Шпаргалка по "Экономике"

    1. Становлення  та  основні етапи  розвитку економічної  теорії

    Витоки  економічної думки знаходяться  в глибокій давнині і пов’язані  з необхідністю людей теоретично усвідомити матеріальні умови  свого  існування. Спочатку економіка вважалася наукою проведення домашнього господарства.

1. Меркантилізм (торговець, купець). Представники А.Монкрентьєн 1615 р. Трактат про політекономію.
2. Фізіократи (влада природи). Представник Кеня. Основа багатства – виробництво у сільському господарстві.
3. Класична політ.економія. Представник А.Сміт, Д.Рікардо. Змогли узагальнити досвід попередників, сформували основні постулати ідей економіки.
4. Монетаризм (гроші, кіл-ть грошей в обігу)
5. Історична школа. Економіки не існує, все повязано з історичними подіями.
6. Інституціаналізм. Економічні процеси повязані з правовими.
7. Марксизм. Маркс, Енгельс
8. Кейнсіанство. 30-ті роки ХХ ст.. Держава повинна втручатися в усі економічні процеси.
9. Неолібераліз
10. Неокласицизм
11. Неокейнсіанство
12. Економ. синтез і т.д

    Український народ вніс вагому лепту в розвиток економічної науки. У когорті найвідоміших економістів визначне місце належить українським ученим: В. Каразину, С. Десницькому, Є. Слуцькому, М.Бадулянському, І. Вернадському, М. Зіберу, С. Подолянському, М.Туган - Барановському. Найвизначнішою постаттю в цьому ряду є, безумовно, Михайло Туган – Барановський. Його праці з теорії ринку, паперових грошей, теорії криз є надбання економічної науки і принесли їх автору всесвітнє визнання. Великий вклад у теорію економіко-математичних моделей вніс  Євген Слуцький. 

    2. Предмет економічної теорії

    Предмет економічної теорії надзвичайно  складний і багатогранний, оскільки складною, багатогранною і динамічною є сама життєдіяльність людини. Цим  пояснюється неможливість короткого  і всеохоплюючого визначення предмета, яке було б придатне для всіх етапів розвитку людського суспільства. Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама перебуває у постійному пошуку і розвитку. Зрозуміло, що і сам предмет її дослідження змінюється й уточнюється.

    По  Самуельсону предметом економічної теорії є наука про багатство; наука про повсякденну ділову діяльність людей; наука про види діяльності повіязані з обміном і діловими угодами; наука про використання  обмежених економічних ресурсів для виробництва різних благ і розподіл їх між людьми; наука про те, як людство вирішує свої завдання у сфері споживання та виробництва.

    Західні представники трактують предмет  економічної теорії як сукупність знань, які можуть дати на 3 группи запитань

• Що виробляти і в якій кіл-ті(структура)
• Як треба виробляти товари, якими ресурсами, за допомогою яких технологій(технології)
• Для кого виробляти товари. Кому вони належать і як розподіляються між спожівачами(сфера споживання і виготовлення продукту)

    Економічна  теорія – наука, яка вивчає яким чином обмежені економічні ресурси перетворюються у необхідні сус-ву блага, як ці блага виробляються, розподіляються, обмінюються і споживаються.

    Розділи економічної теорії

• Мікроекономіка. Вивчає питання повязані з окремими субєктами ринкових відносин.
• Макроекономіка. Вивчає економіку вцілому на державному рівні (ВВП)
• Світова економіка. Розглядає взаємозвязок між різними країнами та міжнародними економічними організаціями(експорт, міжнародний кредит)

 
 
 

    3. Методи економічної  теорії

       Економічна теорія, щоб повною мірою виконувати свої завдання як наукова дисципліна, використовує різноманітні методи досліджень.

          Метод економічної теорії - це сукупність прийомів, засобів і принципів за допомогою яких досліджуються категорії і закони  функціонування та розвитку економічних систем.

          Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так  і специфічні для даної науки  методи пізнання економічних явищ і  процесів. Серед загальнонаукових методів  пізнання чільне місце належить діалектичному  і структурно-функціональному методам.

          Діалектичний метод - полягає  у пізнанні економічних явищ і процесів у їх взаємозв’язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвитку, джерелом якого є єдність і боротьба протилежностей.

          Структурно-функціональний метод розглядає будь-яке явище як системне з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів.

          Метод економічної абстракції. Метод пізнання дійсності, який заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкових і несуттєвих фактів. Результатом застосування цього методу є наукові поняття, категорії та економ. закони.

    Системний підхід. Вивчення внутрішніх причинно-наслідкових прямих і зворотніх звязків обєкта, що досліджується

    Аналіз. Процес розумового або фактичного розкладання цілого на окремі частини.

