Шпаргалка по "Экономике"

    — мінеральні (сіль, дорогоцінні метали та ін.);

    — паливні (вугілля, газ, нафта та ін.);

    — інші (повітря, вода, земля, вітер, кліматичні умови та ін.).

    2) Капітальні ресурси — інвестиційні ресурси, речі, створені людьми і багаторазово використовувані у виробництві (інструменти, машини, будинки).

    3) Трудові ресурси — сукупність фізичних і розумових здібностей людей, що застосовуються у виробництві.

    4) Підприємницька здатність — специфічні здібності людини, яка бере на себе ініціативу поєднання ресурсів у єдиному процесі виробництва, задачу прийняття рішень, новаторство, здатна піти на ризик заради одержання прибутку.

    До  економічних ресурсів належать також фінансові ресурси (гроші), інформаційні ресурси.

    На  відміну від безмежних потреб, економічні ресурси обмежені, рідкісні, їх недостатньо для задоволення  зростаючих потреб. З якісної точки  зору така обмеженість — це ступінь  задоволення потреб, що математично визначається як виражене у відсотках відношення наявної кількості ресурсів до потреби в них. З кількісної точки зору розрізняють абсолютну і відносну обмеженість ресурсів. Абсолютно обмежений ресурс, що взагалі не відтворюється або відтворюється у відносно тривалий час (нафта, вугілля і т. п.). Відносно обмеженими є ресурси, поновлювані протягом короткого періоду часу (капітальні, інформаційні та ін.).

    Оскільки  існує проблема невідповідності  між обмеженими ресурсами і безмежними потребами, люди, підприємства і країни в цілому змушені вдаватися до альтернативного вибору: на досягнення яких цілей варто спрямувати наявні ресурси, а від чого відмовитися.

    Альтернативний  вибір ґрунтується на таких принципах:

    а) максимізація вигоди при однакових  витратах;

    б) мінімізація витрат при однаковій вигоді;

    в) багатофакторний порівняльний аналіз (сітка ухвалення рішення).

    При здійсненні альтернативного вибору необхідно правильно і конкретно  визначити суть проблеми (з урахуванням  мети, якої потрібно досягти, і наявних  ресурсів) і альтернативи (можливі варіанти розв'язання проблеми).

    Використовуючи  наявні економічні ресурси для виробництва  даних благ, ми відмовляємося від  використання їх з іншою метою, а  отже, від виробництва інших благ. Таким чином, будь-яке прийняте рішення має ціну вибору. Альтернативна вартість — найбільш пріоритетний варіант використання ресурсів серед інших розглянутих, який ми відкинули заради обраного розв'язання. Іншими словами, це якась кількість іншого блага, від виробництва якого ми змушені відмовитися заради виробництва даного блага.

    Ми  завжди чинимо раціонально, вибираючи  той варіант, альтернативна вартість якого мінімальна. 
 

    7. Виробничий потенціал.  Крива виробничих  можливостей.

    Виробництво – це дія людини на природу з метою  додання її властивостей і форм, придатних для задоволення потреб.

    Максимально можливий об’єм виробництва благ при повному і ефективному  використанні наявних ресурсів складає  виробничі можливості суспільства.

    Навіть  одні й ті самі потреби людини можна  задовольнити різними благами (наприклад, потреба в одязі — літнім чи зимовим одягом). З іншого боку, практично кожний ресурс використовується по-різному (наприклад, з деревини виробляють папір, олівці, меблі, будматеріали тощо). Однак множинність економічних цілей вимагає від кожної людини, фірми або суспільства визначення умов і напрямку використання обмежених ресурсів. Природно, що економічні суб'єкти прагнуть ефективно використовувати ці ресурси, одержуючи при даному обсязі витрат максимальну кількість благ. Для досягнення такої мети суспільство повинне забезпечити повну зайнятість усіх придатних ресурсів (що, однак, не виключає наявності природного рівня безробіття).

    Обмеженість економічних ресурсів і багатоваріантність їхнього використання графічно представлені кривою виробничих можливостей (Рис.2.1). 

      Інвестиційні товари, тис. шт. 

    Рис. 2.1. Крива виробничих можливостей 

    Крива виробничих можливостей (КВМ) — це геометричне  місце точок, кожна з яких представляє  альтернативу можливого виробництва, поєднання двох видів чи двох типів товарів в умовах раціонального використання обмежених ресурсів. Точки А і G на графіку — це максимально можливі кількості кожного з товарів, вироблених із наявних ресурсів. Точки В, С, D, Е, F — різні комбінації виробництва двох товарів з обмежених ресурсів.

    Кожна з точок, що знаходяться на КВМ, означає  ефективний варіант виробництва. Точки, розташовані ліворуч від КВМ (наприклад, точка К), означають неефективний варіант виробництва, оскільки не всі  ресурси задіяні з повною віддачею. Точки, що знаходяться праворуч від КВМ (наприклад, М),— неможливий варіант виробництва, тому що наявних ресурсів недостатньо для виробництва даних кількостей товарів одночасно.

