Особенности жанра притчи в англоязычной литературе

Якщо в першій частині  тексту автор виділяв найбільш значимі  елементи графічно, то в другій частині пропозиції, які містять важливу інформацію, виділяються в абзац: «Every gift from а friend is with а wish for your happiness, and so it is with this ring» («There's No Such Place...», р.3).

Перша частина тексту відрізняється  від другої ще і тому, що автор  навмисно підбирає в 4-х випадках однакову форму для вираження думки. Оформляючи абзаци НФЄ однакові (через один) за розміром, налічують однакову кількість пропозицій. Вони також однакові з точки зору контекстно-варіативного розчленовування, оскільки охоплюють оповідні з міркуванням контексти, відповідні частини яких однаково оформлені прямою або авторською мовою.

Така організація тексту несе наступне смислове навантаження. По-перше, оповідання про подорож  в листі до Рей написано як казка, і конструкції, що повторюються, виникають  тут як елемент казкового стилю. По-друге, епізод подорожі в смисловому відношенні складається з п'яти НФЄ, де чотири оформлені однаково, узяте зовсім по-іншому (за винятком того, що його охоплюють також два абзаци і що форма контекстно-варіативного розчленовування осталася колишня – оповідання з міркуванням). Проте найбільш важлива інформація зі всіх п'яти НФЄ міститься саме в останньому, п'ятому, і контраст з попередніми виділяє його в їх ряду.

У притчі Е.Хемінгуея про  мурашок в романі «Прощай зброя!» всього один абзац, що охоплює два НФЄ, з яких перше – оповідне, а друге – оповідне з міркуванням; обоє контексту представлено авторським викладом.

Не дивлячись на малий  розмір, в цій притчі також вичленимі три частини композиційної схеми: зав'язка – перша пропозиція («Once in а camp I put а log on top of the fire nd it was full of ants»), середня частина – вчинки персонажів пропозиції 2-5) і завершальна частина, коди, яка в даному тексті є притчове тлумаченням описаного епізоду «I remember thinking at the time that it was the end of the world nd а splendid chance to be а messiah and lift the log off the fire nd throw it out where the ants could get off onto the ground»), автор не членує цей епізод на абзаци, вочевидь, тому, що в макротексті оповідання він весь виділений монотематично і ретроспективно), це «flashback», спогад, спливаючий в пам'яті головного героя роману за асоціацією з його думками, його душевним станом.

Найбільш пізніми в  хронологічному відношенні з досліджуваних  неканонічних притч є фантастичні  притчі Р.Бредбері.

Об'ємно-прагматичне розчленовування  притч Р.Бредбері відрізняється  від попередніх перш за все тим, що в них найкрупнішою одиницею розчленовування  є сегмент, тобто група надфразової  єдності, що графічно виділяється відбиттям. Текстові сегменти є у всіх притчах  Р.Бредбері, їх число вагається від  двох (притчі «Суничне віконце», «глибка», «Сміттяр») до восьми. Було б невірним припустити, що автор вводить розчленовування на сегменти виключно для полегшення сприйняття тексту великого об'єму, оскільки в такому випадку розміри сегментів були б приблизно однакові і членімі на цьому рівні була б кількісно обумовленою. Проте в притчах Р.Бредбері відбиттям відділяються різні за розміром сегменти. Так, в притчі «Коса» розміри сегментів вагаються від 3-х до 62-х абзаців. Отже, розчленовування на сегменти не базується на кількісному критерії. Аналіз показує, що розчленовування на сегменти призвано виділити:

а) інформативно важливі  частини тексту;

б) епізоди, що розрізняються  по параметрах просторово-часового континууму;

в) нову підтему в оповіданні, перехід до нового епізоду.

У притчах Р.Бредбері розчленовування на сегменти мотивоване переходом до нової теми, нового епізоду в 50% випадків, зміною параметрів просторового або тимчасового континууму в 30% і необхідністю виділення інформативно важливого відрізання тексту в 20% випадків.

