Управління ресурсним потенціалом підприємства

Реалізація кожного  з наведених вимог пов'язана  з конкретним набором важелів управління розвитком і використанням ресурсів. Склад цих наборів багато в чому визначається тими часовими рамками, у межах яких передбачається реалізувати поставлені цілі розвитку.

Для короткострокового  періоду:

вимога раціональності конкретизується через необхідність збалансованості виробничо-господарських  пропорцій, дотримання господарських  договорів, поліпшення кількісних й  якісних показників, пов'язаних з випуском і реалізацією продукції;

вимога ефективності означає оптимізацію виробничо-господарських  пропорцій і зв'язків, оптимізацію  виробництва за техніко-економічними показниками;

вимога адаптованості  для короткострокового періоду може укладатися у вимозі до гнучкості технологічних процесів і систем, що досягається за рахунок застосування універсального встаткування, реалізації можливостей диверсифікованості виробництва, створення оперативних запасів і т.п.

Таким чином, реалізація зазначених вимог у рамках короткострокового періоду припускає управління насамперед наявними матеріальними ресурсами. Саме їхній обсяг визначає маневри в напрямках діяльності, забезпечувати необхідний рівень задоволення потреб.

Для середньострокового періоду:

вимога раціональності означає збалансованість і стабільність економічного зростання з урахуванням  динаміки попиту, росту суспільних потреб;

вимога ефективності припускає оптимізацію розвитку виробництва за різними показниками, постійне відновлення номенклатури продукції й підвищення її якості, забезпечення ефективності інвестиційного процесу;

вимога адаптованості означає можливість тісного зв'язку динаміки соціально-економічних потреб і цілей розвитку з можливостями виробничого апарата.

Таким чином, у рамках середньострокового періоду є можливості для реалізації більш широкого спектра управлінських впливів на розвиток ресурсного потенціалу. Впливаючи на ресурсні потоки, можна змінювати структуру виробничих зв'язків, номенклатуру випуску продукції, поліпшуючи при цьому її якісні й кількісні характеристики й т.д. Найважливішим важелем управління ресурсами в рамках середньострокового періоду є капітальні вкладення. Крім того, удосконалювання механізму господарювання дає можливість перебудовувати тип функціонування, роблячи виробничі відносини адекватними розвитку продуктивних чинностей суспільства.

Для довгострокового  періоду:

- вимога раціональності  означає комплексність у задоволенні  потреб з урахуванням раціонального  використання ресурсів, а також  джерел їхнього одержання;

- вимога ефективності – як найкраще за деякими критеріями задоволення суспільних потреб, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ріст ефективності використання ресурсів;

- вимога адаптованості – підвищення адаптаційних здатностей виробничих систем й удосконалювання господарського механізму, що базується на виборі найбільш перспективних напрямків розвитку джерел ресурсів. При цьому розвиток виробничої бази тісно погоджується з удосконалюванням системи соціально-економічних відносин.

Реалізація цих вимог  пов'язана з урахуванням особливостей поточної й очікуваної в перспективі господарської ситуації, рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, специфікою довгострокових і поточних цілей і завдань соціально-економічного розвитку. При цьому важливо враховувати не тільки ті можливості, які є для реалізації кожного з вимог в умовах короткострокового, середньострокового або довгострокового періоду, але й ті обмеження, які визначають міру керованості складових ресурсного потенціалу для кожного із трьох тимчасових періодів.

 

 

2.2. Методика оцінки  ресурсного потенціалу

 

Слід зазначити, що термін "потенціал" широко застосовується в економічній літературі як кількісна  оцінка різних явищ й умов: природний, інвестиційний, інтелектуальний, економічний потенціал і т. д. Найчастіше мова йде про розмір відповідного виду ресурсів, тобто оцінка їх з кількісної сторони. Методика оцінки потенціалу ресурсів, що мають відносно однорідну структуру, досить розроблена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Дослідження  діючої на підприємстві системи управління ресурсним потенціалом

 

Діюча на підприємстві ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» система управління ресурсним потенціалом не дозволяє керівникові оперативно оцінити  можливості своєї організації, виявити  слабкі сторони або, навпаки, виявити й оцінити внутрішні резерви для здійснення нових кроків у ринковій діяльності. Основною причиною сформованої ситуації є відсутність чіткої структури, яка б мала взаємозв'язок не тільки із процесом стратегічного менеджменту, але й з організаційною структурою організації. Таким чином, виникає необхідність на основі накопиченого ринкового інструментарію розробити модель, яка б найбільш повно й наочно відбивала б всю суть ресурсного потенціалу організації, а також дозволяла чітко представляти його поелементну структуру. На цей час управління ресурсами на підприємстві здійснюється різними відділами розрізнено. Наприклад, заступник директора з економіки приймає рішення стосовно  удосконалення економічної діяльності підприємства, що спрямоване на досягнення результатів при найменших витратах матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, прискорення темпів росту продуктивності праці, підвищення рентабельності виробництва та зниження собівартості продукції. Але, по-перше, він не може контролювати всі матеріальні потоки та центри виникнення матеріальних витрат знаходячись на своєму посадовому місці, а по-друге економія витрат не завжди приводить до нарощування потенціалу. Потреба в оперативному збільшенні забезпечення матеріальними ресурсами допоміжних підрозділів у зв'язку з позапланованими ремонтами обладнання може суперечити обраній підприємством ресурсозберігаючій стратегії зниження витрат.

