44 Фондова біржа:функції
та організаційна структура) Закон України
«Про цінні папери і фондову біржу» визначає фондову біржу як
організаційно оформлений, постійно діючий
ринок, на якому здійснюється торгівля
цінними паперами.Відповідно
до Закону фондова біржа є акціонерним
товариством, що в ньому зосереджується
попит і пропонування цінних паперів,
яке забезпечує формування їхнього біржового
курсу та здійснює свою діяльність відповідно
до цього Закону, інших актів законодавства
України, власного статуту і правил.
Фондову
біржу можуть створити
не менше ніж 20 засновників — торговців цінними паперами,
які мають дозвіл на здійснення комерційної
і комісійної діяльності з цінних паперів,
за умови внесення ними до статутного
фонду 10000 і більше неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Фондова біржа
набуває прав юридичної особи з дня її
реєстрації Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку. Фондова
біржа — організація, яка створюється
не для отримання прибутку, а тільки для
організації укладання угод з купівлі-продажу
цінних паперів та їх похідних. Вона не
може здійснювати операції з цінними паперами
від власного імені та з доручення клієнтів,
а також виконувати функції депозитарію
(ст. 33 згаданого Закону, доповнена частиною
4 згідно із Законом № 523/97-ВР від 10.09.97 р.). Статут
та правила фондової біржі затверджуються
її вищим органом.
У статуті фондової біржі визначаються:а)
її найменування і місцезнаходження;
б) найменування і місцезнаходження її
засновників;в) розмір статутного фонду;
г) умови і порядок прийняття в члени і
виключення з членів фондової біржі;
д) права і обов'язки членів;е) організаційна
структура;є) компетенція і порядок створення
керівних органів;ж) порядок і умови відвідування
фондової біржі;
з) порядок і умови застосування санкцій,
установлених фондовою біржею;
й) порядок припинення діяльності фондової
біржі. Статутом
можуть бути передбачені також інші положення,
що стосуються створення і діяльності
фондової біржі.
Правила фондової біржі регламентують:
а) види угод, що укладаються;
б) порядок торгівлі;в) умови допуску цінних
паперів;г) умови і порядок передплати
на цінні папери, що котируються на фондовій
біржі;
д) порядок формування цін, біржового курсу
та їх публікації:
е) перелік цінних паперів, що котируються
на фондовій біржі;
є) обов'язки членів фондової біржі щодо
ведення обліку та інформації, внутрішній
розпорядок роботи комісій фондової біржі,
порядок їхньої діяльності;
ж) систему інформаційного забезпечення;
з) види послуг, що надаються фондовою
біржею, і розмір плати за них;й) правила
ведення розрахунків;і) інші положення,
що стосуються діяльності фондової біржі.
Згідно зі ст. 35, користуватися найменуванням
«фондова біржа», позначенням «фондова
біржа» або будь-яким іншим, що в ньому
міститься вислів «фондова біржа», може
тільки організація, створена в порядку,
визначеному у ст. 34 цього Закону. Діяльність
фондової біржі припиняється у тому
разі, коли кількість її членів стала менше
10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10
членів, її діяльність припиняється у
разі неприйняття нових членів протягом
шести місяців. Діяльність
фондової біржі може також бути припиненою
відповідно до законодавства України
про акціонерні товариства та інші види
господарських товариств. Роль держави
у формуванні статутного фонду фондової
біржі є різною. Наприклад, у кількох
країнах Європи (Франція, Італія, Швейцарія)
всі фондові біржі є державними установами.
У Німеччині фондові біржі також перебувають
під постійним контролем з боку держави.
Юридичний статус такого роду бірж можна
назвати публічно-правовим: держава не
тільки бере участь в опрацюванні правил
біржової торгівлі, а й призначає маклерів,
забезпечує порядок торгів, стежить за
законністю фондових операцій.Інший режим
фондової торгівлі цінними паперами
існує в США та Англії, де фондові біржі
діють самостійно — як звичайні приватні
компанії (акціонерні товариства). За такого
режиму держава не бере на себе гарантій
ні щодо стабільності біржової торгівлі,
ні щодо зменшення ризику фондових операцій.В
Україні відбувається тільки становлення
біржової торгівлі, визначення найефективніших
форм діяльності фондової установи.
У майбутньому провідну роль у біржовій
системі України відіграватиме Національна
біржа зі значною часткою державної власності,
тобто існуватиме моноцентрична біржова
система. Державні органи візьмуть на
себе обов'язок призначення керівних посадових
осіб, а також контроль за дотриманням
ними належних правил і нормативів. Проте
нині роль держави в діяльності бірж є
досить незначною, а учасники біржових
операцій працюють здебільшого на власний
страх і ризик. Членами фондової
біржі можуть бути тільки ліцензовані
торговці цінними паперами, котрі відповідають
вимогам фондової біржі, дотримуються
її статутних правил. Статус фондових
бірж характеризується передовсім
різними обмеженнями. Наприклад, у Росії
фондовою біржею визнається тільки такий
організатор торгівлі цінними паперами,
котрий не поєднує цю роботу з іншими видами
діяльності, за винятком депозитарної
функції або визначення взаємних зобов'язань.
