Управління ресурсним потенціалом підприємства

• костюм,
• комбінезон із щільної бавовняної тканини,
• рукавиці,
• каска,
• окуляри.

Для зовнішніх робіт  чи узимку в умовах небезпеки виникнення опіку додатково видається теплий спецодяг і спецвзуття.

 

Освітлення котельні

Відповідно до правил Госгортехнадзору і санітарним нормам приміщення котельні і допоміжного  теплосилового обладнання забезпечується достатнім денним світлом, а в  нічний час доби – електричним  освітленням. У місцях, де неможливий доступ денного світла – обов'язково електричне освітлення. Повинні бути добре освітлені вимірювальні прилади, прилади автоматики і керування живленням котлів і паливоподачі, пульти керування, фронт котлів, димовсмоктувач і вентиляційне відділення, хімводоочистка, усі сходи і площадки обслуговування, простір за котлами, коридори і проходи. Освітлення, яке відповідає вимогам санітарних норм, робить позитивний психологічний вплив на людей, знижує стомлення, створює оптимальні умови для роботи органів зору, тим самим підвищує безпеку праці і знижує травматизм.

У приміщенні котельні в  денні години освітлення створюється  природним сонячним світлом. Природне освітлення дуже сприятливе для людини, тому що сонячне світло має велику дифузність (розсіювання), оптимальний  спектр, у ньому набагато більше ультрафіолетових променів.

У вечірній і нічний час  передбачене штучне освітлення згідно ГОСТ 13.2.5–28–2006. Як робоче освітлення використовуються лампи накалювання  і люмінесцентні світильники.

Передбачене також аварійне освітлення, світильники якого виділяються спеціальними знаками. Аварійне освітлення живиться незалежно від джерела енергії (окремий трансформатор, акумулятор). Для огляду обладнання в чергового й оперативного персоналу повинні бути акумуляторні ліхтарі.

 

Заходи боротьби з шумом і вібраціями

Фактичний рівень шуму на робочих місцях проектованого об'єкта перевищує гранично припустимий. Особливо великий шум створюють насоси, вентилятори і димовсмоктувачі. З метою зниження рівня шуму відповідно до санітарних норм рекомендуються наступні способи зниження шуму:

а) зменшення шуму джерела;

б) зміна напрямку випромінювання звукової енергії убік, протилежну від робочого місця;

в) раціональне планування;

г) акустична обробка приміщення за допомогою звукопоглинаючих обшивань і штучних звукопоглиначів;

д) ослаблення шуму на шляху його поширення за допомогою звукоізолюючих перешкод, кожухів і глушителів шуму.

Зменшення шуму джерела  є найбільш ефективною мірою. У машинах  і агрегатах необхідно усувати  помилку у зачепленні шестернь, заміняти прямозубі шестірні шевронними, застосовувати металеві деталі з незвучних сплавів, утримуючих марганець, мідь, хром. Дуже ефективним заходом захисту від шуму є змащення поверхонь у з'єднаннях, що труться, а також балансування обертових елементів.

Коливання при низьких частотах (3–100 Гц) з великими амплітудами (0,5–0,003 мм) людина сприймає як струс. Тривалий вплив може привести до важковиліковної вібраційної хвороби, що виражається в стійкому порушенні фізіологічних функцій організму в цілому. Захист від впливу вібрації полягає в повному її запобіганні, чи, якщо це неможливо з технічних причин, у зниженні до гранично припустимого рівня. Застосовуються наступні методи боротьби з вібрацією:

• зменшення вібрації в джерелі її виникнення шляхом виключення замінних динамічних впливів у місцях контакту передавальних механізмів;
• усунення неврівноваженості обертових мас шляхом статичного і динамічного балансування;
• уведення додаткових мас у визначених точках системи;
• заміни металевих деталей незвучними з пластмас з невеликим внутрішнім тертям;
• застосування пружних еластичних вставок і прокладок у з'єднаннях;
• змащення всіх сполучних і передавальних вузлів машин.

 

Заходи захисту від  статичної електрики

До таких заходів  відносять:

• запобігання накопичення зарядів на металевому устаткуванні (досягається заземленням всіх металевих частин, на яких можуть з'явитися заряди);
• запобігання можливості виникнення вибухонебезпечних сумішей горючих речовин з повітрям у місцях, де можуть утворюватися й накопичуватися заряди (шляхом вентиляції або використанням інертного газу).

Для відведення статичної  електрики, що накопичується на людині, передбачають:

• улаштування електропровідних підлог, заземлених зон, підмостків, заземлення ручок дверей, поручнів, щаблів, рукояток приладів, машин і апаратів;
• забезпечення працюючих струмопровідним взуттям;

• заборона одягу із синтетичних матеріалів і шовку,  а також кілець і металевих прикрас.

