Особливості експертизи та здійснення фітосанітарного контролю під час переміщення через митний кордон україни дерев’яної тари

Тому як ні парадоксально це звучить, але в нинішній кризі ми бачимо благо для ринку. Головне - захотіти вивести ринок піддонів з тіні й установити цивілізовані правила гри, за якими хочуть працювати сьогодні всі поважаючі себе компанії. Частково цю роботу на себе повинна взяти держава, впровадивши системний контроль і передбачивши міри за виробництво неякісної продукції. Адже те, що сьогодні фальшиві піддони успішно експортуються за кордон упереміш із сертифікованими європіддонами, шкодить не тільки паллетному бізнесу, але й іміджу України на міжнародній арені [100].

1.2.Класифікація дерев’яної тари

 

Упаковка як важливий елемент економіки охоплює всі  аспекти нашого життя, всі сфери  виробництва і споживання.

Упакування— засіб або  комплекс засобів, що забезпечують захист продукції від ушкоджень і втрат, навколишнє середовище від забруднень, а також забезпечують процес обертання продукції. Таким чином, упакування забезпечує зберігання якості продукції, збільшення термінів її зберігання, захист від інфікування мікроорганізмами, впливу сонячного світла і т.п. Екологічне значення упакування важливо для захисту навколишнього середовища від шкідливих або токсичних речовин [25].

Для упакування товарів  використовується різноманітна тара. Це обумовлено фізико-хімічними властивостями  товарів, також застосуванням різних пакувальних матеріалів. Класифікують тару за різними ознаками:

• функції в процесі товарного обігу;
• кратність використання;
• приналежність;
• призначення;
• метод виготовлення;
• конструктивні особливості;
• міцність;
• стійкість до зовнішніх впливів;
• матеріал виготовлення.

За матеріалом виготовлення тару поділяють на паперову, картонну, текстильну, дерев’яну, скляну, металеву, полімерну, комбіновану. Так як об’єктом даної роботи є дерев’яна тара охарактеризуємо її.

Дерев'яна тара є переважно транспортною. Для виготовлення споживчої тари деревину використовують вкрай рідко (у сувенірних упакуваннях), для харчових продуктів (вологодської олії, меду тощо), упакування парфумерії або косметики (дерев'яні футляри-пудрениці, декоративні ковпачки, піни).

Застосування деревини для транспортної тари засновано  на її механічній міцності і стійкості  до хімічних впливів.

Переваги дерев'яної тари: механічна міцність, легкість обробки, доступність сировини.

Недоліки дерев'яної тари: велика маса, низька рентабельність, висока вартість, біологічна пошкоджуваність, її виробництво трудомістке, низька гігієнічність.

За останнє десятиліття  частка дерев'яної тари різко знизилася  через заміну її полімерною і картонною  транспортною тарою. Проте, наприклад, для багатьох видів продукції, що звичайно упаковують у картонні ящики під час перевезення водним і змішаним транспортом використовують тільки дощаті або фанерні ящики (крім контейнерних перевезень).

Для виготовлення дерев'яної тари використовують деревину м'яких листяних порід (липа, осика, вільха, тополя й ін.), берези і хвойних порід (сосна, ялина, ялиця, кедр). Існують обмеження до виду застосовуваної деревини. Так, деревину сосни, що має високий вміст смолистих речовин, не використовують для упаковування харчових продуктів, що усмоктують сторонні запахи (вершкова олія, маргарин, макаронні вироби). Під час виготовлення бочок обмеження стосуються і деяких інших порід. Використання сухотарних бочок під непродовольчі товари таких обмежень не має [25].

Якість деревини визначають основними нормованими пороками, що впливають на міцність деталей тари: суки всіх видів діаметром понад 10 мм, тріщини глибокі крізні, кромки глибокі і крізні, поразки грибами, гнилизною, комахами.

Важливим показником під час виготовлення дерев’яної тари є вологість деревини. Вона повинна бути не більше 22 %, а в деяких випадках 10—12 %. Підвищена вологість впливає на міцність ящика, оскільки після підсихання вологої деревини з'єднання деталей ящика втрачають міцність, відбуваються викривлення, перекіс. Підвищена вологість деревини може несприятливо впливати на якість упакованої продукції.