Крім того, фондова біржа організує безпосередню
торгівлю тільки між членами біржі. Інші
учасники ринку цінних паперів можуть
здійснювати на біржі операції лише через
брокерів і дилерів. Щодо службовців фондової
біржі, то вони взагалі не мають права
бути її засновниками або учасниками біржових
торгів. Ці та інші обмеження мають на
меті посилити основні функції фондової
біржі.У
будь-якої біржі є дві основні функції
у вигляді двох взаємозв'язаних і збалансованих
сторін її діяльності. По-перше,
фондова біржа мобілізує й концентрує
вільні кошти через продаж цінних паперів
(точніше, організовує їхній продаж), а
по-друге, здійснює кредитування держави
й різних організацій через купівлю цінних
паперів. Зрозуміло, що такою самою є роль
будь-якого посередника фондового ринку,
у тім числі в його позабіржовому секторі,
але тільки фондова біржа спроможна забезпечити
високий рівень ліквідності вкладень
в цінні папери і задовільну їхню надійність.Відповідальна
роль фондової біржі породжує й великі
до неї вимоги. Згідно з чинним законодавством
України юридичні особи, створені як організаційно
оформлені централізовані ринки з фіксованим
торговельним майданчиком і електронною
торговельно-інфор-маційною мережею, на
яких постійно відбувається торгівля
цінними паперами, мають право іменуватися
фондовою біржею тільки за виконання ними
цілої низки вимог. Передовсім біржові
угоди (операці'р укладаються лише між
засновниками і членами біржі, а послуги
клієнтам надаються через посередництво
членів біржі. Угоди мають централізовано
реєструватися на підставі офіційного
біржового курсу. Біржа зобов'язана забезпечити
ефективне функціонування системи інформації
про цінні папери та умови їх обігу на
терені України. Має існувати система
нагляду за діяльністю членів біржі та
осіб, уповноважених здійснювати торговельні
операції, за дотриманням професіональної
етики, статуту і правил фондової біржі. Фондова
біржа відповідає
лише за операції з такими цінними паперами,
що пройшли лістинг. Підприємцеві-початківцю
(і не тільки початківцю) слід пам'ятати,
що банки і брокери дуже неохоче погоджуються
проводити передплату на нові випуски
акцій та облігацій тих підприємств, які
відмовилися від проходження процедури
лістингу хоча б на одній із зареєстрованих
фондових бірж. Натомість компанії, які
пройшли цю процедуру, стають відомими,
їм довіряють банки, вони займають на ринку
стійкіші позиції. Фондова біржа також
виграє від лістингу. Вона здобуває репутацію
організації, котра працює лише зі «справжніми»
цінними паперами, за які відповідає разом
з емітентом. Довіра до фондової біржі
зростає, якщо її наділено правом призупиняти
котирування цінних паперів тієї чи іншої
компанії і взагалі виключати її з біржового
списку у разі фінансової неспроможності
компанії або її ухиляння від лістингу
(несвоєчасного подання щорічного звіту
про свою фінансову діяльність).Нині у
світі налічується близько 200 фондових
бірж: у Великобританії — 22, США - 13, Японії
- 9, Франції та Німеччині — по 8, Канаді
— 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова
біржа, Токійська, Лондонська, Паризька,
Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська,
Міланська, Торонтська, Австралійська,
Цюрихська, Сеульська, Манільська (на Філіппінах),
Бангкокська (в Таїланді), Сингапурська
та ін.
Як правило,
в економічно розвинутій країні налічується
кілька фондових бірж, котрі створюють
певну біржову систему. Розрізняють
моносистему, в якій головну роль відіграє
одна з бірж (наприклад Лондонська біржа
у Великобританії) і полісистему, котрій
властива наявність кількох великих бірж
(Німеччина, Канада). Є й проміжні форми
наприклад біржова система США, де поряд
із пануванням Нью-Иоркської фондової
біржі досить упевнено почувають себе
регіональні фондові біржі.
45 Депозитарна-клірингова система) Депозитарно-клірингова
система забезпечує
розрахунки і
перехід прав
власності на ті цінні папери, операції
за якими здійснюються в рамках торговельних
систем. Розвиток даної системи відбувається
одночасно з розвитком торговельних систем.
Її вдосконалення є процесом взаємним,
оскільки ефективно можуть функціонувати
ці системи лише разом.
Подальший
розвиток депозитарно-клірингової
системи в Україні сьогодні є одним
з основних факторів розвитку національного
ринку цінних паперів та його інтеграції
в міжнародний фінансовий ринок. Аналіз діяльності зарубіжних депозитарних
систем дає можливість засвоїти накопичений
ними досвід та, враховуючи особливості
національної економіки, скористатися
цим для подальшого розвитку депозитарної
системи України. Депозитарієм цінних паперів вважається
юридична особа, яка провадить виключно
депозитарну діяльність та може здійснювати
кліринг та розрахунки за угодами щодо
цінних паперів. Важлива структура депозитарної
системи – центральний депозитарій. Різноманітність
клірингових та депозитарних організацій,
які займаються депозитарними і розрахунково-кліринговими
операціями в деяких країнах та наявність
центрального або центральних депозитаріїв.В Україні
роль центрального депозитарію виконують
три структури: Національний депозитарій
України; Міжрегіональний фондовий союз
– для корпоративних цінних паперів; Національний
банк України – для державних цінних паперів. Національний депозитарій України є центральним
елементом вітчизняної депозитарної системи,
який забезпечує її формування та розвиток,
функціонування єдиної системи обліку
і обігу цінних паперів та інтеграцію
національної депозитарної системи України
у Міжнародну систему депозитарних установ,
що забезпечують функціонування світових
ринків капіталу. Серед розвинених
країн тільки Франція має одну організацію,
яка займається депозитарною та розрахунково-кліринговою
діяльністю. Вона перебуває у власності
банків та фірм по цінних паперах, які
виступають як уповноважені депозитарії.
