Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю

      підприємство звернулось до суду про стягнення заборгованості;

      якщо створена комісія при участі керівників юридичної, бухгалтерської, збутової служб, яка дала висновок про доцільність створення такого резерву, і в результаті висновку затверджується керівниками підприємства.

Рішення про створення резерву сумнівних боргів готується комісією підприємства за участі керівника юридичної, бухгалтерської, збутової служб та затверджується керівником підприємства. В рішенні про створення резерву сумнівних боргів комісія відображає відомості про дату та причину виникнення заборгованості, строк її погашення, дату подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з покупця (замовника), номер та дату платіжного доручення про перерахування мита.

Для визначення величини резерву сумнівних боргів передбачені три методи:

1)     виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

2)     питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати ;

3)     на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Сума для відображення зазначеної кореспонденції визначається:

1)                              за способом класифікації дебіторської заборгованості як різниця між сумою резерву, встановленого із застосуванням коефіцієнта сумнівності (групова безнадійна заборгованість поділена на групову суму дебіторської заборгованості за період, що спостерігається) і залишком резерву сумнівних боргів на рахунку 38. Визначена на основі класифікації величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату. Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи;

2)                              за способом „питомої ваги” як сума, що безпосередньо визначена множенням чистого доходу від реалізації продукції на умовах наступної плати на коефіцієнт сумнівності. Коефіцієнт сумнівності за цим способом визначається діленням визнаної (списаної) безнадійної заборгованості за період на чистий дохід від реалізації продукції на умовах наступної оплати. Якщо підприємством сума безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди, обрані для спостереження, не визнавалася, то коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості дорівнюватиме нулю. Метод визначення величини резерву сумнівних боргів за питомою вагою дозволяє забезпечити виконання принципу обачності шляхом щомісячного нарахування резерву сумнівних боргів, застосовуючи до чистого доходу звітного мвсяця коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості, визначений з урахуванням визнаної безнадійною дебіторської заборгованості за попередній рік.

3)                              за способом „платоспроможності” – в сумі боргу сумнівного дебітора.

Метод заснований на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів.

Якщо резерв створюється першим з передбачених методів, тобто за кожним сумнівним боргом залежно від фінансового стану (платоспроможності) дебітора, то списаною за рахунок такого резерву може бути лише безнадійна заборгованість цього дебітора. Крім того, метод є умовним, оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна визначити лише наближено, і доцільним для використання лише в тому випадку, коли у підприємства незначна кількість постійних покупців (це дає змогу проаналізувати платоспроможність кожного з них).

Підприємствам, перелік дебіторів яких є значним, краще використовувати метод на основі класифікації дебіторської заборгованості за термінами її несплати і аналізу фактичного непогашення за попередні звітні періоди. На основі такого аналізу до кожної групи дебіторської заборгованості застосовуєтьсяпевний відсоток сумнівних боргів, який базується на досвіді минулих періодів. Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості визначається залежно від того, як обрано період спостереження (в межах року, за місяцями або за попередні роки). Перевагами методу є те, що дотримується принцип обачності, і в результаті розрахунку отримується найбільш точна поточна вартість дебіторської заборгованості в балансі. Недоліком є недотримання принципу відповідності витрат по сумнівних і безнадійних боргах та доходах в періоді, в якому була здійснена реалізація, та складність розрахунків.

За методом питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати сума резерву визначається як добуток чистого доходу звітного періоду на коефіцієнт сумісності. Характерною особливістю цього методу є те, що він грунтується на оборотному, а не на сальдовому принципі. Початкове сальдо на рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів” ігнорується, тому що витрати по безнадійних боргах оцінюються у взаємозв’язку з номінальною сумою продаж: оскільки основний акцент тут зроблений на дотримання принципу відповідності доходів і витрат звітного періоду. Недоліками методу є: відносна оцінка резерву сумнівних боргів та відносна складність розрахунків.

Застосування способу визначення резерву сумнівних боргів за питомою вагою може набути пріоритетного характеру, оскільки це пов’язано з найменшими вибірками даних для його застосування. Для цього рекомендується організувати накопичення за період з початку року даних про реалізацію продукції на умовах наступної оплати і списаної безнадійної заборгованості. Якщо форма розрахунків з наступною оплатою для підприємства є поширеною, то, мабуть, доцільніше буде накопичення даних про реалізацію продукції на умовах попередньої оплати і вирахування її із загальної суми реалізації.

Привабливим з погляду простоти застосування є метод визначення платоспроможності окремих дебіторів. Для користування цим методом потрібно відстежувати інформацію про дебіторів. Природно, що з великою кількістю дебіторів застосування цього методу стає складнішим. Інформація звітності, що публікується, та відомості про оголошення ліквідації дебітора або порушення справи про банкрутство може бути підставою для професійного судження про визнання дебітора сумнівним і визнання витрат у сумі резерву сумнівних боргів. Дебіторська заборгованість, яка підприємством визнана сумнівною, включається до валюти Балансу в нетто-оцінці.

Нарахована сума резерву сумнівних боргів відображається за дебітом рахунків обліку інших операційних витрат (84, 94) і кредитом рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів”. На субрахунку 944 „Сумнівні та безнадійні борги” узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), про суму списаної безнадійної заборгованості в разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів та про суму списаної безнадійної заборгованості, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено.

