Термін "діагностика"

Етап 2. Визначення причин, що призвели до зміни фінансового

становища підприємства.

Можна сформулювати дві причини  проблем, які виникають у

фінансовому стані підприємства:

відсутність потенційних  можливостей зберігати прийнятний рівень

фінансового стану (або низькі обсяги одержуваного прибутку);

нераціональне управління результатами діяльності (або фінансами).

Однак визначити, в які  з перерахованих областей лежить причина

зниження фінансових показників, не означає провести повноцінний

фінансовий аналіз. Необхідні  подальші уточнення причин — до рівня

конкретних дій підприємства або зовнішнього середовища. Необхідні

також управлінські рекомендації з поліпшення стану підприємства.

Етап 3. Розробка програми дій  на майбутнє.

При складанні аналітичної  записки за результатами діагностики

бажано дотримуватись  наступного: розгляд кожного напрямку аналізу

повинен включати формальну (описову) й резюмуючу частини. Формальна

частина має містити опис методології розрахунку й економічного змісту

показників та коефіцієнтів. Для показників, які можна розрахувати  декіль-

кома способами, показують  обраний аналітиком варіант розрахунку. Це

необхідно для адекватної оцінки абсолютної величини показників. Резю-

муюча частина передбачає інтерпретацію отриманих значень  відносно

підприємства, яке розглядається: порівняння з нормативними (припусти-

мими) значеннями, виявлення  причин погіршення фінансового стану  під-

приємства і резервів його оптимізації.

9.2. Діагностика підприємства за допомогою балансу й звіту про

фінансові результати

Діагностика підприємства за допомогою балансу і звіту  про фінансові

результати [1; 3; 5; 8] дозволяє звернути увагу на "вузькі" місця  в діяльності

84

підприємства.

Щоб використовувати баланс для проведення аналізу фінансового

стану підприємства, рекомендується перетворити його вихідну форму  в

агрегований вид, тобто об'єднати однорідні за економічним змістом  статті

балансу. Статті активу балансу  перегруповуються за ступенем їх лік-

відності. Поточні пасиви перегруповуються за терміном погашення. Для

характеристики умов взаємин (розрахунків) підприємства з основними

учасниками виробничого  процесу — постачальниками, підрядчиками,

державою, персоналом, статті, що входять до складу кредиторської  за-

боргованості, рекомендується поєднувати за групами ("кредиторська за-

боргованість" (рахунки  до сплати), "аванси", "розрахунки з бюджетом та

позабюджетними фондами", "розрахунки по заробітній платі" та "інші").

Для характеристики умов взаємин  підприємства з покупцями і замовниками

необхідно виділити заборгованість безпосередніх учасників процесу

виробництва продукції (покупці, замовники, залежні товариства). Тобто

при складанні агрегованого балансу необхідно виділити заборгованість, на

величину якої підприємство може впливати (у тому або іншому ступені) зі

свого боку.

Мета аналізу балансу  — охарактеризувати структуру та динаміку змін

майна підприємства і джерел його фінансування.

Аналіз балансу починають  з опису загальної суми майна  підприємства

і динаміки її зміни протягом розглянутого періоду. Результатом  даної

частини аналізу повинне  стати виявлення джерел збільшення або

скорочення активів підприємства і визначення статей активів, по яких дані

зміни відбулися.

Структура балансу формується в такий спосіб:

валюту балансу приймають  за 100%. Визначають частку кожного

розділу балансу в загальній  сумі засобів (джерел) підприємства;

підсумок кожного розділу  приймають за 100%. Визначають частку

(питому вагу) елементів  розділу в підсумку розділу.

85

Аналіз структури балансу  проводять за блоками: визначають частку

постійних і поточних активів  у валюті балансу; далі розглядають  їх

структура. Аналогічно досліджують  пасиви підприємства: визначають

частку інвестованого  капіталу та поточних пасивів у валюті балансу; далі

розглядають їх структуру.

Послідовність аналізу структури  балансу:

зображають стан підприємства на момент дослідження й динаміку

його зміни протягом розглянутого періоду;

виявляють причини змін структури  балансу;

дають інтерпретацію отриманим  результатам.

