Термін "діагностика"

підприємства придатні для  виробництва конкурентноздатної продукції.

При цьому, поряд з технічними характеристиками, велике значення

мають техніко-економічні характеристики устаткування, що визначають

витрати виробництва. До них  відносяться: продуктивність; якість (технічні

характеристики) виробів  або продуктів, які виробляються на даному ус-

таткуванні; вартість устаткування і термін служби, що визначають розмір

амортизаційних відрахувань; вид та ціна сировини, що використовується,

енергоємність виробництва, ціна необхідних видів енергії та енергоносіїв;

коефіцієнт корисного  використання сировини (величина втрат  і відходів),

коефіцієнт корисної дії  енергетичних агрегатів і двигунів; необхідні витрати

на оплату праці основного  і допоміжного персоналу; вартість поточного об-

слуговування та ремонту (запасних частин, видаткових матеріалів) та ін.

При проведенні діагностики  виробничого потенціалу підприємства,

по-перше, необхідна детальна інвентаризація основних фондів під-

приємства й роздільна  оцінка корисності кожної одиниці для  виробництва.

Наступний крок — порівняння даних технологічного комплексу  з даними

технологічно родинних підприємств  за аналогічними технологічними

операціями не тільки з  реальними конкурентами за виробленою продукцією

у даний час, але й з  потенційними конкурентами, яке мають  близький

технологічний профіль. При  неможливості забезпечення рівня якості,

досягнутого підприємствами-конкурентами, оцінка технологічного

комплексу за витратами також  актуальна, тому що на деяких типах  ринків

можливість робити продукцію  дешевше дає не менші переваги, ніж

можливість робити кращу  продукцію. Для нематеріальних активів (технічна

документація, патенти, ліцензії та інші дозвільні документи) порівняння з

Іншими підприємствами здійснюється не за витратами, а за відповідністю

сучасному науково-технічному рівню.

Ще одне важливе питання  аналізу технологічного комплексу  — ви-

77

значення типу технології. Залежно від співвідношення тривалості життєвих

циклів технологій, попиту на товари даного типу і конкретних товарів, що

виробляються за допомогою  цих технологій, виділяють три  типи

технологій: стабільну, плідну й мінливу.

Стабільна технологія залишається  незмінною протягом усього

життєвого циклу попиту. Плідна технологія зберігається тривалий час.

Мінлива технологія характеризується появою за період життєвого циклу

попиту, крім нових виробів, низки базових технологій, що змінюють одна

одну.

Якщо при діагностиці  з'ясується, що устаткування підприємства

спеціалізоване, гнучкі технології не реалізовані, то таке підприємство може

працювати тільки в галузі зі стабільною технологією, тому що у  разі

плідних технологій інвестиції в заміну технологічного комплексу  не

встигнуть окупитися. Оскільки на стадії зрілості попиту будь-яка  галузь

може перемінити тип технології на плідну, для такого підприємства варто

шукати можливість працювати  в галузі зі зростаючим попитом, потім  на-

копичувати кошти для  кардинальної заміни технологічного комплексу  та

тільки після цього  намагатися "прорватися" у галузі з плідними техноло-

гіями. Крім техніко-технологічної  складової для цього потрібний  високий

кадровий та інноваційний потенціали.

Процес оцінки властивостей і здібностей працівників слід проводити

в два підходи. Первинною  буде оцінка Індивідуальних параметрів якісних і

кількісних характеристик  кожного працівника. Відповідно вторинним  буде

комплексна оцінка всього трудового потенціалу підприємства.

В основу комплексної оцінки покладено три інтегровані оцінки (оцін-

ка індивідуальних якостей; оцінка праці; оцінка результатів праці), кожну з

яких можна розкрити в  такий спосіб.

Оцінка індивідуальних якостей  включає: оцінку професійних якостей

(знання, навички, уміння, кваліфікація, досвід); оцінку ділових  якостей

(особливості відношення  до роботи, цілеспрямованість, наполегливість,

78

творча активність та інше); оцінку особистих якостей (психофізичні,

фізичні, духовні). Оцінка праці  працівника включає: оцінку витрат часу,

оцінку складності праці. В оцінку результатів праці входить: оцінка

результатів індивідуальної праці працівника; оцінка внесків  керівників в

управлінські показники  роботи апарата і внесків у  виробничі результати

діяльності.

