Особенности жанра притчи в англоязычной литературе

В створенні вертикального  контексту беруть участь також і  реалії: The phrase was considered as giving а highly favorable aspect to his political prospects; as is likewise the case with the Popedom, nobody ever becomes President without taking а name other than his ovm («The Great Stone Face», p.105).

У притчі «Себелюбство, або  змія в грудях» вертикальний контекст створюється екстралінгвістичною  алюзією: A man of impure life, and а brazen face, asking Roderic if there were any serpent in his breast, – he told him that there was, and of the same species that once tortured Don Rodrigo, the Goth («Egotism...», p.178).

Розуміння тексту багато в  чому обумовлене декодуванням таких  алюзій. В даному випадку автор  натякає на короля вестготів Родріго, відомого своєю розбещеністю. Характеристика персонажа міститься саме у вертикальному  контексті, і в разі його нерозуміння  цілісність читацького сприйняття буде порушена.

Розглянемо проблему вертикального  контексту в «Тиші» Е. По. Ми вже  згадували про те, що в «Тиші» просліджуються риси «Міфології»                           Д. Брайанта, і одночасно вона імітує розповідь Балвера «Монос і Даймонос».

Виходячи з цього, слід було б чекати наявність в цьому  тексті розгорнутого вертикального  контексту. Проте, читач розуміє  цей текст без додаткових історико-філологічних знань, що свідчить про відсутність  в нім вертикального контексту. Можливо, що знайомство читачів з  текстами тих творів, які послужили  Е. По основою створення притчі, внесло б деякі корективи до загальної  оцінки «Тиші», проте в цілому на її сприйняття воно б не вплинуло. «Тиша» – імітація, а не пародія, оскільки текст її створює враження єдності.

У притчі У. Фолкнера з «Села» присутня алегорична алюзія на расову дискримінацію і переслідування кольорових в США: Не used to dandle the Prince on his knee when the Prince was а boy; he even made the Prince а little pitchfork and learned him how to use it practicing on Chinees and Dagos and Polynesians («The Hamlet», p.152).

Найбільший інтерес з  точки зору їх вертикального контексту  представляють притчі Р. Бредбері, оскільки цитати, алюзії і різного роду реалії використовуються автором дуже широко. Так, в тексті притчі «Посмішка» вертикальний контекст створюється за рахунок  введення алюзії на картину Леонардо да Вінчі «Мона Ліза»:

«They say she smiles», said the boy.

«Aye, she does», said Grigsby.

«They say she's made of oil and canvas».

«True. And that's what makes me think she's not the original one. The original, now, I've heard, was painted on wood а long time ago» («The Smile», р.310).

Згодом автор декодує  цю алюзію:

«What do they call it, sir?» asked Tom quietly.

«The picture? Mona Lisa, Tom, I think. Yes, the Mona Lisa» («The Smile», p.313).

Найбільш широкий  вертикальний контекст створюється  в притчі «Вигнанці». Серед дійових  осіб притчі – письменники і персонажі  їх творів: Е. По і А. Бірс, У. Шекспір  і Ч. Діккенс, відьми з «Макбета»  і членів Піквікського клубу. Роблячи  їх героями свого твору, Р. Бредбері удається досягти тривожного звучання, гостроти і масштабності проблем.

Складність вертикального  контексту цієї притчі полягає в  тому, що літературні персонажі і  письменники не лише створюють алюзію, але і отримують додаткові  характеристики, стаючи героями твору.

Так, макбетовські відьми в  канві «Вигнанців» перестають бути власне шекспірівськими персонажами, одночасно залишаючись ними; по суті, вони стають макбетовськими відьмами з притчі Р. Бредбері. Саме так, оскільки в Бредбері вони виконують іншу функцію, чим у Шекспіра, хоча і займаються своїми чаклунськими справами. Роль відьом в «Вигнанцях» дуже напружена  і драматична – від успіху їх чаклунства залежить доля літературних світів, досягнень культури, майбутнє людства.