Особливу увагу необхідно  приділяти елементам, що мають найбільшу

питому вагу, й елементам, частка яких змінювалася стрибкоподібно. Як

правило, такі елементи є  індикаторами "проблемних точок" підприємства.

Для одержання більш точної інформації необхідно оцінити абсолютну

величину зазначених елементів.

Підсумком аналізу балансу  є висновок про наявність негативних

факторів у фінансовому  стані підприємства (наприклад, проблеми зі збутом

готової продукції (затовареність  складу), погіршення умов розрахунків  з

покупцями й постачальниками, наявність наднормативних заборгованостей,

зношеність фондів та ін.).

Звіт про фінансові  результати — це бухгалтерський документ, що

представляє результати операційної, інвестиційної" та фінансової діяльності

підприємства за визначений період. Оцінка результатів здійснюється

шляхом зіставлення доходів  і витрат за певний період.

Підготовка форми №2 для  аналізу полягає в перекладі  звіту нарос-

таючим підсумком у  звіт за інтервал аналізу.

Аналіз треба починати із загальної характеристики прибутковості

окремих напрямків діяльності підприємства, а також опису динаміки зміни

прибутковості протягом аналізованого  періоду. Окремо розглядають і

порівнюють між собою  результати основної діяльності, інших  операцій і

86

діяльності підприємства в цілому, визначають вид діяльності, від якого

підприємство одержало основний дохід, і прибутковість/(без)збитковість

основної діяльності.

Аналіз звіту про рух  грошових коштів включає оцінку й  інтерп-

ретацію даних про величину надходжень фінансових ресурсів, виявлення

причин нестачі (надлишку) коштів, з'ясування джерел їх надходжень і

напрямків використання, визначення сум і напрямків використання коштів

підприємства в аналізованому  періоді.

Аналіз надходжень і відтоків коштів проводять за напрямками ді-

яльності підприємства: основний, інвестиційний _______і фінансовий.

Сума надходження і  відтоків коштів по основній, інвестиційній  і фі-

нансовій діяльності формує чистий грошовий потік, величину якого  можна

розглядати як потенційний  приплив коштів, яким повинно розпоряджатися

підприємство за результатами своєї діяльності.

Фактичний грошовий потік  визначається як різниця коштів балансу

на поточну і попередню  звітну дату. Його величина показує, наскільки  у

даному періоді аналізу  зросла (або зменшилася) сума коштів, що знахо-

диться в розпорядженні  підприємства.

Різниця між фактичними і  чистими грошовими потоками являє  собою

невиробниче споживання. Негативні  значення невиробничого споживання

говорять про те, що підприємство несло витрати, не пов'язані з  основною,

Інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Показники прибутковості  можуть прояснити питання про  рівень до-

ходів від поточної діяльності. Результати аналізу оборотності  доповнять

інформацію звіту про  рух грошових коштів у питанні  характеристики

принципів управління оборотним  капіталом.

Аналіз фінансових звітів дозволяє звернути увагу на "вузькі" місця в

діяльності підприємства й сформувати перелік запитань, на які можна буде

відповісти лише при більш  детальному ознайомленні з діяльністю

підприємства.

87

9.3. Діагностика підприємства за допомогою фінансових

коефіцієнтів

Діагностування результатів  діяльності й стану підприємства за

допомогою фінансових коефіцієнтів може проводитися за такими

напрямками [1; 2; 3; 4; 18; 25; 33]: операційний  аналіз, аналіз оборотності,

аналіз платоспроможності, аналіз фінансової стійкості, аналіз ефективності

діяльності підприємства. У процесі діагностування підприємства

проводиться порівняння розрахованих фінансових коефіцієнтів з норма-

тивними (припустимими) значеннями, з показниками даного підприємства

за попередні періоди  діяльності або аналогічними показниками  інших під-

приємств галузі.

Операційний аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів, що

описують динаміку продажів підприємства і ступінь ефективності цих

продажів стосовно генерування  прибутку підприємства за проміжок часу.