Тоді, коли в основі сегментного  розчленовування лежить зміна місця  дії або розрив в тимчасовому  континуумі, на початку сегменту зазвичай містяться покажчики часу або  простору, відмінні від таких попереднього сегменту. Так, в притчі «Банка» на початку другого сегменту відмічено місце дії – «in the Hollow...», тоді як в першому сегменті місце дії – «the tent of а sideshow on the outskirts of а little, drowsy town». У третьому ж сегменті дія переноситься в халупу Чарлі, і, не дивлячись на безперервність оповідання в часі, автор, проте, відділяє цю частину сегментом. Четвертий і сьомий сегменти виділяються унаслідок розриву в континуумі оповідання; крім того, вони виділяють окремі епізоди. У обох сегментах в першій пропозиції містяться покажчики часу: «July passed warm and it was August» (сегмент IV) І «It was another night, about а week later» (сегмент VII). У притчі «Вигнанці» одним з мотивів виділення сегментів ІІ, ІІІ, ІV теж є зміна місця дії. Але якщо в сегментах ІІ, ІІІ, ІV ми знаходимо покажчики місця («on the shore of an empty sea», сегмент I, «A rocket ship moved through space from the planet Earth to ;he planet Mars. On the rocket ship...» – сегмент II, «Mr. Edgar Allan Рої stood in the tower window» – сегмент ІV), то в сегменті III немає конкретного покажчика місця, проте лексична співвіднесенність з сегментом та імпліцирує те ж місце дії.

У тих випадках, коли в  сегмент виділяється інформативно важна частина  тексту, зв'язок між сегментами є дуже тісним. Так, в притчі «Коса» сегмент III кінчається так: «Не held the letter out to Molly and told her what it said in а cold uneven voice».

«Mother passed away - one o'clock Tuesday afternoon - her heart» а ІV-й починається З пропозиції «All that Drew Erickson had to say was, "Get the kids in the car, load it up with food. We're goin' on to California». Як ми бачимо, зміни ні часу, ні місця дії не відбувається, дійові особи ті ж. Проте вирішення Еріксона, що послідувало після листа про смерть матері, його розмова з Моллі і відмова від тільки що прийнятого рішення мають особливе значення в тексті притчі і тому виділяються сегментом.

Настільки ж тісний зв'язок спостерігається між сегментами ІV і V в тексті притчі «Банка». Кінцева пропозиція сегменту 1V «Everybody held their breath, turning to see the jar» І початкове сегменту В «The thing in the jar said nothing», будучи тісно зв'язаними дією і по сенсу, знаходяться, проте, не просто в різних абзацах, але і в різних сегментах. І це не з метою створення ефекту чекання, а тому, що друга пропозиція починає епізод приходу Сома Кармоді, що є ключовим в розвитку подальшого оповідання.

Наступною за сегментом одиницею об'ємно-прагматичного розчленовування  тексту в притчах Р.Бредбері виступає абзац. По своїх кількісних параметрах абзаци в текстах притч Р.Бредбері неоднакові, їх величина варіюється від однієї пропозиції з одного-двох слів до 14 пропозицій (444 слова). Що стосується співвідношення абзаців і НФЄ, то в текстах притч Бредбері 93% парцеліруючих абзаців, 5,7% простих і 0,3% складних; 1% складають вільні абзаци. Парцеліруючі абзаци виникають не лише як репліки діалогічних контекстів, але і як засіб виділення інформативний важливих моментів в авторському оповіданні. Число парцеліруючих абзаців з видільної функцією в притчах Бредбері перевищує число таких в притчах інших авторів. Розглянемо специфіку такого розчленовування на окремих прикладах.

1. Charlie drove off. The naked blue light bulbs withdrew like dying stars, the open, dark country night of Louisiana swept in around wagon and horse. There was just Charlie, the horse timing his gray hoofs, and the crickets.
2. And the jar behind the high seat.
3. It sloshed back and forth, back and forth sloshed wet. And the cold gray thing drowsily slumped against the glass, looking out, looking out, but seeing nothing, nothing («The Jar», pp.82-83).