    Опуклий вигляд КВМ пояснюється невзаємозамінністю ресурсів, тобто їхньою непридатністю  для виробництва різних товарів (наприклад, картопля як сировина для виробництва чіпсів непридатна для виробництва швейних машин). Виробництво кожної додаткової одиниці інвестиційних благ буде означати не просте зменшення кількості споживчих благ, але і втрату дедалі більшої їх кількості, оскільки доводиться використовувати порівняно малоефективні ресурси. Таким чином, альтернативна вартість одиниці інвестиційних благ (кількість споживчих благ, від виробництва яких довелося відмовитися заради виробництва одиниці інвестиційних благ) буде зростати зі збільшенням їхнього виробництва. У цьому полягає суть закону зростаючих альтернативних витрат.

    Нарощування виробничих можливостей суспільства  може досягатися шляхом збільшення кількості  ресурсів, це екстенсивний шлях економічного розвитку. Виробничі можливості можуть нарощуватися і інтенсивним шляхом, тобто за рахунок чинників, що дозволяють підвищити ефективність використання кількісно незмінних ресурсів.

    Матеріальну основу інтенсивного шляху нарощування  виробничих можливостей складає науково-технічний прогрес. 

    8. Суть, основні риси  і структура суспільного  виробництва.

          Економічна теорія розглядає виробництво у вузькому та широкому значеченні.

    У вузькому, виробництво- це процес створення  благ, які є необхідними для задоволення необхідних потреб людини. У процесі виробництва беруть участь особисті та речові фактори.

    Особисті  фактори – робоча сила та підприємницькі здібності. Речові- засоби виробництва, які включають предмети праці  і засоби праці.

    Предмети  праці – те, на що спрямована діяльність людини, те, що піддається обробці.

    Засоби  праці – це матеріальні речі за допомогою яких створюються необхідні блага, це те чим виробляють продукт.

    У широкому значенні виробництво розглядається  як процес, що постійно відновлється і  являє собою  суспільне відтворення. Якщо процес виробництва відновлюється в попередніх масштабах, то це просте відтворення, якщо розміри виробництва  збільшуються це розширенне відтворення.

    Розрізняють – матеріальне виробництво –  всі сфери виробницива, нематеріальне – кул-ра, здоровя.   

    9. Сутність і структура  економічної системи

    Економічна  система -  це сукупність усіх видів  економ. діяльності повязана з виробництвом, обміном, розподілом та споживанням  товарів та послуг, а також з  регулюванням цієї діяльності.

    Елементами  ЕС є 

• Продуктивні сили
• Відносини власності
• Техніко-економічні та орган.-економічні відносини
• Господарський механізм

          Економічна система  включає різні сфери функціювання, різні рівні господарювання та єх субєкти.

          Рівні

1. Глобальний економічний рівень
• Світова економіка
• Економіка міждержавних обєднань

    Субєктами є міжнародні економічні організації, фінансово промислові групи.

2. Макроекономічний рівень

• Національна економіка

• Галузева економіка
• Економіка теоритико-вироб. комплексів

          Субєктами є вільні економічні зони, галузі, територ.-виробничі комплекси.

3. Метаекономічний рівень

• Економіка окремих ринків

• Економіка ринкових інфраструктур підсистем.

4. Мікроекономічний рівень

• Локальна економіка
• Індивідуальна економіка

          Субєктами є підприємство, організація, сімя.

          Взаємозвязок, взаємодія  і взаємодоповненість економічних  рівнів є основою динамічності та ефективності економічної системи.

    Економічні  системи, багатомірні і записуються  у вигляді:

    ES = f (А₁, А₂,…А_n)

    ES – економічна система, що визначається особливостями А₁, А₂,...А_n. Ці особливості виступають критеріями при визначенні типу економічної системи. 

    10. Класифікація економічних  систем

    І. Ринкові економічні системи:

    1. Ринкова економіка вільної конкуренції – чистий капіталізм (ІХХ ст. – 1-і дес. ХХ в). Їх основні ознаки: приватна власність; вільна конкуренція; воля учасників економічної діяльності; ринкове ціноутворення; стихійне ринкове регулювання.

    2. Сучасна ринкова економіка – сучасний капіталізм або змішана економіка. Основні ознаки: поєднання колективної, приватної державної власності; державне регулювання економіки з метою стимулювання споживчого попиту і пропозиції; маркетингова система керування виробництвом.

    ІІ Неринкові економічні системи.

    1. Традиційна економічна система (слаборозвинені країни). Основні ознаки: відстаюча технологія; ручна праця; натуральне виробництво; перевага дрібнотоварного виробництва; активна роль держави.

    2. Адміністративно-командна система. Основні ознаки: державна власність на засоби виробництва; монополізація і бюрократизація економіки; централізоване планування і керування виробництвом; централізований розподіл матеріальних трудових і фінансових ресурсів.

    У нас перехідна економічна система(трансформаційна) нестабільність, фінансові кризи, безробіття.

     

    11. Власність в системі економічних відносин

    Вивчення  господарського ладу тієї чи іншої  країни неминуче ставить перед дослідниками питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Суть цієї влади полягає  в характері привласнення засобів виробництва і його результатів. Тому виникає необхідність у розкритті змісту існуючої системи відносин власності. Характер цих відносин на різних етапах суспільного розвитку складався не однаково. Для його характеристики важливо розрізняти типи, форми та види власності.

    Історії відомо два основних типа власності – приватна і суспільна. Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт, належать приватним особам. Вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і чужої праці. Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна представити у двох основних видах: як власність народу в цілому і як власність окремих колективів. Реально у господарській практиці вона виступає у формах державної (загальнодержавна, комунальна) і колективної власності (орендна, трудових колективів, суспільних організацій).