення повинні реалізовуватися в певній послідовності (наприклад, спочатку продаж одного цінного паперу, потім придбання іншого).Котирування — це визначення курсів цінних паперів через співвідношення попиту-пропозиції, ліміту цін замовлень на купівлю-продаж і встановлення ціни, за якою може             Отже,стосовно вище зазначеного.виокремимо наступне: В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, які заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, що регулюють взаємини між всіма учасниками, є Закон України «Про цінні папери і фондову біржу».Фондова біржа — організація, що створюється без мети одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі і продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені і за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства, що зосереджує попит та пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу бути реалізовано найбільше замовлень (курс дня).

40 Біржові операції,їх  значення та організація)   

41 Фондові індекси  та рейтинг:їх значення для  біржової торгівлі)                                                  Фондові індекси давно стали звичними індикаторами стану не тільки фінансового ринку, але й економіки. Про них постійно згадується на сторінках газет та у випусках новин, вони широко використовуються у професійній діяльності інвесторів та аналітиків. Історично першим фондовим індексом був індекс Доу-Джонса, який вперше був розрахований Чарльзом Генрі Доу в 1884 році та являв собою середню ціну 11 акцій, які торгувались на Нью-Йоркській фондовій біржі. Він отримав назву «залізничний індекс», оскільки 9 із 11 акцій були випущені залізничними компаніями.

До 1896 року Доу  запровадив середній промисловий індекс (DJIA), який визначався як середнє арифметичне  значення цін на 12 акцій. У 1928 році число  акцій, що використовуються для розрахунку індексу, було збільшено до 30, яким воно залишається і на даний час. NYSE (New York Stock Exchange) оновлює та публікує індекс DJIA щопівгодини протягом усього біржового дня. Порядок визначення фондових індексів)Фондовий індекс є вимірювачем доходу, який може бути отриманий власником конкретного набору акцій. Це числове представлення руху цін набору акцій щодо їх базового значення на початкову дату в минулому.                                                                           Для того, щоб фондові індекси могли успішно застосовуватися, вони повинні бути:  
вичерпними і відображати динаміку вартості акцій, реально доступних учасникам ринку за нормальних ринкових умов; стабільними, тобто акції, що представляють кошик цін, не повинні змінюватися надто часто, а якщо такі зміни все ж відбуваються, інвесторам повинні бути зрозумілі їхні причини; відтворюваними, тобто учасники ринку, використовуючи інформацію, на основі якої був розрахований індекс, повинні отримувати те ж його значення. Існує два основних способи визначення індексів на базі цін акцій певної групи компаній. Кошик може представляти весь ринок, тобто мати широку базу, або певний сектор ринку, тобто мати вузьку базу. Ціни акцій кошика зводять до середнього зазвичай шляхом складання – арифметичний індекс – або шляхом перемноження – геометричний індекс. Значення усередненого показника змінюється зі зміною цін акцій, відображаючи стан ринку або його сектору. У випадку арифметичних індексів ціни складають і поділяють на кількість акцій в кошику. В процесі усереднення зазвичай використовують зважені ціни акцій кожної організації з урахуванням кількості акцій у випуску, внаслідок чого компанії з більшою капіталізацією справляють більший вплив на рух індексу. Такі індекси називають зваженими за ринковою вартістю; DJIA – приклад простого арифметичного індексу, а FTSE 100 і Standard & Poor’s 500 – зваженого арифметичного індексу. Геометричні індекси розраховуються шляхом перемноження цін з подальшим вирахуванням кореня n-ного ступеня, де n – число акцій у кошику. Геометричні індекси не зважуються і, як наслідок, потребують модифікації для обліку, зокрема, бонусної емісії та емісії звичайних акцій. Прикладами геометричних індексів є британський FT 30 і американський Value Line. Арифметичний і геометричний індекси для одних і тих самих акцій, що мають однакове початкове значення, при русі цін на акції, поводяться по-різному. Геометричний індекс зростає повільніше, а падає швидше, ніж арифметичний, що зумовлено методом його розрахунку. Арифметичні індекси краще відображають приріст або зниження вартості акцій. Для оцінки кон’юнктури ринків у цілому частіше використовують арифметичні індекси, хоча нерідко можна зустріти індекси, визначені обома методами. Так, індекс FT 30 – геометричний, а актуарні індекси Financial Times, наприклад, FTSE 100, - арифметичні. Більшість фондових індексів розраховуються на основі ціни акцій і не враховують розміру виплачуваних дивідендів. Однак деякі з них, такі як DAX 30, являють собою індекси сумарного річного доходу на капітал. Такі індекси визначаються без урахування податків з припущенням, що дивіденди виплачуються на дату, після якої акція втрачає право на черговий дивіденд, і одразу реінвестуються.                                                           Рух індексів)Що відбувається, коли ціна акції, що входить у кошик, зростає чи падає? Вплив цієї події на індекс може бути визначений за такою формулою, в якій у якості індексного дільника використовується ринкова капіталізація базового періоду:                       Вплив на індекс = (Випущені акції x Зміна ціни акції)/Індексний дільник                            Таким чином, для такого індексу, як FTSE 100, у разі зміни цін всіх акцій доведеться виконати 100 розрахунків, після чого підсумувати всі позитивні та негативні зміни, щоб отримати підсумкову зміну індексу в пунктах. Одним зі шляхів спрощення подібних розрахунків є використання пов’язаних індексів. У цьому випадку поточне значення індексу пов’язане з попереднім наступним чином: Поточний індекс = Попередній індекс x пов’язуючий коефіцієнт Пов’язуючий коефіцієнт визначається як відношення поточної ринкової капіталізації індексу до попереднього рівня капіталізації. Перевага такого методу полягає в тому, що зникає необхідність використання індексного дільника. Прикладом пов’язаного індексу є індекс швейцарського фондового ринку SMI (Swiss Market Index). Найвідоміші фондові індекси)У наведеній нижче таблиці представлені найбільш відомі фондові індекси та їхні параметри.