Вертикальний контекст «Вигнанців»  утворюють:

1. Реалії, пов'язані з повір’ями, окультними обрядами і ритуалами. Сюди можна віднести воскові фігурки, магічний кристал, срібні кулі для перевертнів, накреслені крейдою п'ятикутники і тому подібне
2. Цитати і мова цитати, тобто мова, що характеризується вкрапленням в неї буквального тексту, запозиченого з інших літературних творів. Такі алюзівні цитати зазвичай вводяться в тканину тексту без формальних ознак – тире, лапок, курсиву, а також без посилань на автора [12, с. 45].
3. Алюзії на:

а) літературні твори («Колодязь  і маятник» Е. По, «Різдвяний гімн»              Ч. Діккенса, «Мудрець країни Оз» Ф. Баума і ін.);

б) персонажі літературних творів (відьми з «Макбета» В. Шекспіра, багаточисельні персонажі з «Різдвяної пісні» Ч. Діккенса і інших його творів, ворон з однойменної поеми  Е. По, кіт з його ж розповіді  «Чорний кіт» і ін.);

в) неживі предмети з літературних творів (маятник з «Колодязя і  маятника» Е. По, Смарагдове місто  з «Мудреця країни Оз» Ф. Баума  і ін.);

г) персонажі казок і  обрядів (Санта Клаус).

4. Алюзії на:

а) персоналії письменників (Е. По, А. Бірс, Ф. Коппард, Ч. Діккенс,              А. Блеквуд);

б) риси зовнішності письменників (підстрижена еспаньйолка                         Ч. Діккенса, маленький зріст Е. По);

в) риси вдачі письменників (стриманість і гуманність Ч. Діккенса, рішучість, імпульсивність Е. По, безстрашність  і сарказм А. Бірса).

Автор прагне максимально  допомогти читачеві в з'ясуванні джерел вертикального контексту  свого твору. Цьому сприяє список книг, що підлягають знищенню, підбірка найбільш відомих цитат з літературних творів, перерахування реалій і участь в притчі відомих літературних персонажів. Створюючи такий широкий вертикальний контекст в невеликій за об'ємом притчі, автор як би спонукав читача повернутися або вперше звернутися до творів, які він згадує. Імпліцитно це підкреслює головну думку «Вигнанців»: забуваючи літературу, ми знищуємо її.

Функції складових частин вертикального контексту притчі неоднакові. Загальним для всіх них, тобто характеристикою вертикального  контексту в цілому, є їх участь в реалізації категорії інформативності  тексту. Кількість інформації, як змістовно-фактуальної, так і підтекстової, яку читач  витягуватиме з тексту, багато в  чому залежить від того, в якій мірі йому удасться проникнути у вертикальний контекст твору. Недекодовані реалії, цитати і алюзії не лише звужують кордони  інформативності тексту, але і, порушуючи  його цілісність, багато в чому перешкоджають  правильному його розумінню. Як приклад  приведемо уривок з «Вигнанців»: There was а man who looked as if he might be an indigested bit of beef, а blot of mustard, а crumb of cheese, а fragment of underdone potato – who else but Mr.Marley, chains and all... («The Exiles», p.111).

Без проникнення у вертикальний контекст цього уривка приведений опис містера Марлі не цілком зрозуміло. По-іншому сприйме його читач, знайомий з «Різдвяним гімном» Ч. Діккенса і який пам'ятає діалог містера Скруджа  і його покійного компаньйона  містера Марлі:

«You don't believe in me», observed the Ghost.

«I don't», said Scrooge.

«Why do you doubt your senses?»

«Because», said Scrooge, «а little thing affects them. A slight disorder of the stomach makes them cheats. You may be an undigested bit of beef, а blot of mustard, а fragment of an underdone potato. There's more of gravy than of grave about you, whatever you are!»

