Духовно-моральні цінності старшокласників

Зміст

Вступ

Вихід української освіти на якісно новий рівень визначив сучасні ідеали виховання, які повинні стати основою відтворення духовно-морального потенціалу нації. Головна мета виховання, визначена в Концепції національного виховання, полягає у передачі молодому поколінню багатств духовної культури народу.

Зважаючи на це, найважливішим завданням вітчизняної  педагогіки є формування високоморальної особистості і, зокрема, виховання її моральних цінностей.

Багатогранність і значущість виховання духовно-моральних цінностей  у становленні особистості зумовили посилену увагу до вивчення цієї проблеми філософів, психологів, педагогів. Це цілком  закономірний процес, оскільки мораль як форма суспільної свідомості постійно змінюється під впливом нових об’єктивних  і суб’єктивних чинників, набуває нових якостей; з іншого боку, є і спільні риси у моралі різних часів і народів.

Проблема духовно-моральних цінностей особистості розглядається сучасними вченими  різнопланово, у таких аспектах, як: структура       духовно-моральної свідомості (В. Зибковець, І. Мар’єнко  та ін.), виховання духовно-моральної структури особистості (Т. Гуменникова, В. Бачінін), формування моральної активності дітей (І. Зайцева,  Л. Крайнова), характеристика емоцій і цінностей та їх класифікація (Є. Богданов, Б. Додоноа, А. Запорожець, К. Платонов, К. Ушинський, О. Чебикін та ін.). Було проведено багато досліджень в яких розглядалися різні засоби виховання духовно-моральних цінностей: національний фольклор (О. Алексейчук, О. Барабаш, А. Богуш, та ін.), художня література (Н. Ільїнська, Т. Ружевич та ін.), кіно (О. Кузьмич , Т. Селиванова та ін.).

Об’єкт дослідження – процес формування духовно-моральних цінностей старшокласників.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування духовно-моральних цінностей старшокласників у процесі позакласної роботи з гуманітарної дисципліни.

Мета – теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність формування духовно – моральних цінностей старшокласників у позакласній роботі вчителя з гуманітарної дисципліни.

Завдання дослідження:

1.      Проаналізувати проблему формування духовно-моральних цінностей у філософській та психолого-педагогічній літературі.

2.      Визначити роль духовно-моральних цінностей у структурі моральної свідомості особистості.

3.      Виявити критерії та їх показники, визначити рівні сформованості духовно-моральних цінностей старшокласників на різних етапах експериментального дослідження.

4.      Розробити та обґрунтувати педагогічні умови виховання моральних цінностей старшокласників у позакласній роботі вчителя з гуманітарної  дисципліни.

Методологічною основою дослідження є основні положення філософів та естетиків про духовно-моральні цінності та їх роль у формуванні особистості. Про психологічні механізми формування духовно-моральних цінностей та їх основні ознаки; (Л. Божович, Б. Додонова, І. Кона), про особливості сприймання духовно-моральних цінностей відповідно до віку; (Н. Волошиної, Л. Коваль, Б. Лихачова, І. Любинського) про суть, завдання, засоби і критерії  духовно-моральної вихованості і поведінки старшокласників.

У ході теоретичного вивчення проблеми, проведення дослідно-пошукової роботи  та обробки дослідно-експерементальних  даних застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження:

Теоретичні: ретроспективний та системний аналіз філософської, психолого-педагогічної, та методичної літератури для вивчення стану теоретичної розробки проблеми, порівняльний аналіз форм та методів позакласної роботи, узагальнення педагогічного досвіду для визначення теоретико-методичних засад дослідження .

Емпіричні: діагностичні методи (анкетування, бесіди з учителями і учнями) обсерваційні методи (педагогічні спостереження, самоспостереження й аналіз виховної роботи у позаурочний час, аналіз творчих робіт для дослідження рівня сформованості естетичних почуттів); експериментальні методи (педагогічний (констатувальний і формувальний) експеримент) для з’ясування ефективності розробленої моделі та її впровадження.

Експерементальна база та організація дослідження. На різних етапах дослідження в експериментальній роботі були задіяні учні 9-11 класів ЗОШ Строкова (40 учнів).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

1)Уточнюється та визначається зміст поняття «духовно-моральні цінності», їх структура, критерії та рівні сформованості духовно-моральних цінностей у учнів старшого шкільного віку;

2) Розробляються найбільш ефективні педагогічні умови, методи та засоби формування духовно-моральних цінностей  у позакласній роботі.

Практичне значення дослідження полягає у розробці, науковому обґрунтуванні та апробації методичних рекомендацій щодо проблем формування духовно-моральних цінностей старшокласників у позакласній роботі. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності вчителя.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, 2 розділів з висновками по кожному з них, загальних висновків, списку використаних джерел із найменувань та двох додатків. Ілюстративний матеріал поданий у 3 таблицях. Загальний обсяг роботи складає 92 сторінок друкованого тексту.

