Термін "діагностика"

тратний цикл, тим більший  період часу гроші "зв'язані" у  поточних активах,

тим більше віддалений момент одержання грошей.

Період обороту кожного  з елементів поточних пасивів (поточна

заборгованість перед  постачальниками, поточна заборгованість перед

бюджетом, поточна заборгованість по заробітній платі, авансові платежі

покупців) відбиває тривалість періоду (у днях), протягом якого  підпри-

90

ємство має можливість розпоряджатися даним джерелом фінансування.

Сума періодів обороту  елементів поточних пасивів складає  кредитний цикл

підприємства. Чим більший  кредитний цикл, тим ефективніше  під-

приємство використовує можливість фінансування поточної діяльності за

рахунок безпосередніх учасників  виробничого процесу.

Різниця між витратним  циклом і кредитним циклом складає  чистий

цикл, що характеризує організацію  фінансування виробничої діяльності.

Чим більший чистий цикл, тим менше поточних активів

профінансовано за рахунок  безпосередніх учасників виробничого  процесу,

їх профінансовано за рахунок  зовнішніх стосовно виробничого  процесу

джерел фінансування. Негативне  значення чистого циклу означає, що

кредити постачальників і  аванси покупців з надлишком покривають

потреби у фінансуванні виробничого  процесу, а підприємство може

використовувати "надлишок, що утвориться", на інші цілі.

Коефіцієнти оборотності  найбільше цікаво досліджувати в  динаміці

та у співвідношенні друг до друга. Вивчення показників ділової  активності

в співвідношенні друг до друга  створює наступні можливості для  аналізу.

Якщо період оборотності  кредиторської заборгованості менше  тривалості

операційного циклу, це свідчить про необхідність кілька разів цілком

розраховуватися з кредиторами  за той час, поки отримані (у тому числі, від

них) кошти зв'язані у  виробництві та у запасах. Наслідками цього є змен-

шення рентабельності, поступове  зменшення обсягу оборотних коштів, що

"вимиваються" передчасними  платежами. Якщо період оборотності  кре-

диторської заборгованості більший, ніж тривалість операційного циклу, це

означає, що підприємство ефективно  використовує можливості, надані

відстрочкою платежів постачальникам, споживачі до моменту платежу  за

сировину встигають розплатитися з підприємством за продукцію, ви-

роблену з цієї сировини. У результаті підприємство знаходиться  в поло-

женні, коли дефіцит оборотних  коштів не може виникнути, і кожен  оборот

приносить додаткові кошти  на розширення та розвиток виробництва.

91

Мета аналізу ліквідності  — оцінити здатність підприємства вчасно в

повному обсязі виконувати короткострокові  зобов'язання за рахунок по-

точних активів. Залежно  від того, які активи вибираються  для забезпечення

оплати, визначаються різні  види показників ліквідності. Для оцінки

ліквідності використовують наступні показники: коефіцієнт загальної

ліквідності, коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності, коефіцієнт

термінової (проміжної) ліквідності, коефіцієнт покриття середньоденних

платежів коштами. Велике значення має наявність чистого  оборотного

капіталу — різниці  між оборотними активами підприємства та його

короткостроковими зобов'язаннями. Перевищення оборотних коштів над

короткостроковими зобов'язаннями свідчить про те, що підприємство не

тільки здатне погасити свої короткострокові зобов'язання, має  фінансові

ресурси для розширення діяльності в майбутньому, але ще є привабливим

для більшості інвесторів і кредиторів.

Щоб оцінити, чи є отримане значення показників ліквідності опти-

мальним, прийнятним або критичним  для підприємства, у західній практиці

використовують порівняльний метод, при якому розрахункові значення

коефіцієнтів порівнюють із середньогалузевими. У вітчизняній  практиці як

орієнтир використовують нормативні значення для коефіцієнта  загальної

ліквідності — більше 2, для  коефіцієнта абсолютної ліквідності  — 0,2 - 0,3,

для коефіцієнта проміжної  ліквідності — 0,9 - 1,0. При оцінці ліквідності

рекомендується звертати увагу на динаміку зміни коефіцієнтів, й

встановлювати значення коефіцієнтів, припустимих (оптимальних) для

конкретного підприємства за кожний інтервал аналізу. Припустимі

значення коефіцієнта  загальної ліквідності треба  порівняти з його

фактичними значеннями, на підставі цього можна зробити  висновки про

достатній (або недостатній) рівень загальної ліквідності підприємства.

