Управління ресурсним потенціалом підприємства

 

 

динаміці показників фонду заробітної плати є зростання усіх її  складових, що було зумовлено досягненням прибутковості виробництва вперше за три роки, підвищенням рівня середньої заробітної плати. Слід зазначити про суттєве зменшення заборгованості по заробітній платі з 31277 тис. грн у 2008 р. до  
681 тис.грн у 2010 р.

де ВП – відпуск  продукції;

     Ч   –  чисельність працівників.

 

Розрахунок продуктивності праці по рокам:

1) 2008 р.   –  =178,0 тис.грн / особ. 

2) 2009 р. –   

3) 2010 р. 

 

Продуктивність праці  впродовж періоду 2008-2010 рр. весь час зростає

У 2010 р. очевидно для збереження трудового потенціалу за умови скорочення витрат на заробітну плату були введені в практику організації праці відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. Позитивним у динаміці показників фонду заробітної плати є зростання усіх її  складових, що було зумовлено досягненням прибутковості виробництва вперше за три роки, підвищенням рівня середньої заробітної плати. Слід зазначити про суттєве зменшення заборгованості по заробітній платі з 31277 тис. грн у 2008 р. до 
681 тис. грн у 2010 р.

Важлива умова розвитку підприємства й інтенсифікації виробницва продукції – стабільне забезпечення матеріальними ресурсами та ефетивне їх використання.

Аналіз ефективності матеріальних ресурсів передбачає розрахунок показника матеріаломісткості продукції, аналіз його динаміки та кількісного впливу факторів. Для виконання аналізу використовується табл.1.10.

 

Таблиця 1.10

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Показник	2 008 р.	2 009 р.	2 010 р.	Абсолютне відхилення
				2009 р. до 2008 р.	2010 р. до 2009 р.
1. Матеріальні витрати, тис. грн. (МВ)	131698	169874	272356	38176	102482
2. Відпуск продукції всього, тис.грн (ВП)	141004,0	191597,0	310753,0	50593,0	119156,0
3. Матеріаломісткість, грн /грн (М)	0,934	0,887	0,876	-0,047	-0,011

 

Виходячи з даних  табл.1.10 у кризовому році матеріаломісткість зменшилась. Аналіз факторів, що здійснюють вплив на матеріаломісткість виконується за допомогою методу ланцюгових підстановок за такою факторною моделлю:

                                                                                                        (1.8)

Факторний аналіз матеріаломісткості продукції за період 2008–2009 рр.

Розрахунок умовного значення показника:

Вплив зміни відпуску продукції на зміну матеріаломісткості продукції:

 грн

Вплив зміни матеріальних витрат на зміну матеріаломісткості продукції:

грн

Сукупний вплив показників складе:

Факторний аналіз матеріаломісткості продукції за період 2009–2010 рр.

Розрахунок умовного значення показника:

Вплив зміни відпуску продукції на зміну матеріаломісткості продукції:

 

Вплив зміни матеріальних витрат на зміну матеріаломісткості продукції:

Сукупний вплив показників складе:

За результатами факторного аналізу можна зробити висновок, що саме фактор зростання вартісного обсягу відпущеної продукції за проаналізовані періоди став вирішальним фактором у зміні матеріаломісткості продукції, у динаміці якої спостерігається позитивна тенденція.

Наочно динаміка матеріальних  витрат та вартісного обсягу  відпуску продукції показана на рис.1.2.

 

Рис.1.2. Динаміка матеріальних витрат та вартісного обсягу випуску  продукції

 

Матеріальні витрати та витрати на інші ресурси, які використовує у своїй виробничій діяльності  підприємство формують його собівартість.

Аналіз собівартості продукції яка збільшувалася за період  
2008-2010 рр. наведено у табл.1.11.

