Термін "діагностика"

ЖЦ КПП;

як впливають на рівень КСП на кожному етапі внутрішні  й зовнішні

фактори КПП;

на які фактори (стратегічний потенціал підприємства або детермі-

нанти "національного ромба") слід в першу чергу спрямувати діяльність

керівництва підприємства для  підвищення його конкурентного статусу.

Узагальнююча кількісна  оцінка КСП, за якою визначається конку-

рентна позиція підприємства, дозволяє вести цілеспрямований  пошук

найкращих варіантів створення  та підтримки сприятливих передумов  для

досягнення високого рівня  конкурентної переваги підприємства на всіх

етапах життєвого циклу.

7.3. Існуючі підходи до визначення структури управлінського

аналізу

Можливі різні підходи  до визначення структури проведення управ-

лінського аналізу. Часто  такий аналіз проводять по сферах діяльності, або

внутрішніх ресурсах підприємства, потенціал їх розвитку порівнюють з

аналогічними характеристиками конкурентів

Система МсКіnсеу забезпечує комплексне охоплення при аналізі  всіх

сторін виробничої діяльності підприємства — від проектування до збуту та

сервісного обслуговування продукції, але при цьому за рамками  аналізу

70

залишаються питання забезпечення даного процесу фінансовими й

трудовими ресурсами, а також  питання організації управління.

Керівництву підприємства необхідно  періодично проводити порів-

няльний аналіз свого ланцюжка створення цінностей з ланцюжками кон-

курентів: за підсумками якого  можна виявити найкращу практику

виконання визначеного виду діяльності, найбільш ефективний спосіб

мінімізації витрат. Зменшення  витрат на основних етапах створення

цінності означає одержання  конкурентної переваги, незалежно від  того, чи

спрямовано воно на зниження цін або зміцнення іміджу. Так. досліджуючи

процес крок за кроком, можна  визначите де підприємство

конкурентноздатне, а де —  вразливе. Проводячи перестановки,

удосконалюючи або виключаючи з "ланцюжка цінностей" окремі елементи,

можна підвищити конкурентноздатність підприємства. Проте для

досягнення конкурентної переваги варто підходити до "ланцюжка

цінностей" як до системи, а не як до набору компонентів.

Запропонована японським  консультантом R. Оhmае схема прове-

дення діагностики підприємства, на відміну від попередніх схем, орієнто-

вана на ринкові можливості підприємства й забезпечує комплексний  аналіз

(підхід R. Оhmае).

У разі діагностування підприємства за методом самооцінки Тіtо Соntі,

підприємство розглядається  і оцінюється за трьома областями:

область результатів —  через результати бізнесу, задоволення  спо-

живачів, задоволення Інтересів  власників підприємства, задоволення  очі-

кувань персоналу, задоволення  інтересів та очікувань партнерів;

область процесів — через  основні бізнес-процеси (які створюють  з

вхідних ресурсів кінцевий продукт, що має споживчу цінність для покупця),

обслуговуючі бізнес-процеси (які забезпечують входи тільки для  основних

бізнес-процесів), бізнес-процеси  загального призначення (які створюють

інфраструктуру підприємства), бізнес-процеси корпоративного управління);

область системних факторів — через лідерство, стратегії  та плани,

71

людські ресурси, організаційні  структури та інші ресурси.

За результатами діагностики  формується системне бачення процесів,

ресурсів і інших системних  факторів підприємства, встановлюється їх

наявність та ступінь відповідності  поставленим цілям і завданням,

визначається здатність  досягати встановлені результати.

Модель SCORE — модель, що дозволяє підприємству виробити

стратегії переходу від проблеми до її рішення. SCORE є абревіатурою від

англійських: Symptom (симптом), Саusе (причина), Оutcome (результат),

Resource (ресурс), Еffесt (ефект).

У процесі діагностики  виявляються слабкі місця (симптоми) існуючої

системи управління (зокрема, взаємовідносини з клієнтами; управління

фінансами; ефективність внутрішніх бізнес-процесів; інновації та розвиток

інфраструктури; навчання і  розвиток персоналу), аналізують і виявляють

причини їх виникнення. Складають  структурований опис проблемного

стану підприємства, виражений  через фактори успіху та показники

ефективності бізнесу.