Операції з нарахування і використання резерву сумнівних боргів узагальнюється у Журналі 3, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356. Використання резерву сумнівних боргів, створеного за способом платоспроможності окремих дебіторів, здійснюється адресно, тобто за конкретним дебітором, якого на дату створення резерву визнано сумнівним, а на дату використання резерву визнано безнадійним. Резерв, що створюється за іншими двома способами, обліковується безідентифікаційно у сумовому виразі [62, с. 9].

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одначасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. Якщо суми нарахованого резерву недостатньо для списання безнадійної заборгованості, різниця списується на операційні витрати звітного періоду. В результаті списання безнадійної заборгованості реалізаційна вартість дебіторської заборгованості не змінюється.

Створення резерву на погашення сумнівних боргів вже декілька років дозволяється на підприємствах Росії. Списання на рахунок резерву до отримання безнадійної дебіторської заборгованості здійснюється протягом року по мірі настання строків, отримання негативних рішень арбітражних і судових органів за позовами по отриманню заборгованості або об’явлення боржника неплатоспроможнім. Регулювання резерву (нарахування по новим боргам і списання за старими) здійснюється в кінці звітного року.

Визнаючи свою продукцію, роботи та послуги реалізованими після їх відвантаження та пред’явлення рахунків до оплати, підприємство нараховує на цю продукцію прибуток, податок на додану вартість, суму акцизів, сплачує до бюджету податки тощо. Частково ці платежі здійснюються по продукції, яка ще не оплачена покупцями та замовниками. В цьому випадку платежі до бюджету проводяться з оборотних коштів підприємства. Інвестування деякої суми оборотних коштів на ці цілі є неминучою необхідністю, що примушує шукати спеціальне фінансове джерело для такого інвестування.

В Росії застосовують два способи розрахунків суми відрахувань до фонду ризику для погашення сумнівних боргів. Перший полягає в тому, що на підставі багаторічних спостережень визначається процент сумнівних боргів у загальній сумі дебіторської заборгованості покупців та замовників. Фонд ризику для погашення сумнівних боргів утворюється за рахунок прибутку, а неотримані з дебіторів борги протягом року відносять на рахунок резерву. В кінці кожного року сума резерву донараховується згідно прийнятого відсотка та суми дебіторської заборгованості покупців та замовників.

Другий спосіб рекомендований Мінфіном Росії передбачає відрахування в резерв по кожному боргу, визнаному сумнівним на дату звіту. Розрахунок резерву на погашення сумнівних боргів здійснюється щорічно при складанні річного бухгалтерського звіту. Резерв для погашення сумнівних боргів створюється за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості підприємства, яка проводиться у кінці звітного року. Необхідна сума резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану та платоспроможності боржника, оцінки ймовірності погашення боргу у повній або частковій сумі.

В положенні про бухгалтерський облік і звітність в Російській Федерації зазначено, що підприємство може створювати резерви сумнівних боргів по розрахунках з іншими підприємствами, організаціями за продукцію, товари, роботи та послуги з віднесенням сум резервів на результати господарської діяльності. Сумнівним боргом визнається дебіторська заборгованость підприємства, яка не погашена в строки, встановлені договорами, і не забезпечена відповідними гарантіями. Гроиадянським кодексом Російської Федерації загальний строк позовної давності становит три роки.

На практиці російські підприємства резервування прибутку на покриття сумнівних доходів застосовується рідко. Більшість підприємств відображають доход від реалізації продукції з метою оподаткування в міру її оплати, не створююч дебіторської заборгованості. Резерв дозволяється нараховувати тільки на дебіторську заборгованость за продукцію, товари, роботи і послуги. Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в кінці року, в той час як сумнівні борги виникають в ході торгових операцій протягом року. Потрібно розраховувати нарахування резерву протягом всього облікового періоду.

Процедура відрахування до резерву сумнівних боргів складна і трудомістка. Потрібно передбачити можливість проводити відрахування до резерву на підставі середніх статистичних даних.

Міжнародна практика дозволяє більш вільний підхід до обліку дебіторської заборгованості, її амортизації та списання порівняно з українською. Списання дебіторської заборгованості передбачає створення резерву через неавпевненість у майбутньому стані відповідних статей балансу суб’єкта. „Непередбачені події” - визначення, що завжди обмежується обставинами або ситуацією на дату складання балансу. Їх фінансовий вплив має визначатися майбутніми подіями, які можуть мати місце, або не можуть. Тому такі нарахування, відповідно до МСБО, слід відображати в складі нарахувань у фінансових звітах згідно з основоположною концепцією нарахування.

Резерв під проблемну дебіторську заборгованість – це заборгованость, щодо якої виникає невпевненість у її своєчасному та повному погашенні. Він формується на підставі нарахувань, що базуються на експертних оцінках фінансового менеджменту підприємства

З урахуванням вимог діючого законодавства окремо взятої країни. Аудиторські міжнародні компанії пропонують три групи класифікації заборгованості залежно від стану та перспектив її погашення, терміну заборгованості, фінансового стану дебітора.

Таблиця 1.13. Класифікація дебіторської заборгованості