Більшість країн має декілька таких організацій. Слід
зазначити, що, незалежно від форм власності,
уряд багатьох країн надає депозитаріям
підтримку в багатьох питаннях. ISDN надають кастодіальні та клірингові
послуги по єврооблігаціях та акціях,
що обертаються на міжнародних ринках,
встановлюють двосторонні зв’язки з національними
депозитаріями. Роль депозитаріїв і кастодіанів в обслуговуванні
суб’єктів ринку цінних паперів розрізняється.
Чітка відмінність між поняттями «депозитарій»
і «кастодіан» притаманна лише американській
практиці. В Україні у законодавчих нормативних
документах і на практиці поширений термін
«депозитарна діяльність», як, утім, і
в деяких європейських країнах,
46 Механізм
торгівлі на фондовій біржі.Лістинг)
Фондова біржа покликана забезпечити постійність,
ліквідність та регулювання ринку, визначення
цін, облік ринкової кон’юктури. Фондова біржа
– торговельне, професійне, нормативне
та технологічне ядро ринку цінних паперів.Фондові
біржі – це спеціалізовані організації,
в приміщенні яких відбуваються зустрічі
продавців цінних паперів з покупцями.Механізм який
об’єднуючи професійних учасників ринку цінних паперів
в одному приміщенні, біржі створюють
умови для концентрації попиту та пропозиції
і підвищення ліквідності ринку взагалі. Біржа - це також
і спеціальна система організації торгівлі,
котра підпорядковується спеціальним
правилам і процедурам.Головна діяльності
фондової біржі – створення сприятливих
умов для широкомасштабної та ефективної
торгівлі цінними паперами.Фондова біржа проводить
такі операції:
облік цінних паперів, їх прийняття,
надання рекомендацій щодо
встановлення початкової
котирувальної ціни;оформлення угод
купівлі-продажу цінних паперів;виконання
централізованих взаєморозрахунків
у межах біржового ринку
цінних паперів;забезпечення
централізованого інформування та курсового
контролю;правове оформлення угод.
Головна умова ефективності
біржової торгівлі – ліквідність. Ліквідний ринок
характеризується малою різницею між
ціною продавця та покупця, невеликими
коливаннями цін від угоди до угоди та
ін.
Принципи торгівлі
на фондових біржах: особиста довіра
між брокером і клієнтом (угоди на біржі
укладаються усно й оформляються заднім
числом); гласність (публікуються дані
про всі угоди і дані про внесення акцій
у біржовий список, що надаються емітентам
за угодою з біржею незалежно від активності
емітента);
регулювання діяльності біржових фірм,
використання адміністрацією біржі й
незалежними аудиторами жорстких фінансових,
адміністративних, торговельних та бухгалтерських
правил.Концентрація найсильніших
учасників торгівлі на великих біржах
досягається завдяки ринковому механізму
формування цін на місця на різних біржах.Цінова
залежність виявляється в тому, що менші
й слабші біржі починають свої торги, як
правило, вже після їх закінчення на провідних
національних фондових біржах. Курси цінних паперів,
що склалися на провідних біржах, уже відомі,
і на них орієнтуються всі інші біржі. Таким чином, рух
на них курсів цінних паперів відображає
той самий рух на біржах-лідерах, котрі
є ціновими маяками для всього національного
ринку цінних паперів, а міжнародні біржі-лідери
– і для всього світового ринку. Головна
мета і головна функція фондових бірж у різних країнах
– забезпечення умов ефективного проведення
операцій з купівлі-продажу цінних паперів,
підтримання високого рівня професіоналізму
учасників біржової торгівлі, а також
довіри інвесторів. Найбільший вплив на
світовий фондовий ринок мають три найрозвинутіші
країни у світі – США, Японія, Німеччина. Лістинг (англ. listing)
в перекладі з англійської мови означає
складання списків (реєстр, буквально
"включення до списку"). В сучасній
термінології світового фондового ринку
лістинг означає допуск цінних паперів
до обігу і котирування на фондовій біржі
з наступною процедурою підтримки лістингу,
тобто підтримки біржового курсу цінних
паперів. Крім того, лістинг включає в
себе широкий комплекс заходів щодо проведення
економічної експертизи, маркетингу -
вивчення попиту та пропозиції, а також
котирування цінних паперів - визначення
біржових курсів.Відповідно, процес
обігу фондових цінностей на всіх офіційно
зареєстрованих фондових біржах може
здійснюватися тільки з цінними паперами,
які успішно пройшли спеціальну біржову
процедуру, тобто лістинг.Україні лістинг поки що не здійснює
значного впливу на оцінку якості цінних
паперів як з точки зору інвестора, так
і емітента. Однак у нормативних документах
все частіше згадуються цінні папери,
які пройшли ринкове котирування.Покупці (власники)
цінних паперів, що пройшли ринкове котирування,
як правило, володіють перевагою у резервуванні
під їх забезпечення у порівнянні з цінними
паперами без котирування.Біржі самі встановлюють
правила для компаній-емітентів, які
виявили бажання включити свої акції до
біржового списку, тому на кожній біржі
існує своя "технологія" допуску
цінних паперів до котирування. Розрізняють
і вимоги до компаній, які бажають котирувати
свої акції на конкретній біржі.Розвиток
процесу лістингу на вітчизняному
фондовому ринку загалом відповідає світовій
практиці. Так, на трьох найбільших біржах
України встановлені такі якісні критерії,
як кількість акцій в обігу і термін, а
на двох з них - мінімальний розмір статутного
капіталу.Разом з тим спостерігається
певна розсіяність по показниках, що прийняті
за критерій лістингу як у кількісному
(від семи до трьох), так і якісному відношенні.
