Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра бухгалтерського

обліку і контролю

Литвинчук Наталії Сергіївни

Дипломна робота

на тему: „Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю (на прикладі діяльності ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”)”

Допускається до захисту Науковий керівник

Протокол № ­­­­­­­­­____________

_________________________ __Береза С.Л._______

від __________________

зав.кафедри бухгалтерського

обліку і контролю

____________________

Житомир

2005

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку дебіторської заборгованості

1.1. Економічна сутність і сучасні погляди на трактування поняття дебіторської заборгованості

1.2 Класифікація дебіторської заборгованості для потреб обліку

1.3 Історичний аспект розвитку та сучасний стан обліку дебіторської заборгованості

1.4 Порядок нарахування і використання резерву сумнівних боргів

Висновки до 1-го розділу

РОЗДІЛ 2. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

2.1 Особливості організації бухгалтерського обліку на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” та шляхи її удосконалення

2.2 Облік дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

2.2.1 Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості в умовах застосування комп’ютерних технологій

2.2.2 Облік розрахунків з різними дебіторами для цілей управління

2.2.3 Особливості податкового обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

2.3 Організація бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

2.4 Аналіз розрахунків з дебіторами з метою управління грошовими потоками. Висновки до 2-го розділу

РОЗДІЛ 3. Організація контролю розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

3.1 Організація зовнішнього та внутрішнього контролю на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

3.2 Методика контролю операцій з дебіторською заборгованістю

3.3 Інвентаризація розрахунків з дебіторами. Висновки до 3-го розділу

РОЗДІЛ 4. Охорона праці на підприємстві

4.1 Загальні положення

4.2 Особливості охорони праці на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

На сьогодні облік є найважливішою функцією управління. Відображаючи реальні процеси виробництва, обігу, розподілу та споживання, облік характеризує фінансово-економічний стан господарювання і є основою для планування його майбутньої діяльності. Процес реформування бухгалтерського обліку проходить складно, з урахуванням національних особливостей та набутого досвіду розвитку колишньої облікової системи. Сьогодні діє закон про бухгалтерський облік і звітність в Україні, застосовується новий План рахунків бухгалтерського обліку, невід’ємною частиною бухгалтерської служби підприємства стало поняття „облікова політика”.

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею май­на, виконанням робіт, наданням послуг тощо.

В реальній практиці постійно виникають ситуації, коли по тим чи іншим причинам підприємство не в змозі стягнути борги з контрагентів за відвантажені товари, продукцію чи надані послуги. В цьому випадку виникає дебіторська заборгованість, яка є по суті безпроцентною позичкою покупцям. Вона зависає на довгі місяці, а іноді – роки і чим довший термін непогашення тим ймовірніше, що оплата за продукцію чи товари не надійде. Зростання дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємства, а іноді приводить до банкрутства.

Дебіторська заборгованість має великий вплив на визначення достовірності фінансової звітності, тому правильне її визначення має важливе значення. Цим визначається актуальність даної роботи.

Найбільш актуальним питанням, яке гостро постає перед суб’єктами господарювання в сучасний період і напряму пов’язано з розрахунково-платіжними операціями, є виникнення та погашення дебіторської заборгованості.

Тому на сьогодні найбільш важливими проблемами, рішення яких повинно сприяти покращенню фінансового стану підприємства є – правильна організація обліку дебіторської заборгованості, її аналіз, що спрямований на виявлення впливу факторів, щодо зростання заборгованості та обчислення резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість знаходить відображення як у діяльність підприємства так і у звітності. Вплив дебіторськї заборгованості на діяльність очевидний. Якщо будь-яке підприємство матиме значний обсяг заборгованость це буде впливати на процес виробництва або збуту. Якщо наше підприємство має величезну дебіторську заборгованість це означатиме що у підприємства є кошти але вони тимчасово не доступні тобто ми не можемо розраховувати на прибутки, тому що кошти не працюють. Таким чином бухгалтери будь-якого підприємства повині уважно відноситися до обсягів дебіторської заборгованості і не допускати її не погашення. Для цього необхідно стежити за строками погашення заборгованості, яка виникла внаслідок діяльності підприємства.