Коефіцієнт зміни валових  продажів дає кількісну характеристику

збільшення обсягу продажів поточного періоду щодо обсягу валових

продажів попереднього періоду. Для одержання більш об'єктивної харак-

теристики необхідно порівняти  цей показник з темпом споживання про-

дукції, що випускається підприємством  у цілому на ринку. Якщо темп

споживання ринком продукції  підприємства менше, ніж співвідношення

характеристики збільшення обсягу продажів поточного періоду  стосовно

обсягу валових продажів попереднього періоду, це свідчить про  те, що

підприємство потіснило  своїх конкурентів на цьому ринку, розширивши

свій ринковий сегмент. Якщо при всіх інших рівних умовах темп зростання

споживання ринку більше співвідношення, то це говорить про  те, що під-

приємство "здало" ряд  своїх ринкових позицій.

Коефіцієнт валового доходу показує, яку частку валовий дохід (що

залежить від співвідношення цін, обсягу продажів і собівартості проданої

продукції) займає у виторзі  підприємства. Коефіцієнт валового доходу зо-

88

бражує здатність менеджменту  підприємства керувати виробничими  ви-

тратами (вартістю сировини і прямих матеріалів, витратами на пряму працю

і виробничими накладними витратами.

Аналіз операційних витрат проводиться з метою оцінки відносної

динаміки часток різних видів  витрат (виробничої собівартості реалізованої

продукції, витрат на збут, загальних  і адміністративних витрат, процентних

платежів) у структурі  сукупних витрат підприємства і дозволяє з'ясувати

справжні причини зміни  показників прибутковості підприємства.

Аналіз оборотності допомагає  охарактеризувати умови керування

оборотним капіталом підприємства і оцінити їх вплив на фінансовий стан,

визначити наскільки ефективно  менеджмент керує активами, довіреними

йому власниками підприємства, і доповнити дослідження структури

балансу з питань характеристики сформованих умов матеріального

постачання, збуту готової  продукції, умов розрахунків з покупцями  і по-

стачальниками.

Аналіз оборотності включає: аналіз оборотності поточних активів;

аналіз оборотності поточних пасивів; аналіз "чистого циклу".

Аналіз динаміки зміни  показників оборотності дозволяє одержати

інформацію, що характеризує ефективність роботи підприємства. Абсо-

лютне чи відносне зростання  оборотних коштів свідчить про розширення

виробництва або про дію  фактора інфляції. Уповільнення оборотності

оборотних коштів вказує на зростання їх розміру. Кількість  оборотів

характеризує можливість використання оборотних коштів. Чим  вищий цей

показник, тим краще працює підприємство. Проте більш інформативними є

періоди обороту активів (поточних і постійних) і поточних пасивів, що

розраховуються в днях.

Період обороту кожного  з елементів поточних активів  відбиває

тривалість періоду (у  днях), протягом якого гроші "зв'язані" у даному виді

активів.

Період обороту виробничих запасів відтворює швидкість  руху запасів

89

від моменту отримання  складом до моменту постачання на виробництво.

Прискорення оборотності  запасів слід вважати позитивним явищем,

сповільнення (внаслідок  нераціональних закупок сировини, матеріалів,

енергоносіїв та іншого, а  також через інфляційні очікування керівництва

підприємства) — негативним.

Період обороту готової  продукції, що дорівнює строку її зберігання

на складах підприємства з моменту надходження з виробництва  до моменту

відвантаження покупцю, відображає ефективність роботи служб

маркетингу та постачання підприємства за умов кризи платоспроможного

попиту, жорсткої конкуренції  й високих витрат на виробництво  і реалізацію

продукції. Його зростання  свідчить про іммобілізацію частини  оборотного

капіталу підприємства, зростання  кредиторської заборгованості, нестачу

вільної готівки, зростання  потреби в кредитах тощо.

Період оборотності дебіторської заборгованості показує середній

строк сплати покупцями виставлених  рахунків за відвантажену продукцію

або тривалість відстрочки платежів, що надається покупцям. У процесі

аналізу вивчають динаміку, склад, причини і давність створення

дебіторської заборгованості, визначають і виключають частку сумнівних

боргів з розрахунку періоду  обігу виставлених рахунків. Однозначна оцінка

управлінської діяльності в  зв'язку з такою зміною неможлива: іноді слід

піти на поступки покупцям щодо термінів оплати, щоб зберегти сегмент

ринку або опанувати новим  сегментом.

Сума періодів обороту  окремих елементів поточних активів, за ви-

нятком коштів, складає  витратний цикл підприємства. Чим  більше ви-