Оцінку індивідуальних якостей  може бути проведено за допомогою

тестування, аналізу анкетних даних, спостереження, інтерв'ювання,

співбесіди, оцінних листів, ранжирування та ін. Оцінку праці працівника

може бути здійснено за допомогою фотографії робочого дня, хронометражу,

фотохронометражу, шкали  вимог та ін. Оцінку результатів  праці може бути

проведено за допомогою цільового  методу, методів експертних оцінок та

іншого.

Напрямки аналізу:

1. Динаміка кількісних  і якісних характеристик персоналу

2. Відповідність фактичного  рівня трудового потенціалу необхідному

3. Ступінь використання  трудового потенціалу

Заключним моментом у ході проведення діагностики трудового  по-

тенціалу підприємства є  аналіз витрат і ефективності вкладень у форму-

вання трудового потенціалу підприємства за наступними групами:

1) витрати, які несе  підприємство на вже найнятий  і працюючий на

ньому персонал;

2) витрати, що на заданий  момент часу внаслідок фінансових

можливостей підприємство може собі дозволити витрачати на персонал;

3) витрати, які підприємство  буде нести в ході формування  трудового

потенціалу, що відповідає за всіма показниками тим параметрам, які

закладені в моделі трудового  потенціалу.

Аналіз кожної групи витрат здійснюють з віднесенням їх до поточних

і одноразових витрат.

Однією з основних характеристик  та елементів виробничого потенціа-

79

лу є інформація Інформаційними ресурсами є: дані (або вихідна  інформа-

ція); технологія (сукупність Інформації, що характеризує процес переробки

ресурсів та знань у  корисний результат); продукт (інформація, обробку якої

в рамках підприємства повністю завершено). У рамках виробничого

потенціалу, крім власне Інформаційних  ресурсів і знань персоналу, ін-

формація включає різноманітні компоненти, що представляють зміст  захо-

дів в області удосконалення  організації виробництва, праці  та управління.

Оцінку інформаційних  ресурсів можна здійснити за наступними

процедурами: визначення виду інформаційних ресурсів, необхідних для

забезпечення ефективного  функціонування підприємства; визначення

джерел та форм забезпечення інформаційними ресурсами; визначення

припустимої вартості інформації; оцінка доцільності та ефективності ви-

користання тієї чи іншої  інформації" або того чи іншого джерела.

Показниками оцінки стану  є:

ступінь забезпеченості інформацією  структурних підрозділів та ке-

рівників підприємства;

відповідність або невідповідність  інформаційних потоків потребам

підприємства щодо аналітичного забезпечення прийняття рішень;

наявність сучасних технологій інтерпретації інформації, що

надходить

Оцінку рівня використання "інформаційної" складової виробничого

потенціалу можна визначити  сукупністю показників.

Ступінь використання інформації оцінюється шляхом

відношення одноразово використаної інформації до загального обсягу

використаної Інформації;

відношення використаної інформації до всього обсягу отриманої  та

створеної інформації;

повноти використання існуючих інформаційних джерел для забез-

печення підприємства.

Ефективність використання у виробництві інформаційних  ресурсів у

80

вигляді програм управління устаткуванням, математичного забезпечення

ЕОМ, маркетингових даних  та ін., оцінюються через:

віддачу інформаційних ресурсів — результат, зароблений на 1

гривню вартості спожитих інформаційних ресурсів;

ефективність інформаційних  ресурсів, яка показує, наскільки  їх ви-

користання дозволяє скорочувати  витрати виробництва в аналізованому

періоді.

Тема 9. ФІНАНСОВА ДІАГНОСТИКА

9.1. Фінансова діагностика: основні положення, об'єкти й суб'єкти

аналізу, інструментарій фінансової діагностики

Фінансова діагностика підприємства [1; 2; 3; 4; 15; 33] — це визна-

чення поточного стану  підприємства й динаміки його змін, можливих

шляхів вирішення проблем  за результатами розрахунків, оцінки та інтер-

претації фінансових показників, що характеризують різні сторони

діяльності підприємства.