У абзац (2) виділена пропозиція, односкладна, представляю- дее собою  по суті частина пропозиції, якою закінчується попередній абзац. Він міг би бути одним з елементів перерахування  в нім (Charlie, the horse, the crickets, the jar). Проте  абзац (1) оформлений як завершений, чому сприяє наявність союзу and перед останнім членом речення – іменником the crickets. То сенсу абзац (2) міг би також прилучитися до абзацу (3) і виступити в ролі пропозиції-зачину. Проте, виділяючи даний відрізок секста в пропозицію і в абзац, автор ставить його в особливе положення в порівнянні хоч би з тими ж елементами перерахування, маркірує його в їх ряду, сприяє концентрації читацької уваги саме на цій пропозиції.

У тій же притчі є наступний  приклад:

1. «Well, damn it to hell!» rumbled а bull voice. «I don't think it's nothin'!»
2. Tom Carmody.
3. «Tom Carmody standing as always, in shadow. Out on the porch, just his eyes staring in, his lips laughing at you dimly, mocking. His laughter got inside Charlie like а hornet sting. Thedy had put him up to it. Thedy was trying to kill Charlie's new life, she was!» («The Jar», pp. 91-92).

У цьому уривку виділення  йде за тією ж схемою: односкладне 1редложение оформлене в абзац (2) з подальшим повтором, що акцентуємо на нім увага і одночасно допомагає передати інтонацію внутрішньої мови Чарлі.

Сприйняття інформації, що міститься в наступному абзаці

It was а big field of grain. Too big for one man to tend, and yet one man had tended it («The Scythe», p.178) зрительно полегшене завдяки контрасту з сусідніми, масивнішими абзацами. Проте читач розуміє дійсний сенс виділення в даному випадку не відразу, а пізніше, ретроспективно виявляючи значення цієї частини тексту в розкритті авторського задуму.

Окрім видільної функції  абзацу, Р.Бредбері в своїх притчах  також використовує видільну функцію пропозиції. Найчастіше для цієї мети автор удається до стилістичного прийому приєднання.

«Письменники охоче використовують прийом приєднання тоді, коли з'являється необхідність зупинити увагу читача на окремих деталях оповідання або зробити оповідання динамічним» [6, с. 5].

Л.А.Кузнецова відзначає, що «приєднувальні конструкції, продолжая попередню думку, передають всілякі додаткові зауваження, роз'яснення і виводи розповідача, акцентуючи на них увагу читача».

У наступному прикладі: «Milk the cows», she said. «Oh, yes», he said, and went out again. He found the cows waiting and full, and milked them and put the mill cans in the spring-house, but thought of other things. The wheat. The scythe («The Scythe», р. 179) прийомом приєднання автор виділяє два номінативних односкладних пропозиції, які є невластиво-прямою мовою, введеною дієсловом to think. В даному прикладі функцію присоединения можна визначити як що уточнює, оскільки рух думки йде від загального «Other things» До частному «The wheat», «the scythe».

У контекстно-варіативному розчленовуванні текстів притч  Р.Бредбері переважає оповідання. Число  оповідних контекстів становить 38% (майже стільки ж, скільки в Н.Готорна), потім йдуть змішані оповідно-описові (22%) і описові (19%). Відсоток контекстів міркувань в Р.Бредбері нижчий, ніж в інших авторів – 7% (ср. в Б.Франкліна міркування складають 65% від загального числа контекстів, в Н.Готорна – 10,5%, в У.Фолкнера – 10%, в Р.Баха – 12,5%). Всі види контекстів доводяться як на діалоги, так і на авторський виклад; у описі переважають контексти авторського викладу.

У структурі текстів притч  Р.Бредбері значну частину складають діалогічні контексти. Їх число більше порівняно з текстами притч інших авторів; крім того, за допомогою діалогу Р.Бредбері передає всі види контекстів, починаючи від простих і закінчуючи змішаними.

Діалоги передають не лише фактуальну частину інформації, але і сприяють уповільненню або прискоренню темпу оповідання, грають певну роль в його ритмічній організації.

Ось приклад діалогічного контексту з притчі «Луг»:

«What's this over there?»

«A Buddhist temple».

«And on the other side of it?»

«The log cabin where Lincoln was born».

«And here?»

«St.Patrick's church, New York».

«And on the reverse?»

«A Russian Orthodox church in Rostov!»

«What's t h i s?»

«The door of the castle on the Rhine!»