Слід зауважити, що показники  ліквідності, значення яких нижчі за

нормативні, не можна розглядати як безумовно негативну характеристику

управлінської діяльності на підприємстві. Так само нормальні  значення цих

92

коефіцієнтів не дають  можливості надати цій діяльності позитивну

характеристику. Тому, аналізуючи ліквідність, слід також вивчати, хто  є

дебітором підприємства. яка  його платоспроможність, хто є емітентом

цінних паперів і т. д.

Аналіз фінансової стійкості  показує структуру капіталу підприємства

за складом і джерелами  фінансування, частку власних і позикових  коштів у

майні підприємства, дає змогу  простежити, чи відповідають ці показники

оптимальним значенням. Завданнями аналізу фінансової стійкості

підприємства є виявлення  й усунення недоліків його фінансової діяльності,

а також пошук способів підвищення ліквідності й платоспроможності.

Діагностика фінансової стійкості  підприємства передбачає [1; 4]

оцінку умов, що характеризують картину руху коштів, здатності під-

приємства погашати свої зобов'язання і зберігати права володіння  під-

приємством у довгостроковій перспективі, що може бути визначено  за

співвідношенням власних  і позикових коштів і їх структурою. Вищою фор-

мою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися  за умов

змінного внутрішнього і  зовнішнього середовища. Для цього  підприємство

повинно мати гнучку структуру  фінансових ресурсів і при необхідності

залучати позичкові кошти, тобто бути кредитоспроможним підприємство

може за наявності в  нього передумов для одержання  кредиту, здатності у

встановлений термін і  в повному обсязі розрахуватися  за раніше отримані

кредити (позики) з оплатою  належних відсотків, можливістю у разі

необхідності мобілізувати кошти з різних джерел і т. д.

При проведенні аналізу фінансової стійкості можна використати

наступні показники: для  фінансово стійкого підприємства коефіцієнт

автономії (який порівнює власний  і позиковий капітал підприємства)

повинен бути більший і, щоб  у разі одночасного відзиву коштів всіма

кредиторами, підприємство, реалізувавши активи, змогло розплатитися за

зобов'язаннями й зберегти за собою права володіння підприємством, при

оцінці також рекомендується звертати увагу на динаміку зміни  коефіцієнтів

93

й встановлювати значення коефіцієнтів, припустимих (оптимальних) для

підприємства за кожний інтервал аналізу. Розраховані припустимі значення

коефіцієнта автономії необхідно  порівняти з їх фактичними значеннями.

Так, якщо фактична величина коефіцієнта скорочувалася, але  при цьому

різниця між припустимим  і фактичним значенням залишалася незмінною,

рівень фінансової стійкості  можна визнати збереженим.

Коефіцієнт іммобілізації  розраховують як співвідношення постійних  і

поточних активів. Цей  показник відбиває ступінь ліквідності  активів і тим

самим можливість відповідати  за поточними зобов'язаннями у май-

бутньому. Чим нижче значення коефіцієнта, тим більша частка ліквідних

активів у майні підприємства і тим вищі його можливості відповідати  за

поточними зобов'язаннями.

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власного капіталу

вкладена в найбільш маневрену (мобільну) частина активів.

Частка власних джерел фінансування поточних активів показує, яка

частина поточних активів  утворена за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами фінансування

характеризує ступінь  покриття запасів і витрат (незавершеного  ви-

робництва й авансів постачальникам) власними джерелами фінансування.

Проводячи дослідження, рекомендується вибирати кілька показників, що

надають найбільш повну інформацію про фінансову стійкість підприємства,

наприклад, коефіцієнт автономії  й чистий оборотний капітал.

Розрахунок основних показників фінансової стійкості рекомендується

доповнювати аналізом показників самофінансування.

Мета аналізу самофінансування — визначити, наскільки ефективно

підприємство використовує джерела збільшення власного капіталу й

наскільки раціонально розпоряджається  власними коштами. Залежно від

етапу розвитку підприємства пріоритетним може бути фінансування або

постійних активів, або оборотного капіталу.

