Термін "діагностика"

ного виміру здійснюється за допомогою співмножника (360/інтервал ана-

лізу в днях).

При розрахунку показників рентабельності необхідно використову-

вати єдиний підхід — проводити  розрахунок на підставі середніх значень  за

період аналізу або  на підставі значень на конкретну  звітну дату. Це

забезпечить порівнянність  результатів розрахунку.

За результатами діагностики  можливі висновки: наскільки успішно

підприємство працює в  порівнянні з конкурентами; які зміни  у стані

підприємства в порівнянні з попередніми періодами (погіршився або

покращився); чи є прийнятними  в існуючих умовах показники роботи

підприємства.

Тема 10. ДІАГНОСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

ПІДПРИЄМСТВА

10.1. Характеристика економічної безпеки підприємства

Безпека підприємства — це містке, комплексне поняття. У загальному

вигляді її можна визначити  як відсутність різного роду небезпек і загроз,

або наявність можливостей  щодо їх попередження, захисту своїх  інтересів

та недопущення втрат  нижче критичної межі.

Під загрозою економічній  безпеці розуміється сукупність умов, про-

цесів, факторів, що перешкоджають  реалізації економічних інтересів  або

створюють небезпеку для  них і суб'єктів господарської  діяльності.

Криза на будь-якому підприємстві — це економічний процес, проті-

кання якого визначено  в часі. Вона проявляється у формі  суттєвого

97

порушення економічної рівноваги  й загострення фінансово-економічних

протиріч; виникає на будь-якій стадії життєвого циклу, переважно  на почат-

ковій і кінцевій; має циклічний  характер і визначається як зовнішніми, так і

внутрішніми факторами; становить  найбільшу небезпеку для існування

підприємства, і в той  же час є імпульсом до його оздоровлення.

У процесі антикризового  управління за допомогою діагностики  ви-

значають [29]: симптоми кризових явищ; стадія й ступінь розвитку кризи;

варіанти виходу з кризи  і т. д.

Перша стадія кризи — падіння  граничної ефективності капіталу, по-

казників ділової активності підприємства, зниження рентабельності й

обсягів прибутку, внаслідок  чого погіршується фінансове становище  під-

приємства, скорочуються фінансові  можливості розвитку.

Друга стадія кризи — поява  збитковості виробництва. Способи

розпізнавання кризового  стану визначають особливі вимоги до вихідної

інформації. Третя стадія — практична відсутність власних  коштів у

підприємства (значна частина  оборотних коштів направляється  на

погашення збитків і обслуговування кредиторської заборгованості).

Діагностика на цій стадії акцентує особливу увагу на цінності ознак, що

характеризують кризу  й рівень ризику при прийнятті  управлінських рішень

для екстреного варіанта знаходження  оборотних коштів.

Четверта стадія — стан гострої неплатоспроможності. Немає  мож-

ливості профінансувати навіть скорочене відтворення і платежі  за по-

передніми зобов'язаннями. Виникає  реальна загроза зупинки або  припи-

нення виробництва, а потім  і банкрутства. У цій ситуації діагностика з ви-

користанням коефіцієнтів платоспроможності  й забезпеченості власними

оборотними коштами дозволяє встановити фінансову неспроможність і

можливість нейтралізувати її через процедуру банкрутства.

Всю сукупність факторів виникнення кризової ситуації в діяльності

підприємства можна поділити на дві групи:

1) зовнішні, на які воно  не в змозі впливати або  його вплив

98

обмежений:

соціально-економічні фактори  загального розвитку країни: тип

економічної системи, темп і  розміри інфляції; нестабільність податкової

системи; незбалансована кредитна політика або її повна відсутність; еко-

номічна невизначеність або  нестабільність регулюючого законодавства;

структура потреб населення; рівень доходів і нагромаджень населення;

зростання безробіття;

ринкові фактори: міжнародна конкуренція; зниження ємності внут-

рішнього ринку; посилення  монополізму на ринку; нестабільність валютно-

го ринку; величина платоспроможного попиту клієнтів-підприємств; ріст

пропозиції товарів-субститутів; науково-технічний та інформаційний

розвиток виробничого  циклу; порушення традиційних господарських

зв'язків;

