50 Механізм упр.фінансовим
ризиком та методи його зниження) Серед фінансових
ризиків, які визначаються ймовірністю
грошових втрат у зв'язку з непередбаченими
змінами в обсягах, дохідності, вартості
та структурі активів і пасивів, особливе
місце займає група цінових ризиків. Необхідною
умовою досягнення успіхів у сфері діяльності,
яка характеризується підвищеною ризиковістю,
є створення та вдосконалення систем управління
ризиками, що дозволяють виявити, оцінити,
локалізувати та проконтролювати ризик. Механізм
прийняття рішень повинен не тільки ідентифікувати
ризик, але й дозволяти оцінити, які ризики
і в якій мірі може брати на себе компанія,
а також визначати, чи виправдає очікувана
дохідність відповідний ризик. Виправданий
або допустимий ризик — необхідна складова
стратегії і тактики ефективного менеджменту. Процес управління ризиками включає
широкий спектр дій, які можуть бути представлені
як послідовність наступних етапів:усвідомлення
ризику, визначення причин його виникнення
та ризикових сфер;аналіз та оцінка ризику;мінімізація
або обмеження ризиків за допомогою відповідних
методів управління;здійснення постійного
контролю за рівнем ризиків із застосуванням
механізму зворотного зв'язку.Одним із загальноприйнятих на світовому
фінансовому ринку і найбільш поширених
методів мінімізації фінансових ризиків
є хеджу-вання. Цей метод набув широкого
практичного використання в країнах з
розвинутою ринковою економікою у процесі
управління грошовими потоками в часі
та здійснення оптимальної інвестиційної
політики.Використання методу хеджування ризиків
можливе лише на основі глибокого уявлення
про його сутність та зміст, критерії та
принципи вибору інструментів здійснення.
Проблема ефективного управління фінансовими
ризиками в нашій країні без методів хеджування
не може бути вирішеною, тому актуальним
є питання висвітлення суті цього процесу.Аналіз численних
наукових досліджень вітчизняних вчених
з проблем фінансових ризиків та застосування
методів їх мінімізації шляхом хеджування
свідчить про актуальність та популярність
цієї проблеми. Так, В.І.МІщенком здійснено ряд досліджень
щодо застосування хеджування в сфері
управління валютними ризиками. Л.О.Примостка
висвітлює в наукових працях фінансові
деривативи, характеризуючи аналітичні
та облікові аспекти, методики застосування
похідних інструментів, перспективи розвитку
ринку деривативів в Україні. В.В.Михальським
проаналізовано основні поняття опціонів
і дано порівняльну характеристику похідних
інструментів строкового ринку.О.М.Сохацькою
проведено дослідження ф'ючерсних ринків
як вітчизняних, так і зарубіжних. Н.Г.Слав'янська,
А.А.Волицька проаналізували можливість
застосування опціонів як перспективного
напрямку хеджування валютних ризиків.
О.Г.Біла та О.І.Юсипович розглядають можливості
мінімізації валютних ризиків за допомогою
похідних контрактів. О.Е.Кірієнко обґрунтовує
стратегії нейтралізації біржового ризику,
використовуючи строкові інструменти.
М.В.Сільченко запропоновані математичні
методи хеджування ризиків на ринку опціонів.
А.Розумний здійснив дослідження активного
підходу при хеджуванні процентного ризику.
О.С.Редькін, Н.А.Хрущ, Н.В.Прудка аналізують
фінансові інструменти управління телекомунікаційною
компанією.Оскільки відомо багато досліджень як
вітчизняних, так і зарубіжних, присвячених
мінімізації фінансових ризиків, відповідно
поняття хеджування теж тлумачиться по-різному.
Методи хеджування є непростими, їх теоретичне
висвітлення в науковій літературі неоднозначне,
це ускладнює формування уявлення про
них та обмежує можливості практичного
застосування.У виборі будь-якої стратегії зменшення
ризиків слід керуватися принципами
максимальної оптимальності обраних методів.