Таблиця 1.11

Аналіз витрат підприємства, тис. грн

Елементи витрат	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Темп зростання, %		Абсолютне відхилення
				2009 р. до 2008 р.	2010 р. до 2009 р.	2009 р. до 2008 р.	2010 р. до 2009 р.
1. Виробнича собівартість  продукції	147741	184946	290482	125,2	157,1	37205	105536
у тому числі:
послуги виробничого характеру	10977	8283	6270	132,5	75,7	-2694	-2013
сировина і допоміжні  матеріали	6708	7629	8437	113,7	110,6	921	808
Паливо зі сторони	109770	149198	251417	135,9	168,5	39428	102219
у т. ч. на технолог. потреби	109115	148485	250752	136,1	168,9	39370	102267
Енергія зі сторони	1485	1757	3177	2248,0	180,8	272	1420
Витрати на оплату праці	12105	11528	13571	95,2	117,7	-577	2043
Відрах. на соціальні  заходи	3643	3498	4546	96,0	130,0	-145	1048
Амортизація	2838	2819	2617	99,3	92,8	-19	-202
Інши витрати	215	234	447	108,8	191,0	19	213
2. Адміністративні витрати	7990	9152	10197	114,5	111,4	1162	1045
3. Витрати на збут  продукції	2010	2287	2695	113,8	117,8	277	408
4. Інші операційні  витрати	-	-	-	-	-	-	-
5. Всього витрат	157741	196385	303374	124,5	154,5	38644	106989
у тому числі:
матеріальні витрати	131698	169874	272356	129,0	160,3	38176	102482
витрати на оплату праці	15746	15563	18599	98,8	119,5	-183	3036
відрах. на соціальні  заходи	4713	4706	6209	99,9	131,9	-7	1503
амортизація	3055	3030	2842	99,2	93,8	-25	-188
інші витрати	2529	3212	3368	127,0	104,9	683	156

 

Інформаційним джерелом для аналізу витрат на виробництво  слугує звітний кошторис підприємства.

Найбільшу питому вагу у  структурі витрат займають матеріальні  витрати, а саме витрати на паливо. Впродовж 2008-2010 рр. питома вага палива зросла з 74% у 2008 р. до 87% у 2010р. Витрати підприємства збільшилася за три роки на 92%, а матеріальні витрати зросли у 2 рази (рис.1.3).

 

Рис.1.3. Аналіз динаміки структури  собівартості продукції

 

У таких умовах необхідним є реалізація інвестиційних проектів з модернізації застарілого обладнання та використання альтернативних видів палива. Тільки залучення підприємства до комплексних державних програм з енергоефективності й розвитку сфери виробництва енергоносіїв з поновлюваних джерел енергії й альтернативних видів палива зможе вирішити проблему збитковості діяльності підприємства.

 

За підсумками аналізу  техніко-економічних показників, аналізу  використання виробничих ресурсів і  собівартості продукції можна зробити висновок, що підвищення ефективності використання виробничих ресурсів повинне здійснюватися у напрямку оновлення основних виробничих засобів, мотивації працівників до розробки раціональних пропозицій щодо економії матеріальних ресурсів.

 

Розділ 2. дослідження  можливостей удосконалення  системи управління ресурсним потенціалом  на підприємстві

 

2.1. Сутність, завдання  та складові елементи системи  управління ресурсним потенціалом підприємства 

 

Потенціал будь-якого  підприємства має першорядне значення при досягненні загальних результатів діяльності підприємства.

Ресурсний потенціал організації  – сукупність різних видів ресурсів, ступінь їхнього використання й  здатність створювати корисний ефект.

Ресурсне управління – діяльність, здійснювана організацією з метою оптимального використання наявних ресурсів.

Важливість управління ресурсним потенціалом підприємств  базових галузей економіки була усвідомлена західними країнами, починаючи з епохи індустріального  розвитку. Вона особливо зросла в період енергетичних криз 70-х років минулого сторіччя й посилення конкуренції між суб'єктами відкритої глобальної економіки. Істотний внесок у розробку окремих аспектів проблеми ефективного використання економічних ресурсів підприємств внесли фундаментальні теоретичні праці багатьох вітчизняних і закордонних учених. Великий внесок у теоретичну розробку проблем стратегічного управління економічними ресурсами внесли закордонні вчені  
І. Ансофф, Ж. Дебре, Э. Денісон, П. Друкер, Дж. К. Гелбрейт, Ф. Котлер,  
Р. Коуз, Ж. Ламабен, А. Мескон, Г. Мінтцберг, В. Парето, П. Ромер,  
Г. Стейнер, Й. Шумпетер. Такі вчені-економісти як Берестов В.Л. та  
Буданова М.В. розглядали управління людськими ресурсами та констатували гіпотезу, що людський ресурс є домінуючим при розробці загальної моделі управління ресурсним потенціалом. Каплан Роберт С., Нортон Дейвит П. стверджують, що основним при стратегічному управлінні ресурсним потенціалом є застосування збалансованої системи показників, за допомогою якої має бути визначення кожна складова ресурсного потенціалу.  
Кашніков В.І. пропонує керувати стабільністю й небезпеками для досягнення зваженого стану системи. Трапезнікова В.А. пропонує методику для аналізу ресурсного потенціалу підприємства, згідно якої продуктивність праці представлена в комплексному співвідношенні показників фондоозброєння й рівня знань персоналу.