    Синтез. Поєднання окремих елементів у єдине ціле.

    Математичні та статистичні методи. Використовуються формули розрахунку, статистичні розрахунки. Графіки.

    Метод аналогії.Перенесення властивостей одного явища на інше.

    4. Функції економічної  теорії

    Економічна  теорія відіграє виключно важливу роль в житті суспільства, виконуючи низку важливих функцій.

          Теоретична (пізнавальна) функція полягає у всебічному дослідженні економічних явищ і їх внутрішньої сутності, тим самим збагачує знання людей про економічний розвиток суспільства.

          Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук.

          Практична функція  економічної теорії зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави.

          Прогностична  функція економічної теорії виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому.

          Виховна функція – полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мислення.

          Ідеологічна функція  економічної теорії полягає в тому, що знання про істинний стан економіки країни не завжди задовольняють всі групи учасників виробництва. Економічні знання завжди використовуються в політичній боротьбі. 

    5. Сутність потреб  і їх класифікація.

          Потреби багатогранні, різноманітні і постійно розвиваються. Разом з тим виробничі рішення завжди доводиться здійснювати з урахуванням наявних обмежених ресурсів. Прагнення задовольнити на кожний даний момент зростаючі потреби натрапляє на відносну обмеженість ресурсів.

          Потреби – це внутрішні спонукальні мотиви діяльності людини.

    Людина, як правило, усвідомлює свої потреби. Вона розуміє, що їй необхідно їсти, пити, спати, одягатися і т.п. Проте існує  безліч потреб, які не пройшли через  свідомість людини. На деякий час вони причаїлися в глибині неї, і той або інший поштовх може виплеснути ці потреби.

    Для розкриття сутності потреб необхідно  їх класифікувати.

    Класифікації  потреб:

    I. За характером виникнення:

    - первинні (базові), пов'язані із самим  існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

    - вторинні, виникнення та зміна  яких зумовлені розвитком цивілізації:  модний одяг, комфортне житло,  інформація та ін.

    II. За засобами задоволення:

                 - матеріальні (потреби в матеріальних  благах);

    нематеріальні (духовні потреби).

    ІІІ. За нагальністю задоволення:

                 - першочергові (предмети першої  необхідності);

                 - другорядні (предмети розкоші).

    IV. За можливостями задоволення:

                 - насичені, які можна вгамувати  (мають чітку межу і можливість  повного задоволення);

                 - ненасичені, невгамовні (не можуть  бути задоволені повністю, не  мають меж насичення).

    V. За участю у відтворювальному процесі:

    -  виробничі (потреби у засобах  виробництва);

    -  невиробничі (потреби у споживчих  благах).

    VI. За суб'єктами вияву:

                 - особисті (виникають і розвиваються  у процесі життєдіяльності індивіда);

                 - колективні, групові (потреби групи  людей, колективу);

                 - суспільні (потреби функціонування  та розвитку суспільства в  цілому).

    VII. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

                 - абсолютні (перспективні потреби,  які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);

                 - дійсні (формуються залежно від  досягнутого рівня виробництва  і є суспільною нормою для певного періоду);

                 - платоспроможні (визначаються платоспроможним  попитом);

                 - фактичні (задовольняються наявними  товарами та послугами).

    Всі потреби можна розділити на п’ять  основних груп:

    Фізіологічні  потреби, задоволення яких необхідне для виживання.

    Потреби в безпеці і  захищеності включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з одного боку навколишнього світу і упевненість в тому, що фізіологічні потреби будуть задоволенні в майбутньому.

    Соціальні потреби – це поняття, яке включає відчуття приналежності до чого або кому-небудь,  відчуття, що тебе приймають інші.

    Потреба в пошані включає потребу в самоповазі, компетентності, визнанні.

    Потреби в самовираженні – потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

    Причини, які породжують потреби  

• Людині потрібні певні умови і засоби для існування
• Результат суспільних умов в яких перебуває людина

    Роль  економічних потреб полягає в  тому, що вони спонукають людини до дії, а тому виробляються різноманітні блага , які є необхідними для розвитку людського сус-ва. В свою чергу створені блага формують різноманітні потреби людин і знову стають стимулом до діяльності. 
 
 

    6. Економічні ресурси  та їх структура

    Для здійснення господарської діяльності необхідні економічні ресурси. Важливе місце серед них посідають виробничі ресурси, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва благ і послуг. Вони поділяються на кілька видів.

    1) Природні ресурси — ресурси, дані людині природою в натуральному вигляді, у тому числі:

    — тваринні ресурси (вівці, соболь та ін.);

    — рослинні (дерева, льон та ін.);