Саме цією особливістю хеджування вирізняється
серед інших методів у системі мінімізації
ризиків. Необхідність виокремлення хеджування
як напрямку в системі мінімізації ризиків
обумовлено саме специфікою інструментів
його реалізації, які передбачають необхідність
виконання чітко визначених умов поставки
базового активу в майбутньому, а також
правом вибору, залежно від ситуації на
ринку. Тобто в основу хеджування покладено
принцип фіксації умов шляхом створення
позабалансової позиції, що за строковим
контрактом є обов'язковою до реалізації
в майбутньому, а також принцип страхування.
Інструменти хеджування — деривативи,
які, концентруючись на строковому ринку,
мають властивість не тільки нейтралізувати
ризик, а й передбачати ціноутворення
на касовому ринку і, як наслідок, прогнозувати
розвиток економіки в цілому, стимулювати
ділову активність підприємців, зміцнюючи
їх кредитоспроможність та конкурентноздатність,
надаючи їм можливість стратегічного
планування.Отже, справедливо розглядати хеджування
як окрему систему мінімізації ризиків
з урахуванням всіх позитивних наслідків
її використання.Використання методики
хеджування фінансових ризиків пропонує
широкий діапазон інструментів, які дозволяють
зменшити ризик або здійснити перерозподіл
недиференційованої його частини між
учасниками ринку. Інструментами
хеджування є похідні контракти — деривативи.
Використання деривативів оптимізує функціональність
фінансової системи завдяки якісному
впливу на фінансовий результат діяльності
шляхом створення можливості ефективного
управління фінансовим ризиком, покращення
планування фінансових потоків, а також
забезпечує поширення інформації про
стан ринків та очікувань учасників.Деривативи
є інструментами управління ризиком
шляхом укладання похідних контрактів,
що призводить до встановлення цін, відкритих
для спостереження та оцінки як суспільством,
так і експертами, які, визначаючи реальну
вартість активів, мають змогу визначити
шляхи та умови подальшого розвитку економіки.На Заході,
навіть у відносно стабільних економічних
умовах, суб'єкти господарювання надають
значної уваги питанням управління ризиками.
Водночас в українській економіці, де
фактори економічної нестабільності і
без того ускладнюють проблему ефективного
менеджменту, управлінню всім комплексом
ризиків, що виникають в процесі їх економічної
діяльності, приділяється явно недостатньо
уваги.Саме це обумовлює дослідження
проблеми інформаційного та практичного
застосування хеджування в сфері фінансових
послуг, уточнення та доповнення поширених
уявлень про використання методів цього
процесу.До фінансових ризиків належать інфляційні
та дефляційні ризики, валютні ризики,
ризик ліквідності та інвестиційні ризики,
які в свою чергу поділяються на ризик
упущеної вигоди, кредитні та відсоткові
ризики.Найбільш ефективним методом мінімізації
ризиків є хеджування — сукупність дій
та засобів, спрямованих на усунення ризиків
або їх утримання на прийнятному рівні
та отримання прибутку. Отже,згідно
вище зазначеного,виокремимо наступне:Серед
фінансових ризиків, які визначаються ймовірністю
грошових втрат у зв'язку з непередбаченими
змінами в обсягах, дохідності, вартості
та структурі активів і пасивів, особливе
місце займає група цінових ризиків. Процес управління ризиками
включає широкий спектр дій, які можуть
бути представлені як послідовність наступних
етапів:усвідомлення ризику, визначення
причин його виникнення та ризикових сфер;аналіз
та оцінка ризику;мінімізація або обмеження
ризиків за допомогою відповідних методів
управління;здійснення постійного контролю
за рівнем ризиків із застосуванням механізму
зворотного зв'язку.Справедливо розглядати хеджування
як окрему систему мінімізації ризиків
з урахуванням всіх позитивних наслідків
її використання.