Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю

У міжнародній практиці підприємства та аудиторські фірми пропонують нараховувати амортизацію дебіторської заборгованості шляхом віднесення на валові витрати частини дебіторської заборгованості, з погашенням якої є або можуть бути проблеми. Звичайно підприємство не амортизує більше 10% загального обсягу сукупних боргових вимог на валові витрати і решту (надлишок) не бере до уваги у податковому обліку. У фінансовому обліку резерв, як правило, нараховується на всю суму, яка цього потребує. Наближення реального значення дебіторської заборгованості, що потребує амортизації, до 10% свідчить про недосконалість та непрофесійність управління фінансами підприємства чи про загальну кризу розрахунків [78, с.103].

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають створення резерву сумнівних боргів на підставі професійної думки керівництва підприємства про питому вагу сумнівних і безнадійних боргів у валовій сумі дебіторської заборгованості минулих років (за методом періодизації дебіторської заборгованості).

В більшості країн виявлення безнадійної заборгованості проводиться в індивідуальному порядку, тобто при окремому розгляді кожного безнадійного до отримання рахунку. Не отримані від покупців векселі та рахунки, надходження яких визнано як безнадійне, списуються на витрати підприємства. На відміну від українського обліку, коли безнадійні борги списуються за рахунок резерву( якщо суми не вистачає, то на витрати по списанню сумнівних боргів), в окремих країнах, наприклад, в Естонії, не дивлячись на списання безнадійної заборгованості на витрати, вона продовжує обліковуватися в дебеті рахунків, на яких відображається короткострокова дебіторська заборгованість та показується в активі баласу в рядку „Не отримані від покупців рахунки” або в рядку „Векселі покупців” з одночасним відображенням безнадійної заборгованості в окремому рядку зі знаком мінус.

Двома найбільш розповсюдженими методами обліку безнадійної заборгованості в більшості країн є метод прямого списання і метод нарахування резерву[78, с.104].

Як бачимо резерв сумнівних боргів застосовується в багатьох країнах і на сьогодня набуває відповідного статусу і в Україні. А тому, на нашу думку, необхідно здійснити порівняння нарахування резерву сумнівних боргів відповідно П(С)БО та МСБО.

Таблиця 1.14. Порівняльна характеристика П(С)БО і МСБО щодо нарахування резерву сумнівних боргів

З даної таблиці ми можемо зробити висновок, що облік резерв сумнівних боргів в Україні має свої переваги та недоліки. Це свідчить про особливість ведення обліку в Україні, який орієнтованим на національні традиції та менталітет української нації.

Висновки до 1-го розділу

Метою написання першого розділу дипломної роботи є ознайомлення з теоретичними основами обліку операцій з дебіторською заборгованістю.

Ознайомившись з першим розділом дипломної роботи можна зробити висновок, що дебіторська заборгованість це не тільки сума заборгованості боржників на певну дату, але і частина оборотного капіталу підприємства. Тому в роботі розглянута економічна сутніть поняття дебіторської заборгованості яка допомогає більше зрозуміни вплив заборгованості на процес господарювання підприємства.

Дебіторська заборгованість завжди відволякає засоби із кругооберту підприємства, тим самим перешкоджає їх ефективному використання. Підприємства повинні сплачувати зобов’язання за реалізовану продукцію, коли вони ще не отримали оплату. Різке збільшення рівня дебіторської заборгованості призведе до кризового фінансового стану підприємства.

Неможливо вивчати будь-який об’єкт і його вплив на господарську діяльність підприємства не дослідивши його історію і не ознайомившись з сучасний етапом розвитку даного об’єкта. Тому ми вважаємо за необхідне розглянути у першому розділі дипломної роботи ці питання. Тим самим виявити проблемні питання, які на сьогодня не досить розкриті, на нашу думку, у літературі.

У дипломній роботі було розглянуто етапи розвитку обліку дебіторської заборгованості від античного світу до сьогодення, процеси становлення та удосконалення понять заборгованості. У VIII ст. н.е. почали розглядати дебіторську заборгованість як один із показників, що характеризує фінансовий стан підприємств, – показник кредитоспороможності, платоспроможності й виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами, що є досить суттевим. З цього моменту виникає сучасне трактування поняття „дебіторська заборгованість”. За ці роки поняття дебіторської заборгованості значно змінюється але як і раніше воно має суттєвий вплив на фінансовий стан підприємств. Метою розгляду історичного аспекту обліку дебіторської заборгованості є дослідження розвитку бухгалтерського обліку та встановити найоптимальніші варіанти на сьогоднішній день. З досвіду того часу зробити висновки та виправити помилки, що допоможе пристосувати сучасний облік до ринкових відносин.

Також нами розглянуті проблеми, які на нашу думку, мають суттєве значення для, і які багато авторів розгялдають у своїх працях. Авторами багатьох наукових робіт на статей викладено проблемні питання, які наводяться в навчально-практичній літературі та періодичних виданнях.

У процесі написання дипломної роботи було виявленно багато аспектів класифікації дебіторської заборгованості. Різні автори по різному класифікують дане поняття. Від того, наскільки правильно здійснено поділ та класифікацію об’єктів обліку, а також від того, наскільки правильно обрано класифікаційні ознаки, може залежити і сам порядок обліку як групи, так і окремого об’єкта. Поділ повинен бути заснований на економічному критерії і виходячи з економічного та цільового призначення речей. В Україні дебіторська заборгованість класифікується згідно з П(С)БО 10 і чітко регламентується законодавством.