До дерев’яної тари відносять:

Ящики являють собою транспортну тару, корпус якої створений прямокутним дном, двома торцевими и боковими стінками, з кришкою або без неї (рис. 1.1). Вони бувають:

• дощаті (виготовлені з пиломатеріалів заданих розмірів),
• тонкостінні дощаті (з тонких, товщиною не більше 10 мм, дощечок),
• фанерні (з фанери з планками із пиломатеріалів),
• деревоволокнисті (із деревноволокнистої плити з планками із пиломатеріалів);
• комбіновані.

Рис. 1.1. Дерев’яний ящик

 

Крім того, дерев’яні  ящики поділяють: за призначенням (універсальні і спеціалізовані, наприклад, фанерні ящики для чаю); за конструкцією (розбірно-складні и нерозбірні); за способом з’єднання деталей (щільні і ґратчасті); за видом кріплення деталей (дротовими скобами, цвяхами тощо); за розмірами (встановлюються стандартами, виходячи з габаритних розмірів и маси вантажу, яка може сягати 20000 кг) та іншими ознаками.

Ріновидом дерев’яних ящиків є лотки, які являють собою ящик, висота якого не перевищує 110мм.

Дерев’яні бочки відносять  до транспортної тари. Корпус бочки  має циліндричну або параболічну форму. Він складається із зтягнутих металевими або дерев’яними обручами клепок, який утворює остов. На внутрішній поверхні остову є уторний паз —заглиблення по довжині окружності, яке призначене для вставки дна. В місті з’єднання корпусу бочки з дном розташований уторний обруч, в ті частині бочки, яка має найбільший діаметр — пуковий, а між ними — шийний. Клепки бочок можуть бути виготовлені із пиленої або колотої деревини або багатошарового шпону (для фанерно-штампованих бочок) (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Дерев’яна бочка

 

Залежно від призначення  дерев’яні бочки ділять на [12, 25]:

• сухотарні - призначені для зберігання та транспортування сухих молочних продуктів, яєчного порошку, охолодженої риби, сухої фарби тощо;
• заливні -  в них затарюють тузлучні продукти, плодоовочеві продукти з розсолом, пиво, вина, соки та інші рідкі продукти, а також жири, заморожені плоди и ягоди тощо. В цих бочках за звичай свердлять одне або два наливних отвори, які закупорюють короком.

Заливні бочки виготовляють з деревини однієї породи. Допускається змішування листяних порід (липи й осики) і хвойних порід (кедра, сосни, ялини, ялиці), якщо ця деревина допущена для  впаковування продукції. Деревину сосни не використовують для бочок під пряжену олію, маргарин, заморожені плоди і ягоди, консервовані продукти з розсолом, молочні і деякі інші продукти. Для бочок під тузлучні продукти застосування деревини берези не допускається, а сосни, осокора, бука — тільки при наявності внутрішнього емалювання бочок вологонепроникним складом.

Регламентуються породи деревини для виготовлення і використання бочок під ікру, кокосову олію, мед.

Ємність бочок може бути різною. Наприклад, бочки для коньяку, вин, соків и морсів мають ємність від 50 до 600 дм³, для пива — 50 и 100 дм³. Для більшості інших товарів виготовляють дерев’яні бочки ємністю від 5 до 250 дм³. Торгівлі необхідні в основному бочки для консервованих плодів і овочів, у меншому ступені — для тузлучних продуктів, тому що для їх місцевої реалізації використовують поліетиленові бочки.

Окрім використання бочок  для затарювання сипучих і  пастоподібних товарів застосовують барабани — транспортну тару з корпусом циліндричної форми, без обручів, із пласким дном і кришкою. Їх виготовляють з фанери або деревини і використовують для збереження і перевезення вантажів масою до^; 200 кг. Барабани на відміну від бочок мають циліндричну форму і не мають обручів катання. Фанерні барабани призначені для упаковування і збереження різноманітної продукції: сухих пігментів, густотертих фарб, іншої хімічної продукції, лікарсько-технічної сировини; харчових продуктів: сушених фруктів і овочів, яєчного порошку, сухого молока, концентратів киселів, кава натурального (у зернах і меленого), панірувальних сухарів, маргарину.