У недекодованому вертикальному  контексті порушується логіко-семантична зв'язність елементів тексту, яка  складає основу його цілісності. Зниження зв'язності зменшує міру цілісності тексту, що, у свою чергу, не може не вплинути на основну семантичну категорію  тексту – його інформативність

У ряді випадків вертикальний контекст «Вигнанців» грає важливішу  роль, ніж горизонтальний. Розглянемо, наприклад, першу з цитат в  цьому тексті:

When shall we three meet again

In thunder, lightning, or in rain? («The Exiles», p.103).

Саме ці початкові рядки  «Макбета» Шекспіра – перше, що виголошують  відьми в Р. Бредбері. Як видимий  з подальшого оповідання, відьми не збираються розлучатися, тому їм нічого домовлятися про наступну зустріч. Отже, буквальний сенс цієї цитати в  горизонтальному контексті «Вигнанців»  жодної ролі не грає. Функції її полягають  в наступному:

1) як відома цитата  з широко відомого твору вона  робить алюзію зрозумілою для  читача;

2) разом з наступною  цитатою вона служить сигналом  і доказом того, що в творі  діють саме шекспірівські відьми;

3) знову ж таки разом  з наступною цитатою вона створює  ту атмосферу чудес і чаклунства, яка властива твору Шекспіра.

Вибір наступної цитати: Round about the cauldron go: In the poison'd entrails throw... Double, double toil and trouble; Fire burn and cauldron bubble («The Exiles», р. 103) пояснюється, з одного боку, її вмістом (горизонтальний контекст, як в першому випадку, не порушується  – відьми дійсно варять зілля в  казані), а з іншої – її популярністю, хрестоматійністю: останній двовірш  повторюється в «Макбете» тричі (акт IV, сцена I). У останньому функції  обох цитат збігаються. Разом із словами Е. По (Hecate's friends are busy tonight) і            А. Бірса (I saw Will Shakespeare at the shore earlier... All along the sea Shakespeare's army alone, tonight, numbers thousands, the three witches, Oberon, Hamlet's father, Puck) вони утворюють  своєрідний ланцюжок шекспірівських алюзій і сприяють забезпеченню цілісності і зв'язності тексту.

Разом з очевидними алюзіями в даному тексті присутні і такі, чиє сприйняття ускладнюється завдяки  злиттю з текстом і частковому спотворенню, або повній деформації цитат. У таких випадках вертикальний контекст «Вигнанців» є свого  роду колажем з епізодів, дійових  осіб, висловів, узятих з різних місць  «Різдвяної пісні» і інших творів Ч. Діккенса, змішаних, скорочених, частенько  настільки фрагментарних, що їх важко  вичленувати з тексту: At а sign which read «SCROOGE, MARLEY AND DICKENS» Рої gave the Marley-faced knocker а rap and from within, as the door popped open а few inches, а sudden gust of music almost swept them into а dance. And there, beyond the shoulder of а man who was sticking а trim goatee and moustaches at them, was Mr. Fezziwig clapping his hands, and Mrs. Fezziwig, one vast substantial smile, dancing and colliding with other merrymakers, while the fiddle chirped and laughter ran about а table like chandelier crystals given а sudden push of wind. The large table was heaped with brawn and turkey and holly and geese; with mince pirs, suckling pigs, wreaths of sausages, oranges and apples; and there was Bob Cratchit and Little Dorrit and Tiny Tim and Mr. Fagin himself («The Exiles», pp. 110-111).

Приведений уривок настільки  насичений цитатами і алюзіями з  «Різдвяної пісні» і інших творів Ч. Діккенса, що в даному випадку  можна говорити про з'єднання  вертикального і горизонтального  контекстів. Тут є і алюзія на самого Діккенса (the man who was sticking а trim goatee and moustaches at them), і алюзія, що знижує стилістичний тон оповідання, завдяки чому досягається гумористичний ефект (а sign which had «scrooge, marley ahd dickens»), де ім'я письменника ставиться в один ряд з іменами його двох не найпозитивніших героїв. Алюзіями є і Marley-faced knocker (дверний молоток на будинку Скруджа, на якому той побачив напередодні Різдва обличчя містера Марлі – свого покійного компаньйона), і перерахування персонажів з «Різдвяної пісні» і інших творів Ч. Діккенса. У тексті повністю асимілювалися алюзівні цитати описів: Mr. Fezziwig clapping his hands, Mrs. Fezziwig, one vast substantial smile, the table was heaped with brawn and turkey and holly and geese; with mince pies, suckling pigs, wreaths of sausages, oranges and apples.