Коефіцієнт мобілізації  накопиченого капіталу дозволяє визначити,

94

яка частина приросту накопиченого капіталу спрямована на збільшення

оборотних коштів. Значення коефіцієнта мобілізації, що перевищує 100%,

свідчить про те, що фінансування чистого оборотного капіталу

здійснювалося не тільки за рахунок власних коштів, але і  за рахунок ви-

буття (продажу) частини постійних  активів. При негативних значеннях

приросту оборотних коштів і (або) накопиченого капіталу розраховувати

коефіцієнт мобілізації  недоцільно.

Для характеристики фінансового  менеджменту підприємства може

бути використаний коефіцієнт забезпеченості довгострокових активів

власними коштами, що визначає ступінь покриття постійних активів  ін-

вестованим капіталом (власний  капітал + довгострокові зобов'язання). Для

фінансово стійкого підприємства коефіцієнт забезпеченості довгострокових

інвестицій повинен бути більше 1. Значення коефіцієнта менше 1 свідчить

про те, що за рахунок позикових  коштів фінансується весь оборотний

капітал і частина постійних  активів. У цьому разі фінансовий стан

підприємства є хитким і виникає серйозна загроза проблем  з погашенням

позикових засобів. Коефіцієнт забезпеченості довгострокових інвестицій,

що не досягає 1, може бути індикатором ризикованої інвестиційної

політики (масштаби інвестицій перевищують фінансові можливості

підприємства).

При недостатньому обсязі власних джерел фінансування рекоменду-

ється проаналізувати можливості збільшення власного капіталу підпри-

ємства. У цьому випадку  особливо актуальним стає аналіз прибутковості.

Мета аналізу прибутковості  — оцінити здатність підприємства

приносити дохід на вкладені в поточну діяльність кошти.

Прибутковість змінних витрат — показник, що дозволяє оцінити,

наскільки зміниться прибуток від основної діяльності при зміні  змінних

витрат на 1 гривню, і зорієнтуватися, який з напрямків вкладення коштів є

потенційно прибутковим  — основна діяльність чи які-небудь інші

напрямки.

95

Прибутковість постійних  витрат — показник, що характеризує

ступінь віддалення підприємства від точки беззбитковості.

Прибутковість всіх витрат показує, скільки прибутку від основної

діяльності приходиться  на 1 гривню поточних витрат.

Однією з важливих складових  оцінки прибутковості діяльності є  ана-

ліз беззбитковості. При його проведенні вирішують три завдання:

визначення точки беззбитковості — мінімального розміру виручки  від

реалізації (або обсягу виробництва), при якому діяльність підприємства

запишається беззбитковою;

визначення "запасу міцності" підприємства з погляду прибутковості

— ступеня віддаленості фактичного обсягу виручки від реалізації від  точки

беззбитковості;

виявлення і оцінка причин, що вплинули на зміну "запасу міцності"

підприємства.

Мета аналізу рентабельності — оцінити здатність підприємства

приносити дохід на вкладений  капітал. Характеристика рентабельності

підприємства базується  на розрахунку наступних показників.

Рентабельність активів (відношення валового або чистого прибутку

до середньої величини активів) показує вміння керівників регулювати

структуру активів.

Рентабельність усього капіталу показує, скільки чистого прибутку без

урахування вартості позикового капіталу приходиться на гривню

вкладеного в підприємство капіталу.

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність ви-

користання вкладених  в підприємство власних коштів і  показує, скільки

чистого прибутку зароблено  кожною гривнею власного капіталу.

Для оцінки результату діяльності окремих підприємств і порівняння

підприємств між собою  необхідно, щоб показники рентабельності були

представлені в адекватному  для порівняння вигляді (визначені  за однакові

за тривалістю періоди  аналізу: за місяць, квартал, півріччя, рік).

96

Подання показників рентабельності в річному вимірі найбільш

зручно. Вартість капіталу на ринку (процентні й депозитні  ставки} і

макроекономічне оточення (інфляція, ставка рефінансування) характери-

зуються показниками в  річному вираженні. Приведення показників до річ-