Також важливим є правильне відображення дебіторської заборгованості у звітності. Викревлення цих даних може призвести до неправдивого визначення фінансового стану підприємства.

Предметом дослідження даної дипломної роботи виступає сукупність теоретичних та практичних аспектів обліку дебіторської заборгованості, об’єктом – господарська діяльність ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”.

Метою дипломної роботи є обгрунтування теоретичних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку та контролю дебіторської заборгованості. Для досягенння поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

–                розкрити економічну сутність та історичний аспект обліку дебіторської заборгованості;

–                провести огляд літературних джерел та виявити проблемні питання щодо обліку дебіторської заборгованості;

–                дослідити особливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві;

–                розкрити зміст бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості в умовах застосування комп’ютерної техніки;

–                описати організацію обліку розрахунків за податками і платежами на підприємстві;

–                дослідити здійснення контролю дебіторської заборгованості на підприємстві тощо.

В дипломній роботі розглянуто чотири розділи, висновки і пропозиції, список використаних літературних джерел і додатки.

Робота складається з теоретичний аспектів обліку дебіторської заборгованості, бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” та організація внутрішнього та зовнішнього контролю, а також охорони праці на підприємстві.

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку дебіторської заборгованості

1.1             Економічна сутність та сучасні погляди на поняття дебіторської заборгованості

З економічної точки зору дебіторська заборгованість розглядається як складова частина оборотних активів підприємства.

Дебіторська заборгованість – частина оборотного капіталу підприємства, компанії; сума, яку заборгували підприємству, організації, компанії інші юридичні особи і компанії, а також громадяни, що є їх боржниками за поставку товарів, виконання робіт, надання послуг тощо [33, с.529 ].

Тому звернемось, перш за все і до поняття оборотного капіталу.

В економічній літературі немає чіткої межи розмещування понять „оборотні засоби” та „оборотний капітал”. Логічно буде при розгляді цих понять враховувати спобів їх відображення в бухгалтерському балансі. У цьому випадку під оборотними засобами необхідно розуміти актив балансу, який розкриває предметний склад майна підприємства, у тому числі, його оборотні та поточні активи (матеріальні оборотні засоби, дебіторську заборгованість, вільні грошові кошти), а під оборотним капіталом – пасив балансу, який показує величину коштів необхідним для господарської діяльності підприємства (власні та позикові кошти) [81, с.133].

Підприємства сфери матеріального виробництва і сфери послуг здатні підтримувати безперервність процесу виробництва й реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами (знаряддями виробництва) є також оборотні засоби у вигляді предметів праці – запасів сировини, матеріалів напівфабрикатів, палива, тари тощо.

Крім того, наявність товарно-грошових відносин, ринкові засади господарювання зумовлюють постійне перетворення вироблених товарів у гроші. Тому поряд із виробничими (основними та оборотними) засобами кожне підприємство для підтримання безперервності процесу відтворення повинне завжди мати певні запаси готових виробів власного виробництва, а якщо підприємство провадить торговельні операції, то й запаси покупних товарів на своїх складах, а також вкладати певну суму коштів у розрахунки, головним чином у відвантажені (відпущені) товари, надані послуги, здані роботи до моменту їх оплати покупцями. Ці кошти функціонують у сфері обігу, тому називаються засобами обігу.

Оборотні кошти підприємств, створені за рахунок усіх джерел, поділяють на нормовані і ненормовані. До нормованих оборотних коштів належать кошти, які формують:

            виробничі запаси (тобто запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних комплектуючих виробів, палива, запасних частин для ремонтів, тари);

            запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів та інструменту (крім тих, які, згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, віднесені до інших необоротних матеріальних активів);

            запаси незавершеного виробництва;

            запаси готової продукції і товарів.