Це відрізняє процедуру лістингу на вітчизняних
фондових біржах від допуску цінних паперів
до облікової біржової торгівлі акціями
в розвинених країнах, де критерії лістингу
в основному уніфіковані. Вони не однакові,
що особливо чітко простежується при їх
порівнянні на біржах країн з розвиненим
фондовим ринком і біржах України.Практично на всіх
українських біржах процедура лістингу
починається з подання заявки до відділу
лістингу з додатком певних нотаріально
завірених документів. Крім того, подаються
засновницькі документи, довідка про сплачений
статутний фонд, копію проекту емісії
встановленого законом зразка. Якщо акціонерне
товариство функціонує більше одного
року або є правонаступником іншої юридичної
особи, то додатково подаються бухгалтерський
баланс і звіт про розподіл прибутку за
останній фінансовий рік, обов'язково
завірений незалежними аудиторами. Як
правило, біржа залишає за собою право
вимагати від емітента подання інших документів
та інформації, необхідної для проведення
експертної оцінки і допущення цінних
паперів до котирування. Розгляд заявки,
як правило, не перевищує одного місяця. Рішення ж про внесення
до біржового списку приймають послідовно
три інстанції: відділ лістингу,
потім Комісія з допуску цінних паперів
і, нарешті, Біржова рада. Процедура допуску (лістингу) забезпечує за допомогою незалежних
експертів - представників аудиторських
контор, а також відповідних спеціалістів,
які прямо або побіжно не пов'язані з діяльністю
емітента, - проведення ретельної експертизи
фінансово-економічного та матеріально-технічного
(фізичного) стану емітента, його виробничої
бази тощо. Наслідки цієї експертизи (у
разі позитивного рішення про допуск)
публікуються в офіційному виданні фондової
біржі. Крім того, відповідно до Положення
про допуск і Договору про підтримку лістингу
між фондовою біржею та емітентом біржа
здійснює постійний контроль за фінансово-економічним
станом емітента. Отже, лістинг
спрямований на те, щоб до широкого інвестора,
який користується послугами фондової
біржі, не потрапили неякісні цінні папери,
тобто акції та облігації з низькими дивідендами,
процентами та з низьким попитом.
47
Особливості первинного та вторинного
ринків цінних паперів в Україні) На первинному ринку
цінні папери емітуються, випускаються в
звернення і розповсюджуються серед інвесторів. Первинний ринок
об'єднує фазу конструювання нового випуску
цінних паперів і їх первинне розміщення.
Законодавчо первинний ринок цінних паперів
визначається як відносини, що складаються
при емісії або при висновку цивільно-правових
операцій між особами, що приймають на
себе зобов'язання по інших цінних паперах,
і першими інвесторами, професійними учасниками
ринку цінних паперів, а також їх представниками.Таким чином, первинний
ринок - це ринок перших і повторних
емісій цінних паперів, на якому здійснюється
їх початкове розміщення серед інвесторів. Найважливішою межею
первинного ринку є повне розкриття
інформації для інвесторів, що дозволяє
зробити обгрунтований вибір цінного
паперу для вкладення грошових коштів. Вся діяльність
на первинному ринку служить для розкриття
інформації: підготовка проспекту емісії,
його реєстрація і контроль державними
органами з позицій повноти представлених
даних, публікація проспекту і підсумків
підписки і т.д.Особенностью вітчизняної
практики є те, що первинний ринок цінних
паперів поки переважає. Ця тенденція
пояснюється такими процесами як приватизація,
створення нових акціонерних суспільств,
початок фінансування державного боргу
через випуск цінних паперів, переоформлення
через фондовий ринок валютного боргу
держави і т.п. Существует дві форми
первинного ринку цінних бумаг:- приватне
розміщення;- публічна пропозиція. Приватне розміщення
характеризується продажем (обміном) цінних
паперів обмеженій кількості заздалегідь
відомих інвесторів без публічної пропозиції
і продажу.Публічна пропозиція - це розміщення
цінних паперів при їх первинній емісії
шляхом публічного оголошення і продажу
необмеженому числу інвесторів.Співвідношення
між публічною пропозицією і приватним
розміщенням постійно міняється і залежить
від типу фінансування, який обирають
підприємства в тій або іншій економіці,
від структурних перетворень, які проводить
уряд, і інших чинників. Особливості вторинного
фондового ринку)А на вторинному ринку
відбувається перехід фондових цінностей
від одного суб'єкта до іншого. Головним завданням
вторинного ринку є забезпечення можливості
перерозподілу фінансових ресурсів, забезпечення
ліквідності цінних паперів, створення
умов для швидкої реалізації власниками
і придбання інвесторами цінних паперів
по якнайкращих цінах, які діють на ринку.