інші зовнішні фактори: політико-правова  нестабільність і стихійні

лиха; погіршення криміногенної  ситуації;

2) внутрішні, що виникають  в результаті діяльності самого

підприємства:

управлінські: помилкова  ринкова філософія підприємства; відсутність

або неправильні принципи її дії; високий рівень комерційного ризику;

недостатнє знання кон'юнктури  ринку; неефективний фінансовий ме-

неджмент: погане управління витратами виробництва; відсутність  гнуч-

кості в управлінні; невідповідність  рівня управлінської та організаційної

культури підприємства його технологічній структурі; недостатньо  якісна

система бухгалтерського  обліку й звітності;

виробничі: нераціональне  використання ресурсів і низька якість

продукції; незабезпеченість єдності підприємства як майнового  комплексу;

застарілі та зношені основні  фонди; низька продуктивність праці; високі

енерговитрати; перевантаженість об'єктами соціальної сфери;

ринкові: низька конкурентноздатність продукції, залежність від об-

меженого кола постачальників і покупців.

99

За можливістю діагностування та прогнозування фактори виникнення

кризової ситуації в діяльності підприємства можна розглядати як такі, що

діагностуються; прогнозовані, такі_______, що не піддаються прогнозуванню.

Боротьба підприємства за виживання в кризових умовах вимагає  вза-

ємозв'язку організаційних, правових, фінансових і управлінських  аспектів.

Функціональні складові економічної" безпеки підприємства створю-

ють наступну структуру [34]:

1. Фінансова складова, що  характеризує досягнення найбільш

ефективного використання ресурсів.

2. Інтелектуальна й кадрова  складова, що характеризує збереження  та

розвиток інтелектуального потенціалу підприємства через ефективне

управління персоналом.

3. Техніко-технологічна складова, що характеризує ступінь відпо-

відності застосовуваних на підприємстві технологій кращим світовим

аналогам за умов оптимізації  витрат ресурсів.

4. Політико-правова складова, що характеризує всебічне правове

забезпечення діяльності підприємства, дотримання діючого законодавства.

5. Інформаційна складова, що характеризує ефективне інформаційно-

аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства.

6. Екологічна складова, що  характеризує дотримання діючих

екологічних норм, мінімізацію  втрат від забруднення навколишнього

середовища.

7. Силова складова, що характеризує  забезпечення фізичної безпеки

працівників підприємства і  збереження його майна.

8. Ринкова складова, що  характеризує ступінь відповідності  внут-

рішніх можливостей розвитку підприємства можливостям, які складаються

в ринковому середовищі.

9. Інтерфейсна складова, що  характеризує надійність взаємодії  з

економічними контрагентами  підприємства.

Забезпечення економічної  безпеки припускає виділення, аналіз та

100

оцінку існуючих загроз по кожній з функціональних складових  і розробку

на їх основі системи заходів, що попереджають і протидіють виникненню

кризових явищ на підприємстві.

10.2. Інструментарій оцінки рівня економічної безпеки

підприємства

Рівень економічної безпеки  підприємства [34] оцінюють на підставі

визначеного інтегрального  критерію із зважуванням і сумуванням окремих

функціональних критеріїв, що розраховуються шляхом порівняння

(зіставлення) величини  загрози економічної безпеки  та ефективності заходів

щодо її запобігання.

Аналіз і оцінку економічної  безпеки підприємства виконують  у такий

послідовності: виявлення  внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають

економічну безпеку підприємства (по кожній з функціональних складових),

аналіз і оцінка ступеня  їх впливу; розрахунок узагальнених показників

економічної безпеки для  кожної з функціональних складових; розрахунок

Інтегрального показника  економічної безпеки підприємства, розробка

комплексу заходів, спрямованих  на підвищення економічної безпеки, і

оцінка їх ефективності.

Оцінку рівня економічної  безпеки здійснюється порівнянням  розра-

хункових значень показника  з реальними величинами, одержаними раніше

стосовно підприємства, а  також (коли це можливо) щодо аналогічних

суб'єктів господарювання відповідних галузей економіки.

Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну сукуп-

ного критерію економічної  безпеки підприємства здійснюють функціо-

нальний аналіз заходів з  організації необхідного рівня  економічної безпеки

підприємства за окремими складовими в наступній послідовності:

1. Визначення структури  негативних впливів за функціональними

складовими економічної  безпеки. Розподіл об'єктивних і суб'єктивних не-

101

гативних впливів.

2. Фіксація вжитих превентивних  заходів для запобігання негативним

впливам за всіма функціональними  складовими економічної безпеки

3. Оцінка ефективності  вжитих заходів з погляду нейтралізації  конк-

ретних негативних впливів  за кожною складовою економічної  безпеки

4. Визначення причин недостатньої  ефективності заходів, ужитих  для

подолання вже наявних  і можливих негативних впливів на економічну

безпеку.

5. Виявлення не усунених  і очікуваних негативних впливів  та рівень

економічної безпеки, а також  тих, що можуть з'явитися в майбутньому.

6. Опрацювання рекомендацій  щодо усунення існуючих негативних

впливів на економічну безпеку  й запобігання можливій появі  нових.

7. Оцінка вартості кожного  з пропонованих заходів щодо  усунення

негативних впливів на рівень економічної безпеки й  визначення відпові-

дальних за реалізацію таких  заходів.

Оцінка ефективності діяльності відповідних структурних підрозділів

підприємства (організації) з використанням даних про  витрати для запо-

бігання можливим негативним впливам на економічну безпеку й  про

розміри відверненої і  заподіяної шкоди дає об'єктивну (підкріплену еко-

номічними розрахунками) панораму результативності діяльності всіх під-

розділів (відділів, цехів) з  цього питання.

10.3. Механізми забезпечення належної економічної безпеки

підприємства

Система безпеки підприємства складаємножину взаємопов'язаних

елементів, що забезпечують своєчасне виявлення та попередження як

зовнішніх, так і внутрішніх небезпек та загроз, забезпечення захисту

діяльності підприємства і досягнення їм цілей бізнесу.

Складовими елементами системи  є [13]; об'єкт безпеки, суб'єкт без-

102

пеки, механізм безпеки, а  також практичні дії щодо забезпечення безпеки.

Суб'єктів забезпечення безпеки  підприємства можна поділити на дві

групи: ті, що входять до структури  самого підприємства (спеціальні су-

б'єкти — служба безпеки  або охорона, рятувальна служба, інші;

напівспеціальні суб'єкти —  юридичний відділ, фінансова служба та інші; ін-

ший персонал підприємства), ті, що знаходяться за межами підприємства та

не підпорядковуються  його керівництву (державні органи —  законодавчі,

виконавчі, судові, правоохоронні, науково-освітні заклади, інші; недержавні

організації — приватні охоронні й детективні агенції, аналітичні центри,

інформаційні служби, інші; кримінальні структури).

До елементів механізму  забезпечення економічної безпеки

відносяться: закони, правові  норми, спонукальні мотиви й стимули, методи,

заходи, сили та засоби.

Завдання, що вирішуються  завдяки механізмам забезпечення на-

лежної економічної безпеки:

прогнозування можливих загроз економічній безпеці підприємства;

організація діяльності з  попередження можливих загроз;

виявлення, аналіз і оцінка реальних загроз економічній безпеці, які

виникли;

організація діяльності щодо реагування на загрози, які виникли.

Організація й функціонування комплексної системи забезпечення

економічної безпеки повинні  базуватися на наступних принципах: комп-

лексності або системності; безперервності; законності; сполучення пре-

вентивних і реактивних заходів; диференційованості; сполучення гласності

й конфіденційності; компетентності; економічної доцільності.

Складові системи забезпечення економічної безпеки визначаються

двома факторами:

1) потенційним складом  і структурою загроз;

2) фінансовими можливостями  підприємства.

Постійне посилення дії  факторів, що загрожують економічній  безпеці

103

підприємства, потребує створення  системи моніторингу стану і  динаміки

розвитку підприємства з  метою завчасного попередження небезпек та загроз

і вживання необхідних заходів  щодо захисту та протидії.

Основні цілі моніторингу  повинні бути наступними:

оцінка стану та динаміки розвитку виробництва підприємства;

виявлення деструктивних  тенденцій і процесів розвитку потенціалу

виробництва;

визначення причин, джерел, характеру, інтенсивності впливу за-