Оборотні кошти у відвантажених товарах, виконаних роботах і наданих послугах, строк сплати яких не настав і не оплачених у строк, у розрахунках з дебіторами за одержаними векселями та з інших розрахунків, а також у залишках коштів на банківських рахунках, у касі – не нормуються [80, с.224].

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як „предмети праці”, „матеріальні активи”, „гроші, що обертаються”. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші [81, с.158].

Правильне розуміння економічної суті оборотних коштів потребує насамперед усвідомлення їх фінансової, грошової природи. Їх не слід ототожнювати з матеріальними цінностями, в які оборотні кошти вкладені, тобто з оборотними засобами і засобами обігу, оскільки останні є головним чином засобами виробництва (сировина, матеріали тощо), напівфабрикатами, готовими виробами, товарами і лише в незначній частині – коштами (наприклад для виплати заробітної плати робітникам і службовцям та інші тимчасово вільні гроші). Оборотні кошти обслуговують економічний обіг оборотних засобів і засобів обігу підприємств. Авансуючись у грошовій формі для купівлі підприємством сировини, матеріалів, виплати заробітної плати, вони в процесі виробництва переходять у незавершене виробництво, потім у готову продукцію, у сферу розрахунків, а після реалізації готової продукції знову вивільняються у своїй первісній формі, тобто у формі коштів, готових для нового фінансування.

Наявність у господарському обороті підприємства власних оборотних засобів у розмірах, які покривають нормативні потреби в них, а також залучення кредитних та інших позикових ресурсів ще не є гарантією створення умов для нормального господарювання. Підприємство має забезпечити раціональне розміщення цих ресурсів за призначенням, і це є однією з найважливіших ділянок роботи фінансової служби.

Про нераціональне використання власних і позикових оборотних коштів свідчить відволікання їх у:

            понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, якщо вони не прокредитовані банком;

            дебіторської заборгованості за товари, роботи й послуги, не оплачені в строк покупцями;

            іншу дебіторську заборгованість (за претензіями, за розрахунками з підзвітними особами тощо);

            різні витрати, що перевищують наявні джерела фінансування.

Розглянувши роботи Н.В.Колчиной, Г.Б.Палек, Л.П.Павловой можна стверджувати, що вони також розглядають дебіторську заборгованість у складі оборотних засобів. На їх думку, дебіторська заборгованість включає заборгованість підзвітних осіб, постачальників по закінченню строку оплати, податкових органів, якщо виникає переплата податків та інщих зобов’язань, які вносяться у вигляді авансів. Вона включає також дебіторів за претензіями та спірним боргам [81, с.144].

Економічна сутність оборотних засобів визначається їх роллю у здійсненні безперервності процесу виробництва, у ході якого оборотні фонди та фонди оберту проходять як сферу виробництва так і сферу оберту. Оборотні засоби проходять три стадії кругообороту: грошову, виробничу й товарну.

На першій стадії, грошовій або підготовчій, оборотні засоби із форми грошових коштів переходять у форму виробничих запасів.

Друга стадія кругообороту здійснюється у процесі виробництва. Суть її полягає у передачі до виробництва придбаних матеріальних цінностей, виробничих запасів, в об’єднані засобів та предметів праці з робочою силою і в створені нового продукту, які включає до свого складу перенесену та тільки-но створену вартість.

Третья стадія складається із реалізації виготовленої продукції та отримання грошових коштів. І на цій стадії коугообороту і виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість завжди відволікає засоби із кругообороту, тим самим перешкоджає їх ефективному використанню, внаслідок чого виникає кризовий фінансовий стан підприємства. Рівень дебіторської заборгованості пов’язаний з принятою на підприємстві системою розрахунків, видом виготовляємої продукції та ступенем насиченості ринку. Частка дебіторської заборгованості у складі фондів підприємства доволі велика і складає приблизно 14%. Управління дебіторською заборгованістю означає контроль фінансових служб за оберністю засобів по розрахунках [81, с.144].