Правомірно припустити, що однакові по кількості і якості ресурси можуть мати різний потенціал  залежно від ступеня їхнього використання. Таким чином, ресурсний потенціал характеризує не тільки різні види ресурсів, але й ступінь їхнього використання, їхня здатність створювати корисний ефект. Створення ефективної системи управління ресурсним потенціалом на підприємстві передбачає забезпечення взаємодії блоків системи управління, ресурсів і блоку діяльності, які утворюють функціональні області, що дозволяють провести аналогію з організаційною структурою й лінію взаємозв'язку з функціями різних організаційних підрозділів. Таким чином, така структура дозволить визначати повний набір функцій того або іншого структурного підрозділу організації. При цьому цілком охоплюються всі області діяльності.

Для забезпечення успішного  функціонування системи управління ресурсним потенціалом необхідно створити механізм управління.

Механізм управління повинен створюватися з урахуванням  певних підходів і принципів. До основних підходів слід віднести: системний  і ситуативний підходи.

Застосування системного підходу припускає розгляд всіх елементів системи у взаємозв'язку; визначення цілей і критеріїв функціонування механізму управління і кожного його елементу окремо; узгодження локальних критеріїв і підпорядкування їх глобальному критерію, загальній меті.

Найважливішою вимогою  системного підходу є забезпечення однонаправленості цілей всіх елементів системи. Це означає, що для ефективності механізму управління повинна бути задана конкретна, реальна сукупність цілей, що мають пріоритетність співвідношення. Вони повинні мати кількісне вимірювання, що дозволяє оцінити ступінь їх досягнення.

Системний підхід до формування механізму управління конкурентоздатним  потенціалом підприємства полягає  в наступному: не випускати з уваги  жодну з управлінських завдань, без рішення якої реалізація цілей  виявиться неповною; виявлення і взаємозв'язок функцій, що забезпечують рішення цих задач по вертикалі і горизонталі.

Використання системного підходу при побудові і функціонуванні механізму управління забезпечує цілеспрямовану і високоефективну взаємодію  всіх його елементів. Відповідно до вимог системного підходу механізм управління ресурсним потенціалом володіє наступними властивостями:

цілісність, що припускає, що зміни, заплановані в одній  частині системи обов'язково нададуть своє дії на інші;

подільність – можливість декомпозиції системи;

відвертість системи  – що припускає дію зовнішнього  середовища і у відповідь реакцію  внутрішнього середовища на них;

динамізм – безперервний розвиток системи.

Будь-яка організація  – це відкрита система, тому зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, негайно ведуть до у відповідь змін усередині системи, тобто усередині системи закладаються важелі адаптації. При ухваленні управлінських рішень розглядаються тільки чинники, зміна яких здійснює вплив в конкретній ситуації.

 

 

 

 

 

2.4. Оцінка ресурсного потенціалу підприємства з визначенням напрямків його розвитку та підвищення рівня використання

 

Ресурсний потенціал  – забезпечуючий, він призначений для оцінки можливостей розвитку як у поточній, так й у довгостроковій перспективі. При аналізі ресурсного потенціалу необхідно враховувати, по-перше, можливість появи нових факторів, по-друге, можливість переходу у довгостроковій перспективі ряду факторів з категорії умов виробництва в категорію ресурсів. Ще одна важлива відмінність полягає в тому, що поняття ресурсного потенціалу тісно пов'язане з довгостроковими цілями розвитку підприємства.

Необхідність у посиленому використанні ресурсного потенціалу  
ДП «Сєвєродонецької ТЕЦ», що являє собою сукупність різних елементів, що по-своєму володіють більшими економічними можливостями й разом дають величезний синергетичний ефект, порушує питання про системний підхід до його управління. Це означає, що управління не повинне обмежуватися сферою якогось одного елемента потенціалу, тому що ефект використання кожного доповнює й підсилює результат всієї економіки підприємства. Тому потрібне комплексне рішення завдань ресурсного потенціалу як єдиного цілого з урахуванням взаємозумовленості й ефективної взаємодії всіх його елементів.