Після визначення поточного  стану з'ясовують результати — конк-

ретні цілі або бажаний  стан, якого підприємство хоче досягти,—  у вигляді

набору ключових показників ефективності процесів підприємства, виявле-

них в ході визначення симптомів  і причин, а також їх майбутніх  значень

Ефекти — це більш довгострокові  наслідки досягнення конкретного

результату. Визначення ефектів  містить виявлення "кінцевих причин",

тобто майбутніх цілей, завдань _______або намірів, які задають напрямок або

впливають на систему, визначаючи, таким чином, зміст, цілеспрямованість

або доречність поточних дій.

Для підприємства має бути визначений список "процедур", виконання

яких дозволить йому досягти  поставлених цілей і завдань. У моделі ЗСОРЕ

"процедури" називають  ресурсами. Вони можуть бути  представлені або у

вигляді простого переліку необхідних дій з вказівкою дат початку  і

закінчення (або без них), або у вигляді докладного плану  проекту.

72

Визначені в такий спосіб процедури можуть бути виконані як співробітни-

ками самого підприємства, так і силами запрошених фахівців. Деталізація

ресурсів залежить від  ступеня визначеності того, хто буде надалі ви-

конувати вказані роботи.

Для оцінки ефективності треба  розглянути два стани системи  уп-

равління. Перший стан, початковий (стан "як є"), що характеризується

набором показників ефективності системи управління. Другий стан, кін-

цевий (стан "як повинний бути"). Він має той же набір показників ефек-

тивності системи управління, для яких слід розрізняти цільові  значення

показників ефективності, пов'язаних з розвитком підприємства, і значення

показників ефективності, яких можна досягти в результаті проекту.

Подальший аналіз ефекту може бути виконаний різними способами

(залежно від цілей і  завдань аналізу): порівнянням різниці  між значеннями

показників ефективності кінцевого й початкового стану; аналізуючи ступінь

наближення підприємством  до поставлених цільових значень  показників

ефективності в результаті проекту; оцінюючи відхилення фактично

досягнутих значень показників ефективності від запланованих.

Тема 8. ДІАГНОСТИКА ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

ПІДПРИЄМСТВА

8.1. Сутність, основні характеристики й складові виробничого

потенціалу підприємства

Потенціал промислового підприємства [2; 6; 11; 33] розглядається як

здатність підприємства до виробництва  й реалізації конкурентоспроможної

продукції, за умов раціонального  використання існуючих ресурсів і

можливостей, в обсягах, необхідних для забезпечення ефективного

функціонування підприємства відповідно до його стратегічних і  тактичних

планів розвитку.

73

Виробничий потенціал  підприємства відображає спроможність

наявних (на підприємстві виробничих) ресурсів (персоналу і засобів

виробництва) до перетворення вихідних ресурсів в умовах раціонального

взаємозв'язку виробничих процесів, з урахуванням специфіки технології,

ресурсозабезпечення, комунікацій  та завантаження потужностей, на готову

продукцію і послуги.

До характеристик виробничого  потенціалу відносяться: цілісність,

складність, взаємозамінність, альтернативність його елементів,

взаємозв'язок і взаємодія  його елементів, здатність до сприйняття в якості

елементів новітніх досягнень  науково-технічного прогресу, здатність  до

розвитку шляхом безпосереднього  та систематичного використання нових

технологічних ідей, гнучкість  виробничої системи, потужність виробничого

потенціалу.

До структурних особливостей слід віднести цілісність, складність,

взаємозамінність елементів, їх взаємозв'язок і взаємодію. Якісними

характеристиками можна  вважати здатність елементів  потенціалу до

сприйняття досягнень  науково-технічного прогресу, гнучкість  виробничого

потенціалу. Головна кількісна  характеристика виробничого потенціалу

підприємства — виробнича  потужність — максимальна реальна  можливість

випуску продукції необхідної якості в номенклатурі та асортименті  плану за

певний період часу при  використанні наявного обладнання й  реалізації захо-

дів з вдосконалення технології, організації виробництва і праці.

Трудовий потенціал підприємства є складовою частиною вироб-

ничого потенціалу, що за своїми якісними й кількісними характеристиками

повинна відповідати потребам виробництва щодо забезпечення

ефективного функціонування підприємства згідно з його стратегічними  і

тактичними планами розвитку.