Вертикальний контекст в  текстах притч різних авторів  дозволяє говорити про різноманітність  його функцій і про його зв'язок з такими категоріями, як інформативність, глибина, цілісність, зв'язність, пресуппозиція. Його зв'язок з цими категоріями  підкреслює важливість вертикального  контексту в семантичній структурі  твору. Крім того, вертикальний контекст є своєрідним конденсатом інформації, завдяки чому створюється лапідарність тексту притчі.

 

3.4. Повтор як  засіб організації текстової  інформації

 

При розгляді семантичних  особливостей тексту притчі спеціального вивчення вимагає повтор як провідний  стилістичний прийом цього типа тексту.

У стилістиці повтор розглядається  як «повторення звуків, слів, морфем, синонімів або синтаксичних конструкцій» [1, с. 227].

Повтор буває як дистантний, компоненти якого стоять в тексті один від одного на значній відстані [16, с. 1], так і контактний, такий, що реалізовується в межах однієї надфразової єдності [16, с. 6]. Якщо компоненти контактного повтору легко відмітити, оскільки вони знаходяться «на очах», то компоненти дистантного розкидані в тексті, і їх реалізація вимагає більшої уваги з боку читача. Обоє виду повтору присутні і в канонічній, і в неканонічній притчі, так що дистантність/контактність не є відмітною ознакою повторів даних конкретних підтипів тексту.

При вивченні повтору необхідно  враховувати, що повторення не всякого  елементу в тексті виступає як стилістичний прийом. «Критерій релевантності... – одна з основних проблем у  вивченні стилю в мові. Я маю  на увазі проблему відмінності між  простою регулярністю в мові, яка  сама по собі не представляє жодного  інтересу для літературного дослідження, і регулярністю, яка є значущою для поетичного або прозаїчного  твору» [48, с. 330]. Основна відмінність повтору як стилістичної фігури від простого повторення елементів тексту полягає в його цілеспрямованості, маркуванні, в його логічній емфазі, необхідній для концентрації уваги читача на ключовому елементі вислову.

Значення повторюваного  елементу в тексті багато в чому залежить від частоти його вживання [62, с. 91]. Чим вище повторюваність елементу, тим більше важливу роль він грає в тексті. У притчах ми найчастіше стикаємося з неодноразово повторюваними компонентами дистантного і контактного повтору, у разі ж разового дистантного повтору спостерігається значний лексичний об'єм повторюваного елементу.

У тексті канонічної притчі наявність повтору відображає ту специфічну рису, яка була властива ще усній формі існування цього  жанру. У усній притчі повтори  сприяли логічній емфазі найбільш важливої інформації, виділяли ключові пункти оповідання, додавали тексту характерну ритмомелодичну оформлену, що згодом було зафіксоване в текстах протослова. Разом із специфікою об'ємно-прагматичного  розчленовування, вживанням архаїзмів  і ритмічною організацією, повтор є однією з імітуючих рис протослова. Основними видами повтору в тексті американської притчі є анафора, епіфора, полісиндетон, паралельні синтаксичні  конструкції.

Анафора, або єдинопочинання, – стилістична фігура, що полягає  в повторенні одних і тих же елементів тексту на початку кожного  паралельного ряду. У текстах канонічних притч як паралельні ряди виступатимуть  абзаци, пропозиції, складові складносурядних  речень.

Для канонічних притч типовими є два види анафори: лексична (повторення окремих слів) і синтаксична (повторення синтаксичних конструкцій), причому  переважно вони зустрічаються в  поєднанні один з одним. Такий  повтор називається подвійним [29, с. 304].