Розділ І. Теоретичні аспекти проблеми формування духовно-моральних цінностей старшокласників у позакласній роботі вчителя

  Одне з найважливіших завдань загальної освітньої школи є формування і розвиток цінностей дитини, зокрема духовно-моральних.

  Відомий грузинський педагог Ш.А. Амонашвілі, автор багатьох навчально- методичних збірок, в художній  формі аналізує головні чинники  та методи формування у школяра старших класів бажання вчитися, дізнаватись нового та постійно вдосконалюватися. На думку Ш.А. Амонашвілі, головною силою, яка встановлює погоду в духовному світі дитини є цінності, і тому потрібно, щоб воно було добрим і звеличуючим. Які у дитини створюються враження в організованому нами виховному процесі – від цього буде залежати направленість її особистісних орієнтацій, мислення та поведінки .

Почуття доброти, співпереживання створює в дитині особливі емоційно психічні стани, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість,  розвиває мислення, пам'ять та інші психічні процеси.

Сучасна дитина приходить до школи із величезними потенційними можливостями, але щоб вони перетворилися у реальні сили, особистісні властивості, потрібен цілеспрямований педагогічний процес, який виховує, навчає, формує , розвиває.

Навчити чуйності і доброти покликана система морального виховання. Для того, щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягала поставленої мети, Б.М. Нєменський виділив наступну її особливість: «Система морального виховання повинна бути, насамперед єдиною, яка об’єднує всі предмети, всі позакласні заняття, усе громадське життя школяра, де кожен предмет, кожен вид заняття має свою чітку задачу в справі формування культури й особистості школяра».

  Національна система виховання постійно відтворює і поглиблює духовний, моральний та інтелектуальний компоненти свідомості народу, створює  умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу – найвищої цінності нації, держави. Національне виховання реалізує глибоке і всебічне пізнання рідного народу, його історії, культури, духовності і на цій основі – пізнання кожним учнем, вихованцем самого себе як індивідуальності і як частки своєї нації, а через неї всього людства, організацію самонавчання і самовиховання, найефективніші.

1.1.           Проблема духовно-моарльного виховання у сучасній школі

Проблема духовно-морального виховання особистості завжди була однієї з актуальних,  а  в сучасних умовах вона набуває особливого значення. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає побачити, що вихованню духовності було приділено чимало уваги. Багато з цих досліджень були виконані давно, що свідчить про те, що ця проблема завжди вважалася важливою при вихованні кожного громадянина.

«Духовність – якісна характеристика свідомості людини і не лише свідомості. До духовності можна віднести й дії людини, її вчинки, життя. Духовність – це атрибут людини як суб’єкту на противагу бездуховності – втрати людиною її суб’єктних якостей і перетворення останньої в простий об’єкт» [5,с.101]. Вона проявляється в ерудиції, високій моральності, рівні інтелігентності. Духовність слід розвивати у процесі всієї життєдіяльності людини, привертаючи час від часу увагу до досвіду визначних особистостей, який простежується в обгрунтуваннях їх праць. Вона є невід’ємною супутницею моралі, яка розглядається як одна з норм суспільної свідомості, що регулює поведінку людей, впливає на систему поглядів, уявлень, норм, оцінок тощо.

В різні історичні періоди розвитку суспільства проблема духовно-моральних цінностей підростаючого покоління та підготовки педагогів-професіоналів до цього виду діяльності була актуальною. Цінні думки щодо духовно-морального виховання були сформульовані давньогрецькими філософами Демокрітом, Сократом, Платоном, Арістотелем. Вищим проявом моральності Сократ вважав добродійність, сутність якої він вбачав у знаннях. Звідси Сократ робив висновок, що достатньо людині оволодіти поняттями про добродійність і благо, і вона стане моральною, оскільки «зло здійснюється  через незнання» [73]. Свої міркування з питань моральності висловлював Демокріт [73]. Мету виховання він вбачав у досягненні добродійності, а його основу - у здатності особистості до сорому.

Слід зазначити непохитну віру Арістотеля в можливості людини в її моральному становленні. Він обстоював ідею, згідно якої «у нашій владі бути моральним або порочним», «добродійність не дається нам від природи». На його думку, моральність - це надбання душі. У досягненні добродійності важливе місце він відводив знанням, навчанню прекрасного. «… У вихованні першу роль має відігравати прекрасне, а не дико-тваринне»  [73]. Але знання, як справедливо зазначає Арістотель, ще не гарантують добра, як стверджував Сократ. Необхідні ще й відповідні звички, адже знання і дії - не одне й те саме.