Під вторинним фондовим ринком розуміються
відносини, що складаються при зверненні
раніше емітованих на первинному ринку
цінних паперів. Основу вторинного
ринку складають операції, що оформляють
перерозподіл сфер впливу вкладень іноземних
інвесторів, а також окремі спекулятивні
операції.Найважливіша межа
вторинного ринку - це його ліквідність,
тобто можливість успішної і обширної
торгівлі, здатність поглинати значні
об'єми цінних паперів в короткий час,
при невеликих коливаннях курсів і при
низьких витратах на реалізацію. Вторинний
ринок цінних паперів підрозділяється
на:організований
(біржовою)
ринок; неорганізований
(позабіржовий або "вуличний") ринок. Головними завданнями
ринку цінних паперів є залучення інвестицій
в економіку і створення умов для їх можливого
перерозподілу. Для реалізації при цілях,
що значаться, необхідна наявність таких
основних умов:Забезпечення
вільного переміщення капіталів і створення
необхідних для цього умов, яке відповідає
законодавчій базі.Забезпечення ліквідності
цінних паперів, що досягається за рахунок
великої кількості продавців і покупців.
Наявність торгових систем, які забезпечують
контакти продавців і покупців.Інформаційна
прозорість ринку.Зниження рисок інвестицій,
можливість прогнозувати і контролювати
ризики.Учасниками ринку
цінних паперів є фізичні і юридичні
особи, які випускають або продають, купують
цінні папери, обслуговують їх поводження
і розрахунки з ними це особи, які вступають
між собою у певні економічні відносини
з приводу звернення цінних паперів.Основну роль
на ринку цінних паперів грають інвестори
і емітенти, але є ще велика кількість
суб'єктів, в першу чергу посередників,
які забезпечують нормальне функціонування
ринку цінних паперів і є його необхідною
частиною. Отже,стосовно вище зазначеного,виокремимо
наступне:первинний
ринок - це ринок перших і повторних емісій
цінних паперів, на якому здійснюється
їх початкове розміщення серед інвесторів;Під
вторинним фондовим ринком розуміються
відносини, що складаються при зверненні
раніше емітованих на первинному ринку
цінних паперів.
48 Державне регулювання
фінансового ринку.Особливості в
Україні) Добре
відрегульований фінансовий ринок, по-перше, знижує загальний ризик, який
міжнародні інвестори пов'язують з конкретною
країною; по-друге, це незамінний інструмент
залучення до процесу економічного розвитку
сумарного обсягу заощаджень населення.
По-третє, високорозвинений фінансовий
ринок підвищує динамічність економічної
системи, що дуже важливо для схвалення
населенням поступового переходу до ринкової
економіки.Фінансовий ринок — це сфера економіки,
де відчувається найжор-стокіший політичний
тиск, адже фінансове законодавство регулює
гігантські потоки капіталу. При цьому
користувачі капіталу можуть бути зацікавлені
в тому, щоб приховати свої справжні наміри
і рішення й деякою мірою дезінформувати
ринок. На фінансовому ринку навіть репутація
учасника має свою ціну. Водночас інвестори
намагаються віднайти можливість заробити
і докладають багато зусиль, щоб отримати
угоду чи інформацію, недоступну іншим
інвесторам. Вони намагаються також обмежити
конкуренцію між тими, кому надали капітал.
І як часто трапляється, страждають найбільш
беззахисні — дрібні, індивідуальні інвестори.
Будь-яка з подібних дій ставить під сумнів
цілісність фінансового ринку і потребує
втручання органів контролю. Тому для регулювання фінансового ринку,
і особливо ринку цінних паперів, втручання
держави має бути обов'язковим.
Державне регулювання фондового
ринку здійснюється шляхом прийняття законодавчих
та інших нормативних актів, ліцензування
та контролю за його діяльністю. З метою
забезпечення єдиної державної політики
у цій сфері створено спеціальний державний
орган — ДКЦПФР.Державне регулювання випуску цінних
паперів. Законодавством України,
як і законодавствами інших країн, на емітентів,
що випускають акції та облігації в обіг,
покладаються зобов'язання щодо реєстрації
випуску цінних паперів та інформації
про випуск у певних державних органах
(в Україні — у ДКЦПФР).Державне регулювання випуску цінних
паперів виконує функцію захисту інтересів
інвесторів та інших учасників РЦП.
З одного боку, це запобігає появі на ринку
цінних паперів у вільному обігу сумнівних
фінансових інструментів, а з іншого —
сприяє тому, щоб інвестори могли приймати
на цьому ринку зважені рішення.Реєстрування передбачає, щоб емітенти
надавали учасникам РЦП об'єктивну
інформацію про своє господарське та фінансове
становище. Встановлення режиму державної
реєстрації відкритих випусків акцій
та облігацій має на меті забезпечити
цілісність ринкових взаємовідносин,
підвищити довіру до РЦП з боку реальних
і потенційних його учасників. Публікація емітентом річних звітів.
Інституційні емітенти, акції яких перебувають
у відкритому обігу на РЦП, згідно із законодавством
України, як і багатьох інших держав, зобов'язані
публікувати річні звіти про результати
своєї фінансово-господарської діяльності.Державне
ліцензування посередницької діяльності. Посередницька
діяльність на РЦП практично в усіх
країнах здійснюється на основі ліцензій.