Найбільш  відомими фондовими індексами є  індекс ПФТС та Української біржі (UX). Індекс ПФТС розраховується на базі цін найбільш ліквідних акцій Першої фондової торгової системи (ПФТС) з 1 жовтня 1997 року. Індекс ПФТС – ціновий індекс, зважений за обсягом емісії (free float), що реально доступна для широкого кола інвесторів. «Індексний кошик» ПФТС складається з акцій 20 емітентів. Перелік акцій для розрахунку індексу ПФТС формується Індексним комітетом ПФТС з цінних паперів, що входять до Списку ПФТС, на підставі даних про ринкову капіталізацію, обсяг торгів, кількість угод та інших факторів, що впливають на ліквідність акцій. Індекс ПФТС розраховується на підставі Правил розрахунку індексу ПФТС та Положення про індексний комітет ПФТС.             З 4 жовтня 2004 року, ПФТС спільно з Інформаційним агентством Cbonds розраховує індекси корпоративних облігацій «ПФТС-Cbonds» та «ПФТС-Cbonds/TR».                              Індекси ПФТС-Cbonds: розраховуються на основі офіційних результатів торгових сесій ПФТС, а також наданої інформаційним ресурсом Cbonds інформації про емісії корпоративних облігацій, що знаходяться в обігу на ПФТС;відповідають рекомендаціям із розробки та розрахунку індексів облігацій Європейської комісії з облігацій Європейської федерації фінансових аналітиків;базуються на інформації про торгівлю найбільш ліквідними корпоративними облігаціями;розраховуються в режимі реального часу з оприлюдненням на момент закриття торгової сесії ПФТС;побудовані за методом зв'язаного ланцюга;побудовані на основі розрахункових цін облігацій. Останні визначаються як середнє значення кращих цін на купівлю і продаж.                                           Індекс «ПФТС-Cbonds» - індекс, який характеризує зміну цін корпоративних облігацій з терміном до погашення/найближчої оферти до одного року (без врахування накопиченого купонного доходу). Це індекс для аналітиків та портфельних інвесторів. Індекс «ПФТС-Cbonds/TR» - індекс, який характеризує умовну вартість індексного портфеля, що складається з корпоративних облігацій з терміном до погашення/найближчої оферти до одного року, при цьому отримані процентні платежі одразу ж реінвестуються в той самий індексний портфель. Це індекс для стратегічного інвестора. «Українська біржа» почала розраховувати фондовий індекс (UX) 26 березня 2009 року. До індексного кошику увійшли 10 найбільш ліквідних акцій, що обертаються на біржі: «Алчевський металургійний комбінат», «Азовсталь», «Західенерго», «Єнакіївський металургійний завод», «Мотор Січ», «Райффайзен Банк Аваль», «Укрнафта», «Укрсоцбанк», «Укртелеком» і «Центренерго». Індекс розраховується в режимі реального часу, значення індексу публікуються на сайті біржі кожні 15 секунд. Індекс транслюється всім учасникам торгів «Української біржі» через біржову робочу станцію. Інвестори можуть отримувати значення індексу без затримки через сайт біржі, а також через інформаційні агентства. Крім індексу ПФТС та Української біржі (UX), в Україні існує ще кілька фондових індексів, проте вони розраховуються не біржами, а інвестиційними компаніями і мають локальну сферу застосування.

42-43 Позабіржова торгівля:її значення, причини розвитку)ПФТС в Україні)                                                                        Торгівля цінними паперами на фондових біржах є досить ефективною, що зумовлюється підвищеною надійністю вкладення капіталу завдяки жорсткому контролю за угодами і глибокою перевіркою фінансового стану емітента. Поряд із біржовим ринком існує позабіржовий. Суть позабіржового фондового ринку виражено його назвою — це та частина фондового ринку, що перебуває поза сферою діяльності фондових бірж. Існування двох відокремлених частин фондового ринку пояснюється тим, що кожна з них пристосовується до тих чи інших умов економіки конкретних країн та етапів розвитку ринку. Незважаючи на те, що біржовий і позабіржовий ринки конкурують між собою, їх слід розглядати не як такі, що взаємовиключають, а як такі, що взаємодоповнюють один одного. Це твердження є особливо справедливим для країн у перехідному періоді.Питома вага позабіржового фондового ринку різна в різних країнах: в Японії вона становить лише 1%, у США — 25, Чехії — 60, Словакії — 80, Росії — 90, в Україні — 98%. 
Безперечно, існують об’єктивні фактори, які сприяють переважному розвиткові в Україні саме позабіржового, а не біржового ринку. Роль позабіржового ринку полягає в тім, що він:збільшує обсяг інвестицій, оскільки завдяки своїй розгалуженості, масовості та оперативності наближає фондовий ринок до дрібного інвестора;оперативно знаходить для інвесторів найвигідніші об’єкти вкладення капіталу, а для реципієнтів — найприйнятніші джерела фінансування; сприяє розвитку фондового ринку на рівні регіонів (областей, районів, міст), виявляючись корисним економічним інструментом для місцевих органів влади;створює передумови для прискореного розвитку інфраструктури фондового ринку в країні, зокрема для створення електронних інформаційних каналів і мереж, що забезпечують відкритість процесу випуску й обігу цінних паперів та обгрунтованість рішень, що приймаються, щодо їх продажу й купівлі;є сприятливим середовищем розвитку послуг для учасників фондового ринку: інвестиційного консультування, управління портфелями цінних паперів, інших видів діяльності фондових посередників;сприяє зростанню професіоналізму учасників фондового ринку, є резервом кадрів для створюваних фондових бірж. 
Крім того, позабіржова торгівля цінними паперами змушує фондові біржі безперервно поліпшувати якість своєї роботи, забезпечуючи високий рівень надійності фондових угод, гарантії для інвесторів, виконання клірингових операцій, тобто постійно вдосконалюватися для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі з позабіржовим ринком. 
Найбільшу “загрозу” для фондових бірж становить запровадження в діяльність позабіржового ринку електронних систем передачі й обробки інформації, а також наполеглива робота “позабіржовиків” щодо підвищення рівня організації торгівлі за межами фондових бірж. 
У зв’язку з намаганням зробити позабіржовий ринок організованішим слід сказати, що позабіржовий ринок є неоднорідним саме через різний ступінь його організованості, хоч це поняття є надто умовним. Якщо, наприклад, до організованих учасників позабіржових угод віднести тих, хто є членом тієї чи іншої саморегулювальної організації, тоді в США, наприклад, весь позабіржовий ринок слід визнати організованим.                                                                                   Україна також користується досвідом зарубіжних країн, ураховуючи місцеві умови й можливості. Донедавна позабіржовий ринок України саморегулювався через три асоціативні громадські об’єднання: Українську асоціацію торговців цінними паперами, Українську асоціацію інвестиційного бізнесу та Українську асоціацію довірчих товариств. У діяльності торговців цінними паперами на позабіржовому ринку брали участь інвестиційні фонди та інвестиційні компанії.                                                                                                                                                                     На початку 1996 р. було створено нову організацію “Позабіржова фондова торговельна система” (ПФТС). Її основною метою стало сприяння розвитку відкритого позабіржового ринку цінних паперів в Україні. Для цього розроблено правила, стандарти й вимоги, обов’язкові для всіх професіональних учасників обігу цінних паперів у країні. Зрозуміло, що йдеться не про розподіл фондового ринку на сфери впливу, а тим більше не про втручання в господарську діяльність членів ПФТС. Хоч функції та повноваження цієї асоціації досить широкі. Вони, зокрема, передбачають:участь у підготовці законопроектів і підзаконних актів, що стосуються обігу цінних паперів, у тім числі випущених місцевими органами влади;опрацювання єдиних норм, стандартів і правил діяльності на позабіржовому фондовому ринку, у тім числі норм професіональної й етичної поведінки членів ПФТС;методичну, інформаційну, юридичну й технічну допомогу членам ПФТС через консультації, експертизи, дослідження кон’юнктури фондового ринку України та інших країн;організацію роботи з підвищення професійного рівня спеціалістів фондового ринку; розроблення системи інформаційного обміну між учасниками ринку цінних паперів;вирішення суперечок між членами ПФТС. 
ПФТС підтримує розвиток клірингової, розрахунково-депозитарної, реєстраційної та інших систем інфраструктури фондового ринку. У розроблених ПФТС “Торговельних правилах” подано терміни фондового ринку, визначено порядок доступу в ПФТС, вимоги до зареєстрованого торговця цінними паперами, процедуру котирування, зобов’язання сторін фондових операцій, систему звітності і т.п. 
Таким чином, значне вдосконалення організаційних форм позабіржового ринку можна розглядати як крок на шляху поступового зближення з фондовим ринком і створення єдиної системи фондового ринку.