Джерелами інформації для  діагностики фінансового стану  підпри-

ємства є фінансова  звітність (бухгалтерський баланс, звіт про фінансові

результати, звіт про рух  грошових коштів), а також статистична  та

оперативна звітність; планова  інформація (бізнес-план), нормативна

інформація, інформація про  технічну підготовку виробництва, висновки

експертів, результати різних опитувань і т. д.

Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені в  ді-

яльності підприємства користувачі  інформації (власники підприємства,

позичальники, постачальники, покупці, податкові органи, персонал під-

приємств, керівництво), так  і користувачі фінансової звітності, які повинні

за договором захищати інтереси першої групи користувачів (аудиторські

фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки). У пов-

81

ному обсязі фінансовою інформацією  може скористатися тільки керів-

ництво підприємства, всі  інші суб'єкти аналізу можуть користуватися  тіль-

ки публічною (неповною) інформацією.

Основні завдання, що вирішуються  при проведенні фінансової діаг-

ностики:

визначення стану підприємства на момент дослідження (фінансовий

стан, майновий стан підприємства, достатність капіталу для поточної

діяльності та довгострокових інвестицій, потреба в додаткових джерелах

фінансування, здатність  до нарощування капіталу, раціональність вико-

ристання позикових засобів, ефективність діяльності підприємства);

виявлення тенденцій і  закономірностей у розвитку підприємства за

досліджуваний період;

визначення "вузьких" місць, що негативно впливають на фінансовий

стан підприємства;

виявлення резервів, які підприємство може використовувати для

поліпшення фінансового  стану.

Основними напрямками аналізу  є [3]: аналіз структури балансу й

чистого оборотного капіталу, аналіз ліквідності й фінансової стійкості,

аналіз прибутковості  й структури витрат, аналіз грошового  потоку, аналіз

оборотності, аналіз ефективності діяльності підприємства.

Основні методи аналізу:

горизонтальний, або аналіз тенденцій, при якому показники (фінан-

сові дані) підприємства порівнюють з аналогічними за інші періоди у

відносному й абсолютному  вигляді;

вертикальний, або аналіз на основі процентних співвідношень  часток,

окремі показники якого  знаходяться в загальній групі  або підгрупі

показників;

факторний аналіз — аналіз впливу окремих елементів фінансової

діяльності підприємства на основні економічних показників;

порівняльний — порівняння досліджуваних показників з аналогічни-

82

ми середньогалузевими (або  показниками основних конкурентів);

спеціалізований аналіз (прогноз  готівки, аналіз потоку фондів, зміни  у

валовому прибутку, аналіз беззбитковості).

Незалежно від методу фінансового  аналізу, необхідно завжди до-

сліджувати один або декілька аспектів фінансового стану підприємства і

результатів його діяльності, таких як: короткострокова ліквідність; грошові

потоки; структура капіталу й довгострокова платоспроможність; рентабель-

ність інвестованого капіталу; операційна діяльність; використання активів.

Діагностування стану  та результатів діяльності підприємства може

проводитися в наступних  формах [3].

Процес проведення фінансового  аналізу, як і будь-який інший

складний процес, повинен  мати свою технологію — послідовність  кроків,

спрямованих на виявлення  причин погіршення стану підприємства і важелів

його оптимізації.

Фінансову діагностику підприємства виконують в три етапи [1].

Етап 1. Оцінка поточного стану  підприємства та його змін у по-

рівнянні з попереднім періодом.

Завданням цього етапу  є не тільки аналіз динаміки показників, але й

визначення припустимого рівня зниження коефіцієнтів. Проблеми у фі-

нансовому положенні підприємства виникають у разі, якщо значення кое-

фіцієнтів стають нижчими  за прийнятний рівень. Зниження коефіцієнтів у

межах прийнятних значень  потребує з'ясування причин зниження показ-

ників, а не причин виникнення проблем.

Крім підтвердження наявності  чи відсутності проблем у фінансовому

положенні підприємства, необхідно  дати оцінку ступеня критичності  таких

проблем.

До основних проблем у  фінансовому стані підприємства відносяться

наступні:

1. Низька платоспроможність.

2. Недостатнє задоволення  інтересів власника.

83

3. Зниження фінансової  незалежності або низька фінансова  стійкість.