Впровадження режиму ліцензування є своєрідним
встановленням монополії на виконання
важливих посередницьких функцій. Оскільки
РЦП посідає важливе місце в системі фінансового
ринку, а також значною мірою залежить
від довіри багатьох його учасників, держава
висуває підвищені вимоги до суб'єктів
підприємницької діяльності (та їх службовців),
які здійснюють на РЦП посередницьку діяльність.
Це потребує насамперед наявності у керівників
і службовців інститутів-посередників
певної кваліфікації, навичок та сумлінної
поведінки.Державний контроль на ринку цінних паперів.
Такий контроль є одним з основних елементів
моделі РЦП. Зазвичай цей контроль
покладається на спеціалістів, уповноважених
на таку діяльність органами виконавчої
влади. Завданнями таких органів є захист
інтересів інвесторів і публічних інтересів;
забезпечення цілісності ринкових взаємовідносин;
реалізація законодавчих актів, що регулюють
РЦП; вжиття заходів підтримки порядку
на РЦП та ін.
Державний контроль стосується всіх найважливіших
галузей взаємовідносин, наприклад, нагляду
за переміщенням контрольного пакета
акцій, допуску та обігу на території країни
іноземних цінних паперів, перевірки інформації
про випуск цінних паперів, а також річних
звітів емітентів.Нині в Україні зареєстровано ДКЦПФР
і діють 10 СРО. Найбільші з них за кількістю
членів:Професійна асоціація реєстраторів
та депозитаріїв (264 члени);Асоціація "Перша
Фондова Торговельна Система" (174 члени);Київська
міжнародна фондова біржа (175 членів);Асоціація
"Південноукраїнська торговельно-інформаційна
система" (149 членів). Отже,згідно
вище зазначеного виокремимо головне: Добре
відрегульований фінансовий ринок, по-перше, знижує загальний ризик, який
міжнародні інвестори пов'язують з конкретною
країною; по-друге, це незамінний інструмент
залучення до процесу економічного розвитку
сумарного обсягу заощаджень населення.
По-третє, високорозвинений фінансовий
ринок підвищує динамічність економічної
системи, що дуже важливо для схвалення
населенням поступового переходу до ринкової
економіки.Фінансовий ринок — це сфера економіки,
де відчувається найжор-стокіший політичний
тиск, адже фінансове законодавство регулює
гігантські потоки капіталу. Державне регулювання фондового ринку здійснюється шляхом прийняття законодавчих
та інших нормативних актів, ліцензування
та контролю за його діяльністю. З метою
забезпечення єдиної державної політики
у цій сфері створено спеціальний державний
орган — ДКЦПФР 49
Фінансовий ризик:класифікація і його
х-ка) Ризик-це
ймовірність виникнення збитків або недоотримання
доходів у порівнянні з прогнозованим
варіантом. Ризик –категорія ймовірнісна і
його вимірюють як ймовірність певного
рівня втрат. Ризик-рівень непевності настання
будь-якого фінансового випадку.Фінансовий ризик. Виникає у сфері відносин підприємств
з банками та іншими фінансовими інститутами.
Вони зв’язані з ймовірністю втрат яких-небудь
грошових сум або їх недоотриманням
Фінансовий ризик є однією
з найбільш складних категорій, яка пов’
язана з здійсненням господарської діяльності,
якій властиві наступні основні характеристики:економічна
природа. Фінансовий ризик проявляється у сфері
економічної діяльності підприємства,
прямо пов ‘язаний з формуванням його
прибутку і характеризується можливими
економічними його збитками в процесі
здійснення фінансової діяльності. З врахуванням
перелічених економічних форм свого прояву
фінансовий ризик характеризується як
категорія економічна, що займає визначене
місце в системі економічних категорій,
пов’ язаних із здійсненням господарської
діяльності..об’єктивність прояву. Фінансовий
ризик є об’ єктивним явищем в функціонуванні
будь-якого підприємства; він супроводжує
майже всі види фінансових операцій і
всі напрямки його фінансової діяльності;ймовірність
реалізації. Проявляється в тому, що
ризикова подія може як відбутися, так
і ні в процесі здійснення фінансової
діяльності підприємства;невизначенність наслідків. Фінансовий
ризик може супроводжуватись, як суттєвими
фінансовими втратами для підприємства,
так і формуванням додаткових його доходів;очікувані
несприятливі наслідки. Це пов’язано
з тим , що ряд негативних наслідків фінансового
ризику визначають втрату не лише доходу,
а й капіталу підприємства , що приводить
його до банкрутства ( тобто до неминучих
негативних наслідків для його діяльності
);суб’єктивність оцінки.Рівень ризику
носить суб’єктивний характер.Ця суб’єктивність,
тобто нерівнозначність оцінки даного
об’єктивного явища, визначається різним
рівнем повноти і достовірності інформаційної
бази, кваліфікації фінансових менеджерів,
їх досвіду в сфере ризик- менеджменту
та іншими факторами;Варіабельность рівня.Перш за все
фінансовий ризик змінюється в часі, тобто
залежить від тривалості здійснення фінансової
операції, так як фактор часу безпосередньо
впливає на його рівень.
Розглянуті характеристики категорії
фінансового ризику дозволяють наступним
чином сформулювати його поняття:Під фінансовим ризиком підприємства розуміється ймовірність
винекнення несприятливих фінансових
наслідків у формі втрати доходу чи капіталу
у ситуацій невизначенності умов здійснення
його фінансової діяльності.