Для оцінки ефективності використання основного ресурсу застосовується група узагальнюючих і приватних показників, таких як фондовіддача, фондоємність, фондоозброєність, рентабельність. Кожний із цих показників, з різних сторін характеризує ефективність основних ресурсів, залежно від того, який інтерес до них проявляється й тому немає підстав для їхнього протиставлення. Однак якщо розглядати комплексне відбиття ефективності, тобто в сукупності використання основного й кадрового ресурсів, де показником ефективності використання останнього є продуктивність праці, у цьому випадку особлива увага варто приділити показникам продуктивності праці, фондовіддачі й фондоозброєність, тому що саме ці три показники самим безпосереднім образом ув'язані між собою. Таке сполучення показників дозволяє забезпечити раціональні пропорції між основним і кадровим ресурсом потенціалу підприємства при різному їхньому стані [28]. Аналогічно цьому зміна в гіршу сторону кожного іншого елемента ресурсного потенціалу при необхідності одержання того самого кінцевого результату веде до приросту одного або всіх інших елементів потенціалу підприємства, тобто до інших їхніх пропорцій. Вибір, за рахунок приросту якого елемента ресурсного потенціалу забезпечити результат, залежить від багатьох факторів і вимагає різних рішень. Методика, що відображає цю залежність, описана в роботі В.А. Трапезнікова і може бути успішно використана в діяльності підприємств. За даною методикою продуктивність праці представлена в комплексному співвідношенні показників фондоозброєності й рівня знань персоналу. При визначенні пропорційності між елементами ресурсного потенціалу підприємства використаються різні методи оцінки кадрового потенціалу в рішенні різних конкретних завдань. Наприклад, вартісна модель оцінки, що базується на теорії «кадрового капіталу», розроблена вченими Капланом Р.С., Нортоном Д.П. Що стосується фондоозброєності, її зміна більше співвідноситься із проблемами розвитку, які самим безпосереднім образом пов'язані з активізацією інноваційною й інвестиційною діяльністю підприємств. У цьому випадку наявна величина потенціалу повинна прирощуватися на величину інноваційного й інвестиційного ресурсу [24 ].

Методика вартісної оцінки розміру складових елементів потенціалу може включати такі дії.

1.Фондовий потенціал  (ФП) визначається за формулою:

,

де ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів,

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

2.Потенціал оборотних  фондів (ОП):

,

де М – річний обсяг матеріалів,

Км – коефіцієнт витягу продукції з ресурсної маси, який визначається відношенням вартості матеріальних ресурсів, використаних на виробництво продукції, до загальної вартості матеріальних ресурсів, спожитих підприємством.

3.Потенціал нематеріальних  активів (НП):

,

де Не – експертна оцінка вартості нематеріальних активів та вартість землі, яка вираховується згідно з методикою, прийнятою на державному рівні.

4.Потенціал технологічного  персоналу (ПТП):

,

де А – оцінка одиниці  живої праці,

Ч – середньорічна  чисельність промислово-виробничого  персоналу,

Нт – коефіцієнт реалізації потенціалу технологічного персоналу, що приймається на рівні нормативу ефективності капітальних вкладень.

,

де Пп – продуктивність праці одного працівника.

– збільшення фондоозброєності праці  одного працівника у базовому періоді,

 збільшення продуктивності праці  одного працівника в базовому періоді.

5. Виробничий  потенціал  розраховується як сума його  складових частин:

ВП=ФП+ОП+НП+ПТП.

6.Управлінський (УП), інноваційний (ІП), фінансовий (ФінП), маркетинговий  (МП), науково-технічний (НТП), інформаційний (Пінф). Інфраструктурний (Пінфр) потенціали та потенціал ОСУ (ПОСУ) визначаються часткою витрат на їх формування, яка припадає на рік, що обирається для аналізу.

7.Обсяг ресурсного  потенціалу підприємства (РП) – це  інтегральний показник, який розраховується як сума потенціалів усіх складових.

На підприємстві ДП «Сєвєродонецька  ТЕЦ» ресурсний потенціал характеризується такими оцінюючими показниками, які  наведені в табл.3.1

Таблиця 3.1

Оцінка ресурсного потенціалу ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»

Показники, що характеризують складові ресурсного потенціалу	Значення показника
Фондовий потенціал, (ФП), тис.грн	26311,58
Нормативний показник Ен	0,17
Потенціал оборотних фондів (ОП), тис.грн	8437
Коефіцієнт витягу продукції з  ресурсної маси	0,03
Матеріальні витрати, всього, тис.грн	272356
Потенціал нематеріальних активів (НП), тис.грн	8,84
нематеріальні активи, тис.грн	52
Потенціал технологічного персоналу (ПТП),тис.грн		-3360,58
Оцінка одиниці живої праці (А), тис.грн/особ.		-28,69
Збільшення фондоозброєності праці одного працівника у базовому періоді (ΔФо), тис.грн		-11,97
Збільшення продуктивності праці  одного працівника в базовому періоді (ΔПп), тис.грн/особ.		188,20
Продуктивність праці одного працівника, тис.грн/особ.		451,02
Управлінський (УП)		10197,0
Інноваційний (ІП)		0
Фінансовий (ФінП),		802
Маркетинговий (МП),		447
Інформаційний (Пінф).		0
Інфраструктурний (Пінфр)		0
Потенціал ОСУ (ПОСУ)		0
Ресурсний потенціал (ВП), тис.грн		42842,84