Як структурні компоненти ресурсного потенціалу підприємства варто  виділити: природно-ресурсний, виробничо-майновий, фінансовий, трудовий й інноваційний потенціали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У кожному компоненті економічного потенціалу підприємства присутня нематеріальна частина. На нематеріальну сферу економічного потенціалу звичайно обертають недостатньо  уваги й відносять її до якісної  характеристики трудового потенціалу або включають в інноваційний потенціал. На наш погляд, це не зовсім правомірно, тому що нематеріальна сфера економічного потенціалу включає технології, прийоми й методи керування, господарський механізм, традиції, корпоративну культуру й багато чого іншого, що неможливо розглянути як характеристика якості трудових ресурсів підприємства або нематеріальної частини науково-технічного потенціалу [20; 26].

Оскільки обидві сфери  економічного потенціалу підприємства – матеріальна й нематеріальна – у процесі діяльності безупинно змінюються, дуже важливе досягнення пропорційності між елементами використовуваного потенціалу як усередині кожної сфери, так і між сферами. В остаточному підсумку саме нематеріальна сфера економічного потенціалу підприємства визначає ту частину ресурсного потенціалу, що повинна бути залучена у виробничий процес, характер комбінації окремих видів ресурсів й їхня збалансованість, а виходить, і рівень ефективності використання всього потенціалу.

Оборотні виробничі  фонди вступають у виробництво  у своїй натуральній формі, і в процесі виготовлення продукції цілком споживаються. Тому при оцінці відповідних компонентів економічного потенціалу підприємства оборотні кошти доцільно враховувати через вартість кінцевої продукції або непрямим шляхом у показниках ефективності виробничого процесу.

Фінансовий потенціал підприємства включає фінансові ресурси й інвестиційні можливості. Фінансові ресурси представляють грошові доходи й надходження, що перебувають у розпорядженні підприємства й, призначені для виконання фінансових зобов'язань перед державою, кредитною системою, постачальниками, страховими органами, іншими підприємствами й фізичними особами, працівниками підприємства й здійснення витрат на розвиток господарської діяльності.

Фінансові ресурси направляються також на зміст і розвиток об'єктів невиробничої сфери, споживання, нагромадження, у спеціальні резервні фонди й ін. Для визначення реальних фінансових ресурсів підприємства номінальні ресурси необхідно скорегувати на величину витрат по забезпеченню відповідних джерел фінансових коштів.

Інноваційний потенціал підприємства включає інноваційні ресурси й умови забезпечення інновацій. Сучасні теорії економічного росту розглядають наукові дослідження й розробки як ендогенний процес, невід'ємний від реальної економіки й чуйно реагуючий на вимоги й стимули ринків товарів і послуг. Наукові знання, втілені в інновації, прискорили технологічний розвиток в останні роки, що стало, поряд із працею й капіталом, основним фактором і рушійною силою економічного росту. Інноваційні ресурси підприємства, на наш погляд, включають інтелектуальний капітал, наявний на підприємстві, нові науково-технічні, технологічні, управлінські розробки, заділ у цій області, а також фінансові ресурси.

Свідоме й цілеспрямоване управління розвитком ресурсного потенціалу підприємства в сучасних умовах припускає врахування наступних основних особливостей.

1. Ускладнення змісту, структури й динаміки ресурсної бази розвитку.
2. Розширення варіантів використання ресурсів для досягнення поставлених цілей.
3. Ріст масштабів і тимчасових рамок впливу на розвиток ресурсної бази.
4. Зростання ролі імовірнісних факторів, пов'язаних з визначенням напрямків мобілізації ресурсів.
5. Зростання ролі господарського механізму з мобілізації й ефективного використання ресурсів на всіх рівнях управління.
6. Зростання обмежуючого впливу природного фактору розвитку.
7. Зростаюче значення інтенсифікації використання ресурсів, і насамперед науково-технічного прогресу.

Ресурсні можливості багато в чому визначають успішність реалізації тих вимог, від яких залежить вибір напрямків розвитку всієї економічної системи підприємства. Найважливішими із цих вимог є раціональність, ефективність й адаптованість.

Вимога раціональності включає виконання певних умов, порушення  яких негативно позначається на одержанні бажаних результатів.

Вимога ефективності припускає вибір найкращого за певними  критеріями варіанта з безлічі можливих альтернатив.

Вимога адаптованості  полягає в оцінці придатності  плану з погляду закладеної в  ньому здатності системи правильно, вчасно й гнучко реагувати на зміну цілей й умов функціонування, забезпечуючи тим самим стабільність функціонування системи.

Ці вимоги є не тільки основними, але й загальними, оскільки безліч приватних вимог (збалансованість, пропорційність, оптимальність і  т.д.) може бути в підсумку зведене до них.