Фінансові ризику класифікуються за
такими основними ознаками:
Мал. Характеристика основних видів фінансових
ризиків підприємства.
*Ризик зниження фінансової стабільності
(або ризик порушення рівноваги фінансового
розвитку ) підприємства. Цей ризик генерується
недосконалою структурою капіталу (використання
великої частки позичених коштів ), що
породжують незбалансування вхідних і
вихідних грошових потоків підприємства
по об’ємах.
*Ризик неплатоспроможності (або ризик
несбалансованої ліквідності ) підприємства.Цей
ризик генерується зниженням рівня ліквідності
оборотних активів, що породжують розбалансування
вхідного і вихідного грошових потоків
підприємства в часі.
*Інвестиційний ризик. Він характеризує
можливість виникнення фінансових втрат
в процесі здійснення інвестиційної діяльності
підприємства. У відповідності до видів
цієї діяльності розділяють і види інвестиційного
ризику – ризик реального інвестування
і ризик фінансового інвестування.*Інфляційний ризик. Цей вид ризику
характеризується можливістю обезцінення
реальної вартості капіталу (у формі фінансових
активів підприємства ) , а також очікуваних
доходів від здійснення фінансових операцій
в умовах інфляції.*Процентний ризик.Він полягає в непередбаченій
зміні процентної ставки на фінансовому
ринку (як депозитної, так і кредитної
).Причиною винекненн6я даного виду фінансового
ризику є зміна кон’юнктури фінансового
ринку під впливом державного регулювання,
зростання чи спад пропозиції вільних
грошових ресурсів та інші фактори. Негативні
фінансові наслідки цього виду ризику
проявляються в емісійній діяльності
підприємства ( при емісії як акцій, так
і облігацій ), в його дивідентній політиці
, в короткострокових фінансових вкладеннях
і деяких інших фінансових операціях.
*Валютний ризик Даний вид ризику
властивий підприємствам, що ведуть зовнішньо-економічну
діяльність. Він проявляється в недоотриманні
передбачених доходів в результаті безпосереднього
впливу зміни обміного курсу іноземної
валюти, що використовується в зовнішньо-економічних
операціях підприємства,на очікувані
грошові потоки від цих операцій . Так,
імпортуючи сировину і матеріали, підприємство
програє від підвищення обмінного курсу
відповідної іноземної валюти по відношенні
до національної. Зниження ж цього курсу
визначає фінансові втрати підприємства
при експорті готової продукції.*Депозитний ризик. Він відображає
можливість неповернення депозитних вкладів
(непогашення депозитних сертифікатив
). Він зустрічається досить рідко і пов’язаний
з неправильною оцінкою і невдалим вибором
комерційного банку для здійснення депозитних
операцій підприємства.
*Кредитний ризик.Він має місце у
фінансовій діяльності підприємства при
наданні ним товарного ( комерційного
) чи споживчого кредиту покупцям. Формою
його прояву є ризик неплатежу чи несвоєчасного
розрахунку за відпущену підприємством
в кредит готову продукцію, а також перевищення
розрахункового бюджету по інкасації
боргу.
*Податковий ризик. Цей вид фінансового
ризику має ряд проявів: ймовірність введення
нових видів податків і зборів на здійснення
окремих аспектів господарської діяльності;
можливості збільшення рівня ставок діючих
податків і зборів; зміна строків і умов
здійснення окремих податкових платежів;
ймовірність відміни діючих податкових
пільг у сфері господарської діяльності
підприємства .*Структурний ризик. Цей вид ризику
генерується неефективним фінансуванням
поточних витрат підприємства, що обумовлюють
високу питому вагу постійних витрат в
загальній їх сумі . Високий коефіцієнт
операційного левериджу при несприятливих
змінах кон’юнктури товарного ринку і
зниженні валового об’єму вхідного грошового
потоку по операційній діяльності герерує
значно більш високі темпи зниження суми
чистого грошового потоку по цьому виду
діяльності .*Криміногенний ризик.В сфері фінансової
діяльності підприємства він проявляється
у формі оголошення його партнерами фіктивного
банкрутства ; підробки документів,що
забезпечують незаконе привласнення сторонніми
особами грошовіх та інших активів; викрадення
окремих видів активів власним персоналомта
інші.
*Інші види ризиків. Ця група ризиків досить громіздка .
До неї відносять ризики стихійних лих
та інші аналогічні ”форс-мажорні ризики”,
які можуть привести не лише до втрати
передбачуваного доходу , але й частини
активів підприємства ( основні засоби,
запаси ТМЦ ),ризик несвоєчасного здійснення
розрахунково-касових операцій; ризик
емісійний та інші.
2.По характеризуючому об’єкту . виділяють
наступні групи фінансових ризиків:
*ризик окремої фінансової операції .Він
характеризує в комплексі весь спектр
видів фінансових ризиків, властиві певній
фінансовій операції (наприклад, ризик
властивий придбаню конкретної акції.*Ризик
різних видів фінансової діяльності (наприклад,
ризик інвестиційної чи кредитної діяльності
підприємства).
*Ризик фінансової діяльності підприємства
в цілому.Комплекс різноманітних видів
ризиків, властивих фінансовій діяльності
підприємства, визначається специфікою
організаційно-правової форми його діяльності,
структурой капітала, складом активів
співвідношенням постійних і змінних
витрат.