«And i n s i d e?»

«A Kansas City soda fountain!»

«And here? And here? And over there? And what's that?» isks Douglas. «That's this! What about that one! And over there!» («The Meadow», р. 142).

Організація діалогу наступна: репліка продюсера – репліка сторожа, питання – відповідь, що додає оповіданню певний чіткий ритм.

З точки зору актуального  розчленовування пропозиції тема в  репліках питань і відповідей практично  відсутня, залишається одна рема. Елімінація факультативної частини вислову, якій зазвичай є тема, додає оповіданню значну швидкість.

Цьому ж сприяють окличні  пропозиції в трьох останніх репліках сторожа і трьох питаннях продюсера (відмітимо, що однакове число окличних пропозицій в кінцевій позиції в мові обох персонажів як би врівноважує їх мовні партії і передає відчуття однакового душевного стану сторожа і продюсера).

Чітка ритміка притч Р.Бредбері створюється не лише в діалогах, але і в контекстах авторського оповідання:

«Не never missed а day, scything.

Up. Down. Up, dom, and across. Back and up and down and across. Cutting. Up» Down.

Up.

Think about the old man and the wheat in his hands when he

died.

Down.

Think about this dead land, with wheat living on it.

Up.

Think about the crasy patterns of ripe and green wheat, the way it grows!

Down

Think about...» («The Scythe», pp. 180-181).

Паралелізм в об'ємно-прагматичному  розчленовуванні на абзаци, чергування абзаців, передавальних рух коси, і абзаців внутрішньої мови косаря, анафоричний повтор «think about...», чергування розміру абзаців (короткий – довгий) передає ритмічність руху, ритмічність думок.

Репліки діалогу в Бредбері вводяться словами автора або  без них. Дієсловами, що вводять пряму  мову, виступають to say, to speak, to cry, to ask, to declare, to tell, to whisper, to whine, to think, to bellow, to laugh, to hiss, to shrill, to gasp, to mumble, to yell, to nod, to agree, to murmur, to sigh, to read, to demand, to reason, to wail, to brood, to wonder, to shout, to scream, to shriek, to recall, to snap.

Порівняно з іншими авторами у Р.Бредбері найбільша різноманітність, таких дієслів.

У Б.Франкліна їх всього три – to say, to ask, to reply; в Р.Баха один – to say.

У У.Фолкнера чотири – to say, to holler, to snap back, to scream. Число і різноманітність глаголов, що вводять пряму мову.

У Н.Готорна майже таке ж, як в Р.Бредбері: to cry, to say, to reply, to answer, to observe, to exclaim, to murmur, to whisper, to think, to shout, to scream, to roar, to quoth, to resume, to repeat, to inquire, to mutter, to return, to urge, to ejaculate, to explain, to begin, to persist, to chuckle. Проте лише в Р.Бредбері і в У.Фолкнера є диалоги, в яких репліки вводяться без слів автора.

У притчах Р.Бредбері слід зазначити високу змінність форм контекстно-варіативного розчленовування.

Найбільше число однакових  форм, що повторюються, – три, як, наприклад, оповідання в тексті «Луг».

Велика різноманітність  форм контекстно-варіативного розчленовування, їх висока змінність, чергування діалогічних  контекстів з авторським викладом додають текстам притч Р.Бредбері динамічність і певних ритмічних буд.

Нижче наводимо таблиці 2.7-2.8, що ілюструють об'ємно-прагматичне  і контекстно-варіативне розчленовування  текстів притч Р.Бредбері.

 

 

Таблиця 2.7

Об'ємно-прагматичне розчленовування  текстів притч Р.Бредбері

Твір	К-ть абзаців	К-ть простих абзаців	К-ть складн. абзаців	К-ть парциліруючих абзаців	К-ть вільних абзаців
The Smile	86	7	–	77	2
The Jar	193	13	–	180	–
The Scythe	190	14	–	173	3
The Garbage Col lector	44	5		39	–
The Meadow	234	3	1	230	–
The Exiles	163	6	1	156	–
The Strawberry Window	79	8	1	65	5
	989	56 (5,7%)	3 (0,3%)	920 (93%)	10 (1%)