 

Заходи електробезпеки

До таких заходів  відносять:

• забезпечення неприступності струмопровідних частин, які перебувають під напругою;
• усунення небезпеки поразки через появу напруги  на корпусах, кожухах і частинах електроустаткування. Це досягається за рахунок використання малих напруг, застосування подвійної ізоляції, вирівнювання потенціалу, використання захисного заземлення й автоматичного відключення електроживлення;
• організація безпечної експлуатації електроустаткування.

Для усунення переходу напруги  на корпус і на неізольовані частини  електричного устаткування через замикання  на них однієї з фаз застосовують захисне заземлення або занулення.

 

Пожежна безпека

Основними причинами пожеж у котельних установках, що працюють на газоподібному паливі, є:

• вибухи газів у топках і димоходах;
• несправність електроустаткування, електроприводів, порушення правил експлуатації;
• несправність чи неправильна експлуатація опалювального господарства (відсутність вогнестійкої ізоляції, наявність великої кількості сажі в димоходах та iн.).

Відповідальність за протипожежний стан у котельні покладається на відповідального за безпечну експлуатацію газового господарства.

В котельнях необхідно  проводити наступні заходи щодо попередження та розповсюдження пожеж:

1. вчасно забирати матеріали, здатні до самозапалювання (обтиральні кінці, промаслені ганчірки), для збереження обтиральний матеріал повинен зберігатися в металевих шухлядах з кришками, що щільно закриваються;
2. у котельні забороняється сушити які-небудь матеріали на котлах, трубопроводах й іншому устаткуванні котельні;
3. паління в котельні забороняється за винятком особливо відведених місць, що повинні бути обладнані урнами чи ємкостями з водою для недокурків, а  також засобами пожежогасіння;
4. вогнегасники, встановлені в будинках і спорудженнях, треба тримати в справному стані; заряджені вогнегасники слід підвішувати чи встановлювати на видних місцях з вільним доступом до них, у віддаленні від опалювальних приладів та інших джерел тепла, по можливості ближче до виходів із приміщення. при підвішуванні вогнегасника висота від підлоги до його верхньої ручки не повинна перевищувати 1-1,5 м;
5. забороняється захаращувати підступи до протипожежного інвентарю і первинних засобів пожежогасіння.

 

Фінансування заходів  з охорони праці

Згідно чинного законодавства  підприємство самостійно визначає розмір витрат на заходи з охорони праці  та відносить їх на валові витрати підприємства.

Висновки. На підставі виконаного аналізу діяльності підприємства з  питань охорони праці можна зробити  висновок: рівень організації охорони  праці та техніки безпеки знаходиться  на достатньому рівні, додаткового  фінансування не передбачається.

 

4.2. Безпека в надзвичайних ситуаціях

 

Організація та введення заходів цивільної оборони на об’єкті є одним із важливих елементів  забезпечення безпеки об’єкта.

Цивільна  оборона України – це державна система органів управління, сил  і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на об’єктах.

 

4.2.1. Організаційна структура  ЦО

 

Завдання служби Цивільної  оборони такі:

• запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійних лих;
• оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку;
• захист населення від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж і застосованих засобів ураження;
• організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
• організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та в осередках ураження;
• створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;
• підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

Систему ЦО утворюють:

• центральній орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
• органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
• органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування;
• сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;
• фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
• системи зв’язку , оповіщення та інформаційного забезпечення;
• курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО;
• служби ЦО.

Структура системи цивільної  оборони об’єкта повинна бути узгоджена з його організаційною структурою.

4.2.2. Основні техногенні  небезпеки на об’єкті

 

На об’єкті, що аналізується, немає техногенної небезпеки. Установа не містить жодної речовини, яка класифікувалася б як СДОР, і тому найвірогіднішими аваріями для нього є аварії на довколишньому великотоннажному виробництві, де виробляють, зберігають і використовують сильнодіючу отруйну речовину (СДОР) – аміак.

Характеристику СДОР, яку використовує підприємство, що знаходяться поблизу від об’єкта, вказано нижче:

Аміак (NH₃) – безколірний газ з запахом нашатирю, при температурі  
-33 ÷- 35°С безколірна рідина, яка при температурі -78°С твердне. Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Горить в атмосфері кисню. Отруйний. Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки.

Межа вибухової концентрації аміаку в об’ємі 2,6 – 12,6 %. Відносна щільність парів і газів (щільність повітря) аміаку – 0,58. Температура спалахування – 630°С.

 

4.2.3. Розрахунки основних  небезпек установи

 

Прогнозування масштабів  зони можливого зараження СДОР під  час аварій (руйнувань) на хімічно небезпечних об’єктах. Розглядається умовна аварійна ситуація на хімічно небезпечному об’єкті, розташованому поблизу підприємства. Приймається, що аварія сталася при наступних метеорологічних умовах: температура повітря 20°С, вітер західний, швидкість 1 м/с, інверсія.