Виробнича здатність господарської  системи визначається кількістю

використовуваних засобів  праці — наступний елемент  виробничого по-

тенціалу. Засоби праці взаємозамінні  з іншими видами ресурсів. Особливо

74

висока взаємозамінність між основними фондами й живою  працею.

Технологія не є речовинним елементом виробництва і завжди ма-

теріалізується в тій  або іншій системі засобів  праці. Однак вона визначає

форми зв'язку особистих і  речовинних елементів виробництва, а також усі

просторові й тимчасові  зв'язки між речовинними елементами і стадіями

виробництва. Тому технологія є одним з найважливіших елементів

виробничого потенціалу.

Останній елемент виробничого  потенціалу підприємства — інфор-

мація — є специфічним  ресурсом. У виробничих процесах інформація

виконує сполучну роль, поєднуючи  його елементи як одне ціле: регулює

споживання ресурсів і  заміщення одних видів ресурсів іншими; визначає

направленість процесу виробництва, сприяє підвищенню продуктивності

праці й засобів праці, підвищенню рівня та ефективності технологій. Значна

частина ресурсів у вигляді  інформації міститься у самій  господарській ланці

як результат дії її служб, а також від інших спеціалізованих  організацій.

8.2. Оцінка стану та використання виробничого потенціалу

ТехнІко-технологічна складова виробничого потенціалу підприємства

— це система наявних техніко-технологічних  можливостей підприємства з

випуску конкурентоспроможної продукції, що визначається технічним

оснащенням, рівнем технології виробництва та сукупністю всіх

технологічних знань, досвіду, ноу-хау, що використовуються для вироб-

ництва продукції.

75

Таблиця 8.1. - Основні показники  технічного рівня виробництва

№ Ознака

групування

показників

Показники

1 Технічний

рівень

устаткування

1.1. Продуктивність (потужність)

1.2. Надійність, довговічність

1.3. Питома металомісткість

1.4. Середній строк експлуатації

1.5. Частка прогресивних  видів обладнання в загальній

кількості

1.6. Частка технічно й  економічно застарілого обладнання  в

загальному парку

2 Ступінь

техозброєності

праці

2.1. Фондоозброєність праці

2.2. Енергоозброєність праці

3 Рівень

прогресивност

і технології

3.1. Структура технологічних  процесів за трудомісткістю

3.2. Частка нових технологій  за обсягом продукції

3.3. Середній вік технологічних  процесів, що застосовуються

3.4. Коефіцієнт використання  сировини та матеріалів

4 Рівень

механізації та

автоматизації

виробництва

4.1. Ступінь охоплення робітників  механізованою працею 4.2.

Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою

автоматизованих засобів  праці

Основні питання дослідження  техніко-технологічного комплексу

підприємства [33] подані у  табл. 8.2

Таблиця 8.2. - Дослідження  техніко-технологічного комплексу

Мета дослідження Методи дослідження

Визначення ступеня зносу  ос-

новних засобів і наявності  ус-

таткування, придатного для

випуску конкурентноздатної

продукції

Аналіз даних бухгалтерського  обліку.

Інвентаризація основних засобів. Ринкова

оцінка активів

Визначення можливості забез-

печити внутрішні конкурентні

переваги підприємства

Вивчення техніко-економічних  характеристик устат-

кування за даними інвентаризації та технічної

документації.

Порівняння за аналогічними комплексами операцій з

технологічно родинними  підприємствами

Визначення можливості вироб-

ництва диференційованого

товару

Виявлення атрибутів товарів  на основі їх технічних,

характеристик, забезпечуваних технологічним

комплексом підприємства. Порівняння з технологічно

родинними підприємствами

Визначення можливостей  пе-

ребудови технологічного комп-

лексу на нові вироби

Виявлення у складі устаткування універсального,

спеціалізованого та гнучкого автоматизованого техно-

логічного комплексів

Визначення типу технологій за

етапами життєвого циклу

Аналіз реальної і можливої галузевої приналежності та

визначення типів технологій у цих галузях

76

Одне з головних питань, яке треба з'ясувати при дослідженні  цієї

складової виробничого потенціалу — наскільки основні фонди