Останнім часом різко виросла несвоєчасність оплати рахунків за відвантажену продукцію, виконанні роботи та надані послуги. Це призводить до того, що підприємству – виробнику необхідно велику частку оборотних засобів відволікати із кругооберту на невизначиний час.

У зв’язку з цим великого значення набуває резерв сумнівних боргів, який формується за рахунок балансового прибутку. Створений резерв сумнівних боргів є джерелом поповнення оборотних засобів, які авансуються в операції по реалізації товарів робіт та послуг. Резерви створюються за результатами проведеної інвентаризації дебіторської заборгованості. Таким чином за допомогою резерву сумнівних боргів підприємствам вдається частково вирішити питання з великими обсягами непогашеної дебіторської заборгованості.

Розділ 2. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

2.1             Особливості організації бухгалтерського обліку на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

Коло застосування інформації, яка надається бухгалтерським обліком надзвичайно широке, але в будь-якому випадку його можна назвати одним словом – бізнес. Структурною одиницею бізнесу є підприємство, в межах якого і будується бухгалтерський облік як структуризована система.

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Воно володіє майном, може від свого імені придбати майнові та власні немайнові права, виконувати зобов’язання, бути позивачем і відповідачем в суді та арбітражі, а також несе самостійну майнову відповідальність за свої борги [48, с.78].

Відповідно до встановлених в Україні форм власності можуть діяти підприємства наступних видів [48, с.80]:

–        приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

–        колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу;

–        підприємство засноване на власності об’єднання громадян;

–        комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

–        державне підприємство, в тому числі казенне;

–        господарське товариство.

Корпоративне підприємство пов’язано в основному з акціонерними товариствами, які визначаються Господарським кодексом України (стаття 80 п.3), як товариства, що мають статутний фонд, розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов’язаннями тільки в межах акцій, що їм належать. Корпоративні підприємства поділяють на закриті та відкриті акціонерні товариства [37, с.156].

Закрите акціонерне товариство „Житомирський м’ясокомбінат” засновано відповідно Господарського Кодексу України за рішенням засновників згідно з установчим договором від 01 серпня 2002 р.(Додаток Б)

Закрите акціонерне товариство „Житомирський м’ясокомбінат” створене з метою насичення ринку товарами і послугами по предмету діяльності та реалізації, на основі отриманого прибутку інтересів учасників закритого акціонерного товариства „Житомирський м’ясокомбінат”, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу.

Органами управління ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” є (Додаткок А):

–                     Загальні збори акціонерів;

–                     Спостережна рада;

–                     Правління;

–                     Ревізійна комісія.

В умовах ринкової виробничої орієнтації підприємства Голова Правління призначає комерційного директора, якій контролює питання маркетингу та реклами продукції. Головний бухгалтер здійснює діяльність по організації обліку на підприємстві. Йому підзвітні відділи які відповідають за різні етапи обробки бухгалтерської інформації. Розподіл облікової роботи між окремими виконавцями вимагає від Головного бухгалтеру уважного підходу, врахування індивідуальних особливостей та рівня знань виконавців. Головний інженер здійснює керівництво діяльністю відділами по випуску та реалізації продукції.

Організація бухгалтерського обліку на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” регулюється Законом України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996 – XIV, а також наказом Про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

При організації і ведені бухгалтерського обліку ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” в своїй роботі керується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які передставляють собою нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. За №291 було затверджено „План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”, який на даний час повністю запроваджено у всіх суб’єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків. Виходячи із своїх потреб ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” розробив власний робочий план рахунків, який відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку і характеристику форми обліку, яка застосовується на даному підприємстві. В ньому використано стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської діяльності підприємства.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти, а також згідно Цивільного та Господарського кодексів України.

Житомирський м’ясокомбінат є юридичною особою, яка здійснює діяльність на основі Статуту та Установчого договору, має відокремленні майно, самостійний баланс та поточний рахунок в банку.

Житомирський м'ясокомбінат створювався поступово, починаючи з 1923 року. Виробничі корпуси будувалися і частково реконструювалися з 1950-х по 1980 роки.

Комбінат є одним з найважливіших об'єктів м'ясної промисловості на території Житомирської області та одним з 8 найпотужніших комбінатів колишнього СРСР. Його метою було м'ясне виробництво для потреб Північної України і головним чином планового державного постачання.

Основними функціями комбінату були і залишаються:

                  прийом і переробка великої рогатої худоби (ВРХ) і коней, що здасться сільськогосподарськими підприємствами, розташованими на території Житомирської області

                  виробництво сортової яловичини, м'ясопродуктів (ковбас), субпродуктів м'ясного виробництва, напівфабрикатів

Житомирський м'ясокомбінат - цілісний майновий комплекс, в якому передбачено вся комплексність переробки великої рогатої худоби, свиней, виробництво м'яса, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна, шкір, виробництво ковбасних виробів, копченостей, напівфабрикатів та інше.

Основні потужності становлять:

                  база перед забійного утримання тварин на 2000 голів (виробництво м'яса – 104 тони в зміну, виробництво м'яса жилованого – 15 тон в зміну, виробництво м'ясо-кісткового борошна – 10 тон в зміну, виробництво ковбасних виробів і напівфабрикатів – 20 тон в зміну);