Барабани виготовляють двох типів: з одинарним фанерним кістяком і з подвійним кістяком. В обох типів дена роблять фанерні  або дощаті. Фанерне дно може бути зміцнено дерев'яними деталями. Ост  барабана обтягають по торцях або по торцях і в середині подвійними обручами: фанерними шириною 40 — 60 мм, а зверху металевими шириною 20 мм. Фанерне дно прикріплюють до кістяка чотирма фанерними пасками (два під дном і два над ним), що прибивають до кістяка цвяхами або дротовими скобами (мал. 15.4).

Залежно від призначення  і конструкції барабани виготовляють семи номерів. Для харчових продуктів  використовують барабани перших трьох  номерів, при цьому вони повинні  мати мішки-вкладиші з полиэтилена. Після впаковування харчових продуктів горловину мішка-вкладиша зварюють або туго перев'язують подвійним вузлом з перегинами [12, 25].

Ще одним видом транспортної тари є дерев’яний піддон (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Міжнародний  плоский обмінний піддон

 

Докладніше класифікація цього виду тари представлена в п. 2.1 даної роботи.

1.3. Дерев’яний  піддон – база для уніфікації

 

Уніфікація  тари — процес зведення безлічі різноманітних по видах, конструкціям і розмірам тари до невеликого числа найбільш раціональних типорозмірів. Вона забезпечує наступні переваги:

• створює необхідні передумови для механізації й автоматизації виробництва тари;
• спрощує повторне використання однотипної тари;
• забезпечує перехід на прогресивні методи механізації вантажно-розвантажувальних робіт із затареними вантажами;
• полегшує конструювання пакувальних машин, торговельного устаткування, автоматів;
• створює умови для уніфікації вантажних площ, транспортних засобів, складських приміщень, сприяє підвищенню їх ефективності.

Уніфікація тари відбувається на базі єдиного модуля для тари, транспортних засобів, устаткування для зберігання і вантажно-розвантажувальних робіт. В основі цього модуля лежать розміри міжнародного плоского обмінного піддона (800x1200 мм). Ця система розмірів застосовується під час розробки стандартів і технічних умов на тару, устаткування, фасовочні машини і механізми, засоби транспортування і складування [12, 25].

З метою уніфікації тари розроблений і виділений комплекс стандартів, що встановлює ряд її габаритів і взаємозв'язок з розмірами транспортних засобів, складського, фасовочно-упаковочного і транспортного устаткування.

Стандартами не тільки встановлюються розміри тари, але і рекомендуються зразкові схеми її розміщення на піддоні, що дозволяє найбільше ефективно використовувати його площа (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Зразкові схеми розміщення транспортної тари на піддоні розміром 800x1200 мм (у плані)

 

Слід зазначити, що модульна система уніфікованих розмірів застосовується не тільки для тари, але і для транспортних засобів, складів, засобів механізації вантажно-розвантажувальних і складських робіт. Це сприяє підвищенню ефективності використання засобів транспорту і ємності складських приміщень.

 

Рис. 1.5. Використання піддонів

 

Одним з найбільш важливих показників тари є її якість.

Якість нової, що не була у вживанні, тари нормується стандартами  по ряду показників (безпеки, надійності, ергономічними тощо), залежно від її призначення. Якість тари, що знаходиться в обертанні, визначається відповідно до вимог спеціальних правил.

Таблиця 1.1

Уніфіковані розміри  тари — транспортного засобу — складу

Розмір, мм	Визначення
Основний розмір тари 1200x800; 1200x1000	Номінальний розмір піддона, на базі якого встановлена система розмірів тари
Розмір пакета, не більш 1240x840; 1240х 1040	Розмір пакета — це основний приєднувальний розмір для  тари. Являє собою номінальний  розмір піддона, збільшений на розмір нависания пакета на піддоні — по 20 мм із кожної сторони
Маніпуляційний розмір, не більше 60	Розмір, необхідний для  безперешкодного переміщення пакета між двома бічними обмеженнями
Основний розмір для транспортних засобів і складів, не більш 1300x900; 1300х 1100	Розмір, що складається  з габаритного розміру піддона  і розміру для маніпуляції