3.По сокупності інструментів,
що досліджуються фінансові ризики поділяються
на наступні групи:*індивідуальний фінансовий ризик.
Він характеризує сукупний ризик властивий,
що окремим фінансовим інструментам;портфельний
фінансовий ризик.Він характеризує
сукупний ризик, що властивий комплексу
однофункціональних фінансових інструментів
об’єднаних в портфель (наприклад, кредитний
портфель підприємства, його інвестиційний
портфель ).
4.За комплексністю дослідження виділяють
наступні групи ризиків:
*простий фінансовий ризик.Він характеризує
вид фінансового ризику, який не розкладається
на окремі його підвиди.Прикладом простого
фінансового ризику є інфляційний ризик.складний фінансовий ризик.Він характеризує
вид фінансового ризику, що складається
з комплексу його підвидів, що розглядаються.Прикладом
складного фінансового ризику є ризик
інвестиційний ( наприклад, ризик інвестиційного
проекту ).
5.За джерелом виникнення виділяють наступні
групи фінансових ризиків:
*зовнішній, систематичний або ринковий
ризик Цей ризик характерний для всіх учасників
фінансової діяльності і всіх видів фінансових
операцій. Він виникає при зміні окремих
стадій економічного циклу, зміні кон’юнктури
фінансового ринку та в інших аналогічних
випадках на які підприємство в процесі
своєї діяльності вплинути не може. До даної групи ризиків можуть бути віднесені
інфляційний ризик, процентний ризик,
валютний ризик, податковий ризик і частково
інвестиційний ризик (при зміні макроекономічних
умов інвестування );*внутрішній, не систематичний
або специфічний ризик Він може бути пов’язаний
з некваліфікаційним фінансовим менеджментом,
неефективною структурою активів і капіталу,
недооцінки господарських партнерів,
великою схильністю до ризикових фінансових
операцій з високою нормою прибутку.
6.За фінансовими наслідками ризики поділяються
на такі групи :
*ризик, що спричиняє лише економічні
втрати. При цьому виді ризику фінансові
наслідки можуть бути лише негативними
( втрата доходу чи капіталу ;*ризик втраченої
вигоди. Він характеризує ситуацію коли
підприємство в силу об’єктивних і суб’єктивних
причин, що склалися не може здійснити
заплановану фінансову операцію (наприклад,
при знижені кредитного рейтингу підприємство
не може отримати необхідний кредит і
використати ефект фінансового левериджу
).*ризик, що спричиняє як економічні втрати,
так і додаткові доходи.Він пов’язаний
зі здійсненням спекулятивних фінансових
операцій.
7.За характером прояву у часі виділяють
дві групи фінансових ризиків:
*постійний фінансовий ризик.Він характерний
для всього періоду здійснення фінансових
операцій і пов’язаний з дією постій них
факторів.Прикладом такого фінансового
ризику є процентний ризик, валютний ризик.*тимчасовий
фінансовий ризик.Він характеризує ризик,
що носить перманентний характер і який
виникає лише на окремих етапах здійснення
фінансової операції.Прикладом такого
виду фінансового ризику є ризик неплатоспроможностіефективно
функціонуючого підприємства.
8.За рівнем фінансових втрат ризики поділяються
на наступні групи:
*допустимий фінансовий ризик.Він характеризує
ризик фінансові втрати по якому не перевищують
розрахункової суми прибутку по здійснюваній
фінансовій операції;
*критичний фінансовий ризик .Він характеризує
ризик, фінансові втрати за яким не перевищують
розрахункової суми валового доходу по
здійснюваній фінансовій операції;
*катострофічний фінансовий ризик.Він
характеризує ризик фінансові втрати
за яким визначаються частковою чи повною
втратою власного капікалу.
9.За можливістю передбачення фінансові
ризики поділяються на наступні дві групи:
*прогнозований фінансовий ризик.Він
характеризує ті види ризиків, які пов’язані
з циклічним розвитком економіки, зміною
стадій кон’юнктури фінансового ринку.
*непрогнозований фінансовий ризик.Він
характеризує види фінансових ризиків,
які не можна передбачити. Прикладом таких
ризиків є ризик форс-мажорної групи, податковий
ризик.
10.За можливістю страхування фінансові
ризики поділяють на такі дві групи:
*фінансові ризики,які можна застрахувати.*фінансові
ризики, які не страхуються.До них відносять
ті їх види на які відсутні пропозиції
відповідних страхових продуктів на страховому
ринку
Отже.стосовно вище зазначеного зробимо
наступний умовивід:
Ризик-це ймовірність виникнення збитків
або недоотримання доходів у порівнянні
з прогнозованим варіантом. Ризик –категорія ймовірнісна і
його вимірюють як ймовірність певного
рівня втрат. Ризик-рівень непевності настання
будь-якого фінансового випадку.Фінансовий ризик. Виникає у сфері відносин підприємств
з банками та іншими фінансовими інститутами.
Вони зв’язані з ймовірністю втрат яких-небудь
грошових сум або їх недоотриманням
Фінансовий ризик є однією з найбільш
складних категорій, яка пов’ язана з
здійсненням господарської діяльності,
якій властиві наступні основні характеристики:економічна
природа
Під фінансовим ризиком підприємства
розуміється ймовірність винекнення несприятливих
фінансових наслідків у формі втрати доходу
чи капіталу у ситуацій невизначенності